Інструменти управлінського обліку

- Бухгалтерський облік -

Arial

-A A A+

Вступ.

1. Система управлінського обліку на підприємстві.

2. Форми управлінського обліку.

3. Сутність та основні завдання управлінського обліку.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Кілька об’єктивних чинників стали причиною того, що в нашій країні системи контроллінгу (або управлінського обліку) всередині підприємства фактично нікому не відомі. В умовах планової економіки управлінський облік виявляв себе в дуже чіткій формі: формі контролю за виконанням плану. Умови змінилися, й механізм обліку або просто забутий, або відкинутий як пережиток минулих часів, а на нових підприємствах і поготів не сформований. Проте на Заході давно визнали, що кращої альтернативи системі контроллінгу як чіткого інструменту для обгрунтування управлінських рішень наразі не існує.

У такому разі метою управлінського обліку необхідно визнати надання керівництву фінансової інформації для прийняття обґрунтованих рішень у ключових сферах: плануванні, контролі та аналізі ефективності діяльності.

Управлінський облік — це спосіб надання керівництву фінансової інформації в ключових управлінських сферах: плануванні, контролі, прийнятті рішень. З огляду на це механізми підсистеми управлінського обліку необхідно опрацьовувати в розрізі трьох площин: 1) цінового (економічного) поля; 2) інформаційного поля; 3) поля очікувань. За такого підходу підсистема управлінського обліку за будь-яких організаційних форм її побудови визначається як ефективний елемент загального процесу управління банківською діяльністю.

1. Система управлінського обліку на підприємстві

Ринковій системі управління затратами і результатом має відповідати певна система обліку, яка включала б два рівні обліку затрат і результатів, а саме: фінансовий облік затрат і результатів та управлінський облік затрат і результатів. На першому рівні розв’язуються завдання, які забезпечують взаємовідносини підприємства із зовнішніми користувачами та дають відображення затрат і результатів у цілому по підприємству. На другому рівні розв’язуються завдання, що забезпечують взаємовідносини підприємства з внутрішніми користувачами та дають відображення затрат і результатів по центрах відповідальності, видах діяльності, видах продукції тощо. Вирішення наведеної сукупності завдань є можливим лише за наявності сформованих двох взаємозв’язаних структур – фінансової і управлінської бухгалтерії. Взаємозв’язок управлінського і фінансового обліку можна подати у вигляді схеми (див.мал.1)

Основною метою управлінського обліку є забезпечення керівництва компанії інформацією, необхідною для прийняття рішень та ефективного управління. При цьому управлінський облік вирішує такі завдання:

— забезпечує керівництво і власників компанії інформацією про те, які консолідовані результати бізнесу, що складається з великої кількості юридичних осіб і структурних підрозділів;

— показує результати роботи (дохідність) окремих сегментів (ними можуть бути види діяльності, групи товарів або інші елементи залежно від специфіки бізнесу) незалежно від того, як ці сегменти розподілені між юридичними особами, що входять у компанію;

— здійснює контроль над затратами шляхом їх обліку за видами і центрами відповідальності;

— дозволяє формувати беззбитковий портфель товарної продукції та послуг;

— здійснює моніторинг доходів і витрат підприємства в певному розрізі та виявляє загальні тенденції;

— здійснює планування та контролює виконання бюджету як окремими центрами відповідальності, так і компанією в цілому;

— залежно від системи збору даних дозволяє проводити оцінку діяльності компанії не тільки за фінансовими показниками, але й за якісними показниками, а також показниками оцінки привабливості компанії для покупців і показниками оцінки діяльності менеджерів.

Виходячи з кола завдань можна дати й визначення.

Управлінський облік — це система збирання, вимірювання, підготовки і передачі інформації з метою обліку, планування, контролю, аналізу та оцінки діяльності як усього підприємства, так і його окремих структурних підрозділів з метою прийняття оперативних (тактичних) та прогнозних (стратегічних) управлінських рішень.

Управлінський облік займає особливе місце у фінансовій системі компанії. Існує три основних види обліку, які так чи інакше присутні на всіх великих підприємствах: фінансовий, податковий та управлінський. Вони тісно пов'язані між собою, але кожний має свої особливості. І якщо фінансовий і податковий більш-менш однакові на всіх підприємствах, оскільки базуються на загальноприйнятих правилах, то управлінський облік індивідуальний.

