Неподаткові надходження до Державного бюджету України

Вступ

Актуальність теми. Із завершенням активної фази світової фінансово-економічної кризи та поступовим, але не однорідним в світовому та регіональному масштабах відновленням економік постало питання збереження позитивної динаміки соціально-економічного розвитку.

Введення в дію з 01.01.2011 року Податкового кодексу України та зміна в акцентах оподаткування та наповненні державного бюджету створили додаткові ризики виконання дохідної частини фінансового плану країни через інформаційний та організаційний шоки платників податків. В зв’язку з цим негайного розгляду потребує питання активізації резервних (альтернативних фіскальним) джерел формування доходів бюджету та ідентифікації їх потенціалу в середньостроковій перспективі.

Встановлено, що у випадку обмеженого набору фіскальних інструментів та низького потенціалу податкової системи НБД в короткостроковій перспективі можуть бути ефективним альтернативним джерелом доходів, що викликано більш позитивним ставленням до них з боку економічних агентів, яке випливає із принципів поверненості та відплатності НБД [4]. Неподаткові доходи бюджету є сукупністю різних за природою та походженням форм алокації та перерозподілу доходів економічних агентів, для яких використовується квазіфіскальний або неподатковий метод мобілізації платежів [3].

У вітчизняній економічній літературі окремі питання системи неподаткових джерел наповнення дохідної частини бюджету України досліджували такі вчені як О. Василик, О. Кириленко, С. Льовочкін, С. Онишко, В. Опарін, Ц. Огонь, В. Федосов, С. Юрій, Ф. Ярошенко. Віддаючи належне високому рівню наукових і практичних розробок зазначимо, що дослідження теоретичних аспектів, прагматики та проблематики мобілізації неподаткових надходжень до бюджету держави носять фрагментарний характер. Крім того, сьогодні практично відсутній комплексний підхід щодо дослідження неподаткових форм і методів наповнення дохідної частини бюджету, невирішеними залишаються питання, пов’язані з пошуком шляхів їхнього удосконалення, ефективного використання окремих складових у процесі мобілізації неподаткових джерел доходів. Наявність цих та інших проблем обумовили актуальність теми дослідження та доцільність її розробки.

Тому мета нашого дослідження – з’ясувати роль неподаткових надходжень до Державного бюджету України.

Виходячи з мети, ми поставили перед собою наступні завдання:

— дослідити тенденції формування неподаткових доходів державного бюджету в зарубіжних країнах;

— охарактеризувати особливості механізму мобілізації неподаткових надходжень та його роль у доходах бюджету держави;

— розглянути напрями посилення ролі неподаткових надходжень у доходах бюджету держави.

Об’єктом дослідження є фінансові відносини, які виникають при поповненні бюджету України.

Предметом дослідження є значення неподаткових надходжень до Державного бюджету України.

1. Тенденції формування неподаткових доходів державного бюджету в зарубіжних країнах

Під неподатковими доходами державного бюджету слід розуміти фінансові ресурси, акумульовані до державного бюджету з неподаткових джерел та/або із застосуванням неподаткового механізму адміністрування (за винятком операцій з капіталом), сплата яких для економічних агентів передбачає пряме або опосередковане збільшення економічних вигід. НБД є формою компенсації квазісуспільних благ, оскільки споживання їх додаткової одиниці збільшує видатки державного бюджету. Основними відмінностями НБД від податків є можливість ідентифікації індивідуальної вигоди (продукту, послуги) та достовірної оцінки витрат держави на надання таких благ.

До сучасних форм акумулювання неподаткових платежів слід відносити: збір, мито, плату за користування, відрахування та надбавку. Вибір форми ґрунтується на рівні покриття витрат на надання благ (послуг) та ролі, яку виконують платежі в системі перерозподілу ВВП, системі державних фінансів та бюджетному процесі.

З підвищенням рівня технологічного розвитку та демократизацією суспільних відносин в країні спостерігається закономірність зниження питомої ваги НБД в структурі доходів, покращення якості і повноти адміністрування, зростання цільового характеру використання акумульованих в бюджеті коштів [6, c. 38].

