Презентація на тему «Японська чайна церемонія» (варіант 8)

Японська чайна церемонія
Підготувала
учениця 11-А класу
Маковецька Олександра

Чайна церемонія, відома в Японії як тяною, є естетичним обрядом, властивим японській культурі, який визначає порядок і процес чаювання подрібненого в порошок зеленого чаю матча.

Овіяна численними легендами і переказами, чайна церемонія - зовсім не звичне чаювання. Вона вимагає дотримання найдрібніших деталей етикету як при приготуванні чаю, при подачі його гостеві, так і при самому питті. Це мабуть саме самобутнє мистецтво народу. Згідно легенді, вона бере свій початок з Китаю з часів першого патріарха буддизму Бодхідхарми.

Для проведення чайної церемонії в більшості випадків достатньо одного бажання, проте, є приводи і ритуального плану. Господар посилає запрошення друзям, і ті за два-три дні до чаю дякують йому за надану увагу. В день чаювання гості збираються за 15-20 хвилин до призначеного часу в спеціально відведеній кімнатці і вибирають почесного, гостя, яким зазвичай стає людина більш високого, положення або старший за віком. Вони також чітко визначають і подальшу ієрархію: хто буде другим, третім і т. д. Саме в такому порядку і будуть гості мити руки, входити в призначену для церемонії кімнату і розсаджуватися.
Офіційним чаювання в гостях передує ttt кайсекі, тобто частування різноманітним tt набором їжі: тут і супи, і рис, і риба, і ttt картопля з приправою. Господар, ttt пригощаючи гостей, намагається розповісти ttt їм який-небудь цікавий випадок або історію, ttt він робить все можливе, щоб зробити tt t проведення часу дуже приємним. Для tttt цього гостей пригощають і невеликою tttt порцією саке. Їдять всього потроху, tttt інакше немає сенсу в чайної процедурі.

В Японії існує багато форм чайної церемонії, однак суворо встановлено лише кілька: нічний чай, чай зі сходом сонця, вечірній чай, ранковий чай, післяобідній чай, спеціальний чай.

Нічний чай починається при місяці. Гості приходять приблизно в половині дванадцятого і йдуть не пізніше чотирьох годин ночі. Зазвичай заварюють порошкоподібний чай. Готується він на очах гостей: листя звільняють від прожилок і подрібнюють в порошок в ступі. Такий чай буває дуже міцним, його не подають на порожній шлунок. Тому спочатку гостей легко пригощають різною їжею.

Чай «зі сходом сонця» п'ють близько трьох або чотирьох годин ранку. Гості залишаються при цьому до шести годин.

Вечірній чай починається близько шести годин вечора. Ранковий практикується в жарку погоду, гості збираються до шостої години ранку. Післяобідній чай зазвичай подається тільки з тістечком приблизно після години дня.

Спеціальне чаювання (ріндаі тяною) організується з яких-небудь урочистих випадках: зустріч з друзями, свята, зміна пори року.

Японці кажуть, що всякий, хто добре знайомий з чайною церемонією, повинен вміти регулювати свою поведінку у всіх випадках життя з легкістю, гідністю і витонченістю. Японські дівчата перед заміжжям брали уроки тяною, щоб придбати гарну поставу, витончені манери. Існують різні школи Мистецтва чаю. Характер чайної церемонії в чому залежить від приводу зустрічі і від пори року. Учасники одягаються в спокійні тони: в однотонні шовкові кімоно і спеціальні білі tt шкарпетки, призначені для дерев'яного взуття. tt У кожного невеликий складаний віяло.

Гості спочатку у супроводі господаря слідують по спеціальній доріжці крізь напівтемрява саду. Чим ближче до чайного будинку, тим більше вони віддаляються від суєтного світу. Підійшовши до невеликого басейну з прозорою водою, омивають руки і рот. Вхід в чайний будинок низький, і гостям доводиться буквально вповзати через нього, упокорюючи свій норов.

Невеликий за розміром чайний будинок розділений на три частини: чайну кімнату, кімнату очікування й підсобне приміщення.
Входячи в чайну кімнату, де стоїть жаровня для чайника, гість чемно кланяється. Потім, тримаючи перед собою складаний віяло, висловлює захоплення висячим у ніші сувоєм. Закінчивши огляд, вдячні гості сідають і вітають господаря.

Всі стадії ритуалу проходять в строгому порядку. Присівши, гості приступають до солодощів. Потім господар запрошує їх у сад. Про початок церемонії сповіщає гонг – п'ять і сім ударів. Після гонгу t гості залишають садок і повертаються в чайну кімнату.
Господар витирає чайницу і ложку спеціальної тканиною і t миє віночок в гарячій воді, яку наливає з чайника ковшем. t Потім кладе три ложки попередньо розтертого в спеціальній фарфоровій ступці порошкоподібного зеленого чаю в чашу, заливає ковшем гарячої води і збиває чай, поки чай злегка не загусне. Всі рухи рук, корпусу, особливі, tt воістину церемоніальні.

Головний гість кланяється, ставить чашу на долоню лівої руки, підтримуючи правою. Розміреним рухом рук, чашка повільно підноситься до рота. Зробивши невеличкий ковток, оцінює смак чаю; робить ще кілька ковтків, витирає прігубленное місце спеціальним папером і передає чашу наступному гостю, який після кількох ковтків відправляє її далі, поки, пройшовши tt по колу, чаша не повернеться до господаря.

В цілому, сам процес чаювання є вельми тривалу церемонію, яка відбувається цілком на очах її учасників. Таким чином, чай по-японськи представляється не як гастрономічна реальність, а як ритуальне групове дійство, яке має глибокі історично-філософські коріння загальнонаціональної японської культури та є одним з видів мистецтва Японії.

Дякую за увагу!