Основні напрями та соціально-економічна ефективність поліпшення умов праці на виробництві

Актуальність теми дослідження. Сучасний трансформаційний етап розвитку економіки України потребує нестандартних підходів до створення умов праці, максимально сприятливих для людини, та поліпшення стану охорони праці на вітчизняних підприємствах. Сьогодні кожен третій працівник здійснює трудовий процес на місцях зі шкідливими та небезпечними умовами праці. У цій ситуації необхідні ефективні заходи не тільки поточного, але й випереджального характеру щодо нормалізації умов праці, як на рівні держави, так і на рівні окремого підприємства.

У зв’язку з цим великого значення набувають питання вдосконалення системи управління умовами й охороною праці як одного з основних напрямів соціально-економічного розвитку держави. Проблеми подальшого поліпшення умов праці безпосередньо пов’язані з вирішенням завдань раціонального використання трудових ресурсів, підвищення трудової активності людини, оскільки від цього багато в чому залежить зростання продуктивності, задоволеності працею, мотивації працівника.

Різні аспекти поліпшення умов й охорони праці як факторів підвищення ефективності промислового виробництва досліджували у своїх працях такі українські вчені, як О.І.Амоша, Г.Г.Гогіташвілі, В.С.Джигирей, В.Ц.Жидецький,Крушельницька Н., А.М.Кутиркін, Л.П.Керб, Л.М.Логачова, Н.Д.Лук’янченко, О.В.Мартякова, І.М.Миценко, О.Ф.Новикова, К.Н.Ткачук, С.П.Ткачук, Л.В.Шаульська, В.Г.Шульга та інші.

Метою роботи є розробка системи соціально-економічного управління умовами й охороною праці на основі комплексу теоретичних, методичних і практичних рекомендацій, що забезпечують умови праці на підприємстві.

1. Умови праці і фактори їх формування

Одним із напрямків організації праці є вдосконалення умов праці. Умови праці — це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі праці. Умови праці на кожному робочому місці формуються під виливом таких груп факторів: виробничих, санітарно-гігієнічних, факторів безпеки, інженерно-психологічних, естетичних та соціальних.

Виробничі фактори обумовлені особливостями техніки і технології, рівнем механізації і автоматизації праці, якістю оснащення робочих місць, режимами праці і відпочинку. Від них залежать фізичні зусилля і нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи.

Санітарно-гігієнічні фактори — це температура, вологість, забрудненість повітря, шум, вібрація, освітленість на робочому місці.

Фактори безпеки передбачають захист працівників від травм, уражень струмом, хімічного і радіаційного забруднення.

Інженерно-психологічпі фактори визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки і технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів. Естетичні фактори визначають привабливість виробничого середовища, приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці, заспокійливе оформлення зон відпочинку тощо.

Соціальні фактори визначаються взаємовідносинами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника. Під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат у колективі.

Сприятливі умови забезпечують як соціальну гармонію особи людини, так і її ставлення до праці та задоволення цією працею. Актуальність питання поліпшення умов праці обумовлюється й тим, що зростання рівня освіти працівників вимагає для них змістовної праці в небезпечних умовах. Тому створення сприятливих умов праці має бути одним з головних завдань суспільства, невід’ємною частиною державної соціальної та економічної політики, важливою складовою менеджменту персоналу.

На державних підприємствах трудовим колективам надано великі повноваження щодо поліпшення умов праці. Вони мають право брати участь в обговоренні та затвердженні комплексних планів інженерно-технічних заходів з досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; контролювати використання коштів на виконання планів; ставити питання про притягнення до відповідальності за порушення норм з охорони праці тощо.

За умовах розвитку ринкових відносин поліпшенню умов праці сприяє й необхідність використовувати в конкурентній боротьбі новітні технології, які базуються на досягненнях науково-технічного прогресу, прагнення досягти зниження витрат на виробництво продукції та відповідного зростання прибутку на підприємствах будь-якої форми власності [6, c. 22-23].

Умови праці поділяються на соціально економічні, які розглядаються в широкому контексті й характеризують суспільне ставлення до них, та виробничі, тобто умови праці безпосередньо на робочих місцях.

ГОСТ 19605-74 «Організація праці. Основні поняття, терміни і визначення» трактує умови праці як «сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі праці».

Гігієнічна класифікація праці [2, с. 2] визначає умови праці як сукупність факторів трудового й виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини.