Дана закономірність застосування НБД в якості джерел публічних фінансів передбачає наступну еволюцію процесу їх формування та використання:

1) для країн з неринковою економікою та авторитарним/тоталітарним політичним режимом НБД є основним джерелом бюджетних доходів, оскільки не передбачає участі платників в управлінні державою, громадського контролю за витрачанням коштів, прозорості акумулювання й розподілу фінансових ресурсів. Наявність природних ресурсів є причиною перманентних збройних конфліктів, масових збурень та зміни державного апарату в країні. Вивчення К. Моррісоном взаємозв’язку між НДБ та політичним режимом в багатьох країнах в період з 1973 по 2001 роки встановлено, що збільшення НБД призводить до зниження оподаткування еліт в демократичних країнах, зростання соціальних видатків при диктатурі та стабільність при обох режимах, при чому механізм впливу кожного з видів НДБ є подібним [3, с. 7].

2) розростання державного апарату в період економічного піднесення зумовлює розширення переліку послуг, які надають державні установи та бюджетні організації, що призводить до відставання системи контролю за ефективністю формування та використання коштів, «охолодження» процесу боротьби з корупцією;

3) на етапі формування в країні ринкових відносин, затвердження принципів демократії та верховенства права спостерігається втрата неподатковими доходами домінуючої ролі в наповненні бюджету на користь податків;

4) процес лібералізації економіки призводить до скорочення масштабу державного сектора економіки, обмеження участі держави через відповідних суб’єктів у відносинах ринкового обміну в якості економічного агента, внаслідок цього обсяг та частка неподаткових надходжень в структурі бюджету і ВВП зменшуються, спостерігається виділення основної групи неподаткових доходів: від власності, підприємницької діяльності або продажу товарів та послуг.

Особливостями формування НБД в країнах з ринковою економікою є:

– індивідуальний підхід до вибору методів адміністрування НБД у Великобританії, Іспанії, Італії, Німеччині, США, Японії, який склався в результаті еволюції соціально-економічних систем;

– наслідування загальноприйнятій концепції адміністрування доходів бюджету іншими країнами-членами ЄС, ОЕСР, МВФ;

– вплив структури державної власності, масштабу державного сектора, форми правління та устрою країни на розподіл НБД між бюджетами різних рівнів;

– впровадження країнами-членами Північної ради (Швеція, Фінляндія, Данія, Норвегія) бюджетних інновацій при застосуванні програмного бюджетування, орієнтованого на результат;

– більшість країн мають власну (внутрішню) класифікацію НБД та механізм їх формування, в залежності від наявної бази адміністрування(див. рис. 1) [7, c. 210-211].

Отже, тенденції формування неподаткових бюджетних доходів в країнах ОЕСР:

– повільне зниження рівня перерозподілу ВВП через бюджет (у т.ч. і за рахунок НБД) в розвинених країнах (за винятком Великобританії), обумовлене процесами лібералізації та глобалізації, використаним потенціалом неподаткових джерел доходів та реформами соціального забезпечення;

— зростання податкового навантаження в країнах, що розвиваються, внаслідок розширення бази оподаткування та кількості податків (на початку 2000-х років проведено реформи податкових систем в Норвегії, Португалії, Ірландії, Південній Кореї, Словаччині);

– збільшення частки НБД в структурі доходів бюджету центрального уряду в Новій Зеландії, Норвегії, Фінляндії, Польщі, Словаччині за рахунок випереджального зростання цін на ресурси та послуги над загальним рівнем цін, що відбилося на ставках рентних та інших платежів і зборів;

– значне скорочення частки НБД в структурі доходів бюджету центрального уряду в Швеції, Іспанії, Австрії та Німеччині в результаті: а) посилення захисту навколишнього середовища й обмеження використання природних ресурсів та б) скорочення частки державного власності (суб’єктів державного сектора економіки, які приносили прибуток).

