Податки та їх зв´язок

- Податки, податкова система -

Arial

-A A A+

Зміст

1. Поняття автоматизоване робоче місце.

2. Загальна характеристика податкової системи України з позиції обробки інформації.

3. Характеристика комплексу задач контролю звітності та повноти сплати податкових платежів в автоматизованій інформаційній системі “ Податки”.

4. Зовнішні інформаційні зв’язки автоматизованої інформаційної системи страхової компанії з іншими інформаційними системами.

5. Взаємозв’язок комплексів функціональних задач на різних рівнях управління в автоматизованій інформаційній системі Держказначейства України.

6. Склад та характеристика функцій автоматизованого робочого місця (АРМ) операціоніста комерційного банку.

7. Організація міжбанківських платежів в Україні.

Список використаної літератури.

1. Поняття автоматизоване робоче місце

В залежності від рівня механізації праці виділяють три види робочих місць:

робочі місця ручної праці, де робота виконується за допомогою різних ручних знарядь:

механізовані робочі місця, де працівник управляє робочими машинами і механізмами, за їх допомогою змінює предмет праці;

автоматизовані робочі місця, на яких механізми і автомати виконують певні технологічні операції за заданими параметрами, а виконавець керує ними за допомогою дистанційних пультів.

Автоматизоване робоче місце (АРМ) — індивідуальний комплекс технічних і програмних засобів, що призначений для автоматизації професійної праці фахівця і забезпечує підготовку, редагування, пошук і видачу на екран і друк необхідних йому документів і даних. Автоматизоване робоче місце забезпечує оператора всіма засобами, необхідними для виконання певних функцій.

Створені на базі ПЕОМ АРМ функціонально, фізично та органічно настроюються на конкретного користувача (персональне АРМ) або групу користувачів (групове АРМ).

Задачі організаційного управління, які розв'язуються в складі АРМ, можна умовно поділити на три класи.

До 1-го класу належать повністю формалізовані задачі (господарський та фінансовий облік, підготовка виробництва), для яких можна розробити структуризовані процедури вироблення рішень. Задачі можуть розв'язуватись на ЕОМ без участі людини за заздалегідь підготовленими алгоритмами, тобто алгоритм замінює людину.

Для 2-го класу задач характерні слабко структуровані процедури вироблення рішень в умовах неповної інформації. До цього класу належать задачі потокового й оперативно-календарного планування виробництва й управління запасами.

Задачі 3-го класу потребують застосування неструктурованих процедур вироблення рішень, творчого підходу, що ґрунтується на інформованості, класифікації, таланті та інтуїції людини.

Працівників організаційного управління можна поділити на три групи: керівники (директори, головні адміністратори), спеціалісти (начальники функціональних служб, головні спеціалісти), технічні працівники (секретарки, касири, комірники). Керівники вирішують, як правило, задачі 3-го класу, рідко — 1-го. Спеціалісти розв'язують задачі 2-го класу, технічні працівники — 1-го. Згідно з характером розв'язуваних задач можна виділити три класи типових АРМ: АРМ керівника (АРМ-К), АРМ спеціаліста (АРМ-С), АРМ технічного та допоміжного персоналу (АРМ-Т).

АРМ-К може мати розподільну та локальну структуру. При розподільній структурі дисплей установлюється на столі керівника, а основна функціональна структура (з додатковим дисплеєм) — у секретаря або помічника. Локальна структура АРМ-К передбачає повну функціональну замкненість, яка забезпечує автономну роботу.

Вимоги до АРМ-К:

· наявність достатньо розвиненої бази даних, постійно доповнюваних оперативною інформацією;

· забезпечення керівника або його помічників оперативністю пошуку необхідної інформації в базі даних і наочністю подання інформації у формі, адаптованій до психологічних характеристик людини (за умови високого рівня її інтеграції на екрані незалежно від джерела даних);

· наявність діалогових програмних засобів, що забезпечують прийняття рішень з максимальною адаптацією і регулюють організаційно-адміністративну діяльність;

· забезпечення оперативного зв'язку з іншими джерелами інформації (у межах організаційної структури) та з безпосередніми помічниками;

· забезпечення можливості нагромадження в пам'яті АРМ досвіду роботи і раніше прийнятих рішень.

З урахуванням характеру й особливостей праці керівника програмне забезпечення АРМ-К містить підсистеми забезпечення та ділової діяльності (ПЗДД), прийняття рішень (ПЗПР), рутинних робіт (ПЗРР), комунікацій (ПЗК)[2, c. 28-30].

