Кластерна модель об´єднань підприємств (зарубіжний і вітчизняний досвід)

Вступ.

1. Концепція впровадження кластерної моделі.

2. Кластерні об’єднання підприємств.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Кластери – це групи взаємопов’язаних, географічно-сконцентрованих підприємств, задіяних в підвищенні рівня економічного розвитку регіону, в першу чергу шляхом експорту товарів та послуг.

Термін “кластер” використовується для позначення галузевої та географічної концентрації суб’єктів підприємництва, які виробляють та реалізують ряд подібних або взаємодоповнюючих продуктів і, таким чином, об’єднані спільнми проблемами та можливостями. Така концентрація дає поштовх для розвитку інших галузей (як, наприклад, створення спеціалізованих постачальників сировини та комплектуючих або зростання кількості інституцій, що обслуговують галузь) та сприяє створенню спеціалізованих послуг в технічній, адміністративній та фінансовій сферах. Кластери також слугують сприятливою базою для розвитку мережі громадських та приватних організацій, що підтримують розвиток місцевої економіки, пропагуючи колективне навчання та інновації шляхом здійснення прямої чи опосередкованої координації.

Будучи розташовані недалеко один від одного, підприємства в змозі налагодити взаємообмін інформацією та досягати колективних переваг, які неможливо отримати кожному підприємству окремо. Кластерна модель полегшує співпрацю з метою вирішення спільних проблем та перепон у розвитку. Це може бути зроблено безпосередньо через створення промислових асоціацій, або опосередковано через формування місцевого законодавства. Навіть якщо серед підприємств кластеру може існувати конкуренція, певна співпраця (як, наприклад, в галузевих тренінгах) є взаємовигідною. Спільні цілі та географічна сконцентрованість веде до розвитку спеціалізованих інституцій та об’єднань всередині кластеру.

1. Концепція впровадження кластерної моделі

Важливою характеристикою кластерів є те, що вони базуються на підприємствах, що здійснюють продаж продукції за межі місцевого, регіонального, або навіть національного ринку. Вони залучають кошти до регіону і підтримують діяльність багатьох інших місцевих підприємств.

Кластери можуть включати урядові органи, неприбуткові організації, навчальні заклади та інші обслуговуючі та сервісні організації, присутність яких є ключовою для посилення кластеру.

Взаємодія між суб'єктами підприємництва — членами кластеру.

Суб’єкти підприємництва, що входять до кластеру, можуть і співпрацювати, і конкурувати між собою. Вони можуть конкурувати з одними членами кластеру, закуповувати матеріали у інших членів кластеру і користуватися послугами ще інших підприємств – членів кластеру.

Кластерний підхід надає можливість розширення діяльності на міжнародних ринках та створення спільних підприємств. Ті компанії, що вже експортують продукцію або працюють з зарубіжними партнерами, можуть допомогти відчинити двері на зовнішні ринки іншим членам кластеру. Вони можуть також спільно рекламувати свою продукцію. Підприємства — члени кластеру, виходячи з потреб зовнішнього ринку, можуть створювати спільні підприємства або співпрацювати з членами інших кластерів для випуску нової продукції. Ізольоване підприємство, що працює самостійно і в питаннях експорту покладається лише на допомогу місцевих органів влади, не матиме таких само можливостей, як діючий кластер, що працює на розширення своєї присутності на зовнішньому ринку.

Використання кластерної моделі як засобу економічних стосунків на регіональному рівні дає глибше, більш зрозуміле уявлення про місцеві економічні чинники та динаміку регіонального розвитку, ніж традиційні методи. Визначення “промисловий кластер” значно відрізняється від традиційно вживаного «галузь промисловості», оскільки маються на увазі всі компоненти виробничого процесу, від постачальників сировини до кінцевого продукту, включаючи обслуговуючу сферу та спеціалізовану інфраструктуру. Підприємства кластеру — географічно-сконцентровані та взаємозалежні через обмін товарів та послуг, який є більш стійким, ніж взаємообмін з рештою суб’єктів економіки.

