Облік та звітність виконання державного бюджету
- Фінанси -
Вступ
1. Організація обліку виконання бюджету у фінансових органах
2. Звітність розпорядників коштів про використання бюджетних коштів
Висновки
Список використаної літератури
ВступОблік виконання бюджету у фінансових органах (місцеві фінансові органи та органи Державного казначейства України) здійснюють відповідні служби цих органів. Так, облік виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів за доходами здійснюють органи Державного казначейства. Облік виконання місцевих бюджетів за видатками до повного впровадження казначейського обслуговування ведуть управління бухгалтерського обліку і звітності у складі головних фінансових управлінь обласних, міських (міст Києва і Севастополя) державних адміністрацій, а також відділи бухгалтерського обліку і звітності районних, міських і районних у містах фінансових управлінь. Після впровадження повнофункціонального казначейського обслуговування місцевих бюджетів їх облік виконання буде здійснюватися територіальними органами Державного казначейства.
Фінансові органи належать до бюджетних установ. Крім обліку виконання бюджету, вони здійснюють облік виконання своїх кошторисів. Облік виконання бюджету і облік виконання кошторису у фінансових органах чітко розмежовані.
1. Організація обліку виконання бюджету у фінансових органахБюджетним обліком називається сукупність облікових процедур про рух і стан фінансових ресурсів при виконанні бюджету та виконанні кошторисів бюджетних установ. Система бюджетного обліку складається з трьох підсистем (видів) обліку —- бухгалтерський, фінансовий і управлінський облік, які ґрунтуються на єдиній теоретичній та інформаційній базі, відрізняючись за формою і періодичністю розрахунку даних.
Бухгалтерський облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх операцій, надання користувачам інформації про стан активів і зобов'язань, результати виконання бюджетів (кошторисів) та їх змін.
Фінансовий облік ведеться з метою накопичення даних про доходи, видатки, кредитування за вирахуванням погашення і псування дефіциту бюджетів, а також підбиття результатів виконання бюджетів (кошторисів).
Управлінський облік ведеться з метою забезпечення керівництва оперативною фінансовою і нефінансовою інформацією у передбаченій формі для планування й управління, оцінки і контролю використання бюджетних коштів.
Предметом бюджетного обліку є фактичний стан і рух фінансових ресурсів. Об'єктами бюджетного обліку є: доходи і видатки бюджету; фінансування і борг бюджету; кошти, що перебувають на рахунках; кошти в розрахунках; фонди і резерви, які формуються у бюджетах у процесі їх виконання; матеріальні цінності бюджетних установ.
Методом бюджетного обліку називається сукупність послідовно застосовуваних способів, за допомогою яких створюється інформаційна модель фактичного стану і руху фінансових ресурсів у процесі обліку виконання бюджетів (кошторисів) та постійно підтримується відповідність цієї моделі відображеній у ній дійсності. Кожна ланка цієї низки способів, взята окремо, називається елементом методу бюджетного обліку. До елементів методу бюджетного обліку належать: наскрізне документування первинної інформації про предмет обліку; періодичне проведення інвентаризацій; виявлення вартісної сутності економічних явищ, що змінюють стан фінансових ресурсів; використання бухгалтерських рахунків — специфічного інструментарію систематизації первинних відомостей, наявних у документах; застосування подвійного запису на бухгалтерських рахунках; подання інформаційної моделі стану фінансових ресурсів у вигляді балансу; відображення найважливіших фрагментів інформаційної моделі руху фінансових ресурсів у вигляді зовнішньої звітності та внутрішніх зведень.
Завданнями обліку виконання бюджету є повне, своєчасне і достовірне відображення процесу виконання державного та місцевих бюджетів.
Бюджетний облік, як і бухгалтерський облік загалом, здійснюється на підставі первинних документів, якими оформляється операції з виконання бюджету, схем їх документообороту, облікових реєстрів, у яких відображаються ті чи інші операції.
Усі операції з виконання бюджету оформляються документально. Документи, в яких відображаються відомості про ці операції та підтверджується їх здійснення, називаються первинними, оскільки вони є основою для ведення обліку. Головним первинним документом у процесі виконання бюджету є платіжне доручення. Ознаки і показники операції, зафіксовані у первинному документі, називаються реквізитами документа.