2. Особливості механізму мобілізації неподаткових надходжень та його роль у доходах бюджету держави

Формування неподаткових надходжень бюджету — це процес ініціації, адміністрування та акумулювання неподаткових платежів без застосування інструментів фіскального тиску при наявності ідентифікованих вигод платника та достовірній оцінці витрат органів державної влади, бюджетних установ і підприємств державного сектора економіки, понесених на надання певних благ та послуг. Крім того, формування доходів бюджету за допомогою неподаткових надходжень має суттєве значення для фінансової теорії і практики, оскільки його результати можуть дати відповідь на питання стосовно ефективності функціонування а також перспектив розвитку бюджетного механізму в умовах трансформаційних процесів [5, с. 39]. Перелік неподаткових надходжень, механізм їхнього справляння до бюджетів визначений чинним законодавством та іншими нормативно-правовими актами, основне місце серед яких займає Бюджетний кодекс України [1].

Наслідки застосування механізму мобілізації неподаткових надходжень та його роль у наповненні доходів зведеного, державного та місцевих бюджетів відображаються на динаміці цих надходжень та їхньої частки у доходах відповідних бюджетів. Порівняльну характеристику динаміки планових та фактичних даних неподаткових надходжень зведеного, державного та місцевих бюджетів можна прослідкувати за допомогою даних, приведених в табл. 1.

Наведені в табл. 1 дані свідчать про зростання сум неподаткових надходжень в доходах зведеного бюджету України з 48,6 млрд. грн. у 2007 р. до 73,8 млрд. грн. у 2010 р.

Таблиця 1.  Динаміка неподаткових надходжень зведеного, державного та місцевих бюджетів України за 2007-2010 рр.

(млрд. грн.)

Показники 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р. Відхилення у 2010 р. порівняно з 2007 р. Неподаткові надходження до бюджетів   в млрд. грн. в % зведеного — по плану 48,3 57,2 72,7 73,8 +25,5 +52,8 — фактично 48,6 60,5 58,4 73,8 +25,2 +52,2 державного — по плану 44,3 52,0 63,8 65,5 +21,2 +47,9 — фактично 42,1 52,8 50,7 65,5 +23,4 +55,9 місцевих — по плану 4,1 5,3 8,9 8,3 +4,2 +102,4 — фактично 6,4 7,7 7,7 8,8 +2,4 +37,5

Аналізуючи динаміку доходів державного бюджету, зауважимо, що впродовж 2007-2009 рр. мало місце коливання обсягів неподаткових надходжень, що становили 42,1 млрд. грн. у 2007 р.; 52,8 млрд. грн. у 2008 р. та 50,7 млрд. грн. у 2009 р. В доходах місцевих бюджетів неподаткові надходження зросли з 6,4 млрд. грн. у 2007 р. до  8,8 млрд. грн. у 2010 р. Щодо реалізації планових показників зазначимо, що значне недовиконання цих надходжень мало місце впродовж 2009 р., що обумовлено фінансово-економічною кризою в Україні [3, c. 9].

У цілому механізм мобілізації неподаткових надходжень бюджету відіграє значну роль у розподілі і перерозподілі ВВП, про свідчать матеріали, наведені у табл. 2.

З рисунку 2 можна побачити формування і стабілізацію протягом останніх 11 років структури неподаткових доходів Державного бюджету України. Постійне удосконалення бюджетної класифікації (в основному за рахунок перенесення інших неподаткових надходжень до основних груп НБД та розширення переліку доходів) посилювалося модернізацією податкової системи, особливо механізму адміністрування.

Таблиця 2. Порівняльна динаміка ВВП та неподаткових надходжень зведеного, державного та місцевих бюджетів України за 2007-2010 рр.

Показники 2007 р. 2008 р. 2009 р. 2010 р. Відхилення у 2010 р. порівняно з 2007 р. в млрд. грн. в % ВВП, млрд. грн. 720,7 949,9 913,3 1090,6** +369,9 +51,3 Неподаткові надходження до бюджетів     зведеного             — млрд. грн. 48,6 60,5 58,4 73,8 +25,2 +52,0 — у % до ВВП 6,7 6,4 6,4 6,8 +0,1 х державного             — млрд. грн. 42,1 52,8 50,7 65,5 +23,4 +55,9 — у % до ВВП 5,8 5,6 5,6 6,0 +0,2 х місцевих             — млрд. грн. 6,4 7,7 7,8 8,8 +2,4 +37,5 — у % до ВВП 0,9 0,8 0,9 0,8 -0,1 х

Рис.2. Динаміка структури неподаткових доходів Державного бюджету України в 2000-2010 роках

