Презентація на тему «Толерантність та терпимість»

Підготував Кабенок Дмитро
Толерантність та терпимість

Толерантність є нормою сучасного цивілізованого світу. Як така вона прокламована Декларацією принципів толерантності, затвердженою Резолюцією Генеральної Конференції ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року.
З тих пір цей день щороку відзначається по усій планеті як Міжнародний день толерантності. Та попри високе і широке визнання на офіційному рівні, всупереч повсякденній актуальності цієї соціальної норми, "справи толерантності" насправді не такі вже й задовільні.

«За 15 років, які минули з того часу, задля прояснення розуміння і засад толерантності виконано багато досліджень як у світі, так і в Україні. Їх результати суттєві, але далеко не беззаперечні чи остаточні.
Основні аспекти розуміння толерантності відображені у Декларації принципів толерантності:
"1.1.Толерантність означає повагу, прийняття і правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів проявів людської індивідуальності…
1.2.Толерантність – це не поступка, поблажливість або потурання. Толерантність – це насамперед активне ставлення, що формується на основі визнання універсальних прав і основних свобод людини… толерантність повинні виявляти окремі люди, групи, держави.

1.3.…Толерантність – це поняття, що означає відмову від догматизму, від абсолютизації істини і утверджує норми, встановлені в міжнародних правових актах у галузі прав людини…
1.4. Вияв толерантності, який співзвучний повазі прав людини, не означає терплячого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або поступки чужим переконанням…".

Тобто, толерантність – це розуміння (усвідомлення) потреб та проблем іншої людини або групи людей, і тому – терпимість до цих потреб та проблем.А розуміння (усвідомлення) не можливе без знання.

Прикладом шкідливості неправильного трактування поняття „толерантність” може бути нав'язування шаблонних моделей поведінки.Коли дитині в школі постійно повторюють, що до певної категорії людей треба бути „терпимим”, але не пояснюють чому (або кажуть „так прийнято”, „культура поведінки” і т.п.). Зіштовхуючись в реальному житті з епізодами, коли треба проявити „терпимість/толерантність”, людині з подібними установками стає недостатньо отриманих пояснень, і вона діє у відповідності з тим, що підказує її логіка поведінки, а не нав'язані кимось незрозумілі шаблони.

Терпимість – це гармонія у різноманітті. Це не тільки моральний обов'язок, але й політична та правова потреба.
Як заявлено в Декларації принципів терпимості, «терпимість – це те, що робить можливим досягнення миру та веде від культури війни до культури миру».
Терпимість, йдеться у статті першій, означає повагу, прийняття та правильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, наших форм самовираження і способів вияву людської індивідуальності. Їй сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті та переконань.

Терпимість йде від вищого до нижчого; індивідууми, котрі одержали перевагу через кращу освіту чи оточення, терпляче поводяться з тими, хто знає менше. Толерантність, на відміну від терпимості, поважає іншого як рівного, і відчуває гордість через те, що не ставиться до нього зверхньо; тому цю чесноту з меншою ймовірністю омани називають повагою до іншого…".
З цим зведенням багатства змісту толерантності до "поваги до іншого" беззастережно погодитися не можна… Та зараз головне інше: Майкл Дамміт цілком слушно відмітив нетотожність толерантності та терпимості, неприпустимість сплутування термінів "толерантність" і "терпимість".

Дослідження еволюції толерантності – від Локка і Мілля до Рікера і Дамміта – дозволило дійти такого висновку: "Від терпимості як негативно-забарвленої вимушено пасивної реакції на "інше" – через, якнайменше, нейтральне сприйняття та захист "іншого" в законом окреслених рамках – до свідомого надання слабкому "іншому" певних переваг: ось вже осягнуті людством метаморфози толерантності

Таким чином, терпимість припустимо вважати видом толерантності, але тільки найпершим, найнижчим чи найслабшим; за певних обставин вона може еволюціонувати як у дійсну толерантність до іншого, так і в нетерпимість.
Разом з тим, ототожнення толерантності з терпимістю сьогодні – досить груба помилка, причому інколи – навмисна! Щоб уникнути шкідливої плутанини й приниження дійсної толерантності доцільно, в дусі Дамміта, виключити вживання термінів "толерантність" і "терпимість" як синонімів…

Дякую за увагу!