Органи спеціального державного управління в галузі екології
- Екологія -
1. Органи надвідомчого управління і контролю в галузі екології
2. Органи спеціального поресурсового управління
3. Органи спеціалізованого функціонального управління
4. Органи спеціалізованого галузевого управління
ОРГАНИ СПЕЦІАЛЬНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ
Управління в галузі екології – внутрішня структура, сукупність елементів, що реалізують державну політику в галузі екології , здійснюють певні функції.
Управління в галузі екології — це врегульовані правовими нормами суспільні відносини , в яких реалізується діяльність державних органів , органів самоврядування, громадських об’єднань, що спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони довкілля і екологічної безпеки юридичними і фізичними особами , шляхом гарантування дотримання екологічного законодавства та попередження правопорушень у цій галузі.
Органи спеціального державного управління — спеціально уповноважені органи центральної виконавчої влади , що реалізують функції управління в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки.
Органи спеціального державного управління поділяються на :
А) Органи надвідомчого управління і контролю в галузі екології;
Б) Органи спеціального поресурсового управління;
В) Органи спеціалізованого функцонального управління;
Г) Органи спеціалізованого галузевого управління.
Розглянемо кожний з цих видів окремо.
ОРГАНИ НАДВІДОМЧОГО КОНТРОЛЮ В ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ
До таких органів звичайно відносяться Міністерство охорони здоров’я України та Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки.
Міністерство охорони навколишнього природного середовища та екологічної безпеки.
Функції , види діяльності ,організація роботи цього органу регулюється Положенням про Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, затвердженому Указом Президента України від 10 лютого 1995р. №120/95.
Згідно з цим положенням, Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (Мінекобезпеки України) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.
Міністерство реалізує державну політику в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту населення та навколишнього природного середовища від негативного впливу господарської ціяльності шляхом регулювання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки на об'єктах усіх форм власності.. У межах своїх повноважень Міністерство організовує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Міністерство узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє і вносить на розгляд Президентові України, Кабінету Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення законодавства.
Основними завданнями Мінекобезпеки України є:
проведення державної екологічної, науково-технічної та економічної політики, спрямованої на збереження та відтворення безпечного для існування живої та неживої природи навколишнього середовища, забезпечення безпеки функціонування та розвитку ядерного комплексу в мирних цілях, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення стійкого соціально-економічного розвитку та гармонійної взаємодії суспільства і природи, захист екологічних інтересів України
державний контроль за додержанням вимог законодавства з питань охорони навколишнього природного середовища, ядерної та радіаційної безпеки;
ведення державного обліку ядерних матеріалів і контроль за їх зберіганням, транспортуванням і використанням;
здійснення нормативно-правового регулювання щодо використання природних ресурсів, встановлення критеріїв і норм збереження екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;
організація проведення державної екологічної експертизи;
оцінка безпеки експлуатації об'єктів ядерної енергії (приладів, устаткування, виробництв, підприємств, складів і сховищ, що містять ядерні матеріали, радіоактивні речовини та джерела іонізуючих випромінювань) і транспортних засобів, які залучаються до їх перевезення, та об'єктів, що проектуються або споруджуються;
обгрунтування доцільності розроблення державних і регіональних екологічних програм за результатами вивчення і дослідження стану навколишнього природного середовища України чи окремих регіональних проблем природокористування;
інформування Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та громадян України про екологічний стан, включаючи стан екологічної безпеки об'єктів ядерної енергії та інших техногенних об'єктів;
здійснення міжнародного співробітництва з питань екології, безпечного використання ядерної енергії та радіаційних технологій, організація виконання зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України з цих питань.
