Оподаткування: принцип та система

Вступ.

1. Оподаткування: принцип та система.

2. Види податків, їх характеристика відповідно до чинного законодавства України.

3. Роль правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю у цій сфері.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Податок — універсальна вихідна категорія, яка виражає основні суттєві риси і властивості фінансів у будь-якій економічній системі ринкового типу. Не випадково в умовах функціонування ринкової економіки податкова форма в системі фінансових відносин стає провідною. Аналіз податків як вихідної категорії, в якій проглядаються основні суттєві риси і властивості фінансів, дає правильний орієнтир для розгляду різних фінансових понять і категорій у чіткій відповідності з процесом економічного розвитку.

Органічним елементом методології оподаткування є сфера його методичного забезпечення. Методичні основи оподаткування — це вибір податкових форм й наповнення їх конкретним змістом (прийняття організаційно-правового порядку обчислення і стягнення податків), встановлення прав та обов'язків сторін податкових правовідносин. Створення методик оподаткування, які адекватно відображають стан економіки і політики є логічним завершенням методологічних досліджень податкових проблем у межах кожного етапу податкового реформування.

За економічним змістом податки — це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини знову створеної вартості з метою формування централізованих фондів грошових ресурсів, необхідних для виконання державою своїх функцій.

1. Оподаткування: принцип та система

Систему оподаткування становлять сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у визначеному законами України порядку.

Встановлення і скасування податків і зборів, а також пільг їх платникам є прерогативою Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад народних депутатів у відповідності до законів України про оподаткування.

Систему оподаткування України складають:

— загальнодержавні податки і збори;

— місцеві податки і збори.

Принципи оподаткування – розроблене на наукових засадах зведення догматичних, раціоналістичних, етичних і нормативних положень стосовно функціонування податкової системи, це неформальний кодекс поведінки всіх учасників податкового процесу, однаково рекомендаційний як для податкової служби, так і платників податків.

Принципи виконують роль стандартів податкової системи, провідних настанов щодо проведення податкової політики та розробки технологій оподаткування. В фіскальній сфері принципи оподаткування нагадують те значення, котре в теології належить декалогу – десяти заповідям Божим. Одні принципи виведені теоретично з певних суспільних ідеалів, другі опираються на емпіричний досвід, віковічну податкову практику.

Призначення принципів полягає в узгодженні двох основних вимог до податкової системи: задоволення фіскальних потреб держави при врахуванні інтересів платників податків. Тому наукове обґрунтування принципів оподаткування виходить із задач виконання державних функцій і впливу податків на економічну діяльність.

Місцеві податки і збори, механізм справляння та порядок їх сплати визначається сільськими, селищними, міськими радами відповідно до вищенаведеного переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Виключення становить збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами[7, c. 26-27].

Представлена побудова системи оподаткування базується на таких принципах:

— стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності з допомогою введення пільг щодо оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва;

— обов'язковості через впровадження норм щодо сплати податків і зборів та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

— рівнозначності і пропорційності у справлянні податків з юридичних осіб через вилучення певної частки від одержаного прибутку, сплата рівних податків при однакових розмірах прибутку, пропорційно більших податків — з більших прибутків;

— рівності як недопущення проявів податкової дискримінації, застосування однакового підходу до всіх суб'єктів господарювання;

— соціальної справедливості, т.б. забезпечення підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі доходи;

— стабільності шляхом забезпечення незмінності податків, зборів, їх ставок, пільг протягом бюджетного року;

— економічної обґрунтованості рівня податків і обов'язкових зборів з врахуванням показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей держави, необхідності досягнення збалансованості витрат і доходів бюджету;

— рівномірності сплати через встановлення таких строків сплати податків і зборів, які б забезпечили своєчасне надходження коштів до бюджету і фінансування запланованих потреб;

— компетенції, т.б. встановлення і скасування податків і зборів, податкових пільг їхнім платникам повинно здійснюватися відповідно до розмежування повноважень між Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними та міськими радами;

— єдиного підходу в розробці податкових законів з чітким визначенням платника податку і збору, податкового періоду, ставок, строків та порядку сплати, підстав для надання пільг;

— доступності, т.б. забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів.

Податки і обов'язкові збори мають двояке призначення. З одного боку, вони виконують фіскальну функцію, т.б. є головним джерелом доходів бюджетів. З другого боку, їм притаманна і економічна функція, поскільки податки впливають на процес суспільного відтворення і визначають його темпи, інвестиційні можливості підприємств, платоспроможний попит населення[9, c. 51-53].

