Презентація на тему «Життєвий шлях і революційна діяльність Володимира Ілліча Леніна»

Життєвий шлях і революційна діяльність Володимира Ілліча Леніна.
Підготувала:
Учениця 10-Б класу
Хмельовська Адріана

План:
Початок революційної діяльності В. І. Леніна.
Ленінський «Союз боротьби».
Ленінська «Іскра».
Володимир Ілліч та Україна.
Увіковічення імені Володимира Ілліча Леніна.

Початок революційної діяльності В. І. Леніна.
Володимир Ілліч Ленін виріс в передовій для свого часу сім'ї: його батьки належали до різночинної інтелігенції. Батько, Ілля Миколайович Ульянов, «виходець» з народу був талановитим педагогом, всі свої сили і знання він віддавав справі народного просвітництва. Мати Володимира Ілліча – Марія Олександрівна, людина високої культури,
дуже талановита, володіла декількома іноземними мовами та була чудовою музиканткою.
В дружній сім'ї Ульянових було шестеро дітей. Батьки виховували любов
до знань , ростили їх чесними, працелюбними. Великий вплив на Володимира
оказав його старший брат Олександр – обдарований юнак, відрізнявся твердою волею і великою дієздатністю.

Дитинство і юність В. І. Леніна минули в Симбірську (тепер Ульянівськ). Він рано почав задумуватись про навколишнє життя.
В юні роки Володимир Ілліч мусив пережити важкі часи. У п'ятнадцять років він залишився без батька, а в сімнадцять – без старшого брата. Олександр Ульянов був революціонером.
Весною1887р. його арештували і стратили за участь в підготовці замаху на царя. Страта брата, якого дуже любив Володимир, дуже на нього вплинула. Разом з тим вона заставила юнака ще більше задуматись про шляхи боротьби. Він переконався, що, борючись поодинці, хоча і проявляючи героїзм, неможливо досягнути цілі.

Твердо вирішивши присвятити себе революційній діяльності, він поступив в Казанський університет на юридичний факультет, де вивчались громадянські науки.
На початку грудня 1887 року за участь в студентських хвилюваннях Володимира Ульянова було заарештовано і виключено з університету, а невдовзі вигнаний з Казані в село Кукушкіно Казанської губернії під наглядом поліції.
«З самого початку революційної діяльності Ленін твердо став на позиції марксизму, прийняв його революційно-критичний дух, творчий і діяльний характер, пролетарський інтернаціоналізм Все своє життя він присвятив справі визволення робочого класу, всього трудового народу від експлуатації і пригнічення, справі соціалістичної революції і побудови нового, комуністичного
товариства».

Ленінський «Союз боротьби».
31 серпня 1893 р. В. І. Ленін приїхав в Петербург. В місті тоді діяло декілька нелегальних марксистських гуртків. Володимир Ілліч вступив в групу «старих», що складалась переважно із студентів Технологічного інституту. До неї входили С.І.Радченко, П.К.Запорожець, Г.М.Кржижановський, В.В.Старков, А.А.Ванєєв та інші.

В 23 роки Ленін був вже досвідченим марксистом і мав досвід революційної праці. Незабаром він став признаним начальником петербурзьких марксистів. Суть марксистських гуртків в столиці збільшувалась, посилювався їхній вплив на робочих.
Робочий рух швидко ріс. Це поставило перед марксистами нове завдання: від пропаганди в вузьких гуртках робочих-передовиків перейти до агітації в широкій масі робочих. По ініціативі Леніна важливою формою революційної агітації стали листівки.
Після приїзду в Петербург Ленін розвинув діяльність. Осінню 1895р. вдалося об'єднати марксистські гуртки столиці в соціал-демократичну нелегальну організацію «Союз боротьби за свободу робочого класу». Головою «Союзу боротьби» була центральна група з 17 чоловік і її керуючий центр – В. І. Ленін, Г. М.Кржижановский, В. В. Старков, А. А. Ванєєв и Ю. О. Мартов.

В листопаді 1895 р. «Союз Боротьби» возглавив текстильників на суконній фабриці Торнтона. Тут робочий день продовжувався 14 годин, зарплата була дуже низькою. Поява листівок на заводах налякало царську владу. На фабрику Торнтона і на другі підприємства виїжджали представники міліції
і жандармерії. Царська міліція арештовувала кидала до в'язниці і висилала революціонерів. За Леніним та іншими членами «Союзу боротьби» слідкували шпигуни й поліція .