Промисловий кластер – це взаємодіюча група суб'єктів підприємництва. Кластер відрізняється від асоціацій, які мають значно обмеженіше членство та цілі. Асоціація, наприклад, може включати представників якоїсь однієї галузі і здійснювати лише лоббіювання інтересів своїх членів. На відміну від асоціацій кластери являють собою агломерати регіональних промислових галузей та взаємозалежних підприємств, які є важливим фактором для успішного розвитку галузі в регіоні. Структуровані промислові кластери вносять значний внесок в процвітання регіону, вирішуючи питання працевлаштування та підготовки спеціалістів, розвиваючи потрібну інфраструктуру і здійснюючи дослідницькі та навчальні програми в університетах та інших навчальних закладах.

Мета — залучення додаткових ресурсів до регіону через посилення конкурентоспроможності підприємств галузі шляхом надання допомоги у визначенні та використанні спільних можливостей та розширенні ринку.

Кластерний підхід може створити у регіоні більш сприятливий підприємницький клімат, який допомагатиме розвиватися існуючим фірмам та залучати нові компанії до регіону.

Основні принципи Програми підтримки розвитку кластерів.

Як свідчить світовий досвід, велика кількість територіальних одиниць в багатьох країнах обрали промислові кластери основою своєї політики економічного розвитку. Багато професіоналів, задіяних в сфері економічного розвитку, визнають, що кластерна стратегія пропонує ефективний спосіб впровадження програм, спрямованих на розвиток промисловості, зміцнення регіональної економіки та прискорення економічного розвитку. Промислові кластери також сприяють зміцненню контактів між галузями та організаціями. Впровадження кластерної стратегії потребує тісної співпраці між та лідерства з боку місцевих органів влади, підприємницьких структур та навчальних закладів.

Програма розвитку кластерів повинна базуватися на трьох принципах:

— орієнтація на конкретний економічний результат;

— орієнтація на виробництво;

— орієнтація на малий та середній бізнес.

Орієнтація на конкретний економічний результат стосується двох складових: по-перше, розвиток кластеру повинен бути націлений на видимі покращення економічної ситуації та перспектив підприємств-учасників; по-друге, підприємства кластеру повинні отримати суттєві переваги, які окреме підприємство досягти не в змозі. Хоча перший пункт може видатися очевидним, досвід свідчить, що об’єднання в кластер часто трактується як простий обмін інформацією або ж як кінцева мета, а не як засіб досягнення конкретних економічних переваг. Необхідно докладати багато зусиль для того, щоб перетворити засідання об’єднання на ділові переговори. Наступний крок – втілити ділові переговори в дію та добитися того, щоб такі дії були продуктивними та призвели до позитивних структурних (на противагу тимчасовим) змін на підприємствах.

Другий пункт наголошує на тому, що, в той час як інші схеми технічної співпраці пропагують ідею об’єднання лише як таку, що стосується груп підприємств, які беруть участь в спільній діяльності, Програма має виходити з того, що такі об’єднання повинні мати подальші плани. Хоча спільна діяльність корисна (як, наприклад, спільне навчання, яке зменшує витрати окремих учасників), об’єднання мають бути націлені на досягненя нових переваг, що виллються в створення нового виду бізнесу, без якого об’єднання не в змозі використати увесь свій потенціал.

Другий принцип, націленість на виробництво, вказує на важливість проведення модернізації виробництва і структурного удосконалення – на противагу, для прикладу, збільшенню обсягів реалізації в результаті простої участі у виставці. В той час як такі заходи, як обмін інформацією або спільна участь у виставках, є важливою складовою робочого плану, вони не є кінцевою метою Програми. Натомість, кінцева мета – покращити бізнес-перспективи підприємств, допомагаючи їм досягти довготривалих змін у їхніх виробничих можливостях та організації виробництва. Підтримка кластеру повинна включати в собі не тільки пошук нових ринкових можливостей, але й надання допомоги, необхідної для реструктуризації організації виробництва кластеру з тим, щоб мати можливість вчасно реагувати на потреби ринку у правильному кількісному та якісному відношенні.

Нарешті, націленість на МСП означає, що хоча об’єднання можуть включати інших учасників (великі підприємства, роздрібні мережі і т.ін.), першочерговими отримувачами переваг повинні бути МСП.

