Цивільна оборона

1. Визначення товщини захисного шару від проникаючої радіації у небезпечній зоні

2. Особливості захисту співробітників від біологічного ураження.

Список використаної літератури.

1. Визначення товщини захисного шару від проникаючої радіації у небезпечній зоні

Оцінка інженерного захисту працівників суб’єкта полягає у визначенні показників, які характеризують захист працюючого персоналу і проводиться для найбільш несприятливих умов роботи об’єкта.

Оцінка достатності захисної споруди за місткістю:

1.Визначається загальна площа основних та допоміжних приміщень.

Sзаг.осн.=S1+S2,

Де S1і S2– площі основних приміщень.

-загальна площа всіх приміщень у зоні герметизації.

Sзаг. Всіх=Sзаг.осн.+S4+S5+S6,

2.Визначається місткість сховища згідно з площею:

-при двоярусному розташуванні ліжок:

Ms=Sосн.всіх /0,5;

3.Визначається місткість сховища за об’ємом всіх приміщень у зоні герметизації:

Mv=Sзаг.всіх*h/1,5м3;

де h–висота приміщень,

1.5 м3 – норма об’єму приміщення на одну людину.

4.Порівнюються дані місткістю за площею (Ms) та за об’ємом (Mv). Визначається фактична місткість. Фактична місткість Mф– мінімальна з цих двох величин.

5.Визначається коефіцієнт місткості захисної споруди (Км).

Км=Мф/N;

де N– кількість виробничого персоналу, який підлягає укриттю, осіб.

6.З результатів розрахунків робляться висновки.

Якщо Км >1, захисна споруда забезпечує укриттю працюючих у будь-яку зміну. Якщо Км <1, то кількість місць для розміщення схованих недостатня[5, c. 198-199].

Оцінка захисних споруд за захисними властивостями від радіоактивного ураження:

1.Визначається максимальний рівень радіації на 1 годину після вибуху.

Р1maxможе визначатися за таблицями.

2.Визначається ступінь захисту виробничого персоналу, коефіцієнт послаблення дози радіації сховища (Кпосл.).Він залежить від матеріалу перекриття, товщини та умов розташування сховища. Коефіцієнт визначається за формулою:

Кпосл.=Кр*2hбет/dбет*2hгр/dгр;

Де Кр – коефіцієнт розміщення, визначається за таблицею.

h– товщина захисного шару сховища.

d– товщина шару половинного послаблення матеріалу перекриття захисного шару.

3.Визначається можлива максимальна доза опромінення на відкритій місцевості (Двідкр.) території об’єкта, при одноразовому опроміненні за 4 доби.

Двідкр.=5*Р1max*(tn-0,2-t-0,2)[Рен],

Де tn–час початку опромінення від моменту вибуху;

tk– час закінчення опромінення від моменту вибуху.

4.Визначається необхідний коефіцієнт послаблення сховища (Кпосл.потр.), при умові, що одноразова доза не повинна перевищувати 50 рентген.

5.Коефіцієнт послаблення розрахунковий порівнюється з коефіцієнтом послаблення, що вимагається. Якщо Кпосл.розг>Кпосл.вим, то за захисними властивостями сховище забезпечує захист виробничого персоналу від впливу радіації, а якщо Кпосл.розр<Кпосл.вим – не забезпечує.

Товщину захисного екрану, котрий зменшить потужність гамма—випромінювання до гранично—допустимих рівнів, можна розрахувати двома засобами:

1) по таблицям (з урахуванням енергії випромінювання);

2) по шару половинного послаблення (без врахування енергії випромінювання).

В залежності від енергії гамма—випромінювання проникаюча здатність його буде різною. Тому для точного розрахунку товщини захисних екранів складені спеціальні таблиці, в яких враховується кратність послаблення та енергія випромінювання. Такі таблиці складені для різних матеріалів. Для визначення товщини екрану з того, чи іншого матеріалу необхідно у відповідній таблиці на перетині ліній кратності послаблення та енергії випромінювання знайти показник товщини екрану. При незбіжності даних кратності послаблення та енергії випромінювання з вказаними в таблиці результатах, товщину екрану знаходять засобом інтерполіровання або використовують подальші числа, забезпечуючі більш надійний захист.

