Презентація на тему «Суржик»

в українській мові
Підготувала Бендюк Вікторія, учениця 10-Б
Суржик

Суржик (від стар. сурожь — «суміш різних зерен з житом») — мова, яка є сумішшю кількох мов і не може розглядатися як чиста (літературна). Інші назви: арго, жаргон, креол, лінгва франка. Первісно термін «суржик» вживався переважно щодо українсько-російського суржику.
У художній мові суржик використовувався здебільшого як стилістичний засіб типізації та індивідуалізації персонажів, створення комічного, іронічного ефекту.
Наприклад, у п'єсі-опері Івана Котляревського «Наталка-Полтавка» (1819) Возний вживає комічно-«макаронічну» суміш української мови зі старослов'янською і російською, демонструючи цим свою вищість над простими селянами, які розмовляють полтавським діалектом.
Суржик або макаронічна мова використовувалися як засіб гумору й сатири також у творах Г. Квітки-Основ'яненка, М. Старицького, Остапа Вишні, С. Олійника, О. Чорногуза, П. Глазового та ін.

Українсько-російський суржик поширений у побутовому спілкуванні жителів багатьох регіонів України, а також місцевостей на території Росії, де проживає українське населення — на Стародубщині, Курщині, Подонні, Кубані, Ставропольщині, Терщині, Поволжі, Поураллі, Тюменщині, Омщині, Цілині (Сірий Клин), Зеленій Україні.
Використання суржику в Україні

Суржик існує у різноманітних формах. Деякі характерні прояви суржику:
вживания русизмів замість нормативних українських відповідників
«українізовані» форми російських дієслів
«українізовані» форми російських числівників
змішування українських і російських форм невизначених займенників
порушенная дієслівного керування, вживання прийменників і відмінків за російським зразком
утворення найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за зразком російської мови
утворення від українських дієслів активних дієприкметників за російським зразком
слова і вирази, кальковані з російської
активне використання «є» в позиції після приголосної

даже (навіть),
да (так), нє (ні),
нє нада (не потрібно),
єлє (ледве),
щас/січас (зараз),
всєгда (завжди),
нікогда (ніколи),
чуть-чуть (трішки),
канєшно (звичайно, звісно),
навєрно (мабуть),
напрімєр (наприклад),
допустім (припустимо),
(в)мєсто (замість),
вродє (наче, начебто),
імєнно (саме),
рядом (поруч),
больніца (лікарня),
предохранітєль (запобіжник),
почта (пошта),
почтальйон (листоноша)

здєлав (зробив),
дівся (подівся),
унаслідував (успадкував),
получав (отримував),
щитав («вважав» або «рахував» залежно від контексту),
отдав (віддав),
отключив (вимкнув);

хто-то (хтось),
шо-то (щось),
як-то (якось),
які-то (якісь),
який-то (якийсь),
чого-то (чомусь, чогось),
коє-шо (щось),
коє-які (якісь)

по вулицям замість вулицями,
на російській мові замість російською мовою

самий главний (найголовніший),
саме важне (найважливіше)

міроприємство,
прийняти міри,
прийняти участь,
до цих пір,
так як,
на протязі

дєло,
мєсто,
дєлають,
свєт,
архітєктор,
Вєра,
Сєрьожа,
проблєма