Чехія: історія, культура, освіта та традиції

- Географія -

Arial

-A A A+

Вступ

Чехія — держава у Центральній Європі, яка розташована між скелястими Судетами та пагорбами Богемського лісу. Країна є внутрішньоматериковою, тобто усі морські перевезення здійснюються через інші держави. До її складу входять історичні області — Чехія, Моравія, невелика частина Сілезії. Площа країни становить 78,8 тис. км2.

Офіційна назва країни — Чеська Республіка. Столиця — Прага (Praha).

Населення Праги налічує 1,2 млн. осіб. Площа міста — 496 км2. Столиця розташована на р. Влтава в місці її впадання до р. Лаба (Ельба). Клімат помірно континентальний, середня температура січня становить 0°С, липня 1-19,2°С. Опадів випадає 500 мм.

Територія Праги заселена з IV ст. до н. е. У V ст. до н. е. тут проживали бойї, у VI ст. н. е. — слов’яни. З X ст. вона стала столицею Чеської держави, з 1918 р. — столицею Чехословацької Республіки, з 1960 — Чехословацької Соціалістичної Республіки, з 1993 р. — Чехії.

Місто є важливим промисловим, транспортним та культурним центром країни. Тут розвинуті машинобудування (верстатобудування, транспортне, електротехнічне), хімічна, текстильна, швейна, поліграфічна, харчова промисловість. Діє міжнародний аеропорт та метрополітен.

Прага — один з найдавніших архітектурних центрів Європи. Історичне ядро міста — Празький град з готичним собором св. Віта (XIV—XX ст.) і королівським палацом (XII—XVIII ст.), а також палац Бельведер у стилі Ренесансу (XVI ст.), численні будівлі у стилях готики та бароко: Карлів університет (1348), найдавніший у Центральній Європі кам’яний Карлів міст (XIV ст.), старовинна ратуша, яку прикрашають славнозвісні куранти XV ст., а також будівлі кінця XIX ст. у дусі еклектики (Національний музей, Національний театр), сучасні громадські будинки (Політехнічний інститут) та ін.

1. Історія Чехії

На території сучасної Чехії слов’янські племена поселилися в 5 ст. по Хр. Тут оформилася у 7 ст. перша західно-слов’янська держава князівство Сама. У 9 — 10 вв. Чехія належала до Велико-Моравської держави. 845 чехи прийняли західне християнство. У Велико-Моравській державі діяла з 863 року візантійська місія св. Кирила і Мефодія, яка тут поклала основи слов’янської літургії і церковно-слов’янської мови. Слов’янсько-візантантійське християнство, щоправда, не прищепилося в Чехії, проте залишило сильну традицію самобутности і зв’язків зі слов’янським сходом.

У 9 — 10 ст. на базі празького князівства утворилася в Чехії династія Пшемисловичів; князь св. Вацлав здобув визнання для Чехії як васальної держави Священної Римської Імперії. З середини 12 ст. Чехія стала спадковим королівством; 1306 вимерла династія Пшемисловичів і чеську корону перебрала Люксембурзька династія. Згодом мінялися на троні Яґайлони і Габсбурґи.

У 15 ст. релігійний рух Яна Гуса виявив прагнення чехів до релігійно-національної самобутності проти німецької залежності. Після програного бою на Білій Горі 1620 Чехія втратила свою незалежність на 300 pp., ставши провінцією Австрії.

Протягом 17 і 18 ст. чеська аристократія денаціоналізувалася і національна культура утискалася. Під впливом французької революції почалося у кінці 18 ст. національне відродження, яке завдяки діяльності Й. Добровського, Й. Юнґмана, П. Шафарика, Ф. Палацького, К. Гавлічка-Боровського та ін. набрало характеру модерного культурного і політичного руху, який сильно виявився, з одного боку, в азстрославізмі (змагання до емансипації слов’ян в Австрії), а з другого — в російському панславізмі.

Після всебічного культурного, політичного й економічного розвитку у відносно ліберальних умовах Австрії другої половини 19 — початку 20 ст. чехи по закінченню першої світової війни, внаслідок рішень країн переможців (Антанта), закріплених в Сен-Жерменському та Тріанонському договорах 1919 р., Австрійсько-Угорська імперія Габсбургів була поділена на нові національні незалежні країни. Чехи здобули державну незалежність і разом зі словаками створили Чехо-Словацьку Республіку на чолі з президентом Томашем Масариком.

Внаслідок Мюнхенської угоди 1938, Чехія стала першою жертвою агресії Третього Райху в другій світовій війні. Німеччина окупувала і анексувала населену в значній мірі етнічними німцями Судетську область. З залишків території Чехії був утворений протекторат Богемії і Моравії.

Після перемоги країн антигітлеровської коаліції в другій світовій війні, Чехословаччина за Ялтинською угодою 1945 опинилася у зоні впливу СРСР. Внаслідок цього законнообранного президента Е.Бенеша було шляхом поетапного державного перевороту усунено і до влади у 1948 році прийшли комуністи на чолі зі Клементом Готвальдом.