Кожен податок має чітко визначений об'єкт оподаткування, який дуже часто вказується в його назві, т.б. це предмет, що підлягає оподаткуванню (дохід, майно, прибуток).

Платником, або суб'єктом податку є фізичні або юридичні особи, на яких згідно з діючими законами покладено обов'язок сплачувати податки і збори.

Джерелом податку виступає дохід суб'єкта оподаткування з якого сплачується податок (прибуток, заробітна плата).

Одиниця оподаткування це одиниця виміру об'єкта оподаткування (фізична чи грошова). Наприклад, одиниця виміру земельної ділянки, одиниця потужностей двигуна транспортного засобу, одиниця грошового доходу.

Податкова ставка це встановлена величина податку на одиницю оподаткування.

Податкові пільги повне або часткове звільнення від податків для певних категорій платників.

Класифікація податків і обов'язкових зборів

І. В залежності від рівня державних органів влади, які встановлюють податки, вони бувають:

1) загальнодержавні;2) місцеві.

Склад загальнодержавних і місцевих податків і зборів буденаведений нижче[3, c. 29-30].

2. Види податків, їх характеристика відповідно до чинного законодавства України

Податки і збори, передбачені податковою системою України, згруповані в табл. 1.

Кожен вид податків має свої специфічні риси і функціональне призначення та займає окреме місце в податковій системі[10, c. 67-69].

Податки можна класифікувати за певними ознаками:

1) за економічною ознакою об'єкта оподаткування:

— податки на доходи та прибутки — обов'язкові збори, які стягуються з чистого доходу з фізичних і юридичних осіб в момент його отримання. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток чи валовий дохід підприємства;

— податки на споживання — обов'язкові збори, які стягуються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх плата не залежить від результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання.

Вони справляються у вигляді непрямих податків;

— податки на майно — обов'язкові збори, які стягуються внаслідок наявності конкретного виду майна, що перебуває в приватній, колективній та державних формах власності (податок на нерухоме майно, податок з власників транспортних засобів).

2) за економічним змістом (за формою взаємовідносин платника і держави):

— прямі податки — обов'язкові платежі, які напряму сплачуються платником до бюджету держави залежно від розміру об'єкта оподаткування. Причому сплата такого податку призводить до вартісного зменшення об'єкта оподаткування (податок з прибутку підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно, плата за землю, податок з власників транспортних засобів);

— непрямі податки — обов'язкові платежі, які сплачуються платниками опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує об'єкту оподаткування, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито);

3) за ознакою органів державної влади, які їх встановлюють:

— загальнодержавні податки — обов'язкові платежі, які встановлюються найвищими органами влади в державі і є обов'язковими до сплати за єдиними ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну частину як державного, так і місцевого бюджетів;

— місцеві податки та збори — обов'язкові платежі, які встановлюються місцевими органами влади і є обов'язковими до сплати за встановленими ставками тільки на певній території. Місцеві податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів. У фіскальній практиці існує три методики (варіанти) запровадження місцевих податків:

¨ місцеві органи влади базового рівня управління встановлюють місцеві податки згідно переліку та в межах граничних розмірів, які затверджуються найвищим органом влади в державі;

¨ встановлення місцевих податків як надбавки до загальнодержавних (наприклад, США);

¨ повна автономія запровадження місцевих податків (Італія, Японія);

4) за формою стягнення:

— розкладні (розкладкові) податки — обов'язкові платежі, які визначаються як розподілення загальної суми на певну кількість платників (подушні податки). Такі податки широко використовувались на ранній стадії розвитку оподаткування. їх розмір визначали, виходячи з потреби здійснити конкретні витрати: викупити короля з полону, побудувати захисну стіну тощо. Суми витрат розподілялись між платниками — на кожного платника припадала конкретна сума податку. В теперішній час розкладні податки використовуються рідко, в основному в місцевому оподаткуванні;

— квотарні (окладні, дольові, кількісні) податки — обов'язкові платежі, які стягуються за певними ставками від чітко визначеного об'єкта оподаткування. На відміну від розкладних, вони виходять не із потреби покриття витрат, а з можливості платника заплатити податок.

