Аналіз матеріальних ресурсів

Вступ

Проблеми економії і раціонального використовування матеріальних ресурсів в умовах нинішнього етапу розвитку економіки придбала особливу актуальність. Економія матеріальних ресурсів є запорукою успіху, як окремого підприємства, так і економіки країни в цілому.

Скорочення матеріальних витрат на виробництво одиниці продукції — це більш важливий резерв економії в порівнянні із зниженням трудомісткості і фондомісткості промислового виробництва. Все це обумовлює постійну і все більше зростаючу увагу, що приділяється в Україні проблемі економії матеріальних ресурсів.

Таким чином, основну інформаційну базу економічного аналізу використання матеріалів складають дані бухгалтерського і оперативного обліку, дані планових, фінансових служб, а також технологічних, конструкторських і інших функціональних підрозділів підприємства (цехів, ділянок), які зобов’язані брати безпосередню участь в організації безперебійного постачання підприємства всіма необхідними матеріальними ресурсами і в пошуку резервів економії цих ресурсів.

Оскільки добування і доставка матеріальних ресурсів різко підвищує вартість готової продукції, питання зниження матеріальних витрат набувають велике значення. Вдосконалення нормування витрат (виробничого споживання) матеріальних ресурсів є першочерговим питанням в їх економії.

Проблеми економії і раціонального використовування матеріальних ресурсів розглядували багато авторів, серед них Вітвіцький В.В., Савицька Г.В., Коробов М.Я. та ін.

1. Завдання і напрямки аналізу матеріальних ресурсів

Нормальне функціонування виробництва вимагає повноцінного забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Згідно з П(С)БО № 9, п. 6 матеріальними ресурсами треба вважати запаси предметів праці, які включають сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб, і наявність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства.

Посилення споживання матеріальних ресурсів викликане прискоренням розвитку технічного прогресу в світі. Причинами збільшення загальних чи питомих витрат матеріальних ресурсів є:

На сучасному етапі виявилася об’єктивна необхідність в практиці планування з’єднування показників кінцевих результатів діяльності галузей, об’єднань і підприємств з нормативами ресурсних витрат. Підвищення частки матеріалоспоживання з кожним роком (у 1960 р. вона складала 72%; у 1970р.- 76, в 1980р.- 80 і в 1985 р. була близька до 82%) [3, с.14], робить гострішу постановку питання: якою ціною досягається випуск кожної одиниці продукції і яка ефективність витрат ресурсів на її виготовлення?

Прояв цієї об’єктивної необхідності знаходить відображення в сучасному досвіді прогнозування на підприємстві — у всіх країнах Євросоюзу в тій чи іншій мірі спостерігається планування виробництва в ув’язці вихідних (кінцевих) і вхідних (ресурсних) параметрів плану.

Сукупність нормативних показників (норм витрат і запасів, коефіцієнтів використовування, завдань по економії і т. д.) складає нормативну базу споживання (витрат) матеріальних ресурсів. З її допомогою забезпечується збалансованість планів економічного і соціального розвитку, реалізуються принципи режиму економії матеріальних ресурсів.

Основна мета процесу нормування матеріальних витрат на сучасному етапі нашого розвитку — забезпечити таку дію на виробництво, щоб споживання матеріальних ресурсів зводилося до суспільно необхідного рівня. Тому проблема зниження «витратних» нормативів висувається зараз в число основних.

Враховуючи, що в більшості галузей матеріального виробництва матеріальні ресурси займають найбільшу частку у витратах на виробництво, їх необхідно постійно поповнювати.