Автоматизовані робочі місця технічних працівників призначені для працівників, які виконують технічну роботу, що потребує певних професійних навичок. Для такої категорії службовців характерна робота з документами (68 % усього робочого часу) і телефонні переговори (20 % робочого часу). Основні їх функції — ввід інформації, оформлення документів (друк, тиражування, розсилання і т. ін.), ведення картотек і архівів, обробка вхідної та вихідної документації, контроль виконавчої діяльності. Ці роботи з високим ступенем ефективності можна автоматизувати, використовуючи різноманітні АРМ-Т на базі персональних ЕОМ.

В умовах використання АРМ-Т праця стає менш монотонною, а тому працівник менше стомлюється, завдяки чому можна розширити функціональний діапазон виконавців, урізноманітнити процес роботи, зробити його цікавішим і завдяки цьому в 2-3 рази підвищити продуктивність праці.

Характер діяльності технічних працівників мало залежить від специфіки галузі, установи, організації. Тому можливий масовий випуск типових АРМ-Т: АРМ оператора текстових документів, АРМ архіваріуса, АРМ комірника, АРМ інспектора, АРМ секретаря. Основні вимоги до програмних і технічних засобів АРМ-Т:

забезпечення максимальної ергономічності і «дружності» — зручне розміщення технічних засобів, висока якість візуальної інформації, клавіатура, що дає змогу швидко вводити інформацію, простий діалог з підказками в разі хибних дій користувачів, наявність технічних засобів для друкування і тиражування документів, можливість ведення архіву.

Подальший розвиток АРМ в організаційному управлінні пов'язаний з використанням робочих станцій управління (РСУ) замість ПЕОМ. В основу концепції РСУ покладено ідеї інтегрованого «інтелектуального» інтерфейсу користувача з маніпулюванням даними і широким доступом до розвинених обслуговуючих підсистем. Ці властивості РСУ дають змогу використовувати їх базу для. побудови персональних і групових АРМ. З погляду на те, що РСУ — універсальна система, необхідна певна функціональна спеціалізація цієї системи з трансформацією її в конкретне ділове автоматизоване робоче місце[1, c. 34-37].

2. Загальна характеристика податкової системи України з позиції обробки інформації

Для здійснення вказаних функцій використовуються автоматизована інформаційна система. Її функції модернізуються та вдосконалюються з часом. Основним завданням цієї системи є розширення кола розглядуваних питань, підвищення аналітичності, обґрунтованості та своєчасності рішень, що приймаються, зменшення трудомісткості і раціоналізація управлінської діяльності податкових органів шляхом використання економіко-математичних методів та моделей, обчислювальної техніки і засобів зв’язку, впорядкування інформаційних потоків. Цілі функціонування подібної системи можна сформулювати наступним чином:

· підвищення ефективності функціонування системи оподаткування за рахунок оперативності та підвищення якості рішень, що приймаються;

· удосконалення оперативності роботи і підвищення продуктивності праці податкових інспекторів;

· підвищення достовірності даних по обліку платників і ефективності контролю за дотриманням податкового законодавства;

· покращення якості і оперативності бухгалтерського обліку;

· отримання даних про поступлення податків та інших платежів у бюджет;

· аналіз динаміки поступлення сум податків і можливість прогнозу цієї динаміки;

· інформування адміністрації різних рівнів про поступлення податків і дотримання податкового законодавства;

· скорочення обсягів паперового документообігу.

На сучасному етапі розвитку економіки успіх діяльності податкової служби багато в чому залежить від ефективності функціонування автоматизованої інформаційної системи.

Таким чином пріоритетним завданням податкової служби є інформатизація податкових органів, широке використання інформаційних технологій та розбудова інформаційної системи. Структура автоматизованої інформаційної системи, як і структура самих податкових органів, є багаторівневою та багатофункціональною. Сама ж автоматизована інформаційна система податкової служби відноситься до класу великих систем. До неї, як і до інших систем такого класу висувається ряд таких вимог, як досягнення цілей створення системи; відкритість та сумісність даної системи, як у внутрішніх рамках, так і з іншими системами, системності, декомпозиції та інші. Ці вимоги передбачають: можливість модернізації елементів системи; адаптацію до умов, що змінюються; надійність в експлуатації і достовірність інформації; однократність вводу первинної інформації; багатофункціональне багатопланове використання первинної інформації; актуальність інформації, що зберігається в базі даних. Автоматизована інформаційна система повинна забезпечувати при мінімальних затратах ручної праці збір, обробку, аналіз інформації про стан об’єкту управління, вироблення керуючих дій, обмін інформацією, як всередині системи, так і між системами одного чи різних рівнів. Автоматизована інформаційна система повинна включати комплекс технічних засобів, який би забезпечував реалізацію керуючих алгоритмів, зв’язок між системами, простоту вводу первинної інформації, різноманітність виводу результатів обробки, простоту і технологічність технічного обслуговування, сумісність всіх технічних модулів, як на програмному, так і на інформаційному рівнях. Суттєвою вимогою є розробка і функціонування системи на основі наявних операційних систем різних типів, пакетів прикладних програм, орієнтованих на обробку даних і вирішення функціональних задач, систем управління базами даних, які забезпечують нагромадження, ведення і видачу в обробку інформації, що необхідна для вирішення задачі користувачем чи задоволення його інформаційного запиту[7, c. 211-213].