Дані податки безпосередньо чи непрямо враховують майновий стан платника податку;

5) за способом зарахування податкових надходжень:

— закріплені — обов'язкові платежі, які на тривалий період повністю чи частково закріплені як дохідне джерело конкретного бюджету (бюджетів);

— регулюючі — обов'язкові платежі, які можуть надходити до різних бюджетів (акцизний збір);

6) відносно до платника:

— податки з юридичних осіб (податок на прибуток, комунальний податок);

— податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб);

— змішані (плата за землю, податок з власників транспортних засобів);

7) відносно до джерела сплати:

— податки, що включаються у валові витрати та собівартість;

— податки, що включаються в ціну товару;

— податки, що сплачуються з прибутку або капіталу. [2, c.31-34 ]

Міжнародна класифікація податків та податкових платежів наступна:

1. Подоходні податки, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості капіталу. Дані податки утримуються з реального чи передбачуваного чистого доходу:

— з приватних осіб і домашніх господарств;

— з корпорацій та інших підприємств;

— податки на приріст ринкової вартості капіталу, отриманий або за рахунок продажу землі, або операцій з цінними паперами чи іншими активами.

До цієї групи відносяться будь-які податки на доходи від власності, землі чи нерухомого майна, які справляються на основі чистого доходу як частина подоходного податку. Але в цю групу не включаються податки на власність, які справляються на основі доходу з оренди. Дана категорія об'єднує податки з різними базами:

— подоходні податки;

— податки на прибуток;

— податки на доходи з азартних ігор.

2. Відрахування на соціальне страхування:

— внески працюючих за наймом;

— відрахування роботодавців;

— внески працюючих не за наймом чи непрацюючих;

— інші нероздільні відрахування на соціальне страхування.

3. Податки на фонд заробітної плати.

4. Податки на власність:

— періодичні податки на нерухоме майно;

— періодичні податки на чисту вартість майна (з населення і з корпорацій);

— податки на майно, яке передається і отримується у спадщину, податки на дарування;

— податки на фінансові операції і операції з капіталом;

— одночасні податки на власність;

— інші періодичні податки на власність.

5. Внутрішні податки на товари і послуги:

— загальні податки з продаж, податки з обігу чи податки на додану вартість;

— акцизні збори;

— прибутки фіскальних монополій;

— податки на окремі види послуг;

— податки на користування товарами або на право користування товарами чи проведення відповідних видів діяльності (ліцензії на проведення підприємницької діяльності, податки на автотранспортні засоби тощо);

— інші податки на товари і послуги.

6. Податки на міжнародну торгівлю і зовнішні операції:

— імпортні мита;

— експортні мита;

— прибуток експортних чи імпортних монополій;

— прибуток від операцій з іноземною валютою;

— податки на операції з іноземною валютою;

— інші податки на міжнародну торгівлю і зовнішні операції. [2, c. 35-36]

3. Роль правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю у цій сфері

Певним чином на існування в Україні проблеми ухилення від оподаткування впливає свідомість наших громадян, більшість з яких не вважає це серйозним злочином. Особи, яких притягують до кримінальної відповідальності за вчинення податкових злочинів, нерідко виправдовуються, посилаючись на те, що вони «нікого не вбили і нічого не вкрали», а приховані від оподаткування кошти спрямували на виплату зарплати, розвиток виробництва, інвестиції та інші цілком пристойні цілі. Населення здебільшого ставиться до порушників податкового законодавства поблажливо і навіть з співчуттям, і, як правило, не тільки не надає допомогу правоохоронним органам у виявленні таких порушень, а й часто сприяє вчиненню податкових злочинів. Переважною більшістю господарських керівників ухилення від оподаткування сприймається як правопорушення, але як правопорушення неминуче, спровоковане існуючою системою оподаткування, правопорушення мимоволі, яке діловій репутації підприємця не шкодить, а, навпаки, ніби свідчить про його позитивні бізнесові здібності.

Несплата або неповна сплата суб'єктами підприємницької діяльності або громадянами податків, зборів, інших обов'язкових платежів залежно від того, чи умисно, з необережності, чи навіть за відсутності вини, воно допущено, тягне за собою застосування штрафних (фінансових) санкцій у визначених законодавством розмірах; сплату пені, яка нараховується на суму несплаченого обов'язкового платежу; адміністративну або кримінальну відповідальність осіб, винних в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

Способи ухилення від сплати обов'язкових платежів можуть бути різноманітними і залежати від виду як несплачуваного податку, збору, іншого обов'язкового платежу, так і від самого платника.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів тягне за собою застосування до неплатників штрафу (фінансових санкцій) та за наявності умисної вини і залежно від суми несплаченого платежу адміністративну чи кримінальну відповідальність. Зокрема Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (п. 20.4 статті 20) передбачено, що в разі приховування або заниження сум податку його платник сплачує суму донарахованого податковим органом податку, штрафу в розмірі, встановленому законодавством, та пеню, обчислену із 120 % облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк. Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, яке призвело до ненадходження коштів у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою адміністративну відповідальність[6, c. 129-131].