У результаті аналізу наведених у табл. 2 даних, можна зробити висновки, що найбільша частка ВВП за допомогою неподаткових надходжень (6,8%) була розподілена у 2010 р. Упродовж 2007-2008 рр. спостерігалося зниження цієї частки в усіх бюджетах, що свідчить про незначну роль неподаткових надходжень у перерозподільчих процесах. Однак, впродовж 2010 р. має місце позитивна динаміка зростання частки ВВП, розподіленої за допомогою неподаткового механізму, що є свідченням посилення ролі неподаткового механізму у розподілі і перерозподілі валового внутрішнього продукту країни.

Протягом останніх років простежується тенденція до зростання частки доходів від власності та підприємницької діяльності із закріпленням її домінуючої ролі. Другою за важливістю групою серед НБД є власні надходження бюджетних установ, яка забезпечує в середньому третину неподаткових доходів [6, c. 41].

В 2011 році структуру неподаткових доходів буде істотно змінено через перенесення рентної плати до категорії податків та скасування низки зборів та платежів.

Друга закономірність випливає з циклічності економіки, в результаті чого спостерігається коливання сальдо державного бюджету. В цьому контексті НБД виступають в ролі автоматичного стабілізатора: в період економічного піднесення спостерігається зростання обсягу надходжень, під час кризи – навпаки – скорочення доходів бюджету.

Найбільшу частку серед неподаткових надходжень становлять власні надходження бюджетних установ, на які ми рекомендуємо звертати особливу увагу при пошуку резервів збільшення дохідної частини бюджету. У 2007 р. до зведеного бюджету України поступило 21,0 млрд. грн. цих надходжень, а у 2010 р. — 28,7 млрд. грн., однак динаміка власних надходжень бюджетних установ впродовж 2007-2010 рр. була нестабільною. Таким чином, ми вважаємо, що ці надходження навряд чи можна рахувати стабільним і надійним джерелом доходів бюджету. Разом з тим, зважаючи на достатні обсяги таких надходжень, у процесі бюджетного планування та виконання бюджету з боку фінансового апарату держави, фінансових служб бюджетних установ і організацій, на нашу думку, бажано концентрувати зусилля на диверсифікації джерел даного виду доходів, їхній стабілізації та зростанні обсягів, особливо у частині плати за послуги.

Зауважимо, що, на відміну від податків, волатильність НБД є значно коротший лаг первинного розподілу наявних доходів економічних агентів порівняно з оподаткуванням: зі зниженням ділової активності (скороченням попиту) в результаті негативної економічної кон’юнктури все менша кількість суб’єктів має намір отримувати певні державні послуги.

Крім того, економічний спад характеризується зростанням збитків в галузях економіки, у тому числі підприємствах державного сектора. В результаті цього значно знижується обсяг відрахувань чистого прибутку та дивідендів до бюджету. (див. рис. 3).

З наведеного вище випливає закономірність про-циклічного характеру формування НБД зі значно вищою порівняно з податками волатильністю в період зміни фази економічного циклу, що ускладнює процес прогнозування надходжень та створює додаткову загрозу фіскальній стійкості державних фінансів [8, c. 177].

Таким чином, характеризуючи тенденцію до зростання ролі неподаткових надходжень у доходах бюджету, не завжди доцільно її характеризувати як позитивне явище По-перше, оскільки така динаміка є результатом економічної кризи — рівень виробленого ВВП (основного джерела податкових доходів) настільки низький, що не дає змоги забезпечити надходження достатніх доходів до бюджету. По-друге, це свідчення вкрай низької ефективності податкової системи і податкової служби.

Висновки

1. Зважаючи на те, що НБД є платежами поворотного (відплатного) характеру, органи центральної законодавчої та виконавчої влади найчастіше передають їх до відання місцевим громадам – це не порушує принципів рівності й справедливості оподаткування, а навпаки – наближує центр надання публічних благ до безпосередніх споживачів. Тим самим досягається збалансування вартості публічних послуг, вартість яких може варіювати в залежності від регіону та місцевості виходячи з певних особливостей. Отже, має місце закономірність передачі функцій з формування й розпорядження НБД від органів центральної виконавчої влади до місцевих громад задля покращення фінансового забезпечення останніх в процесі децентралізації повноважень при проведенні адміністративної реформи.