Чеська соціалістична республіка в складі Чехословаччини створена в 1968 р. під час загальної лібералізації і демократизації комуністичного режиму в Чехословаччині, що отримала назву «Празька весна». Влітку 1968 процес лібералізації було придушено шляхом збройної агресії з боку СРСР — вводу військ Організації Варшавського договору, держперевороту і призначення у владні структури ставленників і агентів Кремля.

Продемократичні виступи в Празі 1989 привели до створення багатопартійної системи, включаючи Громадянський форум під керівництвом Вацлава Гавела; у грудні 1989 сформувався коаліційний уряд, президентом був призначений Гавел, обраний потім на багатопартійних виборах у 1990. Громадянський форум розколовся на Громадянську демократичну партію і Громадянський рух, з’явилися сепаратистські тенденції. Вацлав Клаус став прем’єр-міністром у 1992. Рішення про створення окремих Чеської і Словацької республік було прийнято в серпні 1992, і з січня 1993 Чеська республіка стала суверенною державою. Прийнята в ООН, ОБСЄ і Раду Європи, НАТО і ЄС.

2. Цінності в дії

Взаємозв’язок соціального розвитку та нормативних трансформацій у сучасних суспільствах є об’єктом насиченого наукового, богословського, публічного та політичного дискурсу, динаміка якого у хвилеподібний спосіб актуалізує чи деактуалізує моральну проблематику. Конкретний зміст дискурсу представлений спектром інтерпретацій: від алармістського заклику до реморалізацїі суспільних відносин до протилежного за змістом заклику до відмови від жорсткого регулювання багатьох сфер соціального життя, які належать більшою мірою до сфери приватної, а не до сфери публічної.

Результати кореляційного аналізу дозволяють говорити про наявність достатньо високого взаємозв’язку між показниками, які увійшли до складу індексу нормативної пермісивності (див. табл. 1).

Таблиця 1.Матриця парних кореляцій між ознаками, які увійшли до складу індексу нормативної пермісивності, при виключенні пропущених знамень цілком (1іstwice), для всього масиву бази даних ЕVS хвиля 2008 р. (N=48661)

Показники, які увійшли до складу інтегрованого показника нормативної пермісивності Чи можна виправдати гомосексуальність Чи можна

виправдати

аборт? Чи можна

виправдати

розлучення? Чи можна

виправдати

евтаназію? Чи можна

виправдати

суїцид? Чи можна

виправдати

проституцію? Чи можна виправдати гомосексуальність? 1** .509** .510** 479** .515** .553** Чи можна виправдати аборт? .509** 1** .653** .523** 445** 457** Чи можна виправдати розлучення? .510** .653**   574** 390** 421** Чи можна виправдати евтаназію? .479** .523** 524** 1 ** .487** 445** Чи можна виправдати суїцид? ,515** 445** ,390** .487** 1** .563** Чи можна виправдати проституцію? ,553** 412** .421** 1 ] 5** .563** 2**

** Кореляції значимі на рівні 0.01 (2-tailed).

 

Попри невелику кількість змінних, які увійшли до складу інтегрованого показника було застосовано також процедуру обчислення надійності  половинного розщеплення (пакет SPSS Reliability’ Analysis. Model Split-half). Програма подпила сукупність з шести змінних на дві половини і порівняла за низкою статистичних параметрів. Значення коефіцієнта кореляції Спірмена-Брауна між цими двома половинами становить 0.697. що свідчить про задовільную міру взаємної узгодженості первинних (вихідних) показників індексу нормативної пермісивності. Для тестування індексу нормативної пермісивності шляхом застосування процедури факторного аналізу було цілеспрямовано видобуто один фактор (див. табл. 2).

Таблиця 2.Розподіл факторних навантажень показників, які увійшли до складу індексу нормативної пермісивності

Вихідні змінні Фактор 1 Чи можна виправдати аборт? .792 Чи можна виправдати розлучення? .778 Чи можна виправдати гомосексуальність? .774 Чи можна виправдати евтаназію? .746 Чи можна виправдати проституцію? .734 Чи можна виправдати суїцид? .733

Наведені результати є достатнім аргументом на користь використання індексу нормативної пермісивності як надійного вимірювального  інструменту. У подальшому верифікація надійності цього інструменту може бути продовжена із використанням даних наступних хвиль Європейського дослідження цінностей та Світового дослідження цінностей. Тим часом,  перейдемо до визначення рівня нормативної пермісивності країн учасниць Європейського дослідження цінностей (хвиля 2008 року).

Підводячи підсумки розвідки, відповідно до сформульованих раніше гіпотез зазначу: нормативні зміщення у бік зростання рівня пермісивності сьогодні набули глобального характеру. Синхронізація нормативної динаміки, яка виходить за національні межі пояснюється, насамперед «ущільненням» географічного простору завдяки розвитку технологій, формуванням наддержавних інституційних механізмів нормативної регуляції через посилення значення міжнародного права та діяльності міжнародних організацій (ООН. СОТ. Європейський суд з прав людини), посиленням впливу кількох глобальних виробників культурного продукту, який споживається у глобальному масштабі.

3. Освітні традиції Чехії

Чехія — це не тільки вагомий європейський центр культури, але і всесвітньо визнаний слов’янський центр освіти.