За статтею умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, вчинене посадовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, або фізичною особою, якщо ці діяння призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або штрафом у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті ж діяння, вчинені за попереднім зговором групою осіб, або якщо вони призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбавленням права займати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна чи без такої, або виправними роботами на строк до двох років, або штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

До компетенції податкової міліції законом (ст.112 Кримінально-процесуального кодексу України) віднесено запобігання, розкриття та розслідування наступних злочинів:

– ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

– незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів, незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок;

– ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків;

– легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

– фіктивне банкрутство.

Також кримінально-процесуальним законодавством податковій міліції надано право на розкриття та розслідування кримінальних справ про наступні злочини:

– привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем;

– порушення законодавства про бюджетну систему України, видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку;

– створення злочинної організації, сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності, бандитизм;

– зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення та службова недбалість;

– одержання, давання або провокація хабара[5, c. 164-166].

Висновки

Вищезазначене дає можливість зробити висновок про існування в Україні тенденції до розширення переліку податків і зборів, що входять до її податкової системи. Також є тенденція до поєднання у системі особистих та реальних податків. Крім того, простежується тенденція до диференційованого оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, що працюють без створення юридичної особи, а також зі створенням юридичної особи, а серед останніх — до диференційованого оподаткування, з одного боку, великих і середніх за розмірами підприємств, а з іншого — суб'єктів малого підприємництва. Наслідком такої диференціації стало поєднання в межах однієї податкової системи двох підсистем оподаткування — звичайної для одного виду платників і спрощеної для іншого.

Слід зауважити, що суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками багатьох видів податків і зборів, зокрема податку на додану вартість (за винятком, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів єдиним податком за ставкою 6%), прибуткового податку тощо.

Крім обумовлених об'єктивними причинами тенденцій, у розвитку податкової системи України спостерігається така особливість, як обмежене застосування майнових податків, що повинні бути доповненням до особистих. Розробляючи податкову політику та впроваджуючи її у життя, органи державної влади повинні базуватися також на методології оподаткування. Методологія оподаткування — це теоретичне, науково-практичне і концептуально-правове обґрунтування сутності поняття "податок" — одночасне дослідження податку як об'єктивної економічної категорії та конкретної форми правових взаємовідносин платників податків з державою.

Список використаної літератури

1. Ісаншина Г. Податковий менеджмент : Навчальний посібник/ Галина Ісаншина,; М-во освіти і науки України, Донбаська держ. машинобудівна академія. -К.: ЦУЛ, 2003. -258 с.

2. Буряк П. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання : Навчальний посібник/ Петро Буряк, Катерина Беркита, Богдана Ярема,; М-во освіти і науки України. -Київ: ВД "Професіонал", 2004. -222 с.

3. Гега П. Основи податкового права : Навч. посіб./ Петро Гега, Людмила Доля. -К.: Знання, 1998. -271 с.

4. Катаева Л. Основы налоговой системы : Учеб. пособие/ Людмила Катаева,; Гос. ком. РФ по высшему образованию, Ульяновский гос. технич. ун-т. -Ульяновск: УлГТУ, 1996. -96 с.

5. Крисоватий А. Податкова система : Навчальний посібник/ Андрій Крисоватий, Оксана Десятнюк,; М-во освіти і науки України, Тернопільська акад. нар. госп-ва. -Тернопіль: Карт-бланш, 2004. -331 с.

6. Литвиненко Я. Податкова політика : Навчальний посібник/ Ярослав Литвиненко,; МАУП. -К.: МАУП, 2003. -222 с.

7. Ляшенко Ю. Оподаткування в Україні : Практикум/ Юрій Ляшенко, Оксана Солдатенко,; Ред. М. П. Клименко; Держ. податкова адміністрація України, Академія ДПС України. -К.: Ірпінь, 2003. -271 с.

8. Оподаткування прибутку підприємств : Збірник актів законодавства [станом на 1 листопада 1997 року]. -К.: Право, 1997. -318 с.

9. Панасюк В.М. Податковий облік : Навч. посіб./ В.М. Панасюк, Є.К. Ковальчук, С.В. Бобрівець; Мін-во освіти і науки України, Тернопільська акад. народ. госп-ва . -Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -262 с.

10. Соколовська А. Податкова система держави : Теорія і практика становлення: Монографія/ Алла Соколовська,. -К.: Знання-Прес, 2004. -454 с.