Кредитна політика міжнародних фінансових організацій

- Фінанси -

Arial

-A A A+

Вступ

В умовах глобалізації та у зв’язку з поглибленням зв’язків між державами в політичної, економічній, соціальній, науково-технічній і іншій сферах росте необхідність створення нових міжнародних організацій і вдосконалювання діяльності вже існуючих. Ця необхідність також обумовлена складністю й характером вартих перед людством глобальних і регіональних проблем, рішення яких вимагає колективних зусиль членів міжнародного співтовариства. Загострення глобальних проблем, розв’язання яких не під силу окремим, навіть великим, процвітаючим країнам, вимагає об’єднання зусиль усіх країн. І міжнародні організації, відіграють визначну роль як механізм мобілізації, об’єднання і координування дій у стабілізації економіки.

Курс на політичне розв’язання спірних питань і конфліктів, на розвиток багатостороннього співробітництва в інтересах зміцнення міжнародної фінансової безпеки неухильно веде до подальшого зростання ролі міжнародних організацій, в яких у ході дискусій, переговорів іде пошук шляхів вирішення невідкладних завдань сьогодення.

Вивченням аспектів діяльності міжнародних фінансово-кредитних організацій займалися такі дослідники, як Філіпенко А.С., Боринець С.Я., Суторміна В.М., Федосов В.М., Мазуренко В.І., Грей Ч., Фішера С., Вайсенбургер У., Кемпбелл Р.

Ціль роботи — дослідити роль міжнародних фінансово-кредитних організацій у процесі стабілізації світової економіки в умовах сучасної глобалізації у розрізі найвідоміших і найбільших міжнародних організацій, таких, як Організація об’єднаних націй (ООН), Міжнародного валютного фонду (МВФ) та Міжнародного банку реконструкцій та розвитку (МБРР).

1. Міжнародні фінансові інститути, їх групи та структура

Міжнародні фінансові інститути поділяються на дві групи: всесвітні та регіональні. До всесвітніх відносяться Міжнародний валютний фонд (МВФ), група Світового банку та Банк міжнародних розрахунків. Регіональні створюються за континентальною ознакою: Європейський банк реконструкції та розвитку; Азіатський банк розвитку: Африканський банк розвитку; Міжамериканський банк розвитку та ін.

Міжнародний валютний фонд є провідним світовим фінансовим інститутом, який мас статус спеціалізованої установи ООН. Він був заснований на міжнародні й конференції в Бреттон-Вудсі в 1944 р., а почав функціонувати у 1947 р. Основними цілями діяльності МВФ є сприяння розвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулювання та надання кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів країн-членів Фонду.

Капітал МВФ утворений за рахунок внесків країн-членів фонду. Розмір внеску визначається рівнем економічного розвитку країни та її місцем у світовій економіці й міжнародній торгівлі. Станом на 01.01.1999 членами МВФ була 181 країна, в т.ч. з вересня 1996 р. Україна. Внесок України становить 997,3 млн. SDR. Внесок кожної країни є її квотою. Чверть внеску проводиться у вільноконвертованій валюті, решта в національній. Кількість голосів у Фонді визначається таким чином: 250 голоси незалежно від розмірів квот плюс один голос на кожні 100 тисяч SDR квоти. При цьому Статут МВФ передбачає періодичний (не менше одного разу на п’ять років» загальний перегляд квот. Це пов’язане з тим, що змінюється як рівень розвитку окремих країн, так і їх місце у світовій торгівлі.

При необхідності, крім власного капіталу МВФ може використовувати позикові кошти. За статутом він може отримувати кошти в будь-якій валюті як від офіційних органів, так і на приватному ринку позикових капіталів.

Досі позики отримувались від казначейств та центральних банків країн-членів Фонду, а також від Швейцарії та Банку міжнародних розрахунків. На приватному ринку кошти не залучались.

Діяльність МВФ охоплює три основні напрями: кредитування, регулювання міжнародних валютних відносин, постійний нагляд за світовою економікою.

Кредитування здійснюється з різними цілями у різних формах та на різних умовах. Воно включає кредитування для потреб вирівнювання платіжного балансу, компенсаційне фінансування та допомогу найбіднішим країнам. Фінансові операції, які є основним напрямом діяльності, МВФ здійснює тільки з офіційними органами країн-членів Фонду.