На формування умов праці впливають фактори, які поділяються на три групи (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація факторів формування умов праці, елементи умов праці та напрями впливу умов праці на працівника

 

Отже, умови праці — це складові зовнішнього середовища, що оточує працівника. Інакше їх ще називають факторами середовища. Вони об’єднуються в такі групи:

• фізичні;
• хімічні;
• біологічні;
• радіаційні.

Умови праці можуть бути: а) оптимальні — при них зберігається здоров’я людини і створюються передумови для підтримки високого рівня працездатності; б) припустимі — вони визначають рівень факторів середовища, що не перевищує норми: в) шкідливі — їх підрозділяють на чотири ступені шкідливості [11, c. 38-39].

З позиції безпеки праці розрізняють припустимий рівень цих факторів, що встановлюється спеціальними нормами. Створення нормальної атмосфери на робочих місцях, що сприяло б продуктивній праці, залежить, по-перше, від природних умов (клімату, часу року і т. д.); по-друге, від технологічного процесу; по-третє, від самих працівників.

Технологічний процес виробництва впливає на умови праці. Так, у гарячому цеху тяжкі умови праці, а це вимагає більш складних заходів нормалізації. Джерелами професійної шкоди можуть бути не тільки особливості технології, а й порушення в організації праці, недотримання санітарних норм праці.

Система факторів впливає на людину опосередковано через сукупність системи елементів, які безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях.

Виділяються такі елементи умов праці:

• Санітарно-гігієнічні елементи характеризують виробниче середовище, на яке впливають предмети та засоби праці, а також технологічні процеси (промисловий шум, вібрація, токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря та ін.).

Усі вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються встановленням стандартів, санітарних норм і вимог.

• Психофізіологічні елементи обумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, нервово-психологічна напруга, монотонність трудового процесу тощо). Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають зат­верджених нормативів.
• Естетичні елементи сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструктивне рішення робочого міс­ця, освітлення, функціональна музика тощо).
• Кількісних оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертного оцінювання.
• Соціально-психологічні елементи характеризують взаємовідносини в трудовому колективі, створюючи відповідний психологічний настрій працюючих (соціальний клімат).

Вони не мають одиниць виміру, норм і стандартів. Але соціологічні дослідження у вигляді усного опитування, анкетування сприяють їхньому об’єктивному оцінюванню.

• Технічні елементи визначаються рівнем механізації праці.

Праця, а відповідно — умови й охорона праці, є реаліями різних систем: з одного боку — «людина — машина (технологічний процес)», «людина — виробниче середовище», «людина — машина (технологічний процес) — виробниче середовище», а з іншого — «людина — колектив — суспільство», «людина — суспільство — природа».

Для перших трьох систем умови праці розглядаються в межах робочого місця, дільниці, цеху, виробництва, а для двох останніх — у межах підприємства, галузі, регіону [15, c. 7-9].

Забезпечення необхідних умов трудової діяльності здійснюється за трьома напрямами;

• формування сприятливих умов праці, збагачення її змісту;
• поліпшення умов праці у зв’язку з наявністю несприятливих факторів чи зростаючими потребами суспільства, а за немож­ливості поліпшення умов праці — підтримання їх на досягнутому рівні;
• захист працівників від наявних та можливих небезпек та виробничої шкідливості, тобто охорона праці [5, с. 14].

Найефективнішими є заходи, спрямовані на формування сприятливих умов на нових підприємствах або в порядку реконструкції на діючих.

Для більшості підприємств характерним є планомірне поліпшення умов праці та захист працівників від небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

2. Порядок оцінки стану охорони праці  й ефективності  заходів для її  поліпшення

При оцінці ефективності заходів щодо охорони праці необхідно користуватися сукупністю чотирьох груп показників:

1) показники зміни стану умов праці;

2) соціальні показники;

3) економічні показники;

4) соціально-економічні показники.

При цьому враховуються наступні фактори виробничого середовища [1]:

– зміна кількості машин і механізмів, виробничих приміщень, що відповідають вимогам стандартів безпеки праці й інших нормативних актів;

– поліпшення санітарно-гігієнічних показників;

– зниження вмісту шкідливих речовин у повітрі;

– поліпшення метеоумов;

– зниження рівня шуму і вібрації;

– поліпшення освітлення й ін.;

– поліпшення психофізіологічних показників;

– зниження підвищених фізичних навантажень;

– зниження нервово-психічних навантажень;

– поліпшення естетичних показників;

– раціональна організація робочих місць;

– благоустрій приміщень і територій;

– естетичність оформлення інтер’єрів.