Країна пишається своїми університетами, в яких викладають лекції, проводять конференції та семінари відомі вчені, провідні економісти та політики, як самої Чехії, так західноєвропейських країн. Висока якість чеської освіти підтверджується визнанням дипломів провідних Вузів Чехії країнами Європейського Союзу. На сьогодні навчання в державних вузах Чеської Республіки — безкоштовне.

На відміну від систем вищої освіти Великобританії та Німеччини вступ до Вузів Чехії не потребує від випускників середніх навчальних закладів країн СНД обов’язкового навчання на семестрових чи річних підготовчих курсах. Вони можуть вступати до Вузів Чехії відразу після закінчення ними середньої школи.

Підготовка до вступу у ВУЗ та отримання вищої освіти в Чехії набагато дешевше, чим у Вузах Америки та Європи. Середні витрати на проживання студента в Чехії значно нижче, чим в країнах Західної Європи й США. Тож недарма нині тут отримують вищу освіту понад 3000 студентів із країн Європейської Співдружності та США.

Чехія відома своєю культурною спадщиною й давніми освітніми та рекреаційними закладами.

Відвідування школи у країні обов’язкове для дітей від 6 до 14 років (основна школа). У 1348 р. було засновано Карлів університет у Празі (один з найдавніших у Європі), з 1576 р. діє університет в Оломоуці. Нині в країні працюють 164 ВНЗ, в яких навчається понад 100 тис. студентів.

Культура і мистецтво. Країна набула популярності завдяки своїм 111 фортецям та замкам. Серед них Карлштейн (XIV ст.) з багатою колекцією картин, на заході від Праги розташований Кршивоклат із зібранням готичного живопису та культури. Чеська музика розвивалася ще в XIII ст. під впливом мінезингерів. У XVIII ст. Прагу називали «консерваторією Європи». Театр завжди відігравав важливу роль у культурному житті країни. Найвідомішим є Національний театр у Празі, відкритий ще в 1883 р.

Майже в усіх містах функціонують музеї, у т. ч. в Празі — Національний музей та Національна галерея. Особливістю міста є розташований високо над Влтавою Град (Градчани) з готичним собором св. Віта (XIV—XX ст.) та королівським палацом (XII—XVIII ст.) з багатими колекціями. Від ратуші XIV ст. із відомими курантами через Влтаву зі Старого міста пролягає Карлів міст з передмістною вежею (1357— 1378) та статуями історичних діячів Чехії. Відомий також палац Бельведер та численні будівлі у стилі готики та бароко. У Карлових Варах знаходиться музей художнього скла; у Кутній Горі — готичні собори св. Барбари та св. Якуба (XIV—XV ст.) та комплекс так званого Італійського двору: ратуша, королівський палац, монетний двір, будинки XIV—XV ст.; у Брно — замок ПІпільберг (XIII—XVIII ст.), готичні церкви, Стара та Нова ратуші (XIV—XVIII ст.)

Одним із найпрестижніших Вузів Чехії є Державний Економічний університет м. Праги. Дипломи його випускників офіційно визнаються у всіх країнах Європейського Союзу.

В Чеській Республіці вважають, що саме освіта і є тим, що може протистояти негативним тенденціям глобалізаційних процесів. «Реформи у вищій освіті — це необхідна відповідь викликам глобалізації. На сьогодні для Чехії сильними сторонами глобалізаційних перетворень є іноземні інвестиції та дешева робоча сила. Але вразливими є освітня структура, інвестиції в освіту, визначення ролі університетів у передачі знань та створенні іноваційного потенціалу».

На думку чеських фахівців, вирішення ефективності вищої освіти вбачається в наступному:

  1. Управління вищими навчальними закладами відбувається методами, що не відповідають новій ролі вищої освіти у суспільстві та економіці. В управлінні університетами з мільйонним бюджетом не в повній мірі використовують можливості системи менеджменту, практично немає контролю зі сторони уряду за діяльністю таких організацій. Не створено для зміцнення управлінської системи так званого «параметричного середовища» (parametricke prostredi) (прогнозованих правил конкуренції, фінансування тощо). Основний суб’єкт-студент — має незначний вплив на продуктивність діяльності вузу, а дуже часто не може самостійно захистити свої інтереси. Висока міра автономії вузів не відповідає мірі їхньої відповідальності за власний розвиток
  2. Система вищої освіти дуже вибірково підходить до вирішення питання щодо нівелювання соціадбної нерівності. Індивідуальна економічна віддача від отримання вищої освіти в Чехії швидко зростає і сьогодні є однією з найвищих в OECD (Organisation for Economic Cooperation and Development) — Організації економічного співробітництва та розвитку. За останні 15 років зменшилася соціальна нерівність та збільшилися шанси на отримання вищої освіти громадянами в Чеській Республіці. Це означає, що вища освіта виступає в якості «соціального ліфта», тобто є інструментом соціальної мобільності. Але разом з тим вища освіта виступає і навпаки, як регресна система, збільшуючи соціальну відстань між тими, хто має вищу освіту, і тими, хто її не отримав.
  3. Мета розвитку вищої освіти повинна полягати в динаміці, а не тільки в розширенні. Система вищої освіти має робити більше у напрямку підвищення кваліфікації випускників з метою задоволення різноманітних вимог заявників за галузями і роботодавців. Висока диверсифікована система не може управлятися чиновниками — школи повинні приділяти більше самостійності та відповідальності. Необхідно сформувати прозорий фінансовий інструмент — кожен повинен знати, який ефект буде від застосування тієї чи іншої форми фінансування, тієї чи іншої діяльності.
  4. Результати досліджень і наукових розробок мають бути спрямовані на розширення інновацій та культурного потенціалу країни та усунення перепон для розвитку національної економіки у глобальній конкуренції. Оскільки наукові дослідження світового рівня не можуть забезпечити всі вузи, то створюються умови для виникнення дослідницьких університетів та факультетів. Для глибоких досліджень та розвитку науки небхідне достатнє фінасування, що на даний час є проблематичним. Важливим аспектом у даному питанні є створення умов для розвитку партнерських відносин між науково-дослідними університетами та підприємствами, які бажають удосконалення в галузі інновацій. Потрібно задіювати інноваційний потенціал як державний, так і приватного сектору.