Другим основним напрямом діяльності МВФ є регулювання валютних взаємовідносин. У сучасних умовах, коли курси валют є плаваючими, а не фіксованими, роль Фонду полягає в узгодженні валютної політики країн-членів Фонду. Насамперед кожна країна повинна відповідно до статуту МВФ, співробітничати з Фондом та з іншими країнами з метою забезпечення і підтримки стабільних валютних курсів. Її економічна та фінансова політика має спрямовуватись на забезпечення економічного зростання при розумній стабільності цін. Неприпустимими є валютні маніпулювання з метою отримання певних переваг у міжнародній торгівлі. При цьому МВФ установлює певні валютні обмеження. Так, країни-члени Фонду не можуть без його згоди вводити обмеження за платежами і переказами з поточних міжнародних операцій, використовувати дискримінаційні валютні засоби, застосовувати систему кількох видів валютних курсів [5, c. 96-97].

Виступаючи провідним міжнародним фінансовим інститутом. МВФ здійснює постійний нагляд і спостереження за світовою економікою. Він формує значний масив інформації як в цілому по світовій економіці, так і в розрізі окремих країн. Щомісячний збірник фінансової статистики, що видається МВФ, включає дані про динаміку економічного зростання і цін, грошовий обіг, експорт та імпорт, стан платіжного балансу, величину офіційного золотого запасу, рівень валютних резервів, розміри зарубіжних інвестицій, динаміку валютних курсів та ін. Країни-члени Фонду зобов’язані без перешкод надавати всю необхідну інформацію.

Нагляд за макроекономічною та валютною політикою країн здійснюється насамперед за допомогою консультування. МВФ детально аналізує податкову, грошово-кредитну і валютну політику та стан платіжних балансів країн. На основі аналізу готується доповідь, що подається країні, в якій формулюються певні рекомендації щодо вироблення та коригування економічної, фінансової та валютної політики. Важливою формою нагляду є також публікація та всебічне обговорення доповіді «світовий економічний огляд». На підставі аналізу наявної інформації розробляються середньострокові економічні прогнози, які дають можливість координувати макроекономічні політики країн-членів Фонду.

Другою за значенням у системі міжнародних фінансів є група Світового банку, яка включає до свого складу чотири міжнародні фінансові інститути: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародну асоціацію розвитку; Міжнародну фінансову корпорацію та Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій.

Серцевиною групи виступає МБРР, який був заснований разом з МВФ в 1945 р., і почав функціонувати в 1446 р. Учасниками банку можуть бути лише країни-члени МВФ. Основною метою діяльності банку виступає сприяння розвитку економіки країн-членів МБРР шляхом надання довгострокових кредитів та гарантування приватних інвестицій. Спочатку ця діяльність була спрямована на країни, що потерпіли внаслідок другої світової війни. Нині головним напрямом діяльності є країни, що розвиваються. Джерелами ресурсів банку виступають:

— статутний капітал;

— залучення коштів шляхом випуску облігаційних позик;

— резервний фонд.

Статутний капітал сформовано за рахунок внесків країн-членів. Внески здійснюються шляхом підписки на акції в межах встановлених квот. Квоти кожної країни визначаються відповідно до її економічного потенціалу. Резервний фонд утворюється за рахунок банку [4, c. 73-74].

Основними напрямами кредитування виступають галузі інфраструктури (енергетика, транспорт, зв’язок), а також сільське господарство, охорона здоров’я та освіта. Кредити видаються на термін до 20 років під гарантії урядів. МБРР може виступати також гарантом за аналогічними довгостроковими кредитами комерційних банків. Виділення кредитів обумовлюється наданням інформації про фінансовий стан країни, що позичає кошти та про об’єкти кредитування. Кредити надаються на основі дольової участі банку у фінансуванні певних об’єктів — до 30% їх вартості.

Міжнародна асоціація розвитку надає кредити терміном до 50 років на пільгових умовах — 0,75 %.

Міжнародна фінансова корпорація надає кредити високорентабельним приватним підприємствам країн, що розвиваються, без гарантії уряду.

Агентство з гарантування багатосторонніх інвестицій проводить страхування капіталовкладень у країнах, що розвиваються, на випадок політичних ризиків: від експропріації, воєн, заворушень, зривів контрактів та ін., чим сприяє розвитку діяльності інститутів Світовою банку.