Зміна стану умов праці за факторами оцінюється різницею їхньої абсолютної величин до і після впровадження заходів чи різницею досягнутих або прогнозованих результатів, а також зіставленням відносних показників, що характеризують ступінь, відповідності тих чи інших факторів граничне припустимим концентраціям (ГПК), граничне припустимим рівням (ГПР) чи заданим значенням[2].

Комплексна оцінка зміни умов праці виробляється з урахуванням приросту числа робочих місць, на яких умови праці приведеш у відповідність з нормативними вимогами.

До соціальних належать наступні показники, що характеризують трудову діяльність:

— фізіологічні, що характеризують зміни функціонального стану організму людини під впливом виробничої діяльності;

— психологічні, що характеризують особливості психічної діяльності й особистості людини в процесі праці;

— генетичні, що характеризують вплив умов праці на відтворення робочої сили;

— трудова активність, що характеризує ступінь віддачі виробництв працівником у процесі його професійної діяльності фізичних, інтелектуальних і психологічних здібностей;

— рівень професійної і загальної захворюваності, пов’язаної з несприятливими умовами праці;

— чисельність зайнятих на робочих місцях, що відповідає нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремими факторами), і скорочення чисельності працюючих у несприятливих умовах праці;

— плинність кадрів через незадоволеність умовами праці;

— пільги і компенсації по скороченню (ослабленню) результатів впливу на працюючих несприятливих виробничих факторів, підтримці і відновленню нормального функціонування фізіологічних систем організму при особливих навантаженнях на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці;

— ступінь задоволеності працею;

— престижність професії.

До економічних показників реалізації заходів щодо поліпшення стану охорони праці належать:

— пільги і компенсації особам, зайнятим на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці;

— витрати на лікування виробничо-обумовлених і професійних захворювань, а також травм, отриманих на виробництві;

— допомога при хворобах, виробничо-обумовлених чи професійних захворюваннях, а також потерпілим у результаті нещасних випадків на виробництві;

— пенсії інвалідам;

— витрати на перепідготовку кадрів через їхню плинність, викликану несприятливими умовами праці;

— зниження випуску продукції, обумовлене тимчасовою непрацездатністю працівників.

Соціально-економічні показники носять економічний характер і виражаються у вигляді економії чи запобігання втрат живої й упредметненої праці в народному господарстві, на підприємствах і в сфері особистого споживання.

Важливим елементом діяльності в області охорони праці є її ефективність. Оцінка ефективності планованих і здійснюваних заходів щодо охорони праці передбачає сполучення соціальних, соціально-економічних, інженерних (технічних) і економічних показників, що характеризують виробниче середовище до і після здійснення заходів. Ці показники мають відносну самостійність і тому тільки в комплексі дозволяють установити ефективність зробленої чи планованої роботи. Найважливішим показником при цьому є соціальний. Економічні показники конкретизують об’єктивну оцінку ефективності заходів, однак для робіт в області охорони праці економічна ефективність є важливої, але не головною. Навіть при відсутності економічного ефекту актуальність заходів в охороні праці визначається насамперед їхньою соціально-оздоровчою значимістю [12, c.63].

Витрати на здійснення заходів щодо охорони праці включають капітальні інвестиції і поточні витрати.

До капітальних інвестицій належать одноразові витрати:

– на створення основних фондів для поліпшення охорони праці (склад цих фондів відповідає основним напрямкам проведених чи планованих заходів);

– на удосконалювання техніки і технології виробництва з метою підвищення рівня охорони праці.

Поточні витрати включають витрати на зміст і обслуговування основного технологічного устаткування, викликані його удосконалюванням з метою поліпшення охорони праці.

При здійсненні багатоцільових заходів визначення суми капітальних інвестицій і поточних витрат, зв’язаних з поліпшенням охорони праці, робиться розрахунковим шляхом з використанням даних про вартість відповідних робіт у проектах-аналогах, укрупнених розцінок, нормативів витрат.

При економічному обґрунтуванні заходів щодо поліпшення охорони праці витрати на їхнє здійснення визначаються як сукупні поточні витрати і капітальні інвестиції, приведені до року з урахуванням фактора часу (інфляції).

Варто розрізняти витрати на здійснення заходів:

– результати від реалізації яких будуть отримані в короткостроковому чи довгостроковому періоді з приблизно рівними значеннями річних поточних витрат і капітальних інвестицій за роками розрахункового періоду;

– результати від реалізації яких будуть отримані через тривалий термін (наприклад, заходи, спрямовані на зниження захворюваності), а величина поточних витрат і капітальних інвестицій змінюються в часі (перемінні за роками) [4, c. 111].

