Слайд #3
Ненаголошені е та и у вимові в ненаголошеній позиції наближаються у вимові один до одного.
Слід пам'ятати, що в ненаголошених складах пишеться та сама літера, що й під наголосом, напр.: великий, бо велич, земля, бо землі, клекотіти, бо клекіт, шепотіти, бо шепіт, широкий, бо широко.
Слова левада, кишеня, минулий, які мають постійний наголос, перевіряються за словниками.
2. Е також пишеться:
а) У групах -ере-, -еле-: дерево, берег, серед; селезень, шелест, пелена, зелень.
б) У суфіксах -ен-, -еня-, -енк-, -еньк-, -есеньк-, -ечк-, -тель,
-ер: гусеня, Петренко, ніженька, гарнесенький, сонечко, учитель, восьмеро.
в) Якщо е при зміні слова випадає: вітер, бо вітру, березень, бо березня, хлопець, бо хлопця, травень, бо травня.
3. И завжди пишеться:
а) У групах -ри-, -ли- між приголосними у відкритих складах: тривога, дрижати, кривавий, стриміти, глитати.
б) Зрідка ненаголошений и в групах -ри-, -ли- перевіряється наголосом: тримати (стримувати), кришити (крихта).
У ряді слів не під наголосом відповідно до вимови пишеться -рі-, -лі-: дрімоти, дрімливий, дрімата, тріщати, перебрихувати, злітати.