Різноманіття первинних документів зобов'язує науково їх класифікувати за:
1) ступенем узагальнення інформації документи поділяються на первинні та зведені. Первинним є документ, у якому вперше відображається одна або кілька операцій, а зведеним — документ, узагальнюючий дані первинних документів;
2) характером використання документи поділяються на разові та накопичені. Разовим є документ, в якому подана одна операція, а накопиченим — документ, де показані ознаки й показники кількох однорідних операцій;
3) кількістю облікових позицій виділяють однорядкові і багаторядкові документи;
4) місцем створення документи поділяються на зовнішні та внутрішні;
5) способом заповнення документи поділяються на заповнені традиційно (вручну) і за допомогою засобів механізації.
Схеми документообороту показують, хто і на якій підставі виписує цей документ, кому він надсилається, де і як використовується. Під час здійснення однієї операції з виконання бюджету виписується один або кілька документів, які перебувають в обігу між різними організаціями. Документооборотом називається рух документів з моменту їх виникнення до здачі в архів.
На основі первинних документів здійснюються записи в меморіальні ордери і в облікові реєстри.
Записи в облікових реєстрах ведуться в основному з меморіальних ордерів. Вони мають форму документів, які призначаються для скорочення записів в облікові реєстри з первинних документів. Наприклад, протягом дня надійшло кілька первинних документів, якими оформляється надходження доходів. Усі вони відображаються в одному меморіальному ордері.
Обліковий реєстр — це носій інформації, отриманої на підставі первинних документів або з інших реєстрів. Зовнішній вигляд і матеріальна основа облікових реєстрів різноманітні: книги, відомості, картки, табуляграми, машинограми, магнітні стрічки, магнітні диски. Облікові реєстри класифікуються за такими ознаками: 1)за матеріальною основою поділяються на паперові та виконані без використання паперу; 2) за способом заповнення — на заповнення вручну, з використанням машин і автоматично; 3) за характером групування інформації — на систематичні, хронологічні і комбіновані; 4) за способом графлення реєстри бувають контокорентні, багатографні, шахові та ін.; 5) за ступенем узагальнення інформації розрізняють синтетичні, аналітичні і комбіновані реєстри; 6) за способом розміщення записів реєстри поділяються на односторонні і двосторонні.
Бюджетний облік може вестись за різноманітними системами і формами, різними способами, залежно від чого встановлюються форми облікових реєстрів.
Система і форма обліку. Розрізняють дві системи бухгалтерського обліку — просту і подвійну. За простої системи кожна операція оформляється одним записом в обліковому реєстрі, а за подвійної— реєструється на двох рахунках.
Подвійна система є більш сучасною і прогресивною, оскільки створює передумови для внутрішнього контролю через складання балансу. Вона є основною в бюджетному обліку. Проста система ведення обліку допускається в невеликих бюджетних установах, які не охоплені централізованим обліком.
За подвійної системи бухгалтерського обліку застосовують різні його форми. У бюджетному обліку використовуються три форми: журнал-головна, меморіально-ордерна і журнально-ордерна. Відмінність однієї форми від іншої полягає у використанні для ведення обліку тих чи інших облікових реєстрів.
Облік виконання бюджету у фінансових органах ведеться за формою «Журнал-головна». За цієї форми синтетичний облік здійснюється у книзі «Журнал-головна», де відображаються обороти за рахунками синтетичного обліку. Аналітичний облік ведеться у спеціальних книгах, відомостях та на картках. Ця форма є компактною, проте допустима у разі, коли план рахунків невеликий і здійснювані операції порівняно однорідні.
Відомо кілька способів ведення бюджетного обліку: ручний, механізований і автоматизований.
За ручного способу облікові реєстри (книги, відомості, картки) заповнює вручну бухгалтер, який опрацьовує інформацію. Це традиційний спосіб ведення обліку, який характеризується великою трудомісткістю і потребою у залученні значної кількості кваліфікованих спеціалістів.