Фінансування заходів щодо поліпшення охорони праці може здійснюється на багатоцільовій і одноцільовій основі. При багатоцільовому фінансуванні, коли заходу щодо поліпшення умов праці і підвищення рівня безпеки виробничих процесів, технологій, устаткування, машин і механізмів є складовою частиною реконструкції, модернізації, упровадження нових способів виробництва, кошти входять у капітальні інвестиції на відновлення виробництва й окремо на охорону праці не виділяються. Одноцільове фінансування передбачає фінансування лише трудоохоронних заходів.

Джерелами фінансування заходів щодо поліпшення умов праці на підприємстві можуть бути:

– власні кошти підприємств;

– кредити;

– бюджетів засоби держави;

– благодійні внески і пожертвування.

Власні засоби підприємства на охорону праці формуються за рахунок чистого прибутку.

Віднесення витрат до валових витрат виробництва регламентується актами законодавства.

Рішення про використання частини прибутку для поліпшення умов і безпеки праці приймає менеджер підприємства.

Кредити як джерело фінансування заходів щодо поліпшення охорони праці використовується за умови економічного обґрунтування їх доцільності з урахуванням терміну погашення, плата за кредит і очікуваний ефект.

Бюджетні засоби держави у вигляді пільгових кредитів, пільг по оподатковуванню і прямих субсидій для поліпшення стану охорони праці надаються і використовуються відповідно до нормативних документів держави.

Показники соціальної і соціально-економічної ефективності витрат на охорону праці розраховуються як відносини величин соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних на їхнє здійснення (або навпаки), і використовуються для визначення і порівняння фактичного рівня питомих витрат, необхідних для зниження частки працюючих у несприятливих умовах праці, рівня травматизму, захворюваності, плинності кадрів на різних підприємствах і в галузях [5].

3. Шляхи вдосконалення умов праці на підприємстві

Фактори середовища впливають на працездатність людини і стан її здоров’я. Метою організації праці є зниження ступеня небезпечного впливу умов праці на людський організм і створення зручних і комфортних умов. Домогтися цього можна, установивши контроль за дотриманням відповідних нормативів, що регулюють умови праці, а також розробивши і реалізувавши міри захисту від несприятливого і шкідливого впливу зовнішнього середовища.

Розглянемо зазначені вище групи факторів середовища докладніше.

До фізичних умов зовнішнього середовища відносяться:

• температура, вологість, запиленість і забруднення повітря;
• виробничий шум і вібрації;
• освітленість і фарбування приміщень, засобів і предметів праці;
• ступінь безпеки праці й т. ін.

Температура повітря помітно впливає на працездатність людини. Джерелами виділення тепла є не тільки засоби виробництва (машини, устаткування, технологічні лінії), але і самі люди.

Нормальною вважається температура повітря: для фізичної роботи + 10—16°С, для помірковано фізичної +18—23°С. При важкій фізичній праці припустима температура повітря +12—16°С. Санітарна норма температури повітря диференціюється з урахуванням сезону (пори року), кліматичних зон, переваги променевого і конвекційного тепла, інтенсивності опромінення.

Створення комфортного мікроклімату на робочому місці досягається за допомогою вентиляції, повітряного душу, установки кондиціонерів, а також інших технічних засобів захисту від холоду і тепла, наприклад, з використанням теплоізоляційних матеріалів.

Організм людини піддається впливу різних фізичних властивостей повітряного середовища, таких, як конвекція, випари і випромінювання. Ці показники підсилюють свою дію під впливом підвищеної вологості і швидкості руху повітря. Вологе повітря підсилює інтенсивність віддачі тепла організмом, тому що має більшу теплопровідність. При нормальному стані повітряного середовища відносна вологість повітря повинна бути в межах 30—60%. Для нормалізації вологості і швидкості руху повітря в закритих приміщеннях підприємства також розробляється комплекс спеціальних заходів організаційно-технічного характеру. На працездатність людини негативно впливають шум і вібрація. Шум створюється впливом на органи слуху хаотичних звуків різної частоти і безладним поєднуванням тонів.

Шум заглушує сигнали, що супроводжують трудовий процес, утруднює сприйняття мови, маскує небезпеку, заважає спостереженням за роботою машин і устаткування. В результаті у працівників знижується слухова чутливість, розвивається приглухуватість, тобто відбувається стійка патологічна зміна слухового апарата. Відповідно знижується працездатність людини, у першу чергу, через вестибулярну перенапругу [2, c. 8].

