Основні проблеми та перешкоди розвитку підприємства в Україні

Вступ

Як відомо, найнеобхіднішою складовою економічного розвитку країни, найефективнішим інструментарієм підтримки життєдіяльності людей, формою їх участі у власній економіці є мале підприємництво. Власне воно посідає важливе місце у підприємницькому середовищі, цілковито та істотно впливає на структурну перебудову в економіці країни, робить певний внесок у збільшення загальних обсягів виробництва, сприяє економії та раціональному використанню усіх ресурсів, створює певне середовище для розвитку конкуренції та ліквідації монополії, забезпечує гнучкість, стабільність та стійкість економічної системи, підводить її до потреб певних споживачів, виконує важливу соціальну роль — надає велику кількість робочих місць та проявляє себе як джерело доходу значного прошарку населення, визначає темпи економічного розвитку та зростання, структуру та якість валового національного продукту.

На превеликий жаль, у сучасних умовах господарювання вітчизняне мале підприємництво не виконує тих функцій, які на нього покладає суспільство. Адже у своєму розвитку воно постійно наштовхується на численні перешкоди, які притаманні не лише малим підприємствам у будь-якій економічній моделі ринкового типу, а й на особливі перешкоди, які характерні лише національній економіці.

1. Основні проблеми, які перешкоджають ефективному розвитку вітчизняного підприємництва

На думку вітчизняних підприємців, основними проблемами, які заважають розвитку малого та середнього підприємництва в Україні, є [1]:

• високий рівень оподаткування (нарахування на фонд заробітної плати; неможливість показати реальний фінансовий стан (збитки підприємства); неможливість повернення ПДВ; велика кількість різноманітних прямих і непрямих податків та зборів);
• обтяжлива система звітності (велика кількість (одна з найбільших в Європі) різноманітних звітів та організацій, до яких вони подаються; постійні зміни законодавчої бази, відстеження яких потребує неабияких зусиль);
• невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу (протиріччя законодавчих актів між собою; незахищеність перед рейдерськими захопленнями, пов’язаними з корумпованістю судової системи та неефективністю виконавчої служби);
• відсутність чітко сформованої державної політики у сфері підтримки малого та середнього підприємництва;
• збільшення адміністративних бар’єрів (реєстрація, ліцензування, сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання орендних відносин тощо);
• надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб’єкта господарювання.

До факторів, що стримують розвиток малого підприємництва в Україні, також слід віднести:

• надмірний розвиток корупції та бюрократизму, що обумовлює значну питому вагу трансакційних витрат у загальному обсязі господарських витрат суб’єктів малого бізнесу;
• відсутність ефективних механізмів кредитування та страхування суб’єктів малого бізнесу, незахищеність банківських установ від різноманітних типів ризиків, пов’язаних із кредитуванням малих підприємств;
• недоступність бізнес-освіти для персоналу малих підприємств, відсутність соціальних гарантій.

Якісний аналіз зазначених проблем ефективного розвитку вітчизняного підприємництва дозволяє виділити головну його перешкоду неефективність податкової системи. Адже, як засвідчує досвід, в Україні чинне податкове законодавство не заохочує суб’єктів економічної діяльності інвестувати гроші в легальну економіку. Так, за оцінками експертів, загальне податкове навантаження в Україні майже вдвічі перевищує цей показник у групі країн, до якої вона належить за показником ВВП на душу населення [2]. Відповідно ж до рейтингу «Doing business 2009» серед 181 країни Україна за податковим тягарем посіла 180 місце [3].

Зрозуміло, що наявні перешкоди розвитку вітчизняного підприємництва аж ніяк не відповідають інтересам економічних суб’єктів, тому останні, керуючись власними потребами, змушені вести пошук більш сприятливих шляхів використання доступних їм ресурсів, у тому числі виходячи за межі чинного законодавства. Це спонукає їх до встановлення нових правил здійснення господарських операцій, у яких регулююча і контролююча роль держави поступово заміщується неформальними угодами між ними. Іншими словами, суб’єкти малого підприємництва змушені «шукати захисту в тіні». Так, наприклад, з метою ухилення від оподаткування створюються нелегальні підприємства, фірми, цехи тощо, які не проходять державної і податкової реєстрації, продукція та фінансові потоки яких не обліковуються, а доходи працівникам виплачують, обминаючи встановлений порядок касового обслуговування.

За різними оцінками, тінізація малого бізнесу в Україні складає більше 50 %. Найвищий рівень тіньової діяльності спостерігається у торгівлі (нелегалізований (тіньовий) товарообіг у сфері роздрібної торгівлі становить близько 32 %) [4, с. 92-94].