За механізованого обліку використовувалися спеціальні облікові реєстри, пристосовані для їх складання на бухгалтерських машинах. Такими реєстрами є відомості і картки. Зміст форм цих облікових реєстрів загалом відповідав обліковим реєстрам, що використовувалися за ручного ведення обліку. Бухгалтерські машини давали змогу поєднати операції заповнення облікових реєстрів з виконанням найпростішої арифметичної обробки їх (наприклад, підсумовування у рядках і графах даного документа). Такий спосіб ведення обліку зручний тоді, коли документ повністю заповнюється за одну обробку. Проте в практиці бюджетного обліку такі операції мають незначну питому вагу, і тому цей спосіб обліку великого поширення не набув. Крім того, розвиток комп'ютерної техніки витіснив його.
Автоматизований спосіб ведення обліку передбачає використання комп'ютерів. У сучасних умовах цей спосіб заснований на використанні персональних комп'ютерів. Інформація заноситься в комп'ютер бухгалтером і зберігається на машинних носіях. Основою комп'ютерного обліку є встановлені форми облікових реєстрів, тобто немає потреби, як за механізованого обліку, розробляти спеціальні форми. За комп'ютерного обліку відпадає потреба у заповненні бухгалтерських книг, карток, відомостей. Однак існує проблема зберігання інформації, яка може бути втрачена або пошкоджена з різних причин, у тому числі і через комп'ютерні віруси.
Підсумкові дані з комп'ютера завжди можуть бути роздруковані, тобто забезпечується перехід від машинних до звичайних носіїв інформації.
Автоматизований спосіб ведення обліку набув широкого використання з початку 90-х років. У даний час облік виконання Державного бюджету України ведеться на персональних комп'ютерах. Облік виконання місцевих бюджетів ведеться як вручну, так і автоматизовано, на персональних комп'ютерах.
План рахунків — це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку операцій з виконання Державного та місцевих бюджетів.
У бюджетному обліку окремо виділені плани рахунків з обліку виконання бюджету у фінансових органах та кошторисів у бюджетних установах.
Облік виконання бюджету у фінансових органах ведеться за єдиним планом рахунків, який поділяється на три частини: балансові рахунки, фінансові рахунки, меморандні і позабалансові рахунки. Кожна частина плану рахунків складається з класів (однозначні), розділів (рахунки другого порядку — двозначні), груп (рахунки третього порядку — тризначні) і самих рахунків (рахунки четвертого порядку — чотиризначні).
Бюджетний облік може вестись за різноманітними системами і формами, різними способами, залежно від чого встановлюються форми облікових реєстрів.
2. Звітність розпорядників коштів про використання бюджетних коштівЗвітність розпорядників коштів — це метод узагальнення зведених у певну систему планових і облікових даних про виконання кошторису доходів і видатків та показників, які характеризують виконання встановленого плану по мережі, штатах і контингентах за звітний період.
Звітність — це метод контролю за цільовим і економним витрачанням державних (бюджетних) коштів. Вона складається на основі облікових реєстрів, які використовуються під час обліку виконання кошторису доходів і видатків, а також оперативних даних по мережі, штатах і контингентах.
Установи, які фінансуються з Державного і місцевих бюджетів, складають місячні, квартальні і річні звіти (до квартальних і річних звітів додаються бухгалтерські баланси). Підготовлені звіти підписуються керівником установи і головним бухгалтером. Усі звіти складають наростаючим підсумком з початку року.
З 1995 р. (у листопаді 1995 р. було утворено Державне казначейство України) право розроблення і затвердження нормативно-методичних та інструктивних документів з питання звітності про виконання бюджетів усіх рівнів закріплено за Центральним апаратом Державного казначейства України.
Місячні звіти. Міністерства, відомства, інші центральні органи виконавчої влади, установи й організації, які отримують кошти Державного бюджету, готують та подають такі форми місячної звітності:
№ 2мд «Звіт про виконання загального фонду кошторису установи»;
№ 2-валюта «Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України»;
№4-1мд «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами»;
№ 4-2мд «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ»;
№ 4-Змд «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду»;
№ 7мд «Звіт про заборгованість бюджетних установ»;
№ 8мд «Звіт про фінансові зобов'язання бюджетних установ».
Установи та організації, які отримують кошти місцевих бюджетів, місячний звіт про виконання кошторисів готують та подають у такому обсязі за формами:
№ 2мм «Звіт про виконання загального фонду кошторису установи»;
№4-1мм «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами»;
№ 4-2мм «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ»;
№ 4-Змм «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду»;
№ 7мм «Звіт про заборгованість бюджетних установ»;
№ 8мм «Звіт про фінансові зобов'язання бюджетних установ».