Банк міжнародних розрахунків є першим в історії міжнародним фінансовим інститутом. Він був створений у 1930 р. Основне завдання банку полягає у налагодженні співробітництва між центральними банками провідних країн світу та здійснення розрахунків між ними. Банк забезпечує також здійснення розрахунків між країнами, що входять до Європейської валютної системи. Він виконує депозитно-кредитні функції, здійснює валютні операції та операції на фондовому ринку.

У цілому всесвітні міжнародні фінансові інститути відіграють, як видно з їх функцій, важливу роль у світовій економіці, забезпечують надійний рух міжнародних грошових потоків. Тим самим вони сприяють і надійному функціонуванню національних фінансових систем. Крім того, їх кредити є важливим джерелом фінансування країн, що розвиваються.

У Європі к рамках ЄС функціонують Європейський інвестиційний банк. Європейський фонд валютного співробітництва І Європейський банк реконструкції та розвитку.

ЄБРР, який був створений у 1990 р. і відкритий у 199 І р.. аналогічно МБРР, діяльність якого спрямована на країни, що розвиваються, здійснює діяльність у країнах Східної і Центральної Європи, які проводять ринкові реформи. Засновниками банку є країни Європи та провідні країни світу. Україна є членом ЄБРР з 1992 р. Не менше 60% кредитів ЄБРР має спрямовуватись у приватний сектор економіки і не більше 40% у державну інфраструктуру.

Завданням Європейського інвестиційного банку, який був створений в 1958 р., є фінансування проектів, що мають регіональне, галузеве та загальноєвропейське значення. Кредити надаються терміном від 20 до 25 років. У галузевому плані пріоритетними є такі галузі інфраструктури, як енергетика, транспорт, телекомунікації, а також проекти, що зв’язані з охороною навколишнього природного середовища. Кредити банку видаються на ринкових умовах. Пільги встановлюються лише в тих випадках, коли передбачається боніфікація за рахунок бюджету ЄС.

Європейський банк валютного співробітництва, що створений у 1973 р. в рамках Європейської валютної системи, виконує функції, аналогічні МВФ — надає кредити на покриття дефіциту платіжного балансу [1, c. 102-103].

2. Діяльність найбільших міжнародних фінансово-кредитних організацій, еволюція їх діяльності та ролі у світовій економіці та фінансових відносинах держав, основні напрями і перспективи розвитку

Сучасний етап розвитку міжнародних організацій починається з 1945 року. Йому властиві такі риси:

—         збільшення впливу міжнародних організацій на міжнародне життя, зокрема економічне;

—         посилення ролі недержавних організацій у вирішенні світових фінансових проблем (через систему консультацій);

—         поява і вже понад 50-річне успішне функціонування універсальної організації глобального типу — Організації Об’єднання Націй;

—         утворення інших функціональних організацій глобального типу — Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, Всесвітньої торговельної організації.

—         формування мережі міжнародних організацій наднаціонального типу, які інституціонально забезпечують діяльність регіональних інтеграційних угрупувань;

—         посилення позиції ООН завдяки створенню системи «спеціалізованих установ» у складі шістнадцяти міждержавних організацій;

—         розширення сфери діяльності міжнародних організацій;

—         значне збільшення кількості як міждержавних, так і недержавних міжнародних організацій.

Діяльність МВФ протягом останнього часу спрямована не на регулювання міждержавних валютно-фінансових відносин, а на консультування країн, що розвиваються та отримують кредити. МВФ може наполягати на тому, щоб уряд, який потребує фінансової допомоги, обмежив кредитування та зменшив державні видатки, мінімізував заробітну плату та можливості працевлаштування населення, девальвував національну валюту, скоротив програми соціального забезпечення тощо.

Україна знайома з такою практикою за час співпраці з МВФ. За 2011-2012 роки Місії МВФ в Україні оголошували умови, за яких МВФ здійснить кредитування. До таких умов можна віднести соціальні ініціативи української влади, реформи у сфері оподаткування, підвищення ціни на газ для населення, проведення пенсійної реформи, скорочення дефіциту бюджету та інші. Такий підхід до кредитування можна розглядати як у позитивному, так і негативному світлі. Пред’явлення умов кредитування країні-позичальнику стимулює її економічний розвиток та, фактично, є гарантом повернення боргу. З іншого боку, таке явне втручання у економіку країни-позичальника позбавляє її економічної свободи та самостійності, що негативно відображається на політичній ситуації потенційного боржника. Можна прослідкувати зміну ролі Фонду з МВФ, як фінансового посередника в МВФ, як контролюючий та регулюючий орган міжнародної влади [1].