На думку професора В. Волика, виникнення і результативність прихованої підприємницької діяльності, темпи й пропорції її розвитку та поширення залежать від суб’єктивних і об’єктивних факторів. До суб’єктивних факторів належить наявність у будь-якому суспільстві певної групи громадян, здатної ризикувати за різних обставин. Серед об’єктивних факторів поширення тіньової економіки слід виділити: спад виробництва у визначальних галузях економіки; недосконалість діючої моделі конкуренції; повну відсутність або низький рівень державного контролю, майнової та посадової відповідальності за результати підприємницької діяльності на всіх рівнях управління; неадекватність методів регулювання окремих господарських сфер та галузей об’єктивним економічним умовам, які склалися; створення завдяки недосконалості діючого законодавства майже безкарних можливостей приховувати дійсні обсяги виробленої продукції, що обумовлюється наявністю легальних механізмів тінізації; достатня наповненість джерел формування тіньових доходів [5, с. 15].

2. Перешкоди розвитку підприємництва в Україні та шляхи їх вирішення

Перехід до ринкової економіки тісно пов’язаний з виникненням і розвитком підприємницького сектора, з формуванням нових форм господарської діяльності. На етапі завершення переходу до приватної власності, відмови від примусових неекономічних механізмів залучення людей до праці, реалізації економічних мотивів і стимулів корисної продуктивної діяльності роль підприємництва у суспільстві тільки посилюється.

Економічна могутність і безпека держави, насамперед, визначається життєвим рівнем її населення. Розвиток підприємницької діяльності спрямований саме на досягнення такого результату, тому що при низькому життєвому рівні, відсутності платоспроможного попиту, підприємницька діяльність втрачає свій сенс.

В Україні існує цілий ряд проблем, які перешкоджають розвитку підприємництва як зовнішніх, так і внутрішніх.

Для того, щоб сформулювати сутність перешкод, для початку треба сформулювати чітке визначення суті підприємницької діяльності. На жаль, визначення підприємництва, що викладене в Законі України «Про підприємництво», не досить чітке та у повній мірі не відповідає загальновизнаному у світовій практиці. Підприємництво — це незалежна від роботодавця діяльність, спрямована на задоволення власних та суспільних життєвих потреб. Тобто, на відміну від визначення, що подане у згаданому Законі, підприємцями є власники того чи іншого господарюючого суб’єкта, а не його управлінський персонал. Звідси випливає, що підприємцем є власник або співвласник відповідного суб’єкту господарювання, а, отже, існуючі перешкоди на шляху розвитку підприємництва — це перешкоди у дотриманні прав власності, з усіма витікаючими звідси наслідками.

Наступною перешкодою розвитку підприємств є якість створюваної нормативно-правової бази. Деякі закони, які мають цілком обґрунтовану назву та преамбулу, за своїм змістом не відповідають поняттю «Закон», бо мають подвійне трактування. Особливо наочно це видно у комплексі нормативно-правових актів, які визначають систему реєстрації новостворених підприємницьких структур, оподаткування та контролю за безпосереднім здійсненням підприємницької діяльності.

Діючий в Україні принцип оподаткування, на відміну від загальноприйнятого, є принципом оподаткування намірів, а не результатів діяльності. Мається на увазі, що у нас оподаткуванню підлягає удаваний, а не реальний прибуток, отже, оподаткуванню піддягають не отримані реально кошти. Такий підхід дуже стримує розвиток підприємницької діяльності, бо за несвоєчасну (за законом) сплату податку застосовуються дуже жорсткі санкції, які здатні розорити будь-кого.

Складність системи оподаткування, що собою являє нестабільне законодавство, високі ставки на ряд податків, велика кількість податків, часті зміни податкової звітності, залишається найсуттєвішими перешкодами в розвитку підприємництва.

Ще однією важливою перепоною в розвитку підприємницької діяльності є низький рівень економіко-правових знань тих, хто вважає себе підприємцем або хоче ним стати. Це відображається в наявності різних інтересів у підприємця і менеджера. Тобто, підприємець (власник) у першу чергу зацікавлений у отриманні прибутку, і йому не цікаво, як це відбувається, бо це є проблеми найманого менеджера. Менеджер же, навпаки, у першу чергу переймається поточними проблемами ефективного керівництва підприємством, його розвитку, а прибуток власника — це тільки останній, кінцевий результат ефективної діяльності. Тому у наших конкретних умовах, коли власник (підприємець) є водночас і менеджером цього підприємства, бажання якнайшвидшого одержання прибутку будь-яким шляхом перемагає вимоги ефективного управління і призводить до занепаду підприємства.

