Презентація на тему «Архітектура Класицизму» (варіант 2)

Архітектура Класицизму

Класици́зм (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI - го ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний усім європейським літературам, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті ХІХ ст.
Великий Театр у Варшаві

Упродовж 17-го в. класицизм развивався, взаємодіючи та дискутуючи з бароко. Лише у 18 століттi класицизм стає цілісною стилевою. Цей стиль став пануючим практично скрізь від Сибіру до Нью-Йорку та значною мірою сформував історичний вигляд більшості європейских міст.
Класицизм постійно запозичує форми з античної архітектури і, розвиваючись, повторює не лише її окремі мотиви й елементи, а й на глибинному рівні прагне осягнути закономерності й сутності античної архітектури. До середини 19-го в. класицизм поступово втратив положення провідного напрямку в архітектурі. Він став швидше псевдоісторичним стилем, імітуючим Античність. Відгомін цього періоду развитку архітектури проявилися в неокласицизмі 20-го в. (30-50-і рр.).
Версальський Палац

Головною рисою архітектури класицизму стає ордер. Це - тип цілісної архітектурної композиції, основаної на художній реалізації в античні часи стієчно-балочної організації будівлі. Ордер має установлений склад, взаєморозміщення і форму елементів: стереобат, колона (база, тіло, капітель), антаблемент (архітрав, фриз, карниз). У часи класицизму форми і пропорції ордеру починають більше нагадувати епоху античності, ніж в архітектурі попередніх віків. Об'єми споруд формують симетрично-осьові композиції, стіни – рівні поверхні для організації цих об'ємів, стриманий архітектурний декор не "ховає" загальної структури будівлі, а навпаки, лише підтримує і підкреслює її внутрішні мотиви. Часто архітектори притримувались повної відмови від деталей, позбавлених конструктивної функції.

Класицизму в інтер'єрах властиві прозорість і чіткість організації і структурування внутрішнього простору.
Стримана поверхня стін фарбувалася в пастельні тони або обтягувалася тканиною м'яких кольорів. Розповсюдився монументально-декоративний ефектом, в той же час в принципово разділені ілюзорний і реальний простір. В оформленні інтер'єрів застосовувались ті ж елементи античної архітектури, що й на фасадах (колони, напівколони, пілястри, фризи тощо), организація декорів витікала з структури ордеру. У формах предметів, панували гармонійність і виразність пропорцій, спокійна рівновага складових.
Перевага при цьому надавалась прямим лініям. Меблі більшою мірою проявляли індивідуальність майстра-меблевика, і тому не були надто «канонізованими».
Вживалися складні портьери і драпірування на вікнах з атласу.

Класицизм і палладіанство
З усією силою класицизм виявив себе в архітектурних творах Андреа Палладіо(1508-1580). Якщо ранішній палац Тьєне ще має риси палаців Флоренції, то наступні зовсім на нього не схожі. Палладіо виробив свій варіант магнацького палацу і варіював його все життя. Він розробив нову систему пропорцій ордерів.
Тепер ордер був не декором фасаду, а головним принципом побудови. Палладіо вивчав "Десять книжок про архітектуру" Вітрувія і пішов далі, розробив новий різновид міського палацу з перістилем і внутрінім двором.
Принципи ранішнього класицизму особливо виявлені в багатьох віллах. Особливо багато їх було в долині річки Брента. В Росії навіть довго співали романс, де згадується саме ця невелика річка.
Палаццо Кьєрікаті у Віченці

Вілли схожі і не схожі одна на одну. Від Ренесансу йде побудова на вісі всього ансамблю. Але палац і його форми — з арсеналу Давнього Риму: трикутні фронтони, колони, портики — все досить стримано, майже суворо. Декор — бідний: трохи скульптур, горизонтальні тяги, прості карнизи, іноді гірлянди. Зв'язок з зовнішнім середовищем йде через колонні портики та сходинки. На збагачення досить аскетичного силуету вілл працюють лише об'єми різної висоти простих геометричних фігур: прямокутника, циліндра, кубу.
Фасади його міських палаців більш привітні і не такі аскетичні за рахунок колоннад і лоджій (палаццо Кьєрікаті у Віченці). Багато архітекторів захопилося творами Андреа Палладіо. Їх вивчали і копіювали протягом декількох століть. З'явився особливий стиль в архітектурі багатьох країн — палладіанство (Британія, США, Росія, Польща, Бразилія та ін.)
La Rotonda –
Найвідоміша споруда Палладі

Класицизм у Франції XVII століття
На ранішньому етапі розвитку класицизм Франції дивним чином співіснівав та переплітався зі стилем бароко. Особливо це відбилося в моді на одяг, оздобленню інтерьєрів, живопису майстрів Франції, навіть в архітектурі.
Перехідні форми від пишного бароко до стриманого класицизму має і видатний зразок садиби нового типу — замок Во-ле-Віконт для міністра фінансів Франції Ніколя Фуке, що за 55 км від Парижу (арх. Луї Лєво бл. 1612-1670).
Класицизм Франції так і не дав теоретичних трактатів у галузі естетики та мистецькій творчості. Взірці класицизму — були, теоретичного підгрунтя — ні. Навіть творчість найкласичнішого за рисами художника Ніколя Пуссена не позбавилася впливу бароко.

Компромісний класицизм Крістофера Рена, Англія
Головним представником класицизму Англії вважають архітектора Крістофера Рена(1632-1723). Це йому доручили побудову собору св.Павла в Лондоні після Великої пожежі 1666р. Стримані форми нового собору й справді досить класичні. Але бароко відчувається в розмірах будівлі і завершенні дзвінниць. Відхилявся Рен від класицизму й в побудованих ним парафіяльних церквах, де знайшли своє місце форми бароко і навіть улюбленої в Британії готики. Все це в добу класицизму Англії.

Класицизм у Російській імперії
Вже з 1760-хрр. в мистецтві Російської імперії почався поворот до класицизму. Він мав потужну підтримку від царського двору і імператриці Катерини Другої. В перехідних формах від стриманого бароко до класицизму працював запрошений до Петербурга архітектор Валлєн Деламот (1729-1800). В формах французького класицизму працювали і архітектори Баженов Василь Іванович і Старов І.Є., що навчалися у Парижі.
Потужну лінію західноєвропейського класицизму підтримували і твори архітекторів Джакомо Кваренгі і Чарльза Камерона, що оселились в імперії. Виникають і свої майстри-архітектори класицизму — Львов М.О, Волков Ф.І., пізніше — Стасов В.П. (1769-1848) та ін.

У Києві чудовим зразком класицизму є Червоний корпус Київського університету, збудований у 1837-1843 рр. за проектом В.Беретті.
Найбільше поширення мав класицизм в сільських районах, де за проектами архітекторів класицизму будували панські садиби — від уславлений підмосковних до садиб в провінціях. Зразками чудових садиб в стилі класицизму під Петербургом були Сиворіци, Тайці і Пела, Мар'їно і Ропша, Павловськ і садиба Жерновка.
Зразками прекрасного класицизму в Україні стали садиби в Батурині, Сокиринцях, Качанівці на Чернігівщині, Вороновиці і Серебринцях на Вінничині, Микулинцях на Тернопільщині.