Для зменшення шуму, а також скорочення часу, упродовж якого працівник підпадає під вплив шуму понад 85 дб, можуть використовуватися індивідуальні засоби захисту ушей.

Вібрація — це механічне коливання, що має однакову із шумом природу. Розрізняють загальну і місцеву вібрації. При місцевій вібрації подразнюються спеціальні сприймаючі органи — рецептори вібраційної чутливості. Негативний вплив вібрації на працездатність людини пов’язаний зі значною витратою нервової енергії, порушенням нормального стану процесів порушення і гальмування. Вібрація є причиною стомлення і може привести до розладу нервової системи. При високих параметрах вібрації (частоти й амплітуди) можливе підвищення артеріального тиску, зниження витривалості м’язів і уповільнення рухових реакцій людини.

Для усунення шкідливого впливу вібрації необхідний постійний контроль над її рівнем на робочих місцях і відповідні міри захисту. Як міри захисту від вібрації, а також шуму застосовуються технологічні й інструкторські розробки з використанням різних ізоляторів.

Важливим фактором впливу на людину є світло. Працездатність людини багато в чому залежить від впливу на її організм електромагнітного випромінювання, що утворює світло. Найкращий вплив робить природне денне світло. Співвідношення хвиль різної довжини у видимому світлі утворює його спектральний баланс. Такий баланс сонячного світла змінюється залежно від часу доби, пори року, погоди і віддаленості від екватора, а також від рівня забруднення повітря. Рефлекторно світло для людини пов’язане з періодом її активної діяльності. Стомлення зорового нерва в результаті недостатньої освітленості викликає загальне стомлення організму. Якість освітлення залежить від джерел світла і рівномірності його розподілу. Джерелами світла поряд із природним джерелом (сонцем) можуть бути засоби штучного освітлення — лампи розжарювання, люмінесцентні і галогенні. Різні види електричного освітлення мають різний спектральний баланс, що може шкідливо впливати на фізичний і психічний стан працівника. Для виконання конкретних робіт має значення напрямок світлового потоку на робоче місце: зверху, знизу чи збоку [2, c. 9].

Оптимальний рівень освітленості знаходиться в межах 1000—2000 Лк. Основними вимогами до раціонального освітлення є:

• достатній його рівень;
• рівномірність;
• правильний вибір напрямку світла;
• відсутність тіней, особливо рухомих;
• захист від сліпучого дії джерел світла;
• забезпечення необхідного спектрального складу світла (для окремих видів робіт).

Велике значення для створення сприятливих умов праці має колірна гама фарбування приміщення і засобів праці. Колір може справити на працівника як позитивний (лікувальний), так і негативний вплив, що викликає гноблення психофізіологічних функцій. Кольори можуть бути теплими і холодними, і саме з цими якостями кольору пов’язаний їхній вплив на людину.

Дослідженнями встановлено:

• червоний колір, насичено червоний, створює стан активності, сміливості й агресії, він впливає на організм, підвищує тиск, активізує імунітет людини, допомагає перебороти апатичність, анемію. Але у великих дозах може викликати роздратування і невроз;
• пурпурний і багряний тони створюють радісний настрій, розширюють кровоносні судини і знижують тиск;
• жовтогарячий налаштовує на контакти, взаємодію й активний пошук, сприяє зміцненню легеневої тканини; він протидіє млявості і депресії, стимулює роботу серця, регулює тиск;
• жовтий колір вважається відкритим, веселим і легким, він товариський і спокійний, зміцнює нервову систему і поліпшує травлення; добре допомагає при розумовій праці, сприяє подоланню депресивних станів;
• зелений колір вважається кольором життя і природної мудрості, він має цілющу дію, сприяє росту кліток і регенерації тканин, допомагає при захворюваннях серцево-судинної системи, знижує тиск, заспокоює нервову систему і стабілізує емоції;
• синій колір є трансцендентним, це колір космічних далей, він сприяє відновленню нервової системи, поліпшує зір, стимулює імунну систему, тонізує судини. Але у великих дозах може призвести до розсіювання уваги;
• блакитний колір робить гарний вплив при захворюваннях центральної нервової системи і хворобах обміну, допомагає організму справитися з запаленнями;
• фіолетовий колір підживлює мозок, діє омолоджуюче на організм, знижує депресію;
• рожевий колір поліпшує настрій і лікує меланхолію;
• білий колір діє освіжаюче, відтінює багатство інших кольорів. Але у великій дозі може створювати монотонність і діяти пригнічуюче.