Кожне підприємство має свої цілі, стратегії, пріоритети, інтереси, цінності, культуру, традиції, які відрізняються від того ж набору атрибутів на інших підприємствах. У кожного підприємства своя структура бізнес-процесів (якщо вона є), своя організаційна структура, свої особливості в управлінні бізнесом (менеджменті), своя система розподілу і передачі відповідальності. І тому важко розробити загальне правило, яке змогло б примусити всі (або багато які) підприємства підпорядкуватися будь-якому стандарту в управлінні бізнесом.

Щоб побудувати чітку схему контроллінгу, необхідно, насамперед, правильно бачити фінансове становище бізнесу в розрізі різних напрямів діяльності, тобто окремих видів виробництва.

Йдеться про фінансову структуру підприємства — набір бізнесів або інших сфер фінансової відповідальності, що розподілено між структурними підрозділами підприємства і виступають об’єктами бюджетування та управлінського обліку. Є три основні елементи фінансової структури підприємства: центри фінансової відповідальності, центри фінансового обліку та місця виникнення витрат.

Перші відповідають за всі фінансові результати — дочірні фірми холдингів, виокремлені філії, великі цехи. Центри фінансового обліку можуть відповідати тільки за певні фінансові показники, але найчастіше не відповідають за жодні фінанси загалом, а тільки ведуть їхній облік — служби збуту, цехи з випуску продукції або складальні. Місця виникнення витрат, своєю чергою, відповідають тільки за витрати — це компетенція бухгалтерії, кадрового відділу. Розуміння особливостей роботи кожного елементу може стати в пригоді тому, хто вибудовує систему контроллінгу. Адже, виходячи з відмінностей між ними, є сенс по-різному спланувати схему управлінського обліку на кожній окремій ділянці. Крім того, будь-якому з трьох центрів можна прищепити функції іншого, у такий спосіб збільшивши прибутковість підприємства.

Підприємницьку діяльність можна здійснювати в різних галузях економіки й у різних організаційно-правових формах. Але незалежно від форми та сфери діяльності реалізація функцій бізнесу потребує залучення певного капіталу для фінансування операцій, визначення об'єктів та обсягів інвестування отриманих коштів. Успіх бізнесу безпосередньо залежить від ефективного використання в процесі господарських операцій наявних ресурсів. Відтак будь-яка підприємницька діяльність складається з трьох взаємопов'язаних елементів: інвестиційної, операційної та фінансової діяльності. Для узгодження різних видів діяльності існує специфічна функція — управління. Управління забезпечує планування, організацію, мотивацію, контроль та регулювання діяльності (рис. 2).

Планування охоплює встановлення мети діяльності, визначення необхідних ресурсів і шляхів досягнення мети.

Досягнення будь-якої мети можливе тільки в разі плідної праці колективу підприємства. Тому необхідно організувати діяльність персоналу, узгодити його зусилля та, врахувавши інтереси людей, заохотити їх. Контроль забезпечує порівняння досягнутих результатів із запланованими.

У разі виявлення значних розбіжностей здійснюють регулювання, тобто вносять відповідні корективи в організацію або плани — залежно від причин відхилень.

Для нормального виконання розглянутих функцій управління необхідна інформація. Таку інформацію має надавати, насамперед, система бухгалтерського обліку, яка виявляє і систематизує дані про господарську діяльність підприємства.

Фінансово-господарська діяльність бюджетних установ характеризується низкою особливостей, які впливають на методику й організацію бухгалтерського обліку:

  • бюджетні установи функціонують на засадах державної чи комунальної форми власності та не можуть створювати орендні чи спільні підприємства, приватизуватися, ставати банкрутами, самоліквідовуватися;
  • бюджетні установи належать до неприбуткових організацій і реєструються як такі. Метою їхньої діяльності є не отримання прибутку, а надання нематеріальних послуг;
  • нематеріальні послуги, що їх надають бюджетні установи, на відміну відбудь-якої готової продукції, не є носіями матеріальної субстанції та не оприбутковуються на склад. Немає поняття виробничого браку, здійснені витрати не порівнюються з отриманими результатами. Отримання негативного результату може розглядатися також як результат. Соціально-культурні потреби суспільства в нематеріальних послугах не мають межі задоволеності й відіграють важливу роль у саморегуляції кожної людини;
  • бюджетні установи не наділяються оборотними коштами, їхній фінансовий стан визначається своєчасністю та повнотою надходження асигнувань з відповідних бюджетів;
  • бюджетні установи мають тенденцію до постійного відставання продуктивності праці порівняно із суб'єктами матеріального виробництва. Це пояснюється тим, що можливості заміни живої праці технікою у сфері послуг дуже обмежені. Адже праця лікарів, учителів, викладачів, науковців є творчим процесом, який не завжди закінчується на робочому місці та не піддається автоматизації. Технічні засоби можуть лише розширювати професійні можливості таких працівників. Через це виробництво послуг характеризується високою трудомісткістю, великою питомою вагою витрат на заробітну плату;
  • бюджетні установи є складовою бюджетної системи країни і беруть участь у виконанні як дохідної, так і видаткової частини бюджету, виконуючи кошторис доходів і видатків — плановий документ, що підтверджує повноваження кожної установи стосовно отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і напрямки витрачання коштів.

Бюджетні установи є первинною ланкою галузей невиробничої сфери, де щоденно відбуваються численні господарські операції, що вносять зміни до складу та розміщення господарських засобів і джерел їх утворення, використання яких потребує ретельного контролю.

Отже, предметом (об'єктами) бухгалтерського обліку в бюджетних установах є господарські засоби за складом і розміщенням, за джерелами їх формування і призначенням у процесі невиробничого споживання. Як система контролю за наявністю та рухом бюджетних коштів бухгалтерський облік у бюджетних установах виконує управлінську, контрольну та інформаційну функції. Основним його завданням с повне і своєчасне відображення фінансово-господарських операцій з використання бюджетних коштів відповідно до їхнього цільового призначення.

2. Форми управлінського обліку

При організації управлінського обліку слід пам'ятати, що цей вид обліку не є обов'язковим для підприємства, методика його ведення не затверджена нормативними документами, а тому форми і методи його можуть бути найрізноманітніші:

  • деякі елементи методу фінансового обліку (рахунки, подвійний запис, інвентаризація та документація, звітність);
  • прийоми і методи, що застосовуються у статистиці та економічному аналізі (індексний метод, факторний аналіз і т. д.);
  • математичні методи (кореляція, лінійне програмування, метод найменших квадратів і т. д.)

При організації управлінського обліку на підприємстві обов'язково повинні бути задіяні інформаційні джерела — основа, на яку спирається система управлінського обліку:

  1. зовнішні стандарти (загальногромадянські, податкові, бухгалтерські та інші закони і нормативи);
  2. внутрішні — корпоративні стандарти (облікова політика, інші внутрішні нормативні документи кожного підприємства);
  3. стандарти на функціональність бізнес-процесів підприємства (стандарти на технології бізнес-процесів).

Управлінський облік розбивається на три підсистеми, дуже тісно взаємопов'язані:

  • система обліку затрат — базується на всіх трьох джерелах управлінського обліку та є його основою;
  • система показників діяльності, які розробляються на кожному підприємстві, — саме за ними відбуваються планування й оцінка результатів діяльності;
  • система управлінських звітів ~ відображає прийняту практику управління компанією, спирається як на всі інші підсистеми, так і на всі джерела управлінського обліку. Форми управлінських звітів розробляються індивідуально не тільки для кожного підприємства, але й усередині нього для кожного окремого рівня управління; за ступенем деталізації показників, їх важливості та оперативності.

При постановці управлінського обліку на підприємстві звичайно доводиться пройти ряд взаємопов'язаних етапів:

1. Визначення мети. Спочатку визначаються фінансові і стратегічні цілі компанії та способи їх досягнення, відповідно до них формуються основні цілі управлінського обліку.

2. Вивчення існуючого стану. Аналізуються організаційна структура підприємства, система внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку, схема документообігу, система калькулювання та ціноутворення, система планування.

3. Розробка системи управлінського обліку, спрямованої на досягнення цілей. Зі спиранням на визначені для конкретного підприємства базові інформаційні джерела управлінського обліку розробляються його складові частини (система обліку витрат, основні показники діяльності, форми звітності).

4. Постановка управлінського обліку. Безпосередньо етап впровадження, на якому можуть використовуватися різні управлінські та комп'ютерні технології.