В загальному плані Міжнародний валютний фонд призначений для регулювання валютно- кредитних розрахункових відносин між державами-членами і для надання їм фінансової допомоги у випадку виникнення валютних ускладнень шляхом надання короткострокових позик в іноземній валюті. В рамках цієї загальної великої мети у Фонду є ряд конкретних цілей. У 1947 р. членами МВФ було 49 країн світу, а його основний капітал становив 7,7 млрд. дол. США. Найбільші квоти належали Сполученим Штатам Америки, Великій Британії, Франції, Китаю та Індії. На сьогодні оплачений капітал сягає 297 млрд. дол. США (212 млрд. СПЗ). Із цієї суми 2/3 належить промислово розвинутим країнам і лише 1/3 — країнам, що розвиваються, які становлять 4/5 членів Фонду [4, с. 320].

Важливим завданням МВФ є політика в області підтримання паритетів валютних курсів. Згідно з статутом МВФ повинен підтримувати стабільність валют і упорядковані валютні відносини між країнами-членами, а також перешкоджати девальвації валют з міркувань конкуренції. За початковими правилами країна, яка вступала в Міжнародний валютний фонд, повинна була узгоджувати з ним офіційний паритет своєї валюти в золоті чи доларах США і не допускати відхилення офіційних валютних курсів більше, ніж на один відсоток. Проте сучасні повноваження МВФ дещо перевищують його статутні обов’язки.

Учасники міжнародної валютно-фінансової конференції Об’єднаних Націй у Бреттон-Вудсі, приймаючи рішення про створення МБРР, розуміли всі труднощі повоєнного економічного відновлення. Вони розраховували, що в перехідний повоєнний період Банк як міжурядова організація сприятиме досягненню тих цілей, які не могли в той час реалізувати приватні кредитні інститути [2, с.415].

Загальні завдання, сформульовані в Статуті МБРР, такі: створення сприятливих умов для продуктивних виробничих капіталовкладень, заохочення приватних іноземних довгострокових інвестицій і регулювання їх міжнародного потоку, сприяння реконструкції й розвитку територій країн-членів, сприяння проведенню конверсії військової економіки в цивільну. Статут вказує і на конкретні форми фінансової діяльності Банку — гарантування приватних закордонних інвестицій або участь у них, надання власних кредитів на прийнятних умовах за відсутності або недостачі приватного капіталу, надання або гарантування кредитів у зв’язку з міжнародним фінансуванням іншими каналами.

У системі фінансових інститутів для забезпечення економічної стабільності повоєнного світу Банк був задуманий і як кредитна установа, і ще більшою мірою — як міст, за допомогою якого можна буде полегшити переміщення приватних капіталів. Така функція закріплена у с. 2 Статуту, де говориться, що Банк має сприяти приватним іноземним інвестиціям шляхом їх гарантування.

Але із самого початку діяльності Банку функція гаранта приватних капіталовкладень поступилася місцем активній функції кредитора, бо всі головні ринки приватного капіталу були тоді фактично паралізовані. Залишалося використати для надання позик державну підписку країн—членів Банку, насамперед США.

Офіційна мета діяльності МБРР — сприяння країнам-членам у розвитку їх економіки шляхом надання довготермінових позик і кредитів, гарантування приватних інвестицій.

Основними напрямками діяльності МБРР на сучасному етапі економічного розвитку є:

  1. Середньострокове та довгострокове кредитування інвестиційних проектів;
  2. Підготовка, технічне та фінансово-економічне обґрунтування інвестиційних проектів;
  3. Фінансування програм структурної перебудови в країнах, що розвиваються та постсоціалістичних країнах.

Право брати участь у діяльності банку мають тільки члени МВФ, отже вимоги щодо кредитування до держав-позичальників, МБРР узгоджує з МВФ [3, с.301].

Головним світовим центром координації зусиль з розвитку міжнародного співробітництва — Організація Об’єднаних Націй (ООН), створена 26 жовтня 1945 року.

Головним органом з координації економічної діяльності ООН та спеціалізованих установ, пов’язаних з ООН є Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР).

Комісією прийнятті чисельні конвенції: Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі — продажу товарів (1974 p.), Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція про купівлю-продаж, 1980 p.), Конвенція ООН про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі (1988 p.). Комісією прийнятті Арбітражні правила ЮНСІТРАЛ (1976 р.) [1, с. 86].