В травні 1896 р. в Петербурзі спалахнув грандіозний страйк текстильників, в якій брало участь більше 30 тис. працівників.
Завдяки начальству «Союзу боротьби» вона відрізнялась великою організованістю та дисципліною.
За участь в страйку арештували близько 1000 працівників. Були
арештовані й ті хто лишився на волю начальники «Союзу боротьби»
Про страйк текстильників стало відомо за кордоном. Англійські,
французькі, німецькі, австрійські працівники присилали страйкуючим
Петербургу поздоровлення та зібрані для них гроші.
В лютому 1897 р. після 14 місяців тюремного ув'язнення, Ленін
був засланий в село Шушенське Єнісейської губернії. В ту ж
губернію була заслані керівники «Союзу боротьби».

Велика заслуга Леніна та його товаришів по «Союзу боротьби» в тому, що вони ділом почали здійснювати ідею Маркса про з'єднання соціалізму з робочим рухом. «Союз боротьби» вперше в Росії став управляти масовими робочим рухом, поєднуючи боротьбу пролетаріату за економічні вимоги з політичною боротьбою проти царизму та капіталістичної експлуатації.

Ленінська «Іскра»
В лютому 1900 року закінчився строк заслання Леніна і він виїхав у Європейську Росію. Пізніше, проживаючи в Пскові, він виїздив на наради в Ригу та інші міста. Обговорювався план видання газети, її перевезення, шифри для таємної переписки, адреси та інше.
В серпні 1900 року, вже в Швейцарії, Ленін вів переговори по цьому
питанню з групою «Звільнення праці». Газету назвали «Іскра».
«Іскра» почала видаватися в Німеччині. Але на початку 1902 р.
німецькою міліцією разом з агентами російської охорони вдалося
виявити існування іскрівської організації. Після цього, в квітні
1902 р. друк «Іскри» було перенесено в Лондон, а весною 1903 р.
– в Женеву.

«Іскра» постійно друкувала статті, кореспонденції про життя працівників, християн, солдатів, студентів; замітки про страйки, масовки, демонстрації, про права царизму з революціонерами. Газета відкликалась на всі важливі пригоди в країні. На її сторінках розкривалася широка картина життя Росії.
Редакція газети після гострої полеміки між Леніним та Плехановим виробила марксистську програму партії, яка була опублікована в газеті в червні 1902 р.

Ленін та Україна.
В Україні Ленін не бував ніколи, хоча його рід по матері походив з України.
Не володів українською мовою, хоча читав окремі твори В. Винниченка. Але українську культуру та історію визнавав достатньо самостійною, щоб розглядати українське національне питання відповідно до підтримуваного ним лозунга про «право націй на самовизначення», і використовувати його відповідно до поточних потреб керованої ним партії. Тому публічно підтримував український національний рух.

Багато хто вважає, що він послідовно виступав проти ідеї української окремішності, зокрема щодо проведення цього принципу в побудові робітничого руху і більшовицької партії .
Утворення окремої української партії вважав неприпустимим, та з цих позицій критикував Михайла Драгоманова, Лева Юркевича, дотримуючись думки, що «при єдиній дії пролетаріатів великоруських і українських вільна Україна можлива, без такої єдності про неї не може бути мови».

Увіковічення імені Леніна
Вища державна нагорода — Ленінська премія, Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами».
Встановлення пам'ятників Леніну або його бюстів в кожному населеному пункті СРСР.
Назва іменем Леніна вулиць, площ (майданів), проспектів, парків, бульварів в усіх населених пунктах СРСР.
Приставка до назви підприємств, установ, організацій — як нагорода та заохочення:
Завод «Арсенал» імені Леніна.
Київський метрополітен імені Леніна.
Ленінградський ордена Леніна метрополітен імені Леніна.
Назва багатьох міст і сел (Ленінград, Леніне (Ленінський район), Ленінськ-Кузнецький, Ленінакан, Ленінабад, Леніногорськ.
Вища державна відзнака — Орден Леніна.

Дякую за Увагу!!!