Мінекобезпеки України відповідно до покладених на нього завдань:
1) здійснює комплексне управління та регулювання в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення регулювання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;
2) координує діяльність центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, установ і організацій у галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;
3) здійснює державний контроль:
за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища і природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів природно-заповідного фонду України;
додержанням норм і правил екологічної, ядерної і радіаційної безпеки об'єктів ядерної енергії;
додержанням правил зберігання, транспортування, застосування та поховання токсичних, радіоактивних та інших особливо небезпечних речовин і матеріалів, засобів захисту рослин і мінеральних добрив, промислових і побутових відходів;
4) організовує перевірки підприємств, установ і організацій щодо додержання ними норм і правил екологічної безпеки;
5) здійснює екологічний контроль у пунктах пропуску через Державний кордон України, виконує функції компетентного органу України у справах перевезення ядерних та радіоактивних матеріалів;
6) організовує роботу національної системи обліку ядерного матеріалу та контролю за ним, забезпечує координацію заходів, пов'язаних із реалізацією Угоди міх Україною і Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ) про застосування гарантій до всього ядерного матеріалу в мирній ядерній діяльності України, включаючи підготовку необхідної для нього інформації;
7) установлює норми і правила, бере участь у розробленні стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища від забруднення та іншого шкідливого впливу, забезпечення екологічної безпеки, визначає критерії, затверджує норми і правила з ядерної та радіаційної безпеки, транспортування і зберігання ядерних матеріалів і радіоактивних речовин, поводження з відходами, фізичного захисту ядерних матеріалів, конструювання та експлуатації обладнання атомних станцій та джерел іонізуючих випромінювань;
8) погоджує проекти нормативних актів, які розробляють інші спеціально уповноважені органи державної виконавчої влади, з питань охорони навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;
9) визначає разом з іншими заінтересованими центральними органами державної виконавчої влади напрями щодо формування екологічних розділів державного бюджету і державної програми економічного та соціального розвитку, здійснює контроль за їх виконанням, вносить відповідні пропозиції щодо використання місцевих позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища;
10) організовує розроблення, реалізацію та контроль за виконанням екологічних програм та програм забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки в Україні;
11) бере участь у формуванні державного контракту на спорудження природоохоронних об'єктів, координує пов'язану з виконанням цього контракту діяльність підприємств, установ і організацій;
12) розробляє і запроваджує в установленому порядку економічний механізм природокористування і охорони навколишнього природного середовища; організовує розроблення і впровадження заходів економічного стимулювання охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення належного стану екологічної, ядерної і радіаційної безпеки;
13) видає у передбачених законодавством випадках дозволи (лі-цензії) на здійснення діяльності в галузі охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки і спеціальне використання природних ресурсів та перевіряє виконання підприємствами, установами та організаціями умов цих дозволів (ліцензій), додержання норм і правил екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;
14) установлює порядок видачі та видає окремим особам, які працюють на об'єктах ядерної енергії, дозволи на право управління цими об'єктами і важливими для їхньої безпеки технологічними процесами;
15) затверджує ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, поховання (складування) відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й інших виробництв, інших видів шкідливого впливу, коли це призводить до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення, територій інших областей;
16) затверджує або погоджує в порядку, що визначає Кабінет Міністрів України, ліміти на використання природних ресурсів загальнодержавного значення;
17) організовує моніторинг навколишнього природного середовища, створює і забезпечує діяльність державної екологічної інформаційної системи, здійснює спостереження за наслідками забруднення навколишнього природного середовища;
18) готує висновки на доповіді (звіти) керівників експлуатуючих організацій про стан безпеки об'єктів ядерної енергії, встановлює періодичність подання цих доповідей (звітів);
19) організовує роботу, пов'язану з вивченням стану та прогнозуванням наслідків забруднення навколишнього природного середовища, забезпечує повне та об'єктивне інформування населення про екологічний стан, у тому числі й об'єктів ядерної енергії та прилеглих до них територій;
20) організовує проведення чи безпосередньо здійснює державну екологічну експертизу проектів, схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей народного господарства, проектів на будівництво, реконструкцію підприємств та інших об'єктів, які підлягають державній екологічній експертизі, дає оцінку безпеки ядерних установок і джерел іонізуючих випромінювань;
21) визначає вимоги щодо забезпечення якості усіх видів та етапів діяльності з використанням ядерної енергії, включаючи вибір місця розташування, проектування, обгрунтування безпеки, спорудження, введення в експлуатацію та виведення з неї об'єктів ядерної енергії, підготовку персоналу, поставку обладнання та надання послуг; здійснює нагляд за додержанням цих вимог експлуатуючою організацією;