В Чеській Республіці створено Національний орган з координації програм (NOK) (Narodni organ pro koordinaci), що є об’єднуючим органом для всіх оперативних програм в Чеській Республіці, які фінансуються зі структурних фондів та Фонду згуртування. Національний орган з координації програм є структурною одиницею Міністерства регіонального розвитку уряду Чеської Республіки, який створений як центральний методологічний та координуючий орган з метою економічного і соціального згуртування на період 2007-2013 років, діяльність якого затверджена постановою уряду у 2006 року. [6]

Діяльність такого центрального методологічного та координуючого органу ґрунтується на основних принципах ефективного управління:

—         він є офіційним партнером Європейської комісії (ЄК) з точки зору політики впровадження програм;

—         це є системи моніторингу, контролю;

—         здійснення методології, контроль фінансових потоків, контроль діяльності в галузі навколишнього середовища;

—         це центральний орган з реклами та створення потенціалу регіональної мережі.

Національний орган з координації в Чеській Республіці в основному здійснює такі види діяльності:

—         розглядає питання принципів і методологій, обов’язкові для всіх керівних органів оперативних програмах, особливо в галузі управління, здійснення, контролю, здійснення, оцінки, збору даних і електронного обміну, встановлення та контролю за діяльністю комітетів;

—         підтримує розвиток інституційних і адміністративних можливостей, знань та навичок персоналу, який бере участь у реалізації оперативних програм;

—         забезпечує створення основних критеріїв для відбору проектів, спрямованих на стратегічні цілі;

—         забезпечує роботу в ході оцінки та контролю;

—         створює забезпечення повністю інтегрованої єдиної системи моніторингу на всіх

рівнях здійснення, надаючи необхідні дані для управління, моніторингу та оцінки програм і проектів,

—         гарантує потік інформації від Європейської комісії до всіх органів управління і навпаки;

—         створює умови для оцінки ефективності механізмів контролю;

—         здійснює нагляд за дотриманням правил державної допомоги (і регіональних субсидій), що підпадають під дію відповідного європейського і національного законодавства;

—         веде розробку методології для задоволення потреб заявників і методології здійснення витрат;

—         створює методологію визначення показників та контролю за їх здійсненням;

—         керує і координує моніторинг здійснення горизонтальних тем;

—         забезпечує виконання завдань, що пов’язані з інформацією і популяризацією на національному рівні;

—         координує і бере участь у підготовці щорічних доповідей Європейської комісії;

—         забезпечує підготовку інших доповідей, в тому числі NPR, присвяченої сприяння здійсненню Лісабонської стратегії за рахунок коштів ЄС.

Досить активним провайдером європейської освіти для Чехії є Європейський соціальний фонд, що пропонує на період 2007-2013 р.р. значну кількість оперативних програм — Operacni programy 2007 — 2013r.

Основні програми Європейського соціального фонду для Чеської Республіки

(програмування на період 2007-2013 років) — це загальноекономічні та освітні оперативні програми. Наприклад, оперативними програмами, які сформовані щодо розвитку людських ресурсів на період 2007-2013 років в Чеській Республіці та Празі Європейським соціальним фондом, оголошено такі:

—         «Людські ресурси і зайнятість» — OP Lidske zdroje a zamestnanost (OP LZZ) (ВП LZZ).

—         «Освіта в інтересах підвищення конкурентоспроможності» — (ВК ОП)

—         OP Vzdelavani pro konkurenceschopnost (OP VK) OP Praha — Adaptabilita (OPPA) ОП Прага — адаптованість (OPPA).

Актуальними є освітні проекти Європейського соціального фонду для ЧР, що впроваджуються за напрямами:

  1. Перепідготовка безробітних — rekvalifikace nezamestnanych.
  2. Спеціальні програми для людей з обмеженими можливостями, дітей, молодих людей з етнічних меншин та інших уразливих груп — specialni programy pro osoby se zdravotnim postizenim, deti, mladez etnicke mensiny a dalsi znevyhodnene skupiny obyvatel.
  3. Створення інноваційних освітніх програм для працівників, що зайняті індивідуальною трудовою діяльністю — tvorba inovativnich vzdelavacich programй pro zamestnance, podpora zacinajidm.
  4. Інституційного розвитку зайнятості — rozvoj instituci sluzeb zamestnanosti
  5. Розвиток освітніх програм, у тому числі дистанційних форм освіти — rozvoj vzdelavacich programй vcetne distancnich forem vzdelavani, поліпшення умов для використання ІКТ для студентів і викладачів
  6. Впровадження та модернізації комбінованої та дистанційних форм навчання — zavadeni a modernizace kombinovane a distancni formy studia
  7. Програми стажувань для студентів, викладачів і дослідників в галузі приватного та державного сектору — staze student pedagogй a vedeckych pracovniM v soukromem a verejnem sektoru.

