Презентація на тему «Лікарські засоби» (варіант 3)

Презентація на тему : «Лікарські засоби»
Учениці 11-Б класу Марьяненко Орини

План
Лікарські засоби
Історія
Класифікація
Вивчення
Дія Способи застосування

Лікарські засоби
Лі́карські за́соби (лікувальні препарати, ліки, медикаменти)  — речовини або суміші речовин, що вживаються для профілактики, діагностики, лікування захворювань, запобігання вагітності, усунення болю, отримані з крові, плазми крові, органів і тканин людини або тварин, рослин, мінералів, хімічного синтезу (фармацевтичні засоби, ліки або медикаменти) або із застосуванням біотехнологій.

Історія
Уже в давнину люди намагалися врятувати своє життя, використовуючи різні природні лікарські речовини. Найчастіше це були рослинні екстракти, але застосовувалися й препарати, які отримували із сирого м'яса,дріжджів і відходів тварин. Деякі лікарські речовини є в легко доступній формі в рослинній або тваринній сировині, у зв'язку із чим медицина з успіхом користувалася з найдавніших часів великою кількістю лікарських засобів рослинного й тваринного походження (наприклад рицина, опій, морська цибуля, відомі ще в древньому Єгипті; ртуть, відома древнім індусам; наперстянка, конвалія, горицвіт і багато інших, широко застосовувані в народній медицині). Лише в міру розвитку хімії люди переконалися, що лікувальний ефект таких речовин полягає у вибірковому впливі на організм певних хімічних сполук. Пізніше, такі сполуки стали отримувати в лабораторіях шляхом синтезу.
Успіхи техніки й розвиток ряду наукових дисциплін (анатомії, фізіології й особливо хімії) у другій половині XIX сторіччя, зробили, по-перше, можливим синтез значної кількості речовин, що не існували в даному поєднанні або вигляді, але володіли терапевтичною дією (антипірин, пірамідон, плазмоцид, аспірин й сотні інших), і, по-друге, дозволили поставити вивчення дії лікарських засобів, а також пошук нових ліків на основу наукового експерименту, що замінив панівні до того в лікуванні й лікарствознавстві різні науково-необґрунтовані теорії (Парацельс, Ганеманн й ін.).
Німецький бактеріолог і хімік Пауль Ерліх вважається засновником сучасної хіміотерапії. В 1891 році він розробив теорію застосування хімічних сполук для боротьби з інфекційними захворюваннями.

Класифікація
Лікарські засоби отримані з сировини рослинного або тваринного походження, що вивчає Фармакогнозія, поділяють на такі групи:
1) лікарська сировина, що відпускається хворому з аптеки у вигляді : ( порошку, чаю , збору).
2) галенові та новогаленові препарати — спиртові витяжки у вигляді : (настойок , екстрактів).
3) продукти первинної переробки рослин : (ефірні та жирні олії , мацерати , смоли, камеді ).
4) індивідуальні діючі речовини : (алкалоїди , глікозиди , складові частини ефірних олій ).
Як сировину для одержання лікарських використовують :
рослини (листи, трави, квіти, насіння, ягоди, кора, коріння) і продукти їхньої обробки (жирні й ефірні олії, соки, камеді, смоли);
тваринна сировина — залози й органи тварин, сало, віск, тріскова печінка, жир овечої вовни й інше;
викопна органічна сировина — нафта й продукти її перегонки, продукти перегонки кам'яного вугілля;
неорганічні копалини — мінеральні породи й продукти їхньої обробки хімічною промисловістю й металургією (метали);
усілякі органічні сполуки — продукти великої хімічної промисловості:

Вивчення
Вивчення лікарських засобів проводиться шляхом хімічного аналізу, фармакологічних досліджень і клінічних спостережень ; при цьому визначаються діючі начала, речовини і його основні якісні показники: органотропність або паразитотропність ліків, тобто переважна його дія на ті або інші органи хворого або ж на збудників захворювання (на бактерії, паразитів тощо); наявність «побічної» (небажаної) дії; здатність ліків викликати в деяких осіб особливу до себе чутливість (наприклад захворювання нежиттю й поява нудоти від незначних кількостей іпекакуани).
Кількісними показниками для лікарського засобу встановлюються: смертельна доза (обчислювана звичайно на 1 кг живої ваги тварини або людини), терпима (толерована) доза й лікувальна доза. Терпимі дози (або трохи менші для обережності) для багатьох ліків узаконюються у вигляді максимальних доз або т.зв. вищих приймань . Співвідношення смертельної дози до лікувальної називається «терапевтичним індексом» лікарського засобу, тому що чим більше це співвідношення, тим вільніше можна призначати ліки.

Дія
Дія лікарських засобів здійснюється головним чином шляхом зміни фізико-хімічних властивостей середовища, у якій перебувають клітинні елементи організму; при цьому дія може мати характер хімічної сполуки ліків з елементами організму й у деяких випадках при безпосередній дії на протоплазму клітин, супроводжуватися повним руйнуванням їх. Фізіологічним ефектом дії ліків є або порушення або пригнічення життєдіяльності клітинних елементів; при цьому величезну роль грає доза лікарської речовини, тому що ті самі ліки в різних дозах можуть викликати різну дію — збуджувати в малих дозах і гнітити (аж до паралічу) у великих дозах
Істотним моментом є фаза дії лікарських засобів: одні ліки можуть проявляти свою дію в момент проникнення в організм (фаза входження по Кравкову), інші — більшість — у період максимальної концентрації в організмі (фаза насичення), треті — у момент падіння концентрації (фаза виходження); при цьому надзвичайно важливим є здатність деяких ліків до кумуляції, що проявляється в різкому посиленні, а іноді й спотворенні їхньої дії при повторному введенні, що пояснюється нагромадженням ліків в організмі й нагромадженням ефекту дії його.
Дія ліків залежить від віку, статі, стану здоров'я й індивідуальних особливостей організму особи, що приймає їх. Ряд лікарських засобів у відповідно зменшеній дозі має на дітей набагато сильнішу дію, ніж на дорослих (часто отруйне); жінки у період менструації, вагітності, лактації реагують на ліки інакше, ніж звичайно; на деяких осіб ліки діють ненормально сильно, що пояснюється підвищеною чутливістю організму до певних речовин.

Способи застосування
Шляхи введення ліків в організм досить різноманітні. Найчастіше застосовується прийом лікарських засобів усередину через рот. Щоб уникнути швидкого розкладання лікарського засобу або подразнення шлунково-кишкового каналу або для досягнення найбільшої швидкості дії ліки вводять за допомогою шприца під шкіру — внутрім'язево або внутрівенно. Деякі ліки вводять через пряму кишку або шляхом вдихання.
Зовнішнім застосуванням лікарських засобів вважається нанесення їх на шкіру й на слизові оболонки ока, носа, вух, ротової порожнини, сечових шляхів (до місця входу в сечовий міхур і до цервикального каналу матки), на слизову оболонку прямої кишки (до місця розташування внутрішнього сфінктера).
В організмі лікарські засоби руйнуються, змінюються й, входячи в хімічні сполуки з його солями й рідинами, втрачають свої отрутні властивості (а іноді, навпаки, набувають їх) і в тому або іншому вигляді виводяться з організму через кишечник, нирки, дихальні шляхи, потові залози й т. д.

Дякую за увагу !