22) здійснює нагляд за розробленням та проведенням заходів, спрямованих на запобігання аваріям на об'єктах ядерної енергії, готовністю експлуатуючих організацій по ліквідації наслідків аварій;
23) установлює порядок обліку та реєстрації об'єктів ядерної енергії, систем і устаткування, важливих для безпеки експлуатації цих об'єктів;
24) здійснює державне управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, забезпечує розвиток заповідної справи, функціонування природних та біосферних заповідників, національних природних парків та інших об'єктів природно-заповідного фонду, які належать до сфери управління Міністерства, розроблення та реалізацію заходів, спрямованих на збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, веденняЧервоної книги України
25) готує щорічно разом з іншими органами державної виконавчої влади Національну доповідь про стан навколишнього природного середовища;
26) сприяє екологічній освіті та екологічному вихованню громадян, здійснює співробітництво з природоохоронними об'єднаннями громадян, затверджує положення про громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища;
27) здійснює міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки;
28) представляє інтереси України в МАГАТЕ, координує діяльність щодо забезпечення міжнародного режиму безпечного використання ядерної енергії;
29) виконує функції національного координатора в інформаційній системі МАГАТЕ щодо подій на атомних електростанціях відповідно до міжнародної системи оцінки тяжкості таких подій;
30) забезпечує виконання зобов'язань, що випливають із участі України у програмі 00Н з охорони навколишнього природного середовища (ЮНЕП), Комісії стабільного розвитку 00Н, інших міжнародних організаціях та програмах з питань екології, здійснює контроль за виконанням міжнародних конвенцій та угод з цих питань;
31) здійснює у межах, визначених законодавством України, функції з управління майном підприємств, установ і організацій, що перебувають у загальнодержавній власності і належать до сфери управління Міністерства;
32) розробляє і подає Мінфіну України з необхідними розрахунками і обгрунтуваннями проекти бюджету органів Мінекобезпеки України, здійснює контроль за цільовим використанням бюджетних асигнувань, складає і подає в установленому порядку звітність;
33) здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.
З метою організації та здійснення державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної, ядерної та радіаційної безпеки у Міністерстві діють Державна екологічна інспекція та Головна державна інспекція з нагляду за ядерною безпекою. Положення про ці інспекції затверджує Кабінет Міністрів України.
У структурі центрального апарату Мінекобезпеки України утворюється Адміністрація ядерного регулювання, яка здійснює функції органу державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Положення про неї затверджує Міністр.
Для забезпечення державного управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду, реалізації Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні у Міністерстві діє Головне управління національних природних парків і заповідної справи. Положення про Головне управління затверджує Кабінет Міністрів України.
Мінекобезпеки України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.
Міністерство охорони здоров’я України
Діяльність цього органу надвідомчого управління в галузі екології регулюється Положенням про Міністерство охорони здоров’я( затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1992 р.)
Міністерство охорони здоров'я (МОЗ) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.
Міністерство реалізує державну політику в галузі охорони здоров'я, координує діяльність національної служби охорони здоров'я по збереженню і зміцненню здоров'я громадян на основі розвитку профілактики захворювань і формування здорового способу життя, організації висококваліфікованої медичної допомоги населенню.
У межах своєї компетенції Міністерство організує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх виконанням.
МОЗ узагальнює практику застосування законодавства з питань, що входять до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його удосконалення і вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.
МОЗ відповідно до покладених на нього завдань:
1. забезпечує реалізацію державної політики щодо охорони здоров'я, розробляє проекти відповідних державних програм на перспективу, вносить до Кабінету Міністрів України пропозиції про їх фінансове забезпечення;
2. організовує вивчення впливу навколишнього природного середовища на здоров'я людини, розробляє заходи, спрямовані на недопущення шкідливого впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я людини, бере участь у визначенні напрямів та проведенні разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади України, Радою Міністрів Республіки Крим, обласними. Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями роботи з метою запобігання хворобам, зниження захворюваності, інвалідності та смертності;
3. погоджує стандарти, технічні умови, іншу нормативно-технічну документацію на харчові продукти, питну воду, нові хімічні речовини, промислові вироби, полімерні і синтетичні матеріали, а також введення нових технологічних процесів, устаткування, приладів, які можуть шкідливо впливати на здоров'я; дає дозвіл на застосування нових хімічних речовин, засобів і методів для виробництва і обробки продуктів харчування, а також використання стимуляторів росту рослин і тварин, хімічних засобів захисту рослин;
4. вносить пропозиції щодо заборони або тимчасового припинення експлуатації діючих об'єктів, які можуть завдати шкоди здоров'ю людей викидами, відходами або покидьками, а також будівництва об'єктів у разі відхилення від затверджених проектів, порушення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних норм і правил; погоджує відведення земельних ділянок під будівництво і проекти розміщення, будівництва, реконструкції, технічного переобладнання підприємств, будівель, споруд.