У групі хімічних факторів відзначаються:

• пил,
• токсичні речовини й т. ін.

Негативно впливає на організм людини забруднення повітряного середовища в робочих приміщеннях. При виконанні деяких видів праці відбувається забруднення повітряного середовища за рахунок утворення аерозолей, тобто висячих у повітрі часток твердої чи рідкої речовини як наслідків процесу горіння чи плавлення. Забруднення повітря відбувається за рахунок пилу, що може бути органічного, неорганічного, радіаційного чи змішаного походження. Органічний пил утворюється із рослинних і тваринних залишків, а неорганічний — з металів і мінеральних речовин. Пил впливає на органи дихання, зір і шкірний покрив. Активність пилу залежить від розмірів його часток: чим дрібніші частки, тим довше вони тримаються в повітрі і становлять велику небезпеку для організму Небезпечна наявність не тільки часток пилу в повітрі, але і хімічних речовин. Тому для підтримки нормального стану повітряного середовища приміщень потрібні заходи для його очищення. З цією метою застосовуються більш досконалі технології виробництва, ведеться робота з обмеження надходження забруднюючих речовин у навколишнє середовище та впроваджується строгий контроль за гранично припустимими концентраціями (ГПК) речовин у повітрі, удосконалюються робочі інструменти, впроваджуються засоби колективного й індивідуального захисту працівників.

Негативний вплив на людину справляють токсичні речовини. Токсин — це отруйна речовина, що порушує при певній дозі роботу людського організму. До токсинів у зовнішньому середовищі відносяться: застосовувані у виробничих технологіях вуглеводні (метан, бутан, гексан і т. ін.), амілени, бутилени, пестициди, свинець, а також такі промислові хімікати, як диоксиди, окис етилену (використовується для стерилізації хірургічних інструментів), хлористий вініл (застосовується у виробництві пластику), миш’як і його з’єднання, азбест, нікель і марганець. До токсинів належать також численні хвороботворні бактерії, що викликають захворювання людини. [9, c. 240-241]

За кілька останніх десятиліть в усьому світі зросла увага до впливу такого фактора середовища, як радіація. Радіація — це різновид високих енергій, що повсюдно знаходяться в навколишньому середовищі. Вона поширюється у вигляді електромагнітних хвиль чи радіоактивних часток, що містяться в різних речовинах. Існують два типи радіації. Перший — це іонізуюче випромінювання (рентгенівське, ядерне). Воно здатне перетворювати атоми в електрично заряджені частки — іони. Другий тип радіації вважається менш могутнім. Він пов’язаний з неіонізуючим випромінюванням (лазери, мікрохвилі, радіохвилі).

Техногенна радіація, на відміну від природної, є прямим наслідком людської діяльності. її джерелами можуть служити медичні прилади, електронний годинник, теплові і ядерні електростанції, ядерна зброя. І природна, і породжувана людською працею радіація можуть приносити як користь, так і шкоду. Шкідливий вплив пов’язаний з тим, що висока доза радіації руйнує тканини людського організму.

Розглянуті вище умови праці (фактори середовища), вимагають уважного ставлення для збереження працездатності людини і підтримки стабільно високого рівня продуктивності праці.

Адміністрація підприємства зобов’язана забезпечити працівникам збереження здоров’я і безпечні умови праці. Для цього впроваджуються сучасні засоби техніки безпеки, що попереджають виробничий травматизм, і забезпечуються санітарно-гігієнічні умови, що запобігають професійні захворювання. У цій роботі орієнтиром повинні служити міжгалузеві і галузеві правила з охорони праці, санітарні правила і норми.

Визначені напрямки, існуючі заходи та методи управління, аналіз факторів, які дозволили розробити механізм функціонування системи соціально-економічного управління умовами та охороною праці на промисловому підприємстві. Зазначений механізм базується на сполученні різноспрямованих методів управління, розширенні їх переліку, враховує чинники зовнішнього середовища та внутрішньої сфери виробництва, втілює комплексний підхід до вирішення існуючих проблем в сфері охорони праці та поліпшення умов праці і спрямований на отримання позитивних соціально-економічних результатів.

На теперішній час на підприємстві  широко запроваджується комплексна автоматизація технологічних процесів, яка дає змогу поряд з високими темпами зростання продуктивності праці, підвищенням якості продукції, поліпшити умови та охорону праці. Такі умови праці визначаються стабільністю роботи устаткування і характеризуються монотонністю, великою мотивацією значимості діяльності в силу високої ціни помилок, що потребує від людини нервово-емоційного напруження уваги та зору, яка займає 60- 80 % робочого часу.