Звіти за формами № 2мд і № 2мм складаються щомісячно, за наростаючим підсумком з початку року відповідно до кодів економічної класифікації видатків.
У графі 3 «Затверджено кошторисом на рік» відображаються затверджені в кошторисі річні асигнування установи із загального фонду, з урахуванням унесених протягом року змін до кошторисів.
У графі 4 «План асигнувань на звітний період» показуються місячні планові асигнування установи за звітний період наростаючим підсумком з початку року.
У графі 5 «Ліміти асигнувань звітного періоду» зазначаються скорочення (обмеження) видатків загального фонду, якщо воно буде прийнято.
У графі 6 «Залишок коштів на початок звітного року» залишку не повинно бути. У виняткових випадках відображається сума коштів на реєстраційному (поточному) рахунку установи, що була зазначена на початок року.
У графі 7 «Надійшло коштів за звітний період» показують суму коштів загального фонду, які фактично надійшли на ім'я установи, за мінусом суми залишків коштів на реєстраційних (поточних) рахунках, що не була використана й перерахована до бюджету.
У графі 8 «Касові видатки за звітний період» відображаються касові видатки загального фонду бюджету.
У графі 9 «Залишок коштів на кінець звітного періоду» показується залишок коштів на кінець звітного періоду.
Установи, що отримують асигнування з загального фонду бюджету в іноземній валюті, щомісячно складають звіт за формою X» 2-валюта «Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України».
Установи й організації, що утримуються за рахунок Державного бюджету та/або місцевих бюджетів і мають кошти спеціального фонду, щомісяця складають звіт за загальною формою № 4. Форми складаються і подаються відповідно до кодів програмної класифікації видатків.
Звіти форми №4-1мд і №4-1мм складаються установами, що отримують плату за послуги, які надаються бюджетними установами (відповідно до чинного законодавства), мають постійний характер і обов'язково плануються у кошторисі. Зазначені форми включають плату за послуги, надання яких пов'язане з виконанням основних функцій та завдань бюджетної установи; кошти, що утримуються бюджетними установами від господарської та/або виробничої діяльності; плату за оренду майна бюджетних установ; кошти, що утримуються бюджетними установами від реалізації майна.
Звіти форми № 4-2мд і № 4-2мм складаються установами, що отримують гранти та дарунки (благодійні внески), кошти на виконання окремих доручень та інвестиції, що отримують установи, в тому числі на будівництво житла. Ці кошти (інвестиції) не мають постійного характеру та плануються лише у випадках, що попередньо обумовлені рішеннями Уряду або за вже укладеними угодами.
Звіти форми № 4-Змд і № 4-Змм складаються установами, які за розподілами головних розпорядників коштів отримують кошти, що належать до інших надходжень спеціального фонду бюджету.
Звіти форми № 7мд і № 7мм складаються установами, що отримують кошти із Державного і місцевого бюджетів відповідно на підставі даних бухгалтерського обліку про фактичну дебіторську і кредиторську заборгованість, яка виникла у зв'язку з виконанням кошторису за поточний та минулі роки. Простроченою вважається заборгованість, яка залишилася на обліку після строку, установленого для оплати. У випадках, коли строк оплати не встановлено, заборгованість вважається простроченою після ЗО днів з дня виписки рахунка.
Звіти форми № 8мд і № 8мм складаються установами, що отримують кошти загального фонду Державного і місцевих бюджетів.
Місячні звіти складаються в гривнях з наростаючим підсумком За казначейської форми виконання кошторисів доходів і видатків звіти перевіряються і візуються органом Державного казначейства України, в якому відкрито реєстраційний рахунок установи, при цьому проставляються підпис, відбиток печатки або штампа.
Термін подання місячних звітів установлюється органами, до яких ці звіти подаються, але за умови своєчасного подання звітів до органів Державного казначейства і фінансових органів.