Не менш важливе місце займає проблеми низької можливість отримання кредитів, особливо для малого та середнього бізнесу. Це стосується умов отримання кредитів виключно під заставу, методології визначення вартості застави, рівня відсоткових ставок на надані кредити, відсутність механізмів венчурного кредитування та інвестування.

Реформування також потребують процедури реєстрації підприємств, ліцензування, сертифікації та стандартизації продукції, порядок проведення перевірок господарської діяльності тощо.

Отже, основними факторами, які гальмують розвиток підприємницького сектору є:

— організаційно-правові труднощі започаткування бізнесу, особливо на стадії переходу від реєстрації до початку діяльності;

— недоступність кредитних ресурсів як для започаткування, так і ведення бізнесу чи його відновлення, недостатні зв’язки з міжнародними фінансовими організаціями по залученню інвестицій і грантів;

— адміністративні перешкоди у сфері підприємництва;

— неоднозначність та суперечність чинної нормативно-правової бази;

—  територіальні диспропорції, тобто концентрація малих підприємств довкола промислових центрів, відсутність їх відділень у районах і селах;

— громіздка система бухгалтерського обліку і звітності;

— недосконалість та обтяжливість системи оподаткування;

— недостатність професійних знань та досвіду тих, хто займається малим і середнім бізнесом.

Найважливіша роль в усуненні вище перелічених перешкод та забезпеченню подальшому розвитку підприємництва віддається державі. Перш за все необхідно реформувати законодавчу базу, зокрема податкову, що забезпечило б більш прозоре та ефективніше здійснення підприємницької діяльності.

Держава повинна сприяти розвитку фінансового сектора, становленню фінансових інституцій для кредитування підприємств, розвитку гарантування кредитів лізингу обладнання, що забезпечило б вирішення проблеми фінансування підприємств.

Реформування податкової системи повинно передбачати запровадження простої системи нарахувань та сплати податків, скорочення кількості податків, удосконалення системи обчислення податкових зобов’язань, скасування пільг для привілейованих підприємств тощо.

Держава повинна забезпечити підвищення якості управління, тобто гарантування безпеки, забезпеченість виконання договорів, зменшення адміністративних та інших бар’єрів через забезпечення реалізації відповідного законодавства на місцевому рівні при його стабільності протягом 3-5 років.

Спрощення системи отримання дозволів та реєстрації передбачає підвищення ефективності роботи “єдиних вікон” шляхом здійснення більш жорсткого контролю за їх діяльністю.

Особливе значення держава повинна приділяти розвитку малого та середнього бізнесу шляхом удосконалення чинного законодавства, збереження спрощеної системи оподаткування для суб’єктів малого підприємництва. Суттєву роль у фінансовій підтримці підприємництва мають відігравати фонди підтримки підприємництва.

Отже, в Україні на сьогоднішній день є багато проблем, що перешкоджають розвитку вітчизняного підприємництва, вирішення яких забезпечить підвищення ефективності підприємницької діяльності, забезпечить розширення підприємницького сектора, зменшення тіньового сектору. Основну роль у цих перетворення повинна відіграти держава.

3. Механізми державного стимулювання та підтримання розвитку підприємництва

Для зниження рівня тінізації підприємницької діяльності в Україні державним органам влади, на погляд автора, необхідно усі зусилля спрямувати не на боротьбу з цією об’єктивно існуючою проблемою, а на удосконалення інституційного середовища країни та створення сприятливих умов для розвитку офіційної підприємницької діяльності. Тому, перш за все, варто на державному рівні розробити стратегію підтримки малого підприємництва, яка повинна містити такі елементи (напрями) державної політики:

упорядкування нормативного регулювання підприємницької діяльності, що передбачає усунення правових, економічних та адміністративних перешкод у реалізації права на підприємницьку діяльність: спрощення дозвільних процедур щодо здійснення підприємницької діяльності; проведення моніторингу ефективності впливу регуляторних актів на ділову активність і розвиток підприємництва; забезпечення доступу підприємців до електронних реєстрів регуляторних актів; забезпечення систематичних консультацій з суб’єктами малого підприємництва, громадянами, їх об’єднаннями у процесі формування нормативно-правового поля, яке регулює підприємницьке середовище; запровадження «телефону довіри», функціонування консультативно-інформаційного центру як системи зворотного зв’язку між місцевою владою, дозвільними органами та представниками бізнесу в процесі удосконалення нормативно-правового поля для підприємництва; проведення соціологічних та аналітичних досліджень з метою визначення законодавчих перешкод розвитку малого бізнесу; забезпечення вільного доступу підприємців, їх громадських організацій до інформації органів державної влади та місцевого самоврядування стосовно питань провадження регуляторної політики та покращення бізнес-середовища тощо;