Безумовно, даний процес має свою специфіку в кожні країні з огляду на обрану форму суспільно-політичних відносин та досягнутого рівня управління державними фінансами. Процес децентралізації є характерним для розвинених країн зі стійкими демократичними принципами і цінностями, розгалуженою і жорсткою системою громадського та державного контролю, розвиненою бюджетно-фінансовою системою.

2. Узагальнюючи особливості механізму мобілізації неподаткових надходжень до бюджету доцільно акцентувати увагу на тому, що основною функцією цих надходжень є збалансування бюджету, заповнення недоотриманої частини доходів за рахунок податків. Функція балансування за відсутності податкових надходжень цього виду доходів обумовлена неможливістю держави нагромадити необхідний обсяг надходжень у зв’язку з обмеженими розмірами об’єктів оподаткування. Однак подібна ситуація не може бути оцінена як позитивне явище, оскільки є свідченням низької ефективності діяльності податкових органів у процесі мобілізації податків до бюджету та недоліків діючої системи оподаткування. Не одержуючи необхідної суми податків, держава змушена вишукувати інші джерела формування доходів і, насамперед, у формі неподаткових надходжень.
3. Основними напрямами посилення ролі неподаткових надходжень у доходах бюджету держави та збільшення їхніх обсягів ми вважаємо: зміцнення фінансового становища суб’єктів господарювання, у статутному фонді яких є частка державного майна; підвищення ефективності роботи підприємств державної форми власності; збільшення кількості платних послуг, які можуть надаватися державними органами та пошук нових видів таких послуг, потреба у яких виникає у певних ситуаціях; розширення об’єктів справляння державного мита; поліпшення роботи з підбору об’єктів оренди державного і комунального майна та привабливості цих об’єктів; стимулювання роботи бюджетних установ, пов’язаної з диверсифікацією джерел та пошуком резервів зростання обсягів власних надходжень.

Список використаної літератури

1. Бюджетний кодекс України. Затверджений Верховною Радою України 8.07.2010 р. № 2456-VI із змінами та доповненнями // Бюджетний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та доповненнями на 18 січня 2011 року. — К.: Алерта: ЦУЛ, 2011. — 112 с.
2. Звіти про виконання Державного бюджету України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http: // budget. rada. gov. ua.
3. Горохов В. Ресурсні та неподаткові платежі [Текст] / Володимир Горохов // Вісник податкової служби України. — 2011. — № 18 (травень) : Вкладка. — С. 7-9
4. Дем’янишин В. Г. Неподатковий механізм мобілізації доходів бюджету / В. Г. Дем’янишин // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка і право). — 2007. — № 4. (39). — С. 53-60.
5. Дем’янишин В. Г. Теоретична концептуалізація і практична реалізація бюджетної доктрини України: Монографія / В. Г. Дем’янишин. — Тернопіль: ТНЕУ, 2008. — 496 с.
6. Левкович В. Поняття і правова природа неподаткових надходжень / В. Левкович // Фінанси України. — 2009. — № 10. — С. 38-42.
7. Петраков Я.В. Еволюція парадигми використання неподаткових бюджетних доходів як інструменту мобілізації фінансових ресурсів до державного бюджету /Я.В. Петраков //Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Збірник. – Чернігів: ЧДТУ, 2010. – № 43. – С. 209-217.
8. Петраков Я.В. Неподаткові бюджетні надходження в умовах трансформаційних перетворень /Я.В. Петраков //Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету.: У трьох частинах. – Частина 1. – Черкаси: ЧДТУ, 2007. – Вип. 18. – С. 175-178.
9. Петраков Я.В. Неподаткові бюджетні надходження як альтернатива приватизації /Я.В. Петраков //Державний інформаційний бюлетень «Про приватизацію». – 2006. – № 10. – С. 23-25.
10. Петраков Я.В. Принципи формування неподаткових доходів державного бюджету /Я.В. Петраков //Збірник наукових праць КУЕЕТ. – К.: КУЕТТ, 2006. – Вип. 8. – С. 286-291.