Виділяють такі напрями поліпшення умов праці на підприємстві:

—      удосконалення технологічних процесів ;

—      механізація та автоматизація виробничих процесів;

—      впровадження дистанційного управління виробничими процесами для виведення людини з зони несприятливих умов праці;

—      удосконалення конструкцій устаткування або заміна застарілого устаткування новим;

—      раціональне планування та інженерне забезпечення виробничих процесів;

—      улаштування та реконструкція діючих вентиляційних систем;

—      виготовлення та установка ефективних інженерно-технічних засобів охорони праці (огороджень, засобів сигналізації, контролю запобіжних пристроїв тощо);

—      реалізація конструктивних рішень для доведення до норми рівнів шуму, вібрації, температурного режиму тощо;

—      раціоналізація режимів праці та відпочинку ;

—      використання індивідуальних засобів захисту тощо.

Здійснення заходів з поліпшення умов праці на підприємстві  чинить стимулюючий вплив як на економічні, так і на соціальні результати виробництва.

До економічних результатів впливу умов праці на людину, які мають позитивне значення, слід віднести підвищення продуктивності праці, раціональне використання основних виробничих фондів.

Сприятливі умови сприяють підвищенню продуктивності праці за рахунок раціональнішого використання робочого часу завдяки зниженню цілоденних втрат через тимчасову непрацездатність та виробничий травматизм.

Зростання продуктивності праці супроводжується також, як правило, досягненням високої якості продукції та послуг, а скорочення витрат робочого часу сприяє зменшенню собівартості продукції.

За даними досліджень, комплекс заходів з поліпшення умов праці може забезпечити приріст продуктивності праці на 15—20 % [6, с. 87].

Поліпшення умов і впровадження заходів із забезпечення безпеки праці на підприємстві  сприяють також скороченню плинності кадрів. Враховуючи те, що за мотивами «небезпечні та шкідливі умови» в промисловості звільняється до 20 % усіх звільнених за власним бажанням, а в будівництві — понад 25 %.

Слід зазначити, що позитивні економічні результати тісно пов’язані як з особистими факторами (дієздатність, працездатність), так і з соціальними результатами.

Зростання продуктивності праці пов’язано зі скороченням витрат робочого часу, зумовлених тимчасовою непрацездатністю, підвищенням ефективності використання робочого часу та продовженням періоду активної трудової діяльності.

Несприятливі умови праці приводять до зворотних результатів: різних форм та ступенів стомленості працівників, функціонального напруження організму.

До негативних економічних результатів належать такі: недоодержання додаткового продукту, непродуктивне споживання робочої сили, зниження продуктивності праці.

Крім того, слід звернути увагу на соціальні результати впливу умов праці на працівників.

До позитивних соціальних результатів можна віднести ступінь сприятливого впливу процесу праці на стан здоров’я людини, її ставлення до праці, соціальну активність, а також максимальне задоволення умовами праці.

Негативним соціальним результатом є зниження творчої активності, зацікавленості в праці, трудової дисципліни, а також зростання плинності кадрів унаслідок несприятливих умов праці.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов праці на підприємстві  виражаються у вигляді економії за рахунок зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних зах­ворювань.

Висновки

Отже, умови праці впливають на працездатність людини. Дотримання діючих норм і рекомендацій при встановленні і контролі за факторами зовнішнього середовища є важливим елементом раціональної організації праці.

Найгострішим питанням охорони праці є боротьба з виробничим травматизмом. Документи міжнародної організації праці, Кодекс законів про працю України, Закон України «Про охорону праці» у цих питаннях спрямовані на вивчення і врахування виробничого травматизму, забезпечення роботодавцями безпечної праці, відшкодування збитків потерпілим, профілактику травматизму, забезпечення працівників інформацією з питань охорони праці й техніки безпеки.

Дослідження теоретичних концепцій управління та аналіз стану умов праці стали підставою для висновку про те, що пріоритетними напрямками соціально-економічного управління умовами та охороною праці в сучасних умовах повинні бути підвищення економічної відповідальності власників підприємств за шкоду, що заподіяна здоров’ю працюючих несприятливими умовами праці; управління витратами, пов’язаними з умовами праці, що дозволяє вирішувати проблеми фінансування заходів з охорони праці на підприємствах; стимулювання посилення діяльності та зацікавленості працівників у поліпшенні умов праці; створення і забезпечення системи соціальних пільг і гарантій, впровадження соціальних і соціально-психологічних методів, заходів щодо управління умовами й охороною праці.