Звідси основним завданням матеріально-технічного постачання (МТП) є безперебійне і комплексне забезпечення підприємства матеріальними ресурсами для виконання виробничої програми з мінімальними витратами. В ході аналізу забезпеченості і використання матеріальних ресурсів слід розглядати:

— відповідність плану постачання вимогам виробництва;

— організаційні форми і види постачання;

— виконання плану поставок матеріальних ресурсів (джерела, терміни, види тощо);

— забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами;

— вплив забезпеченості ресурсами на виконання виробничої програми;

— вплив факторів на матеріалоємність продукції;

— ефективність використання матеріальних ресурсів;

— використання відходів виробництва;

— стан і динаміка виробничих запасів;

— резерви зниження матеріалоємності продукції за рахунок покращення використання матеріалів;

— прямі зв’язки підприємства з постачальниками і питому вагу матеріальних ресурсів, які надходять по прямих поставках, до загального обсягу їх надходження.

Вивчають своєчасність укладання договорів на поставку матеріальних ресурсів з уточненням умов поставок.

Джерелами інформації для аналізу забезпеченості і використання матеріальних ресурсів є дані статистичної звітності про наявність і використання матеріальних ресурсів, плани матеріально-технічного постачання, матеріали бухгалтерського обліку і оперативної інформації цехів, відділу постачання, нормативно-довідкові дані тощо [6, c. 71-72].

2. Аналіз забезпеченості виробництва матеріальними ресурсами

Загальна потреба підприємства в конкретних видах матеріальних ресурсів визначається за формулою:

де Нз — загальна планова потреба;

Нв — потреба на виробництво продукції;

Не — потреба на експериментально-дослідні роботи;

Нр — потреба на ремонтні роботи;

Нзп – потреби на створення планових (в межах нормативів) запасів;

Нк — запас (залишок) на кінець планового періоду.

Аналіз плану постачання потрібно починати з перевірки його обґрунтованості з урахуванням всіх зазначених у формулі (4.58) складових, причому особливу увагу слід звернути на потреби на виробництво продукції з урахуванням норм витрат за умови використання прогресивної техніки і технології, передових форм організації виробництва і праці.

Необхідно виявити чи для всієї номенклатури матеріалів, сировини тощо є план постачання, чи правильно визначена потреба в матеріальних ресурсах, із яких джерел будуть постачатися ресурси сировини і матеріалів.

Для раціонального забезпечення виконання плану матеріально-технічного забезпечення важливо встановити прямі зв’язки з постачальниками на підставі довгострокових договорів або в окремих випадках — через посередників.

Якість поставок матеріально-технічних ресурсів можна оцінити за такими напрямками: за своєчасністю поставок; за якістю продукції, що поставляється; за витратами (середніми заготівельними цінами). Тому всі договори необхідно згрупувати за зазначеними напрямками.

При організації матеріально-технічного постачання підприємство повинно орієнтуватися на меншу кількість постачальників і більш тривалі зв’язки з ними.

Важливо визначити кількість і питому вагу постачальників за прямими договорами у порівнянні з загальною кількістю постачальників.

Для безперебійної роботи у випадку зриву виконання планових поставок підприємство повинно бути забезпечене певними запасами.

Наявний запас визначається в днях; розрахунок ведеться для всього асортименту виробничих запасів:

де Nз — наявний (фактичний) запас матеріалів в днях;

Зз — залишок матеріалів на складі;

Вд — величина середньоденних витрат матеріалів на виробництво.

Нормативний запас матеріалів на складі визначається за формулою:

де Ззн — нормативний запас матеріалів на складі;

Вд — величина середньоденних витрат матеріалів на виробництво;

Др — кількість робочих днів, на які повинен зберігатися запас.

Шляхом зіставлення фактичного запасу матеріалів на складі і нормативного запасу визначається індекс виконання норм запасу:

Різниця між фактичним запасом і нормативним запасом характеризує величину надлишку (+) або дефіциту (-):

Наявність понаднормативних надлишків матеріальних ресурсів негативно впливає на фінансовий стан підприємства [2, c. 45-46].

В процесі аналізу важливо оцінити виконання плану постачання (табл. 1) і оборот матеріальних ресурсів (табл. 2)

Таблиця 1. Виконання плану постачання (т.)