Необхідно зазначити, що будь-які програми різних фондів обов’язково регулюються або узгоджуються з органами влади Чеської республіки. Як консультуючі організації для Європейського соціального фонду виступають Міністерство праці та соціальних справ, а також уповноважене управління ОП людських ресурсів і зайнятості; Міністерство освіти, молоді та спорту; Міністерство промисловості і торгівлі; Міністерство охорони навколишнього середовища.

4. Збереження довкілля та екологія Чехії

Природно-ресурсний потенціал Чехії достатній, що створює сприятливі передумови для розвитку її промисловості і аграрного комплексу.

Рельєф. Країна займає більшу частину Чеського кристалічного масиву, з усіх боків оточеного ланцюгами порівняно невисоких (до 1000 м) гір (Судети, Рудні гори, Чеський Ліс та Шумава). У південно-східній частині Чеського масиву наявні різні форми карсту, у тому числі карстове провалля Мацоха. На сході простягається Карпатська гірська система. Велике господарське значення має Полабська рівнина з її родючими ґрунтами.

Клімат. Для Чехії характерний помірний клімат, перехідний від морського до континентального. Зима м’яка, з температурою від -2° до -4°С на рівнині та від -8° до -10°С У горах. Зими малосніжні, але у горах сніг лежить протягом сезону. Літо тепле: +20°С на рівнинах та +4°…+8°С у горах, У Моравії майже завжди добові температури сягають понад +20°С. Опадів випадає 500—700 мм, у горах — до 1600— 2100 мм на рік, у південній Моравії трапляються посухи.

Ріки й озера. Річкова сітка густа і належить до трьох основних водозбірних басейнів: р. Лаби (Ельби) з основною притокою р. Влтавою, р. Морави (лівої притоки Дунаю) та Одри. Судноплавні лише Лаба та Влтава (від Праги). Озера мають здебільшого гірсько-льодовикове і тектонічне походження, вони незначні за площею та використовуються для розведення риби й водопостачання. В країні наявні численні мінеральні та термальні джерела (Карлові Вари, Тепліце, Яхимів тощо).

Мінеральні ресурси. Головним паливним ресурсом країни є кам’яне та буре вугілля, що видобувають у Північно-Чеському басейні. У районі північної Моравії містяться поклади свинцево-цинкових руд (Злате-Гори, Горни-Бенешов тощо), олова та вольфраму (Ціновець), урану (Мімонь, Чесько-Моравська височина).

Рослинні і тваринні ресурси. В Європі Чехія славиться своїми лісами. Вони вкривають до 30% її поверхні. Переважають промислово-цінні хвойні породи, насамперед ялина (60% деревостою) і сосна (22%). Найкращі ліси знаходяться у межах Чеського масиву.

Водяться бурий ведмідь, вовк, рись, лисиця, куниця, горностай, олень, косуля, заєць, білка та ін.

Рекреаційні ресурси. Наявність рекреаційних ресурсів дає змогу розвивати майже всі види туризму, особливо гірський (Карпати, Судети), оздоровчий туризм на мінеральних джерелах (Карлові Вари, Подебради). На території країни під охороною знаходяться приблизно 100 тис. га. Найвідомішим є Татранський народний парк, а також численні заповідники та пам’ятки природи (Карлштейн, Чеський Рай).

Охорона природи в Чехії має глибокі традиції. Найперші в Європі природні заповідники — Жофінський одвічний ліс і Боубінський одвічний ліс у Шумаві — заявлені ще в 1838 році. У 1995 році у Чехії налічувалося 27 великих і 136 невеликих територій, що охороняються, загальною плошею 11848 км², що становить 14% території країни. У країні відкрито 4 національні парки з 24 заповідними ландшафтними областями і 124 національні природні заповідники; багато інших видів територій і пам’яток природи, що охороняються. 4 біосферні заповідники охороняються ЮНЕСКО. 1991 року прийнято Державну програму з охорони навколишнього середовища.

Ще кілька десятиліть тому, Чехія, Прага не сміли похвалитися хорошою екологією. Бурхливе промислове зростання, ніякої охорони навколишнього середовища — чим грішили, на жаль, всі країни соціалізму — довів не тільки Чехію до плачевного стану. Як тільки Чехія стала прагнути потрапити в члени Євросоюзу, а потім і потрапила, вона змушена була застосовувати суворі екологічні норми для оздоровлення своєї природи. Були введені нові екологічні марки палива, заборонено використання бурого вугілля для одержання енергії, запущені переробні заводи , утилізують і переробні різні типи сміття, підприємства зобов’язані стежити за викидами та ін. І результати дуже швидко стали помітні.