2. Кластерні об’єднання підприємств

В умовах сучасної конкуренції індивідуальне і самостійне функціонування навіть великих організацій дає все менші гарантії ефективного досягнення поставлених цілей, тому останнім часом підприємства значно охоче використовують різні форми кооперації, сприймаючи їх як складові елементи своїх стратегій. Сильні глобалізаційні тенденції приводять до того, що в усіх галузях економіки співробітництво стає ключовим підходом до ефективної конкуренції. Таким чином, постає проблема детального аналізу кластерних об’єднань, їх видів, а також загроз та можливостей їх існування.

Позитивні ефекти кластерної взаємодії: зростання продуктивності; підвищена сприйнятливість до можливостей інновації та високої спеціалізації; розширений доступ до ринків збуту, спеціалізованим постачальникам, послугам, кваліфікованій робочій силі, технологічним знанням; підвищений рівень формування нових підприємств; більша гнучкість та ефект великого масштабу; спільна діяльність; колективна ефективність.

Можливі труднощі: недоліки фізичної інфраструктури; нестача доступного капіталу; слабка структура технологічних інститутів; регіональна ізольованість і замкнутість; недолік кваліфікованої робочої сили; ієрархія кластерів — труднощі для постачальників “нижнього” рівня; “несвоєчасні” кластери можуть бути неконкурентоспроможні.

Таким чином, на сьогоднішній день застосування кластерного підходу в Україні є необхідною умовою для відродження вітчизняного виробництва, підвищення ефективності інноваційного розвитку регіонів, досягнення високого рівня економічного розвитку та конкурентоспроможності. Кінцева мета – зайняття Україною гідного місця у глобальній системі економічного та політичного розвитку. Саме для України, особливо в умовах все зростаючої глобалізації та конкуренції, питання скорішого створення та сприяння ефективному розвитку кластерних об’єднань набувають особливої актуальності та мають безумовну перспективу, особливо в умовах змін, що відбуваються у світовій економіці, у якій на перший план виходить володіння якісно новим видом ресурсів, а саме інформацією, інноваціями та інтелектом.

У останнє десятиріччя кластери та регіональна політика, що заснована на них, слугують найбільш успішним інструментом економічного розвитку регіонів у західних країнах. Кластерні ініціативи, що підтримують форми кооперації між підприємствами, державним сектором та інституціями (університетами, дослідницькими центрами), є рушійними силами економічного зростання та зростання зайнятості в багатьох регіонах світу. Для України, яка тільки починає будувати свою регіональну політику представляється особливо актуальним вивчення регіональної політики розвинених країн, заснованої на кластерному підході у світлі орієнтації на європейську інтеграцію.

Кластерами можна назвати угруповання взаємозалежних компаній та установ, що конкурують та співпрацюють між собою, і які поєднані між собою системою ринкових та інших зв'язків [1, c.34]. Прикладами всесвітньо відомих об'єднань підприємств, що досягли вражаючих успіхів у певній галузі промисловості, поєднавши переваги співробітництва виробників продукції, досягнень науки та підтримки владних структур окремих територій, є: „Силіконова долина” (Каліфорнія), „Пластикова долина” (м. Тарнув, Польща), Масачусетський мультимедійний кластер, Каліфорнійський кластер із виготовлення вина, італійський взуттєвий кластер, „Даедук” (Південна Корея), „Софія і Гренобль” (Франція), „Лубен” (Бельгія) та інші [2].

Членство в кластері для промислових підприємств означає: широкий доступ до інформації щодо різних аспектів діяльності; можливості нарощування експорту та вихід на світові ринки; залучення капіталовкладень для покращення якості продукції та посилення конкурентних переваг; доступ до юридичних консультацій щодо реєстрації торгових марок, позиціювання товарів; участь керівного складу бізнес-одиниць у семінарах, що проводяться в зарубіжних країнах, для ознайомлення з особливостями ведення бізнесу. [3, c.76].

Жодна країна не може бути конкурентоздатною у всіх сферах. У розвинених країнах міжнародна конкурентоздатність спочатку знаходилася і зміцнювалася в рамках окремих кластерів. Тому виділимо такі моделі кластерів (табл. 1).