Вид матеріалу Потреба за планом Заключені договори Надійшло від постачальника Відхилення від плану (гр.6-гр.5) В%до плану Разом в тому числі на: виробництво продукції Ремонтно- експлуатаційні потреби поповнення запасів А 1 2 3 4 5 6 7 8 К 1200 1100 100 — 1200 1200 — 100,0 Л 150 140 10 — 150 140 -10 93,3 М 1900 1700 50 150 1900 1850 -50 97,4 Н 400 370 — 30 400 400 — 100,0

 

Таблиця 2. Оборот матеріальних ресурсів за квартал (тис. грн)

Вид ресурсів Залишок (сальдо) на початок звітного періоду Надійшло за звітний період Витрачено за звітній період Залишок (сальдо) на кінець звітного періоду (гр.1+гр.2- гр.3) разом в тому числі на виробництво А 1 2 3 4 5 К 780 11190 11170 11170 800 Л 3 5 5 4 3 М 5 7 10 — 2 Н 120 1500 1450 1400 170 Разом 908 12702 12635 12574 975

Таким чином, як свідчать дані табл. 2, за двома позиціями із чотирьох план постачання не виконаний, що негативно вплине на виробничий процес підприємства. Тому завдання відповідних служб виявити причини недопостачання матеріалів і на їх основі розробити заходи про недопущення зривів поставок.

Розглянемо схему оцінки обороту матеріальних ресурсів за певний період.

Таким чином, за звітний період залишки матеріальних ресурсів зросли на 975 — 908 = 67 тис. грн. Сталося це, насамперед, за рахунок ресурсів К і Н.

При аналізі матеріальних ресурсів необхідно оцінити забезпеченість ресурсами не тільки підприємства в цілому, але і окремих цехів, ділянок, робочих місць. Про зриви матеріально-технічного забезпечення окремих підрозділів підприємства можна судити зі щоденних рапортів, в яких, зазвичай, приводяться причини невиконання завдання з виробництва продукції [5, c. 65-66].

3. Аналіз використання матеріальних ресурсів

Для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система показників — узагальнюючих і часткових.

До узагальнюючих показників відносяться: матеріалоємність, матеріаловіддача, питома вага матеріальних ресурсів у собівартості продукції, співвідношення темпів росту обсягу продукції і матеріальних витрат, оборотність матеріальних запасів.

Матеріалоємність продукції визначається як відношення використаних у виробництві матеріальних ресурсів до обсягу виготовленої продукції:

де МЄ — матеріалоємність;

М — матеріальні витрати;

Q — обсяг виготовленої продукції.

Матеріаловіддача — величина зворотна матеріалоємності — визначається як відношення обсягу продукції до матеріальних витрат

де MB — матеріаловіддача.

Якщо матеріалоємність показує, скільки матеріальних ресурсів у грошовому вимірі припадає на 1 грн виготовленої продукції, то матеріаловіддача характеризує, скільки продукції виготовлено на 1 грн матеріальних ресурсів.

Питома вага матеріальних ресурсів в собівартості продукції визначається за формулою:

де dM — питома вага матеріальних витрат у повній собівартості продукції;

М — матеріальні витрати;

Св — повна собівартість виготовленої продукції.

Співвідношення темпів росту обсягу продукції і матеріальних витрат визначається як співвідношення індексів зазначених показників:

де Я- коефіцієнт співвідношення показників;

Iq — індекс обсягу продукції;

Ім — індекс матеріальних витрат.

Оборотність матеріальних запасів (кількість оборотів) визначається як відношення повної собівартості реалізованої продукції до середніх залишків матеріальних запасів:

де Ко — оборотність (кількість оборотів) матеріальних запасів;

Ср — повна собівартість реалізованої продукції;

З — середні залишки матеріальних запасів.

 

Тривалість одного обороту визначається за формулою:

де О — тривалість одного обороту, в днях;

D — кількість днів в періоді.

До часткових показників використання матеріальних ресурсів в першу чергу відноситься питома матеріалоємність, яка визначається на кожний вид продукції і кожний вид матеріалів:

де т — питома матеріалоємність;

М — витрати певного виду матеріалів на виробництво певного виду продукції;

q — обсяг виробництва певного виду продукції.

В аналізі використовується також конструктивна матеріалоємність як відношення чистої маси виробу до одиниці технічного параметру [7, c. 53-54].

В табл. 3 наведені показники, що характеризують рівень ефективності використання матеріальних ресурсів.

Отже, як свідчать дані табл. 3, показники, що характеризують рівень ефективності використання матеріальних ресурсів, у звітному періоді значно кращі у порівнянні з попереднім періодом. Так, знизилась матеріалоємність і відповідно зросла матеріаловіддача на 0,9%. Значно прискорилась оборотність виробничих матеріальних запасів — від 54,5 разів до 80,6 разів, що дозволило скоротити тривалість одного обороту на 2,1 дні.

Таблиця 3. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів

Показник Попередній період Звітний період Відхилення (+,-)

(гр.2-гр.і) Звітний період в % до попереднього (гр.2:гр. 1)·100 А 1 2 3 4 Початкові дані:

1. Обсяг виготовленої

продукції, тис. грн 6953,0 8994,0 + 2041,0 129,5 2. Матеріальні витрати на виробництво продукції, тис. грн 743,7 954,0 2103 1283 3. Собівартість виготовленої продукції, тис. грн 6297,0 8103,0 + 1806,0 128,7 4. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн 6283,2 8229,6 +1946,4 131,0 5. Виробничі матеріальні запаси, тис. грн 115,3 102,1 -13,2 88,6 Розрахункові показники

6. Матеріалоємність, грн. (p2:pl) 0,107 0,106 -0,001 99,1 7. Матеріаловіддача, грн. (pl:p2) 935 9,43 + 0,08 100,9 8. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, % (р2:р3)·100 11,8 11,6 -0,2 — 9. Оборотність виробничих матеріальних запасів, разів (р4:р5) 54,5 80,6 + 26,1 147,9 10. Тривалість одного обороту виробничих матеріальних запасів (360:р9),дні 6,6 43 -2,1 68,2

 

Співвідношення темпів росту обсягу виробництва і матеріальних ресурсів становить:

тобто обсяг продукції зростає швидше ніж матеріальні витрати, які направлені на її виготовлення.

Обсяг матеріальних витрат на підставі формули дорівнює:

що дозволить провести факторний аналіз зміни матеріальних витрат за раніше наведеною схемою.

Загальна зміна матеріальних витрат у звітному періоді в порівнянні з попереднім становить:

в тому числі за рахунок змін:

— обсягу виготовленої продукції

— матеріалоємності

Балансова перевірка:

Отже розрахунки правильні, оскільки сукупний вплив факторів на зміну матеріальних ресурсів збігається з загальною зміною.

Таким чином, зростання матеріальних витрат обумовлено виключно тільки збільшенням обсягу виробництва.

Аналогічно можна оцінити зміну обсягу продукції під впливом змін матеріальних витрат і матеріаловіддачі.

Порівнянням фактичної матеріалоємності з плановою або рівнем попереднього періоду можна визначити зниження або підвищення рівня матеріалоємності. Після визначення абсолютного відхилення матеріалоємності необхідно оцінити, якою мірою окремі фактори вплинули на ці зміни.

В розгорнутому вигляді формулу матеріалоємності можна записати у такому вигляді:

де q — обсяг виробництва певного виду продукції;

m — питомі витрати окремих видів матеріалів на виробництво певного виду продукції;

рm — ціна одиниці окремого виду матеріалів;

рq — ціна одиниці певного виду продукції.

Із формули випливає, що рівень матеріалоємності продукції залежить від зміни асортименту і структури продукції, змін цін і тарифів на матеріали та змін цін на готові вироби.

Щоб оцінити зміну матеріалоємності під впливом зазначених вище факторів необхідно провести багатофакторний аналіз з використанням методу ланцюгових підстановок. І лише у такому випадку можна виділити економію, яка досягнута за рахунок ефективної роботи колективу підприємства.

Системний аналіз матеріальних запасів суб’єкта господарювання здійснюється залежно від конкретних управлінських завдань. Запаси, що створюються для забезпечення безперервності виробництва, згладжування нерівномірності попиту, виробництва і постачання, існують у всіх споживачів засобів виробництва, є невід’ємним атрибутом їх діяльності.

Саме тому у вдосконаленні економічної системи управління та підвищення рівня економічної роботи важливе місце посідає системний аналіз матеріальних запасів за окремий відрізок часу, що сприяє підвищенню оперативності управління та прийняттю оптимального управлінського рішення. Існує безліч варіантів методик проведення системного аналізу використання матеріальних запасів, у яких пропонуються різноманітні показники і фактори, що на них впливають. Відображення того чи іншого економічного явища за допомогою показників, які враховували б усі його характерні ознаки без найменших похибок, практично неможливе [9, c. 92-93].

Висновки

Проведені дослідження дозволили підтвердити теоретичні положення, що зниження матеріаломісткості продукції сприяє зниженню собівартості в частині матеріальних витрат і збільшенню обсягів виробництва.

Базисними показниками при аналізі можуть бути не тільки планові, але фактичні показники використовування матеріалів будь-якого вибраного періоду з врахуванням порівняних цін.

Здійснення аналізу матеріальних запасів є дуже важливою ланкою в системі управління підприємством, адже від ефективності проведення аналізу залежить прийняття керівництвом підприємства управлінських рішень щодо підвищення ефективності діяльності підприємства тa його підрозділів за надходженням і збереженням матеріальних запасів, доцільності й обґрунтованості матеріальних затрат на використання сировини і матеріалів на об’єктах у процесі виробництва.

Доцільним при аналізі матеріальних запасів є розмежування етапів аналізу виробничих запасів відповідно до сфер господарського ланцюга, а саме: аналіз забезпечення підприємства запасами для безперервної роботи (матеріально-технічне постачання); аналіз ефективності використання виробничих ресурсів (виробництво); аналіз непотрібних і зайвих матеріалів (збут). Крім того, аналіз ефективності управління запасами має проводитись не заключним етапом, а бути складовою частиною всіх попередніх етапів.

Список використаної літератури

1. Багров В. П. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ В. П. Багров, І. В. Багрова; Дніпропетровська державна фінансова академія. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 156 с.
2. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: Навчальний посібник/ Т. Д. Костенко, Є. О. Підгора, В. С. Рижиков та ін.; М-во освіти і науки України, ДДМА. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 398 с.
3. Кіндрацька Г. Економічний аналіз: теорія і практика: Підручник/ Галина Кіндрацька, Микола Білик, Анатолій Загородній,; Ред. А. Г. Загородній. — Львів: Магнолія плюс, 2006. — 426 с.
4. Кислиця О. Економічний аналіз: Курс лекцій/ Олена Кислиця, Ірина Мягких,; Європейський університет. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. — 170 с.
5. Ковальчук М. Економічний аналіз діяльності підприємств АПК: Підручник/ Михайло Ковальчук, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2005. — 390 с.
6. Кожанова Є. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Євгенія Кожанова, Ірина Отенко,; М-во освіти і науки України, Харківський нац. екон. ун-т. — 2-е вид., допрац. і доп.. — Харків: ВД «ІНЖЕК», 2005. — 340 с.
7. Нестеренко Ж. К. Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник/ Ж. К. Нестеренко, А. В. Череп; ЗНТУ. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 122 с.
8. Савицька Г. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник/ Глафіра Савицька,. — К.: Знання, 2004. – 653 с.
9. Тарасенко Н. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Ніна Тарасенко,. — 4-те вид. стереотип.. — Львів: Новий Світ-2000, 2006. – 341с.
10. Череп А. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Алла Череп,; М-во освіти і науки України , ЗНТУ. — К.: Кондор, 2005. — 159 с.