У 2008 році кілька американських університетів провело для Всесвітнього екологічного форуму в Давосі дослідження екології в 133 державах світу. І Чехія в цьому списку опинилася на четвертому місці після Нової Зеландії, Швеції та Фінляндії. Вчені оцінювали екологію країн на підставі 16 критеріїв, серед яких був рівень дитячої смертності, якість повітря, води, охорона диких тварин і ін Причому, Чеська республіка опинилася на першому місці в світі за якістю питної води та охорони екорегіонів.

Отже, Чехія зараз — це по-справжньому чиста країна, в якій її жителі з усією серйозністю ставляться до підтримання цієї чистоти. Якщо скрізь встановлені контейнери для різних типів відходів, то чехи прискіпливо розбирають своє сміття, складаючи пластикові пляшки — окремо, скло окремо, папір — окремо. У школах ведеться відповідна роз’яснювальна робота. Якщо скрутно з електрикою — чехи намагаються перейти на інше паливо, ставлять сонячні батареї, пічки, топлячи брикетами з дерев’яних тирси. Якщо є є можливість їздити на велосипеді, а не на машині — їздять. Не залишають в лісах сміття після пікніка, не кидають банки і сигаретні коробки в кущі біля дороги і інше інше.

Прага — столиця, велике місто, яке, звичайно, з екологічної точки зору більш брудний, ніж, наприклад, Південна Чехія. За статистичними даними, Прага одне з найзеленіших міст Європи, на її території є навіть луки і ріллі, не кажучи вже про парки і ліси.

5. Ідеологія, спосіб життя та основні традиції чехів

Основу населення Чехії (95%) складають етнічні чехи, що розмовляють чеською мовою. Серед іммігрантів найчисленнішу діаспору в Чехії складають українці, яких станом на 30 вересня 2010 проживало в країні 126 521. На другому місці знаходяться словаки (71 676), багато з яких після поділу в 1993 році залишилися в Чехії і складають приблизно 2% населення. На третьому — громадяни В’єтнама (60 605). Слідом за ними йдуть громадяни Росії (31 294) і Польщі (18 328). Інші етнічні групи включають німців (13 577), циган і угорців.

Чехи — люди спокійні, дуже гостинні, доброзичливі, привітні, практичні. Багато жителів, особливо старшого віку, добре знають російську мову, молодь розмовляє чеською, англійською і трохи німецькою.

Відмінна риса чехів – стриманість по відношенню до іноземців.

На Різдво чехи обов’язково випікають різдвяне печиво. У цьому процесі бере участь вся сім’я. Напередодні великого свята педантичні чехи наперед купують живих коропів для різдвяної вечері. Увечері 24 грудня, перш ніж сісти за стіл, пражани з дітьми традиційно приходять на берег Влтави, де їх чекають продавці, які торгують живими коропами, але рибу не їдять, а випускають в річку. Особливо цей ритуал подобається дітям. Можливо, тому різдвяний Святвечір називається у чехів Щедрим днем.

6. Основна співпраця ЄС та Чехії

Співпраця Чеської Республіки та Європейського Союзу бере свій початок з моменту розпаду Чехословаччини та утворення незалежної ЧР. Фактично з цього часу Чехія і проголосила свій курс на інтеграцію в європейські та євроатлантичні структури[11, с. 72]. Тому з 1993 року відбувалося активне залучення інвестицій, які повинні були підняти економіку та з часом прискорити її ріст. Основними інвесторами виступили розвинені країни Західної Європи, які були зацікавлені у стабілізації ситуації в країнах постсоціалістичного табору, які на той час були по-перше, не досить надійними партнерами, а по-друге, джерелом емігрантів, що створювали конкуренцію на ринку праці ЄС як дешева і досить кваліфікована робоча сила [10, с. 56].

Наступним кроком в напрямку співробітництва стала адаптація законодавства ЧР до вимог ЄС, лібералізація торгівлі, антимонопольне законодавство, зняття обмежень для іноземного капіталу, але з кінця 90-х pp. певні обмеження були повернені у зв’язку з побоюваннями чеського уряду втратити національного виробника.

Основна співпраця ЄС та Чехії почала реалізуватися з моменту вступу останньої до Союзу, тобто з 1 травня 2004 року. За даними на початок 2004 року рівень життя в Чехії повільно, але неухильно, наближається до рівня багатого Заходу. Фахівці вважали, що зростання його буде прискорюватися, якщо будуть виконані дві основні умови: скорочення боргів і швидке введення в країні євро. Серед нових членів ЄС Чехія посідала четверте місце за зростанням рівня життя та наближенню його до показників Західної Європи, попереду неї були Кіпр, Словенія і Мальта.