Використання комп’ютерних технологій дозволяє відслідковувати динаміку розвитку підприємства, дотримання ним податкового законодавства, виявляти порушення, нараховувати платежі в бюджет і формувати перелік підприємств для документальної перевірки. Вся інформація, що була сформована цією системою, є основою для роботи, пов’язаної з обробкою даних по платниках податків – юридичних особах. Важливим завданням в автоматизації роботи податкової служби є не тільки підтримання задач контролю, обробки та збереження інформації по нарахуванню і сплаті податків, ведення нормативно-правової бази по податковому законодавству, формування звітності по податкових органах, але і створення автоматизованого інтерфейсу з банками, митними органами та іншими зовнішніми структурами. Це дозволяє оперативно контролювати рух коштів платників податків і здійснювати операції по їх особистих рахунках[4, c. 61].

3. Характеристика комплексу задач контролю звітності та повноти сплати податкових платежів в автоматизованій інформаційній системі “ Податки”

Інформатизація – це процес створення документованої інформації (інформаційний ресурс) з одного боку, а з іншого – створення методів обробки інформації, її зберігання, пошуку, накопичення.

Інформатизація ДПС – це об¢єктивний процес, який має охопити галузь в цілому. Фундаментальною основою інформатизації є створення високоорганізованого середовища, яке в рамках всієї ДПС повинно об¢єднувати інформаційне, комп¢ютерне і програмне забезпечення.

Інформаційна система податкової служби – це система з великими потоками інформації, розгалуженістю цих потоків та великою кількістю типів документів різної складності.

АІС податкової служби — це комп'ютерна мережа з організацією автоматизованих робочих місць податкових інспекторів. Автоматизована інформаційна система складається з технічного, програмного, інформаційного, організаційно-правового та кадрового забезпечення, а також системи забезпечення захисту від несанкціонованого доступу.

На обласному рівні шляхом узагальнення оперативної інформації формується тактична інформація для аналізу та відпрацювання різних варіантів рішень по надходженню коштів до бюджету. Тут накопичуються дані, які надходять із ДПІ, компонуються в цілому по ДПА обласного рівня і передаються до ДПА України.

Стратегічна інформація утворюється в результаті опрацювання в ДПА України оперативної і тактичної інформації, вона містить зведення, звіти, прогнози. На її основі органи законодавчої та виконавчої влади мають змогу оцінювати виконання прибуткової частини бюджету України і приймати науково обґрунтовані та ефективні рішення, а також робити висновки про те, як працюють Закони за кожним із податків, прогнозувати та приймати стратегію напрямків розвитку податкової служби України.

З рівня ДПА України до підлеглих рівнів (обласних ДПА та районних ДПІ) направляються різного роду законодавчі, методичні та нормативні матеріали, а також нові версії та засоби програмного забезпечення тощо.

АІС “Податки” – це безпосереднє використання на робочих місцях персональних комп'ютерів, з'єднаних локальними мережами, що дає змогу організувати індивідуалізовану обробку інформації. Інформаційні потужності персоніфікуються із збереженням централізованих баз даних, доповнених внутрішнім і зовнішнім електронним зв'язком.[1, с.82]

Отже, основні аспекти призначення АІС податкової служби:

— створення державних реєстрів платників податків юридичних та фізичних осіб;

— організація автоматизованого оперативного обліку нарахованих і сплачених податків, нарахування пені та обліку її сплати, визначення сум недоїмки та переплат по кожному виду податку, обліку нарахованих адміністративних та фінансових санкцій та їх сплати, обліку та сплати реструктуризованих податків, проведення взаємозаліків, обліку наданих пільг тощо;

— організація автоматизованого оперативного пошуку інформації про платників;

— автоматизація процесу створення загальнодержавного плану документальних перевірок;

— забезпечення інформацією про надходження коштів до бюджету керівництва податкової служби усіх рівнів, органів виконавчої влади усіх рівнів, органів законодавчої влади;

— скорочення обсягу паперового документообігу;

— аналіз та оцінка отриманих даних з наступним прийняттям науково обґрунтованих і ефективних рішень.