На закінчення додам, що процес упровадження ефективної системи управлінського обліку є тривалим (кілька місяців), процес його ведення повинен бути безперервним, а параметри та методика повинні постійно коригуватися услід за змінами структури і характеру бізнесу компанії.

3. Сутність та основні завдання управлінського обліку

Вивчення сутності та основних завдань управлінського обліку сприятиме розумінню його основних функцій, зокрема:

• інформаційної, що полягає у забезпеченні керівників усіх рівнів управління інформацією, що необхідна для поточного планування, контролю та прийняття оперативних управлінських рішень;

• комунікаційної, що передбачає формування інформації для внутрішнього комунікаційного зв’язку між різними рівнями управління;

• контрольної, що забезпечує оперативний контроль та оцінку результатів діяльності внутрішніх підрозділів і підприємства в цілому;

• прогнозної, що дає можливість здійснювати перспективне планування та координування розвитку підприємства в майбутньому на підставі аналізу й оцінки фактичних результатів діяльності.

Зважаючи на особливості вітчизняної реформи бухгалтерського обліку, а також на визначення управлінського (виробничого) обліку як складової бухгалтерського обліку (що справді відповідає раннім стадіям його розвитку), необхідно зупинитися на його взаємодії з фінансовим обліком.

Управлінський облік є складником процесу управління та надає інформацію, важливу для:

  • визначення стратегії та планування майбутніх операцій підприємства;
  • контролювання її поточної діяльності;
  • оптимізації використання ресурсів;
  • оцінки ефективності діяльності;
  • зниження рівня суб'єктивності в процесі прийняття рішень.

Кінцевою метою управлінського обліку є допомога керівництву в досягненні стратегічної мети підприємства.

Управлінський облік суттєво відрізняється від традиційного бухгалтерського обліку, зорієнтованого на складання фінансової звітності.

Управлінський облік у частині ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, що виробляється, залишається складовою єдиного бухгалтерського обліку підприємства і ведеться з використанням єдиного плану рахунків бухгалтерського обліку. Відмінність управлінського обліку полягає в тому, що, крім обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, спеціальний обліковий апарат виконує всі операції, пов'язані з управлінням собівартістю продукції на підприємстві: узагальнення матеріальних, трудових і фінансових нормативів витрат у вигляді нормативної калькуляції собівартості виробів, внутрішньозаводське планування собівартості продукції в центрах витрат і відповідальності та на підприємстві в цілому, аналіз собівартості продукції за окремими виробами та статтями калькуляції, підготовка проектів управлінських рішень. Тому термін "управлінський облік" не відповідає характеру діяльності підрозділу бухгалтерії, який виконує ці функції, і зберігається в зарубіжній економічній літературі за традицією. У вітчизняну літературу його механічно перенесено із зарубіжної.

Слід зауважити, що виконання комплексу функцій управлінського обліку, які точніше слід називати управлінням собівартістю продукції, потребує високої компетенції бухгалтера цього підрозділу, а тому (в американській практиці, наприклад) такий бухгалтер досить часто стає згодом керівником компанії. Автори американського підручника з управлінського обліку навіть розпочинають виклад матеріалу такими словами: "Теперішні керівники багатьох компаній (таких як General Motors, Pepsi Co) у минулому були бухгалтерами. Досвід облікової роботи відіграв ключову роль в їхній кар'єрі, бо ці люди завдяки обліку, що охоплює всі служби підприємства, були тісно пов'язані з оперативним плануванням та контролем".

Управлінський облік може бути обмежений рамками підрозділів підприємства. Інформація міститься в звітах про окремі вироби, види діяльності, результати організаційних підрозділів, центрів відповідальності.

Мета обліку – основна (основоположна) ознака відмітної характеристики. Призначення фінансового обліку – складання фінансової звітності зовнішнім користувачам інформації. Мета рахується досягнутою, якщо документи складені і представлені (доставлені, подані) за призначенням.

Управлінський облік забезпечує збір і обробку інформації з метою планування, управління і контролю.

Дані управлінського обліку, як було зазначено (відмічено) раніше, не призначені для широкої громадськості і часто наближені (приблизні). Тому за рішення, котрі адміністрацією були визнані неправильними, несе відповідальність менеджер.

Слід відмітити, що дисциплінарна відповідальність застосовується до менеджерів за певні вчинки, але не за якісь дані управлінського обліку.