До складу квартальної звітності розпорядників коштів, що отримують кошти із Державного і місцевих бюджетів, входять такі документи:
— № 1 «Баланс»;
— № 2кд(км) «Звіт про використання коштів загального фонду кошторису установи»;
— № 2-валюта «Звіт про використання коштів загального фонду бюджету з міжнародної діяльності України»;
— № 4-1кд(км) «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами»;
— № 4-2кд(км) «Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень бюджетних установ»;
— № 4-Зкд(км) «Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду»;
— № 7кд(км) «Звіт про заборгованість бюджетних установ»;
— № 8кд(км) «Звіт про фінансові зобов'язання бюджетних установ».
Форма № 1 «Баланс» складається на підставі даних аналітичного та синтетичного бухгалтерського обліку на кінець кварталу. Кожна установа заповнює у балансі ті рядки, які стосуються її діяльності.
Звіт форми № 2кд складається за кожною програмою у розрізі кодів економічної класифікації видатків.
У графі 4 «Затверджено кошторисом на рік» вказуються затверджені в кошторисі річні асигнування установи із загального фонду, з урахуванням змін в асигнуваннях, що відбулися протягом року.
У графі 5 «План асигнувань на звітний період» відображаються планові асигнування установи за звітний період наростаючим підсумком з початку року.
У графі 6 «Ліміти асигнувань на звітний період» проставляється сума лімітованих асигнувань у випадку введення лімітів.
У графі 7 «Залишок коштів на початок звітного року» показується залишок коштів на реєстраційному (поточному) рахунку на початок звітного року в розрізі кодів економічної класифікації видатків. у графі 8 «Надійшло коштів за звітний період» відображається сума коштів загального фонду бюджету в розрізі кодів економічної класифікації видатків, яка фактично надійшла на ім'я установи за вирахуванням залишків коштів на реєстраційних (поточних) рахунках, що були не використані та повернені до бюджету.
У графі 9 «Касові видатки» відображаються касові видатки загального фонду бюджету установи, проведені за всіма видами операцій.
У графі 10 «Фактичні видатки» показуються фактичні видатки установ, що оформлені та підтверджуються відповідними документами.
Установи, що отримують асигнування з загального фонду бюджету в іноземній валюті, складають квартальну форму звітності № 2-валюта «Звіт про використання асигнувань із загального фонду з міжнародної діяльності України».
Звіти форми № 4 про надходження і використання коштів спеціального фонду складаються установами, які отримують кошти Державного і місцевого бюджетів у розрізі кодів програмної класифікації видатків.
Звіти форми № 7 «Звіт про заборгованість бюджетних установ» відображають фактичні дебіторську та кредиторську заборгованості установи за кодами економічної і програмної класифікацій видатків.
Звіти форми № 8 складають усі установи, що отримують кошти загального фонду бюджету за кожною програмою у розрізі кодів економічної класифікації видатків.
Зведені звіти складають вищестоящі органи на підставі завізованих звітів в органах казначейства підвідомчих установ та організацій. Зведена звітність головних розпорядників коштів повинна повністю збігатися з даними, надісланими територіальними органами казначейства Державному казначейству України.
Такий набір звітних квартальних документів подають міністерства, відомства, установи й організації, які фінансуються з Державного і місцевих бюджетів, органам Державного казначейства (або відповідному фінансовому органу) з 10-го числа першого місяця, наступного за звітним кварталом, до 1-го числа другого місяця за звітним кварталом. Термін подання звіту повідомляється індивідуальним листом, який надсилають органи Державного казначейства (або відповідний фінансовий орган) головним розпорядникам коштів та розпорядникам коштів нижчих ступенів.
До складу річної звітності розпорядників коштів входять такі форми:
— № 1 «Баланс»;
— № 2д(м) «Звіт про виконання загального фонду кошторису
установи»;
— № 2-валюта «Звіт про використання коштів загального фонду з міжнародної діяльності України»;
— № 3 д(м) «Звіт про виконання плану по штатах та контингентах»;
— № 4д(м) «Звіт про надходження і використання коштів спеціального фонду»;
— № 5д(м) «Звіт про рух необоротних активів»;
— № 6 «Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування»;
— № 7 «Звіт про заборгованість бюджетних установ»;
— № 8 «Звіт про фінансові зобов'язання бюджетних установ»;
— № 9 «Звіт про результати фінансової діяльності»;
— № 15 «Звіт про нестачі і крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей в бюджетних установах».