Першим кроком у спільній роботі ЄС та Чехії як члена Союзу стало затвердження плану фінансування чеської економіки на засіданні спільної комісії ЧР та ЄС, де йшлося про те, що Чеська Республіка отримає протягом 2004-2006 років 108 млн. євро на стабілізацію і розвиток економіки. Значна частина коштів передбачалася на розвиток інфраструктури. Вже через два місяці після вступу Чехія запропонувала на розгляд Європейської Комісії міністрів фінансів країн-членів ЄС план зниження дефіциту бюджету ЧР на рівень нижче трьох відсотків ВВП до 2008 року. План був схвалений одностайно. У рекомендації також вказано, що Європейський Союз і надалі буде уважно стежити за станом держбюджету в країні [3]. Ці ініціативи ЧР були сприйняті у Раді ЄС як початок повного злиття економіки країни з єдиною єдиною європейською економічною системою, наслідком цього стало найбільше залучення іноземних інвестицій до ЧР з сер.90-х pp. XX ст., коли Чехія відкрила ринок для інвесторів, не встановлюючи обмежень для капіталів з країн Заходу. Врешті такі дії принесли бажаний результат як і 10 років до того: зростання виробництва та поглиблення спеціалізації країни, і перетворення її не лише на державу з розвиненою промисловістю, а й привабливу туристичну країну з хорошим рівнем розвитку сфери послуг.

Однак перші фінансові надходження у червні 2004 року з бюджету Європейського Союзу були спрямовані на два проекти, що мали на меті підтримку промисловості та сільського господарства в Чехії (“Промисловість і підприємництво” та “Розвиток села і багатофункціональне землеробство”), але вже на серпень цього ж року ЄС оштрафував ЧР за нецільове використання коштів з програм, призупинивши перерахування 2 млн. крон з фонду Phare.

Новий виток співпраці припав на кінець 2004 року, саме в цей час було розроблено спільні проекти в сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання енергії, розвитку інфраструктури, системи освіти та охорони здоров’я, туризму та інших проектів, спрямованих на розвиток чеської економіки та її швидшого залучення до єдиної системи економік країн ЄС. На реалізацію цих програм кредити у розмірі 20 млн. євро надав Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), посередником виступив банк Volksbank Czech Republic. Усі програми реалізувалися малими та середніми підприємствами і муніципалітетами Чеської Республіки [9, с. 5].

Вже 18 січня 2005 року на черговому засіданні Єврокомісії міністри фінансів країн ЄС прийняли макроекономічну програму Чеської Республіки. Чехія була покликана за новою програмою до проведення більш точної бюджетної політики в середній та довгостроковій перспективі, головним чином при здійсненні реформи пенсійного забезпечення та охорони здоров’я.

На початок лютого 2005 року Чехія виступила зразком для всіх країн ЄС, погодившись на проведення реформи, що передбачала введення в дію більш жорстких екологічних норм, проти чого виступали розвинені країни та підприємницькі кола.

За підсумками першого року спільної роботи ЄС та ЧР, експортні показники зросли на 20 %, що у свою чергу принесло значні прибутки до держбюджету та стало одним з можливих пунктів для скорочення дефіциту бюджету. Також у першому році членства в Європейському Союзі Чеська Республіка отримала з Єврофондів майже на сім мільярдів крон більше, ніж їй довелося туди вкласти. За даними чеського міністерства фінансів, до загального бюджету Євросоюзу Чехія відправила майже 18 мільярдів крон, однак, в рамках різних компенсацій вона отримала майже 25 мільярдів.

Чистий прибуток, таким чином, становить 226 мільйонів євро, що на 33 мільйони більше, ніж у грудні 2002 року очікували представники Чехії під час переговорів про вступ до Євросоюзу. Чехія одержала гроші з фондів Євросоюзу, перш за все, на розвиток бідних регіонів і підтримку хліборобів [7].

Попри всі позитиви, проблемою після розширення ЄС став наплив емігрантів з новоприєднаних країн до Старої Європи, зокрема, до Великобританії за період від травня 2004 року по квітень 2005 року виїхала на постійне місце проживання понад 5,5 тис. чехів, що виявилося маленькою частиною проблеми міграції, яка схвилювала британський уряд. Консерватори одразу виступили з пропозицією в Раді Європи врегулювати це питання на рівні всіх держав ЄС для уникнення протистоянь у Союзі. Та підтримки, на яку розраховувала Британія, не була надана. Таким чином, уряд, за зразком інших держав ЄС, ввів обмеження на право працевлаштування вихідців з окремих країн ЦСЄ та ПСЄ, Чехія в цей перелік не ввійшла, що дозволило зберегти дружні стосунки ЧР та Старої Європи.

Експерти називали Чехію країною, яка може очолити Раду ЄС вже у 2008 році, зважаючи на хороші показники роботи в Євросоюзі, та це трапилося тільки у 2009 році, який виявився досить непростим для ЧР у ЄС. Першою несподіванкою стало зниження темпів приросту чеської економіки в 2009 році, що впали на 1,7%. Про це йшлося в оприлюдненому звіті Європейської комісії, відповідно до якого ще в листопаді передбачалося прискорення економічного зростання на 3,6%. Зростання відкритої чеської економіки, на думку Єврокомісії, значно сповільнилося через погіршення економічного становища головних торгових партнерів. За підрахунками Єврокомісії економічна ситуація в цілому блоці ЄС в 2009 році погіршилася на 1,8%. У разі Німеччині — головного торгового партнера Чехії, рівень падіння економіки — 2,3%. Гірше всього з ЄС справи в Латвії — зростання її економіки сповільниться на 6,9%. Другою проблемою став новий етап ратифікації країнами-членами Лісабонської угоди, яку довго відмовлялась прийняти й сама ЧР. Зважаючи на третю проблему, а саме україно-російську газову війну, Чехія звернулася до Міжнародного агентства з питань енергетики та Центру за європейські реформи для оцінки доцільності об’єднання енергетичної системи Європи для запобігання подальших проблем такого роду, і отримала схвальне рішення на свою ініціативу. Як наслідок, Європейський Союз вже розробив необхідні профілактичні плани. До основних завдань було включено інтеграція європейського газового ринку, розширення газосховищ, обмеження залежності від використання природного газу, підтримка використання відновлюваних джерел енергії, розвиток ядерної енергетики та економія енергії [8]. Попри ряд позитивів у розвитку ЧР, варто підкреслити, що ця країна ЦСЄ виявилась не зовсім готовою до викликів сьогодення і, вважаючи, що ЄС виступить надійним гарантом стабільного розвитку, не очікувала проблем економічного характеру. Тому світова фінансова криза 2008-2009 років завдала певних збитків бюджету Чехії.