ОРГАНИ СПЕЦІАЛЬНОГО ПОРЕСУРСОВОГО УПРАВЛІННЯ
До таких органів відносяться: Держкомзем, Держкомгеології, Держводгосп, Держкомлісгосп, Держрибгосп, Держкомгідромет, Державний комітет України по нагляду з охорони праці. Кожен зних «завідує» окремими природними ресурсами , здійснює управління і нагляд в чітко визначеній області правовідносин в галузі екології.
Розглянемо окремі з цих органів.
Державний комітет України по геології і використанню надр
Правове регулювання діяльності цього комітету здійснюється Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням про Державний комітет України по геології і використанню надр (затв. Постановою Кабміну від 1 квітня 1996р).
Державний комітет по геології і використанню надр ( Держкомгеології ) є центральним оганом державної виконавчої влади , підпорядкованим Кабінету Міністрів України.
Держкомгеології реалізує державну політику у галузі геології і розвідки надр, сприяє структурній перебудові економіки країни, організує і координує проведення робіт з геологічного вивчення і використання надр.
. Основними завданнями Держкомгеології є:
організація планомірного геологічного вивчення надр, визначення потреб народного господарства в мінеральній сировині та послугах, пов'язаних з вивченням та використанням надр;
здійснення єдиної науково-технічної політики у галузі геології і розвідки надр на основі державних комплексних цільових програм, міжгалузевих і гаолузевих планів, проектів, відповідних норм і правил.
облік розвіданих родовищ корисних копалин та приймання результатів геологічних досліджень, створення державного фонду родовищ корисних копалин і разом з Держнаглядохоронпраці — державного фонду надр;
складання державного балансу запасів корисних копалин, комплектування та розпорядження геологічною інформацією;
державний контроль за повнотою та якістю геологічного вивчення надр;
організація і забезпечення наукових досліджень у сфері геологічного вивчення і використання надр та розвиток зовнішніх науково-технічних зв'язків.
Держкомгеології відповідно до покладених на нього завдань:
1) розробляє на основі державних програм цільові програми перспективного розвитку геологорозвідувальних і галузевих науково-дослідних робіт та геологорозвідувальної техніки, визначає заходи щодо їх виконання;
здійснює функції державного замовника на проведення геологорозвідувальних робіт;
прогнозує та визначає разом з іншими органами державної виконавчої влади потреби суспільного виробництва в мінерально-сировинних і паливно-енергетичних ресурсах, геологічних послугах;
організує і координує планомірне геологічне, геофізичне, геохімічне, гідрогеологічне, інженерно-геологічне, еколого-геологічне, космоаерогеологічне вивчення та відповідне картографування території України;
реалізує державну стратегію розвитку галузі;
регулює за допомогою економічних важелів роботу підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління;
веде державний облік родовищ, запасів і проявів корисних
здійснює контроль за дотриманням методик робіт з геологічного вивчення надр, що виконуються підприємствами і організаціями незалежно від форм власності;
організує перевірку обгрунтованості, ефективності та якості проектних рішень гірнодобувних підприємств щодо використання розвіданих запасів родовищ корисних копалин;
розробляє методичні прийоми та правила проведення пошуків, розвідки та оцінки запасів родовищ і прогнозних ресурсів корисних копалин;
готує разом з Мінекономіки та Мінфіном пропозиції про включення корисних копалин до переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення;
бере участь у підготовці пропозицій щодо встановлення квот на видобуток окремих видів корисних копалин;
розробляє і затверджує нормативні документи з планування, фінансування, проектування і визначення кошторисної вартості геологорозвідувальних робіт, які є обов'язковими для всіх підприємств, що виконують геологорозвідувальні роботи за рахунок державного бюджету;
організує та проводить у випадках, передбачених законодавством, конкурси (тендери) з надання надр у користування;
бере участь у передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння;
здійснює спостереження за підземними водами з оцінкою їх ресурсів, за ендогенними та екзогенними процесами, проводить державне еколого-геологічне картографування території України для оцінки стану геологічного середовища та його змін під впливом господарської діяльності;
бере участь у розробленні та реалізації міжвідомчих програм геологічних та еколого-геологічних досліджень, підготовці необхідних даних для прогнозування землетрусів, вивченні небезпечних геологічних процесів;
готує пропозиції щодо створення нових виробництв і ліквідації застарілих, діяльність яких пов'язана з проведенням геологорозвідувальних робіт та розробкою родовищ корисних копалин, координує та погоджує їх із заінтересованими центральними та місцевими органами державної виконавчої влади;
складає макроекономічні та міжгалузеві баланси;
вносить у встановленому порядку пропозиції щодо змін умов функціонування галузі, зокрема стосовно оподаткування, одержання пільгових кредитів, визначення особливостей приватизації та демонополізації підприємств;
бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики, як у цілому, так і за відповідними напрямами (демонополізація економіки, розвиток конкуренції, антимонопольне регулювання, застосування антимонопольного законодавства);
контролює дотримання екологічних вимог у виробництві та умов праці на підприємствах, що виконують геологорозвідувальні роботи;
готує пропозиції та матеріали до переговорів про укладання галузевої угоди і здійснює нагляд за її виконанням;
здійснює в межах повноважень, визначених законодавством, функції з управління майном підприємств, що належать до сфери управління Комітету;
організує розробку родовищ корисних копалин розвідувально-експлуатаційними підприємствами, включаючи дослідно-промислову експлуатацію;
забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у центральному апараті Комітету, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління;
видає матеріали стосовно державних балансів запасів усіх видів корисних копалин, огляди і збірники "Мінеральні ресурси України", інші методичні матеріали;
Комітет у разі потреби видає разом з іншими центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та представницькими органами спільні акти, створює разом з обласними державними адміністраціями геологічні підрозділи для раціонального вивчення надр і використання корисних копалин, які утримуються за рахунок коштів, що виділяються на проведення геологорозвідувальних робіт, і затверджує положення про ці підрозділи.
Державний комітет україни по нагляду за охороною праці
Державний комітет України по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.
Комітет реалізує державну політику в галузі охорони праці, здійснює державниіі нагляд за додержанням законодавчих та іншігх нормативних актів з охорони праці і при користуванні надрами.
. Основними завданнями Держнаглядохоронпраці є:
комплексне управління охороною праці на державному рівні;
здійснення державного нагляду за додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавчих та інших нормативних актів щодо безпеки, гігієни праці й виробничого середовища, а також за проведенням робіт по геологічному вивченню надр, їх охороною і використанням, переробкою мінеральної сировини;
проведення експертизи проектної документації і видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об'єктів і засобів виробництва:
координація науково-дослідних робіт з питань охорони праці і підвищення ефективності державного нагляду за охороною прані! розвиток у встановленому порядку міжнародних зв'язків з питань нагляду та охорони праці.
Держнаглядохоронпраці відповідно до покладених на нього завдань:
1) розробляє за участю міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади і профспілок національну програму поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює її виконання;
2) здійснює управління Державним фондом охорони праці;
3) координує роботу міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій та об'єднань підприємств у галузі безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
4) організує і здійснює державний нагляд за:
додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавчих, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів щодо охорони праці;
відповідністю вимогам нормативних актів про охорону праці діючих технологій, технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів і приладів, а також придбаних за кордоном;
безпекою і технічним станом будов, споруд, обладнання, інших засобів виробництва;
своєчасним забезпеченням працівників спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту і утриманням їх відповідно до чинних нормативних актів;
виготовленням, монтажем, ремонтом, реконструкцією, налагодженням і експлуатацією машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва згідно з вимогами нормативних актів про охорону праці;
відповідністю вимогам правил і норм з охорони праці об'єктів виробничого, соціально-культурного та побутового призначення, а також тих, що будуються і реконструюються;
виготовленням, транспортуванням, зберіганням, використанням та обліком вибухових матеріалів і виробів на їх основі;
повнотою вивчення родовищ корисних копалин і умов їх розробки, умов будівництва та експлуатації підземних споруд, захоронен-ня шкідливих речовин, відходів виробництва, а також правильністю і своєчасністю передачі родовищ корисних копалин для промислового освоєння:
додержанням вимог щодо охорони надр при веденні робіт по їх вивченню, встановленні кондицій на мінеральну сировину, розробці родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин і використанні надр для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;
забезпеченням раціонального використання мінеральних ресур-сіз при їх переробці, найбільш повним і комплексним вилученням наявних корисних компонентів:
проведенням комплексу маркшейдерських і геологічних робіт;
роботою служб внутрівідомчого контролю за станом охорони праці, служб охороні! праці та інших структурних підрозділів підприємств щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці;
готовністю воєнізованих та інших професійних аварінно-ряту-вальніїх формувань, аварійно-диспетчерських служб до локалізації и ліквідації аварій.