Отже, для постійної підтримки високого рівня безпеки робіт, забезпечення їхньої нешкідливості і сприятливості умов праці необхідно здійснювати заходи, що дозволяють оцінювати стан охорони праці у всіх галузях народного господарства і на всіх рівнях виробничої діяльності, корегувати їх у необхідних випадках. Виконання цих функцій покладається на органи нагляду і контролю в області охорони праці.

Державний нагляд за дотриманням законів й інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

– спеціально уповноважений орган виконавчої влади по нагляду за охороною праці;

– спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

– спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

– спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать у своїй діяльності від будь-яких господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Список використаної літератури

1. Буценко В. Небезпечні умови праці і соціальний захист: Про деякі проблеми атестації робочих місць за умовами праці //Праця і зарплата. — 2003. — № 43. — C. 8-9
2. Войтенко А. Оздоровлення та оптимізація умов праці: Основні напрями розвитку досліджень з гігієни праці на транспорті/ А.Войтенко //Охорона праці. — 1999. — № 7. — C. 39-40
3. Гадзевич О. І. Оплата праці в умовах ринку: теорія, практика: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ О. І. Гадзевич. — К.: Кондор, 2008. — 401 с.
4. Геврик Є. О. Техника безпеки: Навчальний посібник/ Є. О. Геврик, Г. В. Сомар, Н. П. Пешко. — К.: Зовнішня торгівля: Ельга, 2006. — 316 с.
5. Дмитренко Г. Вступ до спеціальності «Управління персоналом та економіка праці»: Опорний конспект лекцій/ Геннадій Дмитренко, Віктор Колпаков, Наталія Протасова,; Міжрегіональна академія управління персоналом. — К.: МАУП, 2006. — 77 с.
6. Ковальова Г. Проблеми стресу в умовах виробництва/ Г.Ковальова //Охорона праці. — 2002. — № 2. — C. 37-39
7. Крушельницька Я. Фізіологія і психологія праці: Підручник / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2003. — 367с.
8. Матюха М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник для дистанційного навчання/ Микола Матюха; Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини «Україна». — К.: Університет «Україна», 2007. — 305 с.
9. Менеджмент персоналу: Навчальний посібник/ В. М. Данюк, В. М Петюх, С. О. Цимбалюк та ін.; За заг. ред. В. М. Данюка, В. М. Петюха; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2005. — 398 с.
10. Методика контролю стану умов та безпеки праці //Охорона праці. — 2003. — № 9. — C. 37-38
11. Миценко І. Забезпечення сприятливих і безпечних умов праці як об’єкт управління/ І.Миценко //Україна: аспекти праці. — 1998. — № 5. — C. 38-42
12. Миценко І. Умови праці на виробництві: Навчальний посібник/ Іван Миценко,. — Кіровоград, 1999. — 322 с.
13. Миценко І. Управління умовами праці на підприємстві/ І.Миценко //Охорона праці. — 1998. — № 2. — C. 9-10
14. Панченко И.В. Организация эффективного социально-экономического управления условиями и охраной труда на современном предприятии // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие Т.3 / НАН Украины. ИЭП. – Донецк, 2006. – С. 270-276
15. Порядок складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці //Охорона праці. — 2006. — № 7: Бібліотека спеціаліста. — C. 6-18
16. Савченко В. Створення ефективних робочих місць-важлива умова стабілізації й економічного зростання //Україна: аспекти праці. — 1998. — № 7. — C. 13-15
17. Самойленко О. Атестація робочих місць — шлях до поліпшення умов праці/ О. Самойленко //Охорона праці. — 2008. — № 1. — C. 4142
18. Сторчак С. Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці //Охорона праці. — 2002. — № 5. — C. 6-9
19. Тачинський М. Оперативний контроль за станом умов праці //Охорона праці. — 2001. — № 2. — С.6-7
20. Ткачук С. Методологічні основи визначення критеріїв оцінки умов праці //Охорона праці. — 1997. — № 8. — C. 34-39

Додатки

Додаток 1. Добова витрата енергії (в ккал)

Рівень тяжкості праці Витрата енергії І — мала м’язова робота 2200-2600 II — робота помірної тяжкості 2800-3400 III — тяжка робота 3600-4000 IV — дуже тяжка робота 4200-6000 і вище