фінансово-кредитна та інвестиційна підтримка малого бізнесу. Даний напрям державної політики повинен передбачати: обстеження потреб малого підприємництва щодо отримання фінансових ресурсів для започаткування; розробку та впровадження механізмів кредитування інвестиційних проектів суб’єктів малого підприємництва на пільгових умовах; фінансування інвестиційних проектів на зворотній безпроцентній основі; здешевлення банківського кредитування для суб’єктів малого підприємництва (часткова компенсація відсотків за кредит); запровадження моніторингу ефективності використання суб’єктами малого підприємництва отриманих бюджетних коштів;

ресурсне та інформаційне забезпечення, формування інфраструктури підтримки підприємництва (створення та постійне оновлення бази даних незадіяних приміщень виробничих площ, обладнання, устаткування, об’єктів незавершеного будівництва; упровадження для малих підприємств системи пільгової орендної плати з відстрочкою оплати та зарахуванням витрат на ремонт і обладнання об’єкта до вартості орендної плати; моніторинг ефективності використання приміщень та обладнання, наданого підприємцям в оренду; створення кредитної спілки; науково-методичне забезпечення сфери малого підприємництва тощо);

цільові проекти та підпрограми.

Висновки

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що, незважаючи на позитивні зрушення у розвитку підприємництва в Україні, існують проблеми, які стоять на заваді повноцінному його функціонуванню, а саме:

• неефективність державної підтримки підприємництва, що має прояв через слабкий розвиток фінансово-кредитної інфраструктури, практичну відсутність масової організаційної, консультативної, інформаційної, науково-технічної державної підтримки підприємництва, недієвість державного захисту прав підприємців, що спричинює загострення об’єктивних проблем підприємництва і недостатність стимулів у суб’єктів підприємництва до легальної діяльності;
• неефективність системи державного адміністративного та економічного регулювання діяльності суб’єктів підприємництва, що має прояв через високі витрати на ведення легальної підприємницької діяльності, зокрема, з причин наявності на практиці обтяжливого ненормативного регулювання підприємницької діяльності, зумовленого існуванням державної тіні. Це має негативний вплив на динаміку ділової активності в країні та сприяє поширенню тінізаційних процесів у сфері підприємництва;
• високий рівень тінізації суспільно-економічних відносин у сфері підприємництва.

Усі проблеми, які виникають у сфері підприємництва в Україні мають спільні корені і потребують для свого вирішення проведення єдиного комплексу заходів з державного сприяння розвиткові та детінізації підприємництва.

Список використаної літератури

1. Бельтюков Є. Системне дослідження теоретичних проблем і практичних питань підприємництва у промисловому комплексі // Економіст. — 2010. — № 3. — С. 21
2. Варналій З. Економіко-правові проблеми розвитку підприємництва в Україні // Пріоритети. — 2003. — № 6. — С. 34-40
3. Волков І. Великі перешкоди малого бізнесу // Підприємництво в Україні : події, проблеми, перспективи. — 2001. — № 10. — С. 18-20
4. Коженовські Л. Передумови та перешкоди розвитку підприємництва у Польші // Актуальні проблеми економіки. — 2002. — № 5. — С. 57-60
5. Коротенко Н. П. Проблеми розвитку підприємництва в Україні [Текст] // Актуальні проблеми економіки. — 2004. — № 4. —  С. 96 — 103
6. Ластовецький Андрій Усунення перешкод і правовий захист у сфері підприємництва // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 9. — С. 8-11
7. Літовська І.М. Перешкоди розвитку підприємництва в Україні та шляхи їх вирішення / Економічні науки. – 2004. – №10
8. Мокряк В. Проблеми формування і розвитку підприємництва в процесі пострадянського трансформування суспільства [Текст] / В. Мокряк , Е. Мокряк // Економіка України. — 2004. — № 11.- С.49-58
9. Сенчук Б. Що перешкоджає розвитку підприємництва в Україні? [Текст] / Б. Сенчук // Пріоритети. — 2002. — № 4. — С. 33-40