Шаром половинного послаблення називається товщина матеріалу, яка послаблює потужність гамма—випромінювання в 2 рази. Цей показник знаходиться в додатках 1— 3 (в залежності від матеріалу екрану) на перетині лінійкратності послаблення — 2 і енергії випромінювання[8, c. 137-139].

2. Особливості захисту співробітників від біологічного ураження

Унаслідок застосування ворогом біологічної зброї утворюється зона біологічного ураження. Зоною біологічного ураження називається територія, що потрапила під дію біологічної зброї, і територія, на яку поширюється біологічна рецентура (переносників інфекції).

Одним із видів небезпек виступають біологічні речовини – це збудники інфекційних захворювань. До них належать різні види мікроорганізмів – бактерії, віруси, грибки тощо. Характерними властивостями цих речовин є:

– висока ефективність зараження людей;

– здатність викликати захворювання у результаті контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами;

– наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження до прояву певного захворювання (від декількох годин до десятків днів);

– певні труднощі з визначенням окремих видів збудників;

– здатність проникати в негерметизовані приміщення, інженерні споруди і заражати в них людей тощо.

В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти багатьма шляхами:

– через верхні дихальні шляхи (повітрям);

– через шлунково-кишковий тракт (повітряно-капельним);

– через проникнення у кров (в основному передаються кровоносними паразитами);

– через шкіру;

– через слизові оболонки.

Основними інфекційними захворюваннями в наш час вважають: чуму, сибірську язву, сап, холеру, лихоманку, віспу, ботулізм, грип тощо. Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфекційних захворювань можуть викликати різні розлади як клінічного, так і анатомічного характеру. Деякі із збудників захворювань можуть спричиняти інфекційні хвороби через харчі (воду, молоко, продукти), вживаючи які, людина хворіє. Поширенню багатьох інфекцій сприяють і комахи, а також недотримання правил особистої гігієни[4, c. 78-79].

Дуже велика кількість інфекційних захворювань передається через дихальні шляхи. Збудники цих захворювань паразитують на слизових оболонках носа, горла, гортані, тобто на слизових так званих верхніх дихальних шляхах. Під час спілкування хворого із здоровою людиною збудник захворювання передається під час розмови – з носа і рота найдрібніші частки слизу розбризкуються і внаслідок цього відбувається ураження здорової людини. Патогенні мікроорганізми легко проникають у верхні дихальні шляхи здорової людини. Внаслідок цього відбувається поширення епідемій, особливо в місцях скупчення людей. Боротьба з цими захворюваннями ведеться шляхом ізоляції хворих людей, за допомогою правил особистої гігієни та безпеки, а також при використанні різних видів гігієни.

Під час кров’яних інфекцій, що передаються в момент укусу комахами, необхідно використовувати такі засоби, як ізоляція інфікованих людей, їх лікування, захист неінфікованих людей від укусів комах, знищення збудників інфекційних захворювань тощо.

Якщо хворий уражений інфекцією зовнішніх покривів, то його необхідно повністю ізолювати, створити замкнене коло передачі інфекцій, зробити родичам та близьким потерпілого в момент ураження певні види щеплення.

Патогенність – здатність живих істот (як правило, мікроорганізмів) викликати захворювання інших організмів.

На території де після застосування біологічної зброї виникли масові зараження людей та тварин, називається осередком біологічного ураження.

Для попередження поширення інфекції захворювання в осередку біологічного ураження встановлюється карантин. Карантин вводиться тоді, коли встановлено факт застосування біологічної зброї. Карантинний режим передбачає повну ізоляцію осередку ураження від оточуючого населення. На зовнішній межі зони карантину встановлюється охорона, організовується комендатська служба. Забороняється вихід людей, виведення тварин та винос майна за межі зони карантину. Продукти харчування, питна вода та предмети широкого вжитку постачаються. Припиняється робота усіх підприємств та закладів, крім тих, що мають особливе значення для народного господарства (робітники та службовці переходять на казармене становище[3, c. 124-126].

Біологічний захист — захист від біологічних патогенних агентів, який включає: своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, визначення їх виду і масштабів ураження, а також комплекс адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і протиепідемічних, медичних і профілактичних заходів.

Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, залежно від їх виду і ступеня ураження, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

Біологічний захист передбачає своєчасне використання колективних та індивідуальних засобів захисту, запровадження режимів карантину та обсервації, знезаражування осередку ураження, необхідне знезаражування людей та тварин, своєчасну локалізацію зони біологічного ураження, проведення екстреної та специфічної профілактики, додержання протиепідемічного режиму населенням, підприємствами, установами та організаціями.

