Презентація на тему «Туреччина» (варіант 10)

Туреччина

Державні символи
Прапор Туреччини являє собою прапор з червоного полотнища та білим півмісяцем і зіркою на ньому. Прапор називають в народі Ай Їлдиз. Червоний колір турецького прапора бере початок від Умара, правителя Арабського халіфату  і завойовника Палестини, Єгипту та Месопотамії. У XIV столітті червоний колір став кольором Османської імперії. Півмісяць із зіркою — символ ісламу.

Герб Туреччини

Мир батьківщині, мир всьому світові .
Девіз:

Географічне положення

Столиця: Анкара
Найбільше місто: Стамбул
Державний устрій: парламентська республіка
Президент : Абдула Гюль
Площа: 783 562 км²
Населення: 70 586 256
Валюта: Нова Турецька Ліра
Візитна картка
Туреччини

Рельєф
Переважають висоти від 800 м на заході до 2000 м на сході. На півночі розташовані Понтійські гори, на півдні —хребти системи Тавра . Найвища вершина Туреччини — згаслий вулкан Великий Арарат на Вірменському нагір'ї. Інші вулкани: Сюпхан, Немрут, Ерджіяс

Понтійські гори

 континентальний
середземноморський клімат
морський клімат
Клімат

Тигр 
Євфрат 
Кура
Аракс
Кизил-Ірмак 
Сакар'я
Ван 
Туз
Ріки:

Тигр

Євфрат

Кура

Мусульмани
Іслам
Християни
Релігія у Туреччині

 тюрки
вірмени
греки 
юдеї
Етнічний склад

Державною й офіційною мовою Туреччини є турецька мова або ще як її називають тюркська мова
Мова Туреччини
Тим не менше в країні говорять приблизно 50 мовами, носії яких за різними оцінками становлять від 10 до 25% населення Туреччини.

Анкара
Стамбул
Ізмір
Адана
Найбільші міста

Анкара

Стамбум

Ізмір

Господарство
 
Туреччина за багатьма ознаками належить до групи країн, що розвиваються. У виробничій сфері серед галузей господарства найбільш розвиненою є промисловість. Основою турецької промисловості є обробні галузі.  Виробництво електроенергії здійснюється на 50 ГЕС і 30 ТЕС. Видобуток кам'яного вугілля ведеться на Чорноморському узбережжі. 
Харчова промисловість виробляє 36 % усієї продукції обробної промисловості.    Є понад 300 борошномельних заводів . Частину муки дають дрібні сільські млини. Працюють макаронні і бісквітні фабрики; найбільші з них - у Стамбулі, Ізмірі.
Туреччина експортує мукумакарони і вермішель (в Саудівську Аравію, Німеччину, Ліван та ін.).
В Туреччині працюють рисоочисні фабрики, цукрові заводи, майстерні, що займаються виготовленням тістечок, тортів, східних солодощів.
Найбільше кондитерське підприємство - шоколадна фабрика в Стамбулі, збудована за участю швейцарського капіталу.    Текстильна промисловість - одна з найбільш розвинених галузей. Найбільші текстильні комбінати знаходяться в Адані, Стамбулі, Ізмірі, Кайсері, Денізлі, Бурсі та інших містах.    У країні розвинене виробництво штучних і синтетичних волокон, готового одягу, білизни (Стамбул, Ізмір).