АІС ув'язує між собою дані різних структурних підрозділів податкової служби про платників, особливо, якщо останні мають недоїмку по розрахунках з бюджетом; оперативно інформує органи місцевого управління про надходження податків і зборів у регіоні та дотримання податкового законодавства.

На даному етапі розвитку податкової системи взагалі та її інформаційного забезпечення зокрема важливим є правильний вибір технології та методів модернізації ІС ДПСУ.

Нині основним методом побудови або модернізації АІС є використання концепції сховищ даних. Інформаційні системи, основані на сховищах даних, призначені для збирання, інтеграції та аналітичної обробки даних, впровадження на їх основі систем підтримки та прийняття рішень (СППР) Сховище даних(СД) розглядається як засіб інтеграції даних різних систем управління базами даних, що можуть бути розподілені територіально (наприклад, бази даних обласних ДПА та ДПАУ можуть стати елементами розподіленого сховища даних ДПСУ). Важливу роль при впровадженні СД відіграють метадані, що містять знання про структуру існуючих баз даних (БД), тип і формат інформації, яка зберігається в базі даних, зв’язки між інформаційними об’єктами, семантику інформаційних об’єктів та їх атрибути.

СППР – це інтерактивні комп’ютерні системи, призначені для підтримки діяльності управлінця під час прийняття рішення щодо слабо структурованих систем, а також для підвищення ефективності рішень, які приймаються на основі аналітичних та інформаційних даних про ситуацію, пов’язану з прийняттям рішення.

СППР охоплює три компоненти:

· Підсистему інтерфейсу, який надає змогу користувачу проводити діалог із системою, використовуючи різні програми вводу-виводу інформації;

· Підсистему управління базою даних, яка призначена для зберігання, управління, вибору, відображення та аналізу даних;

· Підсистему управління базою моделей, яка містить набір моделей для забезпечення відповідей на множину запитів користувачів, для розв’язування завдань тощо.

Ці системи можуть виконувати, крім зазначеного, порівняння альтернативних рішень з метою вибору кращого та опрацювання інших пропозицій для керівника щодо формування критеріїв генерування та вибору моделей, збору та підготовки даних, оформлення та видачі результатів тощо.

Інтерес до СППР як до перспективного напряму використання обчислювальної техніки, інформації та інформаційних технологій, так і до інструменту підвищення ефективності праці у сфері управління зростає. Розробка та впровадження СППР у багатьох країнах світу перетворилась на ділянку бізнесу, що стрімко розвивається.[3, с.132-133]

Сьогодні "АІС-Податки" нараховує понад 80 автоматизованих робочих місць (АРМ). За їх допомогою на основі даних обліку платників податків ведеться вся робота з обліку і контролю частини надходжень до бюджету, яка стосується податкових органів.

Дані про неприбуткові організації і установи фіксуються за допомогою "Реєстру неприбуткових організацій і установ" — автоматизованої системи збору, накопичення та обробки даних. Для забезпечення обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податків, створений автоматизований банк даних "Реєстр платників податків постійних представництв нерезидентів в Україні"; для платників податків, що здійснюють свою діяльність за договорами про спільну діяльність — "Реєстр договорів про спільну діяльність".

Значна кількість АРМ, що функціонують в системі державної податкової служби України, призначена саме для фахівців ДПІ районного рівня, де створюється фундаментальна основа загального інформаційного середовища "Державні доходи"[4, c. 45-46].

4. Зовнішні інформаційні зв’язки автоматизованої інформаційної системи страхової компанії з іншими інформаційними системами

Маючи справу з масовими явищами, по відношенню до яких організується страховий захист, страхування збирає, групує і узагальнює інформацію з метою вироблення оптимальної стратегії своєї діяльності. На сьогодні всі інформаційні процедури управління страховою діяльністю базуються на автоматизованих інформаційних технологіях і системному підході до розгляду страхування. Зокрема, різноманітні функції і задачі можуть бути впорядковані і представлені у вигляді взаємозв’язаної системи.

Автоматизовані інформаційні технології в діяльності страхової