Для забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій створена єдина державна система з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, яка складається із територіальних і функціональних підсистем.

Державними органами управління у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій є Кабінет Міністрів України, МНС України, інші спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

До складу сил та засобів захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій входять відповідні сили та засоби центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності і господарювання, а також добровільні рятувальні формування.

Для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру можуть залучатися частини та підрозділи Збройних Сил України.

Громадяни України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру зобов'язані дотримуватись заходів безпеки, не допускати порушень виробничої дисципліни, вимог екологічної безпеки, вивчати основні способи захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, надання першої медичної допомоги потерпілим, дотримуватись відповідних вимог у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.

Фінансування заходів щодо попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків здійснюється за рахунок коштів державного бюджету обласного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності і господарювання, а також добровільних пожертвувань фізичних і юридичних осіб, інших не заборонених законодавством джерел[1, c. 215-217].

Ліквідація осередку біологічного ураження проводиться за рішенням старшого начальника цивільної оборони. Роботами по ліквідації цього осередку керує начальник ЦО підприємства (об'єкту), а організацією та проведенням медичних заходів — начальник медичної служби.

В осередках біологічного ураження організовується ; проводиться: бактеріологічна розвідка та індикація бактеріальних засобів; карантинний режим або обсервація відповідно до рішень старшого начальника; санітарна експертиза, контроль зараженості продуктів, харчової сировини, води і фуражу, їх знезараження; протиепідемічні, санітарно-гігієнічні, спеціальні профілактичні, лікувально-евакуаційні, протиепідеміологічні, ветеринарно-санітарні заходи, а також санітарно-роз'яснювальна робота.

При організації робіт по ліквідації осередку біологічного ураження враховуються: здатність бактеріальних засобів викликати масові інфекційні хвороби серед людей і тварин; здатність мікробів і токсин зберігатися довгий час у зовнішньому середовищі; наявність і тривалість інкубаційного періоду хвороб; складність лабораторного виявлення застосованого збудника і тривалість визначення його виду; небезпека зараження особового складу формувань і необхідність застосування засобів індивідуального захисту.

У випадку виявлення і встановлення ознак застосування противником біологічних засобів в район негайно висилається біологічна розвідка. На основі отриманих даних встановлюється зона карантину або зона обсервації, намічається обсяг і послідовність проведення заходів, а також порядок використання сил і засобів для ліквідації осередку біологічного ураження. Карантинний режим встановлюється, щоб не допустити розповсюдження інфекційних захворювань за межі осередку. Ізоляційно-обмежувальні заходи при обсервації менш суворі, ніж при карантині.

У всіх випадках в осередку біологічного ураження один з першочергових заходів — проведення профілактичного лікування населення від особливо небезпечних інфекційних захворювань. Для цього застосовуються антибіотики широкого спектру дії та інші препарати, які забезпечують профілактичний та лікувальний ефект, а також препарати з індивідуальної аптечки АІ-2.

Після того, як буде виявлено вид збудника, проводиться термінова профілактика застосування специфічних для даного захворюванні! препаратів: антибіотиків, сироваток, своєчасне застосування яких зменшить кількість жертв і буде сприяти швидкій ліквідації осередку біологічного ураження. Для проведення заходів по ліквідації осередку біологічного ураження застосовуються в першу чергу сили та засоби, які знаходяться на території осередку, в тому числі санітарно-епідеміологічні станції, ветеринарні станції, пересувні протиепідеміологічні загони, спеціалізовані протиепідеміологічні бригади, лікарні, поліклініки та інші медичні і ветеринарні заклади і формування. Якщо цих сил буде недостатньо, то застосовують сили і засоби медичної та інших служб ЦО, які знаходяться за межами осередку.

Перед введенням сил ЦО в осередках біологічного ураження проводяться заходи по забезпеченню особового складу формувань засобами захисту від інфекційних захворювань. Формування загального призначення залучаються для виявлення хворих і підозрілих на захворювання та їх ізоляції, проведення знезараження території, будівель і споруд, санітарної обробки людей, дезинфекції одягу. В зоні карантину проводять суворий контроль за виконанням встановленого режиму , виконують інші заходи.