Такий вигляд має річна звітність, яку складають і подають головні розпорядники коштів, установи й організації, що фінансуються з Державного і місцевих бюджетів, з 10-го лютого до 1-го березня року, наступного за звітним. Термін подання звіту повідомляється відповідним індивідуальним листом.
«Баланс» (ф. № 1) складають на підставі даних синтетичного й аналітичного обліку на кінець року. Залишки на рахунках обліку на початок року повинні відповідати даним на кінець року в балансі звіту за попередній рік. Установи складають єдиний баланс за всіма коштами загального і спеціального фондів бюджету. У зазначеній формі передбачені «Довідки про рух асигнувань загального фонду та спеціального фонду». Ці довідки призначені для відображення:
— залишків асигнувань відповідного фонду на початок року;
— асигнувань, виділених вищестоящим органом підвідомчим установам за певним видом коштів відповідного фонду;
— коштів, що перераховуються на збільшення або зменшення асигнувань відповідного фонду.
Форми № 2, 3 і 4 річної звітності є одночасно і формами квартальної звітності. Зміст та вимоги до складання зазначених форм викладені вище.
«Звіт про рух необоротних активів» (ф. № 5) містить таку інформацію:
— вартість основних засобів установ на початок року;
— вартість основних засобів установ на кінець року;
— рух основних засобів протягом звітного року.
«Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування» (ф. № 6) відображає:
- залишок матеріальних цінностей на початок року;
- залишок матеріальних цінностей на кінець року;
— вартість витрачених протягом року матеріальних цінностей.
«Звіт про заборгованість бюджетних установ» (ф. № 7) дає інформацію про фактичні дебіторську та кредиторську заборгованості на підставі даних бухгалтерського обліку.
«Звіт про фінансові зобов'язання бюджетних установ» (ф. № 8) дає інформацію про фінансові зобов'язання установ, що отримують кошти загального фонду бюджету.
«Звіт про нестачі та крадіжки грошових коштів та матеріальних цінностей у бюджетних установах» (ф. № 15) відображає заборгованість, пов'язану з нестачами та крадіжками коштів і матеріальних цінностей на початок і кінець року, а також нестачі і крадіжки протягом року із зазначенням заходів, ужитих для їх усунення.
ВисновкиБюджетний облік має забезпечувати виконання основних функцій:
— запис інформації про операції з виконання бюджетів, що здійснюються фінансовими органами, та можливість відображення їх в агрегованому вигляді у звітності з метою аналізу й управління;
— відображення детальної інформації про контрагентів кожної операції та параметрів самих операцій для складання внутрішніх звітів з метою аналізу та контролю.
За даними поточного обліку на початок кожного місяця складають баланс про виконання бюджету (ф. № 1 -м). Одна його частина — це актив, який відбиває фінансові ресурси бюджету на певну дату, їх склад та розміщення, друга — пасив, де відображаються джерела утворення ресурсів бюджету.
В активі балансу відображають дебетові залишки за активними рахунками 1-го класу «Активи» (ресурси бюджету) і 7-го класу «Видатки бюджету» та за активно-пасивними рахунками 4-го класу «Розрахунки». В активі також відображають залишок за дебетом 5-го класу рахунків «Результати виконання бюджету».
У пасиві балансу відображають кредитові залишки за пасивними рахунками 2-го класу «Зобов'язання», 3-го класу «Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів» і 6-го класу «Доходи бюджету», за активно-пасивними рахунками 4-го класу «Розрахунки», 5-го класу «Результат виконання бюджету».
Баланс виконання бюджету фінансовими органами (Державного казначейства, територіальних органів казначейства, фінансових управлінь) дає узагальнену інформацію про стан активів і пасивів бюджету за звітний період.
Список використаної літературиБюджетний менеджмент : Підручник/ Ред. В. Федосов; М-во освіти і науки України, КНЕУ. -К.: КНЕУ, 2004. -864 с.
Опарін В. Сутність і складові бюджетного менеджменту // Фінанси України. -1998. -№ 2. — С. 60-67
Сафронова Л. Бюджетний менеджмент: Навчально-методичн. посібник для самост. вивчення дисципліни/ Людмила Сафронова,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. -К., 2001. -186 с.