Традиційно пріоритетними в діяльності економічних комісій, що входять до Економічної і Соціальної Ради за останні роки є: сприяння розвитку європейської торгівлі, довгострокове економічне планування і прогнозування, науково-технічне співробітництво, захист довкілля, регулювання торгових і економічних відносин між державами шляхом розробки концепцій і принципів розвитку світових торгівлі, розробку заходів регулювання міжнародної торгівлі за допомогою укладання міжнародних товарних угод, аналітичну роботу з проблеми глобалізації і розвитку, інвестицій, розвитку підприємств і технологій, міжнародної торгівлі товарами і послугами.

Спеціальною угодою через ЕКОСОР з ООН пов’язаний Міжнародний валютний фонд.

Отже, нинішній стан валютно-фінансової кредитної галузі та її перспективу неможливо уявити без урахування важливої ролі валютно-фінансових організацій, діяльність яких пожвавлюється у поточному періоді для уникнення економічної кризи. Міжнародні фінансово-кредитні установи сприяють розвитку зовнішньої торгівлі і міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримують рівновагу платіжних балансів країн, що входять до них, регулюють курси їх валют, надають кредити цим країнам та гарантують приватні позики за кордоном. Слід також зазначити, що дії найбільших міжнародних фінансово-кредитних організацій не обмежуються функцією стабілізації, що є ознакою переходу міжнародних відносин на новий рівень та фінансово-економічним прогресом.

Висновки

Міжнародні фінансові інститути створюються на світовому і регіональному рівнях для сприяння економічному розвиткові країн — засновників цих організацій. Вони започатковуються на основі багатосторонніх угод між державами, їхнім основним завданням є мобілізація коштів і надання допомоги на кредитних засадах для здійснення важливих економічних проектів. До числа світових фінансових інститутів належать Світовий банк (СБ), Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Крім того, існують такі фінансові структури, як Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР) та деякі інші.

Майже всі міжнародні фінансові інститути були створені в 1944 році з метою об’єднання зусиль для післявоєнної відбудови економіки багатьох країн. В цілому це мало досить позитивне значення для тодішнього періоду світового економічного розвитку. Міжнародний валютний фонд, зокрема, одержав статус спеціалізованої представницької установи Організації Об’єднаних Націй. МВФ у своїй діяльності сприяє стабілізації національних валют країн — членів фонду, підтриманню рівноваги платіжних балансів та покриття їхнього дефіциту, наданню консультативної допомоги з фінансових та валютних питань.

МВФ є організацією акціонерного типу, його ресурси складаються із внесків країн-членів, для кожної з яких встановлюється вступна квота залежно від частки країни в світовій торгівлі. Відповідно й право на одержання коштів залежить від обсягу вступного внеску. Квоти переглядаються кожних п’ять років.

Список використаної літератури

  1. Бойцун Н. Міжнародні фінанси: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл.. — Д. : АРТ-ПРЕС, 2004. — 326с.
  2. Боринець С. Міжнародні фінанси: Підручник для студ. выщ. навч. закладів. — К. : Знання-Прес, 2002. — 311с.
  3. Козак Ю. Г., Ковалевський В. В., Левицький М. А., Воронова О. В. Міжнародні фінанси: навч. посіб. для студ. ВНЗ / Ю.Г. Козак (ред.). — Вид. 3-тє, перероб. та доп. — К. : Центр учбової літератури, 2007. — 639с.
  4. Мозговий О. Міжнародні фінанси: Навч. посібник / Київський національний економічний ун- т ім. Вадима Гетьмана / Олег Миколайович Мозговий (заг.ред.). — К. : КНЕУ, 2005. — 502с.
  5. Оспіщев В. Міжнародні фінанси: Навч. посібник. — К. : Знання, 2006. — 335с.
  6. Петрашко Л. Міжнародні фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2003. — 221с.
  7. Резнікова Т. Міжнародні фінанси: Навч. посібник для студ. спец. 8.050103, 8.050206 усіх форм навчання / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ХНЕУ, 2006. — 232с.
  8. Рогач О. Міжнародні фінанси: Підруч. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. / Олександр Ігорович Рогач (ред.). — К. : Либідь, 2003. — 784с.
  9. Софіщенко І. Міжнародні фінанси: Навч. посібник / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2005. — 200с.