Інфекційних хворих госпіталізують і лікують в інфекційних лікарнях в осередку ураження, або розгортають тимчасові інфекційні стаціонари. Якщо необхідно, то хворих з особливо небезпечними інфекційними захворюваннями евакуюють спеціальними групами[6, c. 88-89].

Осередок біологічного ураження вважається ліквідованим після того, як з моменту виявлення останнього хворого пройде час, рівний максимальному строку інкубаційного періоду для даного захворювання.

Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження, їх виду і масштабів, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

Захист від біологічних засобів вимагає:

• своєчасного використання колективних та індивідуальних засобів захисту;
• введення режимів карантину та обсервації;
• знезаражування осередку ураження;
• проведення екстреної та специфічної профілактики;
• додержання протиепідемічного режиму об’єктами господарювання, лікувальними закладами і населенням.

У ході виконання заходів захисту від біологічних засобів зараження використовуються колективні та індивідуальні засоби захисту, запроваджується режим карантину або обсервації, проводиться знешкодження осередку ураження та екстрена профілактика.

Правила поведінки в осередку бактеріологічного ураження:

• Одягнути ватно-марлеву пов’язку. Обов’язково проводити щоденне вологе прибирання з використанням дезінфікуючих розчинів. Сміття спалювати;
• Суворо дотримуватись правил особистої і громадської гігієни. Ретельно мити руки з милом. Воду використовувати з перевірених джерел і пити тільки кип’ячену. Сирі овочі і фрукти після миття обливати окропом;
• Доглядаючи хворого одягнути халат, хустинку і ватно-марлеву пов’язку.
• Робітників, які захворіли інфекційним захворюванням, необхідно ізолювати. У приміщенні, де перебуває хворий, двічі на день робити вологе прибирання із застосуванням дезінфікуючих засобів;
• Людям, які спілкуються з хворим, категоричного забороняється виходити з квартири та спілкуватись з іншими;

У разі госпіталізації хворого зробити у квартирі дезінфекцію, постільну білизну і посуд кип’ятити протягом 15 хвилин у 2% розчині соди і замочити на 2 години у 2% розчині дезінфікуючого засобу. Згодом посуд помити гарячою водою, білизну випрасувати, кімнату провірити[3, c 242-243].

Список використаної літератури

1. Депутат О. Цивільна оборона: Підручник/ О.П. Депутат, І.В. Коваленко, І.С. Мужик,; Ред. В.С. Франчук; М-во освіти і науки України, Нау.-метод. центр вищої освіти, М-во з надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильсбкої катастрофи. — 2-е вид., доп.. — Львів: Афіша, 2001. — 332 с.

2. Коваленко Г. Цивільна оборона: Конспект лекцій для студентів денної і заочної форм навчання/ Григорій Коваленко, Едуард Матицин, Федір Мусіяченко,; М-во освіти і науки України, Харківський національний економічний університет. — Х.: Інжек, 2005. — 254 с.

3. Миценко І. Цивільна оборона: Навчальний посібник/ Іван Миценко, Оксана Мезенцева,. — Кіровоград: Кіровоградська районна друкарня, 2003. — 402 с.

4. Стеблюк М. Цивільна оборона: Підручник/ Микола Стеблюк,. — 2-е вид., перероб. і доп.. — К.: Знання-Прес, 2003. — 455 с.

5. Стеблюк М. Цивільна оборона: Підручник/ Микола Стеблюк,. — 3-тє вид., перероб. і доп.. — К.: Знан-ня, 2004. — 490 с.

6. Ткачук А. Цивільна оборона: Курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів/ Андрій Ткачук, Сергій Кононеко,; кіровоградський державний пе-дагог. ун-т ім. В. Винниченка. — Кіровоград: Б. в., 2006. — 199 с.

7. Цивільна оборона в установах та закладах освіти: Методичний посібник/ Упр. освіти Тернопільської облдержадміністрації, Тернопільський обл. комунальний ін-т післядипломної пед. освіти; Упор. Роман Лещишин, Михайло Величко,. — Тернопіль: Мандрівець, 2002. — 137 с.

8. Шоботов В. М. Цивільна оборона: Навчальний посібник/ В. М. Шоботов; М-во освіти і науки України, Приазовський держ. техн. ун-т. — 2-ге вид. перероб.. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 436 с.