Таким чином, не дивлячись на відмінності між фінансовим і управлінським обліком існує подібність (схожість), котра проявляється через елементи методу, об’єкти обліку і єдинство (єдність) вихідної інформації.

Отже, економічний аналіз в управлінському обліку займає суттєве місце. Усю аналітичну роботу, пов'язану із собівартістю продукції, виконує служба управлінського обліку.

Висновки

Згідно з Бюджетним кодексом України бюджетна установа — це орган, заклад чи організація, відповідний статус якої визначено Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади або місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок бюджету — державного чи місцевого.

Відмінність управлінського обліку полягає в тому, що, крім обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, спеціальний обліковий апарат виконує всі операції, пов'язані з управлінням собівартістю продукції на підприємстві: узагальнення матеріальних, трудових і фінансових нормативів витрат у вигляді нормативної калькуляції собівартості виробів, внутрішньозаводське планування собівартості продукції в центрах витрат і відповідальності та на підприємстві в цілому, аналіз собівартості продукції за окремими виробами та статтями калькуляції, підготовка проектів управлінських рішень.

Тому термін "управлінський облік" не відповідає характеру діяльності підрозділу бухгалтерії, який виконує ці функції, і зберігається в зарубіжній економічній літературі за традицією. У вітчизняну літературу його механічно перенесено із зарубіжної.

Список використаної літератури

1. Атамас П. Основи обліку в бюджетних організаціях: учбовий посібник/ Петро Атамас,; М-во освіти і науки України , Дніпропетровський ун-т економіки і права. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 283 с.

2. Атамас П. Управлінський облік: Навчальний посібник/ Петро Атамас,; Дніпропетровський ун-т економіки та права. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 439 с.

3. Белов А. Бухгалтерский учет в бюджетных учреждениях: монографія/ Анатолий Белов,. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 174 с.

4. Голов С. Управлінський облік: Підручник/ Сергій Голов,. — 3-тє вид.. — К.: Лібра, 2006. — 703 с.

5. Гуцайлюк Л. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: первинні документи та облікові реєстри: Навчальний посібник/ Лідія Гуцайлюк, Валерія Сопко, Юрій Іванечко; М-во освіти і науки України, Ун-т економіки та права "Крок". — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 157 с.

6. Джога Р. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник/ Роман Джога, Світлана Свірко, Людмила Сінельник,; Ред. Роман Джога,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2003. — 483 с.

7. Корецький М. Х. Управлінський облік: Навчальний посібник для студ. вищ. навч. закладів/ М. Х. Корецький, Н. В. Дацій, Л. В. Пельтек; Мін-во освіти і науки України, Дніпропетровський держ. аграрний ун-т, Гуманітарний ун-т " Запорізький інститут державного та муніципального управління ". — К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 294 с.

8. Матвеева В. Бюджетные организации: бухгалтерский учет и налогообложение: монографія/ В. Матвеева. — 2-е изд., перераб. и доп.. — Х.: Фактор, 2002. — 666 с.

9. Назарова К. Аналіз діяльності бюджетних установ: навчальний посібник / Каріна Назарова, Тетяна Кумченко,; Ред. Г. О. Кравченко ; Київський нац. торговельно-економічний ун-т. — К. : Б. в., 2006. – 208 с.

9. Облік у бюджетних установах: Навчальний посібник/ Валентина Крива, Тетяна Корнієнко, Тетяна Сторожук.; За ред. О. А. Заїнчковського, Т. М. Сторожук; Держ. податкова адміністрація України, Академія ДПС України. — К.: Ірпінь, 2002. — 535 с.

10. Планування, облік, звітність, контроль у бюджетних установах, державне замовлення та державні закупівлі: Інтегрований комплекс: Вадим Александров, Олександр Ворона, Петро Германчук, Олександр Назарчук та ін.. — К.: АВТ, 2004. — 592 с.

11. Свірко С. Бухгалтерський облік і прийняття рішень у бюджетних організаціях: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни/ Світлана Володимирівна Свірко,; М-во освіти України; Київський нац. економічний ун-т. — К., 2000. — 185 с.

12. Ткаченко І. Звітність бюджетних організацій: Навчальний посібник/ Іван Терентійович Ткаченко,; Іван Ткаченко; М-во освіти України, Київ. нац. економічний ун-т. — К.: КНЕУ, 2000. — 216 с.