Держнаглядохоронпраці здійснює в межах своєї компетенції державний нагляд на підприємствах, в установах й організаціях незалежно від форм власності, а також за виробничою діяльністю окремих підприємців, за винятком об'єктів Міністерства оборони. Міністерства внутрішніх справ. Служби безпеки. Прикордонних військ, Національної гвардії і спеціальних виробів, які виготовляються за їх замовленнями.
Періодичність обстеження підприємств та об'єктів встановлюється Комітетом залежно від стану умов праці та потенціальної небезпеки виробництва;
реєструє об'єкти газового комплексу, котельні установки і посудини, що працюють під тиском, трубопроводи для пари і гарячої води. підйомні споруди, склади вибухових матеріалів та інші об'єкти, що потребують реєстрації відповідно до чинних нормативних актів;
Проводить: експертизу проектів будівництва (реконструкції, технічного пе. реоснащення) підприємств і виробничих об'єктів, розробок нових-технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих на відповідність їх нормативним актам про охорону праці. Бере участь у прийнятті в експлуатацію виробничих об'єктів;
вибіркову перевірку наявності і виконання проектів ведення робіт по геологічному вивченню надр, розробки родовищ кооисних копалин і будівництва підземних споруд, заходів щодо запобігання і усунення шкідливого впливу гірничих робіт на будинки та спору. ди, а також установленого порядку обліку, стану і руху запасів корисних. копалин, перероблюваної сировини та їх втрат:
видає:
дозволи на введення нових і реконструйованих об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення, а також на початои роботи створених підприємств, виготовлення і передачу у виробництво зразків нових машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, на впровадження нових технологій: виготовлення, випробування, монтаж, ремонт, реконструкцію, налагодження та експлуатацію парових і водогрійних котлів і посудии. що працюють піл тиском, трубопроводів для пари й гарячої води, підйомних споруд, устаткування і технологічних об'єктів газового комплексу;
свідоцтва на право придбання промислових вибухових матеріалів підприємствами і організаціями, дозволи на проведення підривних робіт і виготовлення найпростіших вибухових речовин на місцях робіт:
Переглядає, скасовує, припиняє чинність державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів з охорони праці, а також інші нормативні акти відповідно до своїх повноважень;
стандарти, технічні умови та інші норматіївно-технічиі документи на засоби виробництва і технологічні процеси, що містять вимоги з охорони праці, а також правила та інструкції стосовно робіт по вивченню, використанню і охороні надр, переробці мінеральної сировини:
норми відбору і втрат корисних копалин на підприємствах, що займаються видобуванням твердих, газоподібних корисних копалин і гідромінеральних ресурсів;
заходи щодо захисту здоров'я та життя працівників 1 населення в разі надходження на підприємство нових небезпечних речовин або перевищення допустимих об'ємів їх зберігання;
організує разом з Держстандартом проведення сертифікації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів
приймає нормативні акти про навчання з питань охоронипраці
забезпечує проведення дослідницької роботи з питань охорони праці й підвищення ефективності державного нагляду, координує і погоджує тематичні плани науково-дослідних робіт; здійснює контроль за реалізацією науково-технічних програм з питань, що входягь до його компетенції;
веде інформаційно-роз'яснювальну роботу через пресу, телебачення, радіо та інші засоби масової інформації щодо вимог Закону України «Про охорону праці», про стан аварійності й травматизму в суспільному виробництві;
розглядає пропозиції і запитії громадян з питань, що входять до компетенції Комітету;
бере участь в міжнародному співробітництві в галузі охорони праці та використання надр. вивчає, узагальнює і поширює світовий досвід, організує виконання міжнародних договорів і угод з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;
19) здійснює управління майном, шо є у загальнодержавній власності підприємств, установ та організацій, що входять до сфери управління Комітету;
приймає рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на загальнодержавній власності, затверджує їх статути (положення), контролює їх дотримання та приймає рішення у зв'язку з порушенням статутів (положень);
здійснює контроль за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами, установами й організаціями державного майна;
дає згоду орендодавцю на передачу в оренду цілісних майнових комплексів підприємств, установ та організацій, їх структурних підрозділів, а також нежилих приміщень, погоджує істотні умови договору оренди вказаних об'єктів;
готує разом з відповідними місцевими Радами народних депутатів висновки та пропозиції Кабінету Міністрів України щодо розмежування державного майна між загальнодержавною, республіканською (Республіки Крим) і комунальною власністю;
Здійснює інші функції управління майном, передбачені чинним законодавством.
