1. Визначте роль духовного середовища людини в забезпеченні його життєдіяльності. Можливості людини при довгочасовому перебуванні в особливих надзвичайних умовах (снігова лавина, землетрус, завал).

2. Визначте загальні правила виживання в разі потрапляння у надзвичайну ситуацію

3. Дати визначення та охарактеризувати поняття: соціальна, економічна небезпека. Умови їх запобігання та попередження.

Список використаної літератури.

1. Визначте роль духовного середовища людини в забезпеченні його життєдіяльності. Можливості людини при довгочасовому перебуванні в особливих надзвичайних умовах (снігова лавина, землетрус, завал)

Найбільша цінність суспільства – людина, її життя, здоров’я. Проте з кожним роком збільшується кількість факторів, що негативно впливають на її життя і здоров’я. У більшості випадків вони породжуються самою людиною: її діяльністю, небезпечною поведінкою, науково-технічним прогресом.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при зсувах, снігових лавинах та селях

· У випадку попередження про селевий потік або зсув, які насуваються, якомога швидше залишити приміщення і вийти в небезпечне місце.

· Надавати допомогу людям, які потрапили в селевий потік, використовуючи дошки, палки, мотузки та інші засоби; виводити людей з потоку в напрямку його руху, поступово наближаючись до краю.

Як поводитись при землетрусі, що почався? Найголовніше – не піддаватися паніці і захистити себе в будинку від всіляких уламків, важких предметів, скла і т.д. Землетруси силою понад 5 балів – небезпечні. Ознаки такого землетрусу – обсипається штукатурка, розгойдуються люстри, падає посуд. Від моменту, коли ви відчули перші поштовхи, до коливань, що небезпечні для будівель, у вас є 15-20 сек.

Якщо ви на першому поверсі – треба покинути будинок. На другому і вище – заховатися в безпечне місце (отвори капітальних внутрішніх стін, кутки, утворені цими стінами, біля внутрішньої капітальної стіни і т.д.), можна ховатися під ліжком, під столом. Небезпечні місця біля вікон. В кутових кімнатах на останніх поверхах, біля засклених отворів зовнішніх стін.

Встигніть відкрити двері з квартири, якщо є зайва секунда, — вимкніть газ і електроенергію, погасіть вогонь, не запалюйте сирників, не можна користуватися ліфтом.

Пам’ятайте, що при землетрусі, паніка і страх – найважливіший чинник небезпеки. Зупиняйте тих, хто має намір стрибати з балконів і вікон з поверху, який вищий першого. У школі діти повинні уміти ховатися під партами, під столом, накрити голову руками. Небезпечні також сходи і вихідні двері, через безладний рух натовпу там буває багато нещасних випадків.

Як тільки поштовхи припиняються, не втрачаючи часу, виходьте на вулицю, не стійте під дротами, трубами, карнизами. Якомога далі відходьте від будівель, стовпів, огорож, найкраще знаходитися в сквері, на пустирі, на відкритому майданчику. Якщо землетрус застав вас в дорозі, негайно зупиніть машину – краще на відкритому місці і не виходьте до закінчення поштовхів. Пасажирам автобуса безпечніше знаходитися на своїх місцях, водій автобуса повинен відкрити двері. У метро при землетрусі безпечніше, ніж вгорі, але може погаснути світло.

Якщо потрапили в завал, а це стосується всіх випадків – при обвалах, зсувах, землетрусі – пам’ятайте, що, передусім, не треба втрачати присутності духу, потрібно зберігати ясність думки. Без їжі і води ви можете протриматись досить довго, прислухайтесь, подайте голос, труби і батареї – це теж можливість подати про себе інформацію, постарайтесь визначити, чи немає поруч інших людей, де ви знаходитеся і чи немає виходу. Запалювати вогонь не можна. Шукайте одяг і ковдри, боріться за своє життя. У бачку вашого унітазу – питна вода, сподівайтесь на допомогу, якщо вже пройшло багато днів. Під час вірменського землетрусу в 1988 році протягом 7 днів з руїн було врятовано 15 тисяч чоловік.