Працюють невеликі шовкоткацькі виробництва.    Здавна розвинене в Туреччині килимарство, виробництво ручної пряжі, в т.ч. мохеру, в'язаних виробів.    Шкіряна і взуттєва промисловість представлена майстернями і фабриками, їх продукція експортується у Європу.    Промисловість будівельних матеріалів включає цементні, скляні, цегельні і черепичні заводи.    
Фарфорофаянсові фабрики виробляють посуд, фарфорові ізолятори, фаянсову і керамічну плитку, санітарно-технічне устаткування. Виробництво скла сконцентроване головним чином біля Стамбула. Туреччина експортує віконне і пляшкове скло, скляний кухонний і столовий посуд, кришталь.    Нафтохімічна і хімічна промисловість. Переробку нафти здійснюють заводи в Батмані, Ізмірі, Мерсіні. Почав працювати Середньоазіатський завод в Кириккале.    Хімічна промисловість. Налагоджено випуск фосфатних і азотних мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин і стимулювання їх росту, мила, пральних порошків, зубних паст, одеколонів, туалетних вод, лаків і фарб, деяких видів барвників.    Гумова промисловість представлена виробництвом автомобільних шин (Стамбул, Ізмір).    Машинобудівна і електротехнічна промисловість розвивається за рахунок створення складальних підприємств з участю приватного іноземного капіталу.    Провідне місце в машинобудуванні займає виробництво і складання транспортних засобів. В авто-, трактороскладальній промисловості активно діють ТНК ("Форд", "Фіат", "Рено", "Мерседес", "Даймлер-Бенц", "Брітіш мотор", "Крайслер" та ін.), які тісно співпрацюють з місцевим приватним капіталом. Виготовляють вантажні автомобілі і тягачі, автобуси і мікроавтобуси, легкові автомобілі і трактори.    Виробництво залізничних транспортних засобів вагонів, холодильників здійснюється в Ескішехірі, в Адані та Сівасі.    Суднобудування представлене кількома верфями в Стамбулі і Ізмірі,    Помітними темпами розвивається радіо- і електронна промисловість - виробництво телефонної, радіо- і телетехніки, електронної апаратури, складання ЕОМ.   

 У сільському господарстві зайнято більше половини всього працездатного населення.
   Майже дві третини доходу даної галузі створюється в землеробстві. На другому місці - тваринництво, а роль лісового господарства і рибальства незначна.    Землеробство включає вирощування зернових, бобових, овочево-баштанних і технічних культур, а також плодівництво.
Провідну роль відіграють зернові культури (до 80% посівних площ), переважно озима пшениця і ячмінь. Відносно менше значення мають кукурудза, жито, овес, просо і рис. Пшеницю, яка займає понад 65% посівів зернових, вирощують повсюдно. Близько 1 млн. т пшениці Туреччини йде на експорт.    Важливими зерновими культурами є ячмінь і кукурудза.    Рис культивується в місцях з жарким кліматом при штучному зрошенні (Середземноморський і Чорноморський райони).    Городні і баштанні культури широко розповсюджені поблизу великих міст - їх основних споживачів. Найбільшим попитом користуються картопля, цибуля, часник, дині і кавуни, а також огірки, помідори, капуста, баклажани, перець і. Його культивують у двох районах - Середземноморському і Егейському. З розвитком кабачки.    З волокнистих культур першість належить бавовнику національної текстильної індустрії бавовник повністю використовується для власних потреб. Конопля дає сировину для текстильної (виготовлення канатів, мотузок, мішковини) і олійної промисловості. Льон, переважно як олійна культура, культивується, головним чином, в західній частині Чорноморського узбережжя.    Кунжут - олійна культура, здавна вирощується в приморських (крім Чорного) районах. Кунжутну олію використовують у кулінарії і парфумерній промисловості. Частину насіння і олії експортують.    У країні розширюються посіви сої (в східній частині Чорноморського узбережжя), земляних горіхів (арахісу) в Середземноморському районі.    Туреччина - одна з основних виробників східного тютюну. Райони вирощування і загального виробництва тютюну - Егейський, Чорноморський, Мармуровоморський і Південно-Східний. Ця галузь орієнтується в основному на експорт.    Розвитку плодівництва сприяють різноманітні кліматичні умови. Виноградниками, посадками маслин і фруктовими садами зайнято майже 4,9 % території країни. Плодівництво - важлива експортна галузь. Воно розвинене у всіх приморських районах, а найбільше - в Егейському. Крім цього, майже повсюдно в приміських районах є сади, які задовольняють потреби городян у свіжих фруктах.