ОРГАНИ СПЕЦІАЛЬНОГО ФУНКЦІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
До органів спеціального функціонального управління в галузі екології відносяться ті органи, які мають одну або більше функцій управління в галузі екології. Разом з тим вони здійснюють управління і в інших сферах управлінської діяльності.
До таких органів відносять:
1. Міністерство надзвичайних ситуацій;
2.Державтоінспекцію МВС України ( здійснює контроль за викидами шкідливих забруднюючих речовин у повітря з пересувних джерел);
3. Держспоживзахист ( внутрішня екологічна безпека);
4. Держстандарт (забезпечує метрологічний нагляд , видає сертифікати якості);
5. Держбуд (додержання вимог використання земель, додержання вимог при будівництві, моніторинг);
6. Українська державна інспекція реєстру та безпеки судноплавства .
7. Мінінформ.
Розглянемо діяльність органів спеціального функціонального управління на прикладі Державного комітету україни по стандартизації, метрології та сертифікації.
Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації
Його діяльність висвітлюється у відповідному положенні КМ від 24.05.1996.
Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.
Комітет реалізує державну політику в галузі стандартизації, забезпечення єдності та достовірності вимірювань і сертифікації, направлену на забезпечення економічної самостійності України.
Головними завданнями Держстандарту України е:
створення та забезпечення функціонування державної системи сертифікації продукції;
забезпечення єдності та достовірності вимірювань зметою захисту інтересів держави і споживачів:
здійснення державного нагляду за впровадженням і додержанням вимог стандартів, технічних умов і зразків (еталонів) на продукцію (роботи, послуги) і державного метрологічного нагляду, використання прав щодо запобігання випуску недоброякісної продукції;
визначення основних напрямів і координація проведення заходів міждержавного і міжнародного співробітництва, пов'язаних із стандартизацією, метрологією та сертифікацією:
організація науково-технічної інформації в галузі стандартизації, метрології та сертифікації.
Держстандарт України відповідно до покладених на нього завдань:
-
готує пропозиції про соціальні, економічні правові основи забезпечення якості продукції (робіт, послуг); взаємодіє з товариствами споживачів та іншими громадськими організаціями у галузі стандартизації, метрології та сертифікації;
-
визначає з урахуванням завдань соціально-економічного розвитку України пріоритетні напрями розвитку стандартизації, метрології та сертифікації;
-
здійснює методичне керівництво розробкою міністерствами, відомствами й об'єднаннями підприємств програм метрологічного забезпечення, затверджує і систематично проводить оцінку їх реалізації;
-
затверджує за поданням міністерств, відомств і об'єднань підприємств головні, базові організації та технічні комітети у галузі стандартизації, координує їх діяльність;
-
веде в установленому порядку облік і реєстрацію державних стандартів, технічних умов і змін, що до них вносяться, рішень про їх скасування, надсилає заінтересованим організаціям відповідну інформацію:
-
має виключне право видання та перевидання державних стандартів:
-
надає методичну допомогу підприємствам, їх об'єднанням і організаціям у впровадженні міжнародних стандартів посистемах управління якістю, організує сертифікацію цих систем;
-
забезпечує акредитацію випробувальних центрів на право проведення сертифікаційних і приймальних випробувань, атестацію виробництв для підтвердження можливості стабільного випуску сертн-фікованої продукції, інспекційний контроль за додержанням умов сертифікації;
-
сприяє діяльності міністерств, відомств, підприємств та їх об'єднань, спрямованій на підвищення ефективності метрологічних робіт, забезпечує атестацію метрологічних служб, вимірювальних, випробувальних, хіміко-аналітичних лабораторій, здійснює розробку наукових і методичних основ вимірювань, метрологічну атестацію методик виконання вимірювань і нагляд за додержанням їх вимог:
-
організує виконання робіт по удосконаленню системи забезпечення єдності та достовірності вимірювань, при необхідності роз-ріій.іяе і затверджує державні нормативні документи, що регламентують норми і правила забезпечення єдності та достовірності вимірювань і метрологічного забезпечення, вживає заходів до збереження і підтримання на сучасному рівні еталонної бази України:
-
проводить роботу, пов'язану із передачею розміру одиниць фізичних величин на всіх рівнях вимірювань:
-
здійснює державну повірку засобів вимірювань і засвідчує її результати, виконує особливо точні вимірювання за явмовленням підприємств, їх об'єднань і організацій, забезпечує їх комплексне метрологічне обслуговування;
-
забезпечує науково-методичне керівництво метрологічною діяльністю організацій Комітету і розвиток їх аовірочно-технологічноі бази;
-
здійснює державний нагляд за додержанням вимог стандартів, технічних умов, іншої норматіївно-технічноі документації, норм і правил підприємствами, їх об'єднаннями та іншими суб'єктами підприємницької діяльності;
-
забезпечує взаємодію з органами державного нагляду, іншії v. її контролюючими і правоохоронними органами, товариствами споживачів у питаннях державного нагляду за якістю продукції (робіт, послуг);
-
узагальнює та аналізує дані про технічний рівень і якість продукції, що випускається підприємствами, їх об'єднаннями і організаціями, та про стан її метрологічного забезпечення, розробляє за результатами державного нагляду пропозиції щодо підвишення якості продукції, вдосконалення метрологічного забезпечення і подає її Кабінетові Міністрів України, іншим заінтересованим органам;
-
організує на базі навчальних закладів Держстандарту України підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації керівних та інженерно-технічних працівників сфери Держстандарту України і суспільного виробництва в галузі стандартизації, метрології га сертифікації.
Держстандарт України має право:
дозволяти, як виняток, окремим підприємствам (за згодою із споживачем) виготовлення продукції з тимчасовим відхиленням від вимог державних стандартів для реалізації в межах України;
одержувати від підприємств, їх об'єднань та організацій для проведення державних випробувань безплатно не менш як по одному зразку засобів вимірювань, що заплановані до серійного виробництва або імпортуються партіями, визначати в установленому порядку умови використання цих засобів;
ОРГАНИ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ГАЛУЗЕВОГО УПРАВЛІННЯ
До таких органів відносяться Мінагропром, Мінвуглепром, Держнафтогаз тощо. Це такі органи спеціального державного управління, у віданні яких знаходиться окрема галузь народного господарства.
Мінвуглепром
Міністерство реалізує державну політику розвитку вугільної промисловості, сприяє структурній перебудові економіки, формує систему заходів щодо забезпечення економічної самостійності України.
Міністерство, використовуючи економічні методи, будує свою діяльність за принципами розмежування функцій державного управління та безпосереднього господарювання, що здійснюється підприємствами, установами й організаціями.
До сфери функціонального управління Міністерства належать підприємства, установи, й організації вугледобувної промисловості , вугільного машинобудування, шахтного та вугільного будівництва а також гірничо — рятувальні підрозділи.
Завдання Мінвуглепрому:
розробка і реалізація державної політики розвитку вугільної промисловості з метою досягнення світового рівня технології виробництва та якості продукції, оптнмізації виробничої структури, переорієнтації вугільної промисловості з урахуванням нових джерел постачання спровіїііп та ринків збуту продукції, нових зв'язків по кооперації виробництва;
координація діяльності підприємств вугільної промисловості, захист їх інтересів у державних та інших органах, забезпечення державної підтримки у розв'язанні завдань по задоволенню потреб населення у вугільному паливі;
формування й розміщення в установленому порядку державного замовлення, координація діяльності підприємств, пов'язаної з виконанням цього замовлення:
розробка комплексних наукових програм, спрямованих на поліпшення стану навколишнього природного середовища у вугільних регіонах України, забезпечення раціонального використання надр, утилізації відходів, впровадження безвідхідних технологій;
розвиток машинобудівної бази, бази будівельної індустрії вугільної промисловості тощо.
Список літератури
1. Андрейцев В.І. Екологічне право України. – К., 1997
2. Екологія і закон. Екологічне законодавство України. за ред. Доктора юридичних наук, професора, засл. юриста України, академіка УЕАН В.І. Андрейцева . – К.,1998