Можна виділити такі види кластерів, які детальніше розглянемо за допомогою таблиці 2 [4].

Кластери позитивно впливають на стан економіки регіонів по всьому світу. А із загостренням міжнародної конкуренції в деяких сферах без них вже просто не обійтися. Розвиток механізмів інтеграції малого і великого бізнесу, передусім, в промисловості, є сьогодні вимогою часу і ринку. Особливо перспективним, за оцінкою фахівців, є механізм взаємодії малого і великого бізнесу через застосування кластерних технологій.

Кластери, як підтверджує світовий досвід функціонування таких структур, більш ефективно та раціонально використовують наявний капітал, допомагають підприємствам, що входять у кластер, економніше витрачати ресурси та контролюють цілеспрямованість і стратегічність використання залучених інвестицій, прискорюють спеціалізацію, підвищують якість продукції та зростання обсягів виробництва, поділяють ринок на сегменти, збільшують асортимент продукції і створюють нові фірми, прискорюють впровадження нових технологічних процесів, мінімізують зайві виробничі потужності та оптимально розподіляють прибутки і витрати між членами кластера.

Висновки

Кластерні об’єднання – на сьогоднішній день є однією з найефективніших форм організації інноваційних процесів, форм регіонального розвитку, за якої на ринку конкурують вже не окремі підприємства, а цілі комплекси, які скорочують свої витрати завдяки спільній технологічній кооперації компаній. Об’єднання у кластери формують специфічний економічний простір з метою розширення сфери вільної торгівлі, вільного переміщення капіталу та людських ресурсів, а отже, виконують функції структуроутворюючих елементів глобальної системи.

Економіка, що формуються на основі кластерів, — це модель конкурентоздатної та інвестиційно привабливої економіки, що забезпечує високий рівень та якість життя населення. Кластери потрібні бо: процеси інновації вимагають ресурсів і компетенції, які перебувають часто за межами окремо взятої компанії; кластери — це: сполучення конкуренції та співробітництва, “колективна ефективність”, “гнучка спеціалізація”; використання ефектів масштабу; полюси зростання; кластери — частина більш широкої концепції конкурентноздатності. Кластерні механізми або локальні мережі територіально-виробничі системи – є джерелами та факторами економічного зростання територій.

Кластерний підхід використовується: при аналізі конкурентоздатності держави, регіону, галузі; як основа політики економічного розвитку; при розробці програм регіонального розвитку; як основа стимулювання інноваційної діяльності; як “магніт” для залучення інвестування; як основа взаємодії великого і малого бізнесу. Основна мета кластера – підвищити внутрішню та міжнародну конкурентоздатність його членів за рахунок комерційного і некомерційного співробітництва, наукових досліджень та інновації, освіти, навчання і заходів політики підтримки.

Список використаної літератури

1. Андерсен В. Регіональна конкуренція як фактор соціально-економічного розвитку України в умовах глобалізації // Україна в сучасному світі. Конференція випускників програм наукового стажування у США. – К.: Стилос, 2003. – с.348.

2. Войнаренко М.П. Механізми адаптації кластерних моделей до політико-економічних реалій України // Світовий та вітчизняний досвід запровадження нових виробничих систем (кластерів) для забезпечення економічного розвитку територій / Матеріали конференції 1-2 листопада 2001р. – Київ: Спілка економістів України, 2001.- С.25-33.

3. Портер М.Е. «Конкуренція» – Москва: Видавничий дім «Вільямс», 2005. – 608 с.

4. Соколенко С. Промышленная и территориальная кластеризация как средство реструктуризации // Социальные аспекты и финансирование индустриальной реструктуризации / Материалы конференции 26-27 октября 2003 г. – М: Региональный форум, 2003.- С.24-28.

5. Хасаєв Г.Р, Міхєєв Ю.В. Кластери — сучасні інструменти підвищення конкурентноздатності регіону (через Партнерство до майбутнього). Частина 1 // Журнал «Компас промислової реструктуризації». — №1. — 2003. – С. 1-13.

6. www.sme.ukraine-inform.org.ua

7. www.krsu.edu.kg/vestnik/v3/a15.html