Станом на 2009 рік Чеська Республіка перетворилася з позичальника на кредитора в межах Європейського Союзу. Сума, яку Чеська Республіка позичила Латвії, дорівнює 200 мільйонам євро, з яких 100 мільйонів були відраховані з чеської скарбниці в 2009 році і ще стільки ж — у 2010 році. Позика була безпроцентною, таким чином, Чехія не отримала жодного євро. У 2008 році Латвія виявилася у важкій фінансовій ситуації і просила позику на 7,5 мільярдів євро, з яких 3 мільярди виділили країни ЄС, а решту — Міжнародний валютний фонд [4].

Висновки

Отже, у Чеській Республіці в умовах глобалізації потребує удосконалення менеджмент вищої професійної освіти, яка виступає інструментом соціальної мобільності.

Вивчення питання реформування вищої освіти Чеської Республіки в умовах глобалізації засвідчує, що ця проблема знайшла широке висвітлення в літературі. Разом з тим сучасні теми науково-технічного розвитку вимагають постійного удосконалення. Принциповими для нас є комплексний підхід до розгляду проблеми реформування вищої освіти в Чехії, який може бути адаптований до сучасних умов соціально-економічного розвитку системи вищої школи України.

Водночас порушена проблема вимагає свого подальшого удосконалення. Актуальними залишаються проблеми структури, змісту і форм організації навчального процесу, відкритим є питання кадрового, науково-технічного забезпечення, а також управлінського аспекту у вищій школі. Важливими також є розгляд проблем створення умов для розвитку партнерських відносин між науково-дослідними університетами та підприємствами, формування умов для транснаціональної освіти на основі принципів гуманізації та демократизації.

Список використаної літератури

  1. За пять лет членства в НАТО Чехия показала себя как надежный партнер / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.radi o. cz/ru/ statja/51632.
  2. Инвестор знает: если страна — член НАТО, значит, там порядок / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukraine- nato.gov.ua/nato/ua/publication/content/8223.htm.
  3. Кіцила Л. Зовнішньополітичні аспекти реалізації курсу Чеської республіки на інтеграцію до Європейського Союзу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.04 “політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку” / Л.Кіцила. — Львів: [б.н.в.], 2004. — 22 с.
  4. Кіцила Л. Особливості інтеграційного процесу Чеської Республіки до ЄС / Л.Кіцила // Вісник Львівського університету. Серія Міжнародні відносини. — 2003. — Вип. 10. — С.55-60.
  5. Кіцила Л. Труднощі й здобутки Чеської Республіки на шляху до Європейського Союзу (1996-2000) / Л.Кіцила. // Вісник Львівського університету. Серія Міжнародні відносини. — 2002. — Вип. 9. — С.70-75.
  6. Конституційний закон про безпеку республіки // [Поточний архів МЗС України за 1999 p. — К., 1999.
  7. Міністри фінансів держав ЄС схвалили план зниження дефіциту держбюджету у Чехії / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.czechtoday.cz/index.php?idoflevel=43&page=3&urlofpage=index.php%3Fidoflevel%3D43.
  8. Новачки Євросоюзу критикують його «старожилів» /[Електронний      ресурс].       — Режим      доступу:
  9. http://www.czechtoday.cz/index.php?idoflevel=43&page=3&urlofpage=index.php%3Fidoflevel%3D43.
  10. Трансформація Збройних Сил Чехії на шляху до НАТО / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.defense- ua.com/rus/hotnews/?id=20088.
  11. Чеська Республіка в напрямку інтеграції до НАТО / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.radio.cz/ru/statja/769.
  12. Чехія перший рік в ЄС / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.czec
  13. Чехія розпочала головування в ЄС / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://eunews.unian.net/ukr/detail/189660.
  14. Україна-Чехія-ЄС: сучасний стан та перспективи=Ukraine-Czech Republic-EU: currant state and future trends: зб. матеріалів міжнар. конф., Херсон- Прага / Херсонський національний технічний ун-т ; European University of the international relations (Czech Republic) / Г.Г. Савіна (ред.). — Херсон : Херсонський нац. техн. ун-т, 2007. — 128c.
  15. Фіра Л. С., Острівка О. І., Сидоренко О. Л., Лихацький П. Г.. Чехія: погляд на систему освіти. — Т. : ТДМУ, 2006. — 100с.