Попередити про землетрус може сигнал цивільної оборони: гудки сирени “Увага всім!”, треба включити репродуктор, приймач, місцевий канал телебачення і отримати відповідну інструкцію. Відразу ж після землетрусу небезпечно запалювати вогонь. Треба негайно оглянути завали – чи не потрібна можливо комусь допомога. Дійте при цьому обережно, не займайте без потруби телефон, не перевіривши системи, не спускайте воду. Промислові аварії, пожежі є звичайними супутниками подібних стихійних лих. Потурбуйтесь про дітей: за ними потрібен особливий контроль. [2, c. 69-71].

Снігові лавини виникають так само, як і інші зсувні зміщення. Сили зчеплення снігу переходять певну межу, і гравітація викликає зміщення снігових мас вздовж схилу.

Лавина — це швидкий раптовий рух снігу та (або) льоду вниз стрімкими схилами гір.

Великі лавини виникають на схилах 25—60° через перевантаження схилу після значного випадіння снігу, частіше під час відлиги, внаслідок формування в нижніх частинах снігової товщі горизонту розрихлення.

Рухаючись зі швидкістю майже 200 км/год., лавина спустошує все на своєму шляху. Небезпека руйнівної сили лавини полягає ще в тому, що сніговий вал жене поперед себе повітряну хвилю, а повітряний таран більш небезпечний, ніж удар снігової маси — перевертає будинки, ламає дерева, контузить і душить людей. Така хвиля повітря мало чим відрізняється від викликаної вибухом великої бомби.

Існує пасивний та активний захист від лавин. При пасивному захисті уникають використання лавинонебезпечних схилів або ставлять на них загороджувальні щити. При активному захисті проводять обстріл лавинонебезпечних схилів, що викликає сходження невеликих, безпечних лавин, запобігаючи таким чином накопиченню критичних мас снігу.

Деякі рекомендації щодо правил поведінки при снігових лавинах

• почувши шум снігової лавини, що наближається, негайно заховайтесь за скелю, дерево, ляжте на землю, захистіть руками голову, притисніть коліна до живота, орієнтуючи своє тіло за рухом лавини, і дихайте через одяг;

• при захопленні сніговою лавиною необхідно зробити все, щоб опинитись на її поверхні (звільнитись від вантажу, намагатись рухатись вверх, рухи як при плаванні); якщо це не вдається, то потрібно намагатися закрити обличчя курткою, щоб створити повітряну подушку (сніговий пил потрапляє в ніс і рот — людина задихається);

• вирушаючи в гори, необхідно мати при собі лавинні мотузки яскравого кольору; мотузку намагатися викинути на поверхню, щоб завдяки мотузці людину, яка потрапила в снігову лавину, могли знайти. [8, c. 158-161].

2. Визначте загальні правила виживання в разі потрапляння у надзвичайну ситуацію

Під надзвичайними ситуаціями розуміється стихійне лихо, виробнича аварія, екологічна катастрофа, соціально-політичні конфлікти. Але якщо діям в умовах природних чи техногенних екстремальних ситуацій присвячено досить багато наукових розробок, положень, інструкцій, нормативів, то проблема поведінки особи в умовах соціально-політичних та державно-управлінських конфліктів, що в сучасних умовах стає актуальнішою, розкрита недостатньо. За невизначеністю ситуації, рівнем ризику, психічною нестійкістю, з такими екстремальними ситуаціями, як землетрус, паводок чи цунамі, необхідно порівнювати мітинги, демонстрації та введення надзвичайного стану.

При пожежі потрібно остерігатися: високої температури, задимленості і загазованості, обвалу конструкцій будинків і споруд, вибухів технологічного обладнання і приладів, падіння обгорілих дерев. Небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимість — менше 10 м.

При рятуванні потерпілих із будинків, що горять, і при гасінні пожежі, дотримуйтесь наступних правил:

• перш ніж увійти в приміщення, що горить, накрийтесь мокрим покривалом, пальтом, плащем, щільною тканиною;

• двері в задимлене приміщення відкривайте обережно, щоб уникнути займання від великого притоку свіжого повітря;

• у дуже задимленому приміщенні рухайтесь повзком або пригнувшись;

• для захисту від чадного газу дихайте через зволожену тканину.

Правильно використовуйте засоби гасіння пожеж:

• для приведення в дію пінного вогнегасника підніміть рукоятку вгору і перекиньте n до упору; потім переверніть вогнегасник догори дном. Струмінь піни, що виникає, направте на поверхню, яка горить (при відсутності струменю піни стряхніть вогнегасник або прочистіть отвір);

• вуглекислотний вогнегасник направте розтрубом на поверхню, що горить, обертаючи маховичок проти ходу годинникової стрілки до упору, відкрийте запірний вентиль. Снігоподібною масою, яка викидається з розтруба, покривайте поверхню, яка горить, до повного закінчення горіння;

• не тримайте розтруб голою рукою — можна обморозитися;

• для приведення в дію пожежних кранів, які знаходяться в будинку (споруді), необхідно розкатати в напрямку осередку пожежі рукав, який з’єднаний з краном і стволом;

• відкрийте вентиль поворотом маховичка проти ходу годинникової стрілки і направте струмінь води із ствола на осередок горіння. Найдоступнішими засобами гасіння займань і пожеж є вода, пісок, або ґрунт, ручні вогнегасники, азбестові і брезентові покривала і навіть гілки дерев або одяг[3, c. 196-197].

У разі виникнення пожежі при необхідності викликайте пожежну команду за телефоном — 01.

2. Правила поведінки і дій населення при загрозі виникнення і виникненні аварій на мережах газозабезпечення

При знаходженні в загазованій квартирі (приміщенні) або на загазованій ділянці місцевості з метою запобігання виникненню пожежі (вибуху) газоповітряної суміші суворо забороняється:

В загазованій квартирі (приміщенні):

• для запобігання виникнення іскріння, яке може призвести до вибуху (загорання газоповітряної суміші), заборонено вмикати і вимикати електричні прилади (освітлення, печі, каміни, праски, телевізори, магнітофони, радіо, дрилі та інші);

• користуватися електричними і акумуляторними ліхтарями, які не мають вибухонебезпечного виконання;

• користуватися електродзвоником;

• дзвонити по телефону;

• виконувати дії з металевими предметами для виключення удару один об одного;

• користуватися відкритим вогнем (запалювати сірники або запальничку, палити).

Щорічно в різних країнах світу, у різних галузях діяльності людини трапляються мільйони нещасних випадків, сотні тисяч з яких закінчуються трагічно. Страждають люди всіх професій на виробництві, в побуті, в армії, на транспорті. Країни зазнають великих збитків від аварій, катастроф, стихійних лих, пожеж які призводять до загибелі людей. В Україні найважливіші функції безпеки життєдіяльності людини затверджено Указом Президента України від 28 жовтня 1996 року, передано в компетенцію Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи. Ці функції спрямовані на захист населення від наслідків стихійних лих, аварій та катастроф, а також від можливого застосування ворогом сучасних засобів ураження (особливо від зброї масового ураження). Захист населення — це комплекс заходів, спрямованих на попередження негативного впливу наслідків надзвичайних ситуацій чи максимального послаблення ступеня їх негативного впливу[12, c. 139-141].

Основні принципи щодо захисту населення:

Захист населення планується і здійснюється диференційовано, залежно від економічного та природного характеру його розселення, виду і ступеня небезпеки можливих надзвичайних ситуацій;

Усі заходи щодо життєзабезпечення населення готуються заздалегідь і здійснюються на підставі законів держави.

При захисті населення використовуються усі наявні засоби захисту (захисні споруди, індивідуальні засоби захисту, евакуацію із небезпечних районів та інше).

Громадяни повинні знати основні свої обов'язки щодо безпеки життєдіяльності, дотримуватися установлених правил поведінки під час надзвичайних ситуацій.

Основні заходи щодо забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях:

1.Повідомлення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій та постійне його інформування про наявну обстановку.

2.Навчания населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти у надзвичайних ситуаціях.

3.Укриття людей у сховищах, медичний, радіаційний та хімічний захист, евакуація населення з небезпечних районів.

4.Спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування та води радіоактивними, отруйними, сильнодіючими отруйними речовинами та біологічними препаратами.

5.Організація і проведення рятувальних та інших робіт у районах лиха й осередках ураження.

Засоби індивідуального захисту поділяються на засоби індивідуального захисту органів дихання та індивідуального захисту шкіри.

За принципом захисної дії засоби індивідуального захисту органів дихання поділяються на фільтруючі та ізолюючі.

До засобів індивідуального захисту органів дихання фільтруючого типу відносяться фільтруючі протигази ГП-5, ГП-7, респіратори, ватномарлеві пов'язки.

Фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, очей та обличчя від отруйних і радіоактивних речовин та бактеріальних засобів.

Принцип дії фільтруючого протигаза грунтується на ізоляції органів дихання від забрудненого навколишнього середовища й очищення вдихнутого повітря від токсичних аерозолів і парів у фільтруючо-поглинаючій системі.

Респіратори використовуються для захисту органів дихання від радіоактивного пилу (Р-2), від парів і газів на виробництві із СДОР (РПГ-67, РУ-60, РУ-60МУ).

Ізолюючі засоби індивідуального захисту органів дихання призначені для захисту органів дихання, обличчя та очей від шкідливих речовин у повітрі в умовах ізоляції органів дихання від навколишнього середовища.

Принцип дії протигазу заснований на виділенні кисню із хімічних речовин при поглинанні вуглекислого газу і вологи, які видихає людина, тобто перетворенні СО2 на О2.

Засоби захисту шкіри призначенні для захисту тіла людини в умовах зараження місцевості СДОР, отруйними та радіоактивними речовинами та біологічними засобами. Вони також використовуються при здійсненні дегазаційних, дезінфекційних і дезактиваційних робіт. До засобів захисту шкіри відносяться:

— загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК);

— легкий захисний костюм (Л-1);

— інші засоби[7, c. 214-216].

Одним із основних засобів захисту населення у надзвичайних обставинах мирного та воєнного часу є укриття людей у захисних спорудах, розташованих за місцем проживання, роботи та навчання. Захисні споруди залежно від захисних властивостей розподіляються на:

— сховища;

— протирадіаційні укриття (ПРУ);

— простіші укриття.

Сховищаминазиваються інженерні споруди герметичного зразка, які забезпечують надійний захист людей від уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних та сильнодіючих отруйних речовин (ОР, СДОР), бактеріальних засобів (БЗ), а також високих температур і обвалень будівель.

За місцем розташування сховища можуть бути вбудованими під будинками (у підвалах), побудованими поза будинками. У мирний час їх використовують під господарські приміщення.

Протирадіаційні приміщення (ПРУ) призначені для захисту людей від зовнішнього гама-випромінювання та безпосереднього попадання радіоактивного пилу в органи дихання .людини, на шкіру та одяг, а також світлового випромінювання ядерного вибуху. При належній міцності конструкцій ПРУ в стані часткового захистити від дії ударної хвилі та уламків зруйнованих будинків.

Найпростіші укриття-щілини викопують на глибину до 180-200 см, шириною 100-120 см, по дну — 80 см, із входом під кутом 90 град. до повздовжньої осі. Щілина може бути відкритого або перекритого типу.

Як діяти за сигналами цивільної оборони при аварії на атомній станції

Почувши звуки сирен і гудків, ввімкнути радіоточку, радіо- і телевізійні приймачі. Почувши оповіщення, укритися у захисній споруді, підвалі або у будівлі, де застав сигнал. У будівлі зачинити вікна, двері, вентиляційні отвори, загерметизувати кімнату (квартиру), створити триденний запас води. Прийняти препарат йодистого калію: дорослі і діти від 2 років і старші – 1 таблетку – 0,125 г, діти до 2 років – 1/3 таблетки, запиваючи чаєм, водою. При відсутності таблеток приймати 5%-ну настойку йоду: для дітей, старших за 2 роки – 1-2 каплі на 100 г молока (поживної суміші) 3 рази в день. Надягти марлеву пов’язку, по можливості знаходитись подалі від вікон і зовнішніх стін. Свійських тварин загнати у приміщення для тварин. Здійснити герметизацію джерел водопостачання і кормів.

Одержавши повідомлення про евакуацію, зібрати необхідний запас продуктів, що не псуються, на 2-3 доби, медикаменти, 5%-ну настойку йоду, одяг, взуття, речі туалету, постільну білизну, документи, найбільш цінні речі і гроші (загальна вага речей на одну людину не повинна перевищувати 50 кг).

Упакувати все у поліетиленові мішки, чекати підходу автотранспорту. З підходом автотранспорту або на призначений час у квартирі необхідно відключити газ, воду, електроприлади і т. п., натягти плащ з капішоном, панчохи, рукавички, узяти речі і змінне взуття, закрити квартиру (дім) і прямувати до місця посадки[5, c. 162-165].

При аварії на хімічно небезпечному об’єкті

Почувши звуки сирен і гудків, ввімкнути радіоточку, радіо- і телевізійні приймачі. Прослухавши повідомлення, виконати отримані рекомендації. Опинившись у хімічному вогнищі, потрібно швидко вийти із нього по вказівці працівників цивільної оборони або самостійно в бік, перпендикулярний напрямку вітру.

При знаходженні у приміщенні здійснити його герметизацію. Надягнути засоби індивідуального захисту. Залишити нижні поверхи будівель і йти до підвищених місць, що розташовані над територією. Надати допомогу старим і хворим особам. Повідомити сусідів про отримані відомості.

Епідемії, епізотії і епіфітотії

Епідемії — це масове поширеній інфекційних захворювань серед людей на значній території.

Епізотії — це значне поширення хвороб тварин, що перевищує рівень захворювання в даному регіоні.

Важливою умовою захисту людей від епідемій є ефективні санітарно-епідемічні заходи, що спрямовані на зниження інфекційних захворювань і ліквідацію небезпечних хвороб.

Велике значення має раннє діагностування інфекційних хворобтифу, дизентерії, кіру, поліомієліту, сибірської виразки, малярії, сапу, ящура та ін. Такі захворювання, як чума, холера, жовта пропасниця, віспа, підлягають спеціальному обліку.

Для того, щоб ефективно захистити населення в період епідемії, треба мати необхідні засоби колективного та індивідуального захисту (вакцини, сироватки, бактеріограф, антибіотики), а також провести роботи по захисту води та їжі

Зона епідемічного зараження включає район виникнення епідемії і район поширення, а також характеризується довжиною, глибиною і площею. Територія, в межах, якої виникли масові ураження людей та сільськогосподарських тварин, називається осередком біологічного ураження.

Для попередження поширення інфекції в осередку ураження встановлюється карантин. В районах, прилеглих до осередку біологічного ураження, вводиться режим обсервації.

Карантин — це система протиепідемічних і режимних заходів, що спрямовані на повну ізоляцію осередка і ліквідацію в ньому інфекційних захворювань. На зовнішніх кордонах карантинного району встановлюється охорона, регулюється рух. Забороняється вихід людей, вивіз речей та продуктів харчування. Вхід в район карантину дозволяється спеціальним формуванням і медичному персоналу.

Обсервація передбачає проведення ізоляційних лікувально-профілактичних заходів, що спрямовані на припинення розповсюдження інфекційних захворювань. До режимних заходів в районі обсервації відносяться: максимальне обмеження в'їзду і виїзду; заборона вивозу речей, які не пройшли знезаражування; посилення медичного контролю за продуктами харчування і водою, зменшення руху по зараженій території і інші заходи.

В зонах епідемій з самого початку їх виникнення проводяться заходи по знезаражуванню (дезинфекції), а також знищенню комах і гризунів (дезинсекція і дератизація)[1, c. 125-127].

3. Дати визначення та охарактеризувати поняття: соціальна, економічна небезпека. Умови їх запобігання та попередження

Економічна небезпека — стан економіки держави, який створює загрозу її державності, суверенітету, соціальному спокою або добробуту її мешканців.

Загрозами економічній безпеці України слід вважати явні чи потенційні дії, що ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів і створюють небезпеку для соціально-економічної та політичної систем, національних цінностей, життєзабезпечення нації та окремої особи.

Нині загрози економічній безпеці України набули перманентного характеру і за цілою низкою основних критеріїв перейшли критичну межу. Тому завдання полягає не лише у виході з економічної кризи, а й у відродженні національної економіки, створенні надійної економічної системи, забезпеченні її життєздатності й розвитку, спроможності адаптуватися до нових економічних умов.

Соціальна безпека — це безпека людини, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз.

На сучасному етапі динамічного розвитку української держави поступово загострюються суперечності та диспропорції у питаннях реформування економіки та соціальної сфери суспільства, що зрештою веде до творення комплексу відповідних загроз національній безпеці та створює нагальну необхідність формування дієвого механізму соціальної безпеки.

Соціальна безпека держави та суспільства у сучасних умовах набуває пріоритетності у питанні забезпечення національної безпеки. Під її впливом усі сфери життя у тому числі основна — економічна – набувають нових якостей — гнучкості, динамічності, стійкості, але одночасно зростає й потенційна залежність суспільних процесів від соціальної безпеки та соціальної сфери.

Сьогодні соціальну безпеку держави дедалі частіше розглядають як одну з основних складових компонентів національних ресурсів, багатства нації і держави та подальшого стабільного розвитку суспільства.

Концептуальну основу розуміння суті соціальної безпеки в Україні було започатковано у 1990 році в Декларації про державний суверенітет України. За визначенням експертів, соціальна безпека держави розглядається як стан гарантованої правової та інституціональної захищеності життєво важливих соціальних інтересів особи й суспільства від внутрішніх і зовнішніх загроз[3, c, 41-42].

На початку 1997 року, Верховна Рада України схвалює Концепцію (основи державної політики) національної безпеки, в якій окреслюються основні напрямки державної політики України щодо питань соціальної сфери, які потребують першочергового вирішення, а саме :

— виявлення та усунення причин, що призводять до різкого розшарування суспільства, під час переходу до ринкової економіки;

— вжиття своєчасних заходів щодо протидії кризовим демографічним процесам;

— створення ефективної системи соціального захисту людини, охорони та відновлення її фізичного і духовного здоров’я;

— стимулювання розвитку та забезпечення всебічного захисту освітнього та культурного потенціалу країни;

— захисту прав споживачів.

Разом з тим, у Концепції передбачалася дія можливих чинників загроз національній безпеці у соціальній сфері, до яких були віднесені наступні поступово зростаючі негативні соціальні тенденції :

— низький рівень життя та соціальної захищеності значних верств населення;

— наявність великої кількості громадян працездатного віку, не зайнятих суспільно корисною діяльністю;

— суспільно-політичне протистояння окремих соціальних верств населення та регіонів України;

— падіння рівня здоров’я населення, незадовільний стан системи його охорони;

— тенденції моральної та духовної деградації в суспільстві;

— неконтрольовані міграційні процеси в країні.

Це дозволяло говорити про існування та дію відповідного комплексу соціальних небезпек для національних інтересів України, які в першу чергу негативно впливали на вирішення наступних державотворчих питань:

— досягнення національної злагоди та політичної і соціальної стабільності українського суспільства;

— створення самодостатньої соціально орієнтованої ринкової економіки;

— зміцнення генофонду українського народу, його фізичного і морального здоров’я та інтелектуального потенціалу.

З огляду на це, на даному етапі теоретико-методологічного опрацювання поняття „соціальна безпека” на наш погляд, доцільним вважається постановка та вирішення наступних завдань:

— розкриття сутності, значення та шляхів забезпечення соціальної безпеки в суспільстві, її місце в системі національної безпеки держави, зв’язок з впливом внутрішніх та зовнішніх чинників її розвитку; визначення життєво важливих інтересів, прав та свобод особистості, інститутів їх забезпечення та захисту;

— розробка типології, еволюції та вплив загроз соціальної безпеки на дотримання в суспільстві життєво важливих інтересів, прав і свобод як особистості, так і різних соціальних груп; вплив соціальних наслідків глобалізації на безпеку особи та суспільства; специфіка загроз соціальної безпеки в умовах переходу до ринкової економіки;

— визначення соціального механізму забезпечення соціальної безпеки, його сутність та взаємозв’язки, особливості функціонування на державному та регіональному рівнях. Наукова розробка питань соціальної безпеки та її впровадження в практику соціального управління дозволять уникнути марного витрачання часу на обговорення оцінки і можливих перспектив соціально-економічних та політичних перетворень у суспільстві та обернуть соціальну енергію мас на благо національного розвитку.

Перед науковцями постала проблема не тільки адаптації ідей та розробки стратегій безпечного соціально-економічного та політичного, суспільного розвитку, але й утвердження їх в громадській думці та свідомості політиків. По суті, має створюватися нова метрика соціального розвитку суспільства[11, c. 274-276].

Список використаної літератури

1. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації/ Юрій Скобло, Тетяна Соколовська, Дмитро Мазоренко,. — К.: Кондор, 2003. — 420 с.

2. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ Юрій Скобло, Валентин Цапко, Дмитро Мазоренко, Леонід Тіщенко,; Ред. В. Г. Цапко. — 4-те вид., перероб. і доп.. — К.: Знання, 2006. — 397 с.

3. Воронцова Т. Основи безпеки життєдіяльності/ Тетяна Воронцова, Ігор Репік,. — К.: Алатон, 2003. — 128 с.

4. Гайченко В. Основи безпеки життєдіяльності людини: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Віталій Гайченко, Григорій Коваль, Євген Буравльов,; Міжрегіональна академія управління персоналом. — 3-є вид. переробл. і допов.. — К.: МАУП, 2006. — 425 с.

5. Геврик Є. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів/ Євген Геврик,; Мін-во освіти і науки України. — К.: Ельга-Н: КНТ, 2007. — 382 с.

6. Дуднікова І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник/ Ірина Дуднікова,; Європейський ун-т. — 2-е вид., доп.. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2003,, 2006. — 267 с.

7. Желібо Є. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів/ Євген Желібо, Нелі Заверуха, Віктор Зацарний; За ред. Євгена Желібо. — 4-е вид.. — К.: Кара-вела, 2005. — 341 с.

8. Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності: М-во освіти і науки України; Упор.: Микола Васильчук, Наталія Дуброва,. — 2-е вид., перероб. і доп.. — К.: Основа, 2004. — 875 с.

9. Миценко І. Безпека життєдіяльності: організаційно-економічні та соціальні аспекти управління: монографія/ Іван Миценко,; Ред. О. І. Амоша; Національна Академія Наук України, Інститут економіки промисловості . — Донецьк: ІЕП НАН України, 2004. — 380 с.

10. Омельченко Л. Основи безпеки життєдіяльності: Підручник для 9 класу загальноосвітньої школи/ Лідія Омельченко,. — Х.: Ранок: Веста, 2003. — 126 с.

11. Пістун І. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник/ Ігор Пістун,; Худ.: К. І. Мозгова, В. Б. Гайдабрус. — 2-ге вид.,стер.. — Суми: Університетська книга, 2003. – 300 с.

12. Ткачук А. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ А. І. Ткачук, С. О. Кононенко; кіровоградський державний педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка . — Кіровоград: Б. в., 2006. — 199 с.

13. Яремко З. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник/ Зіновій Яремко,; М-во освіти і науки України, ЛНУ ім. І. Франка. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 317 с.

14. Ярошевська В. Безпека життєдіяльності: Підручник/ Віра Ярошевська,; М-во науки та освіти України, Укр. держ. ун-т водного госп-ва та природокористування . — Київ: ВД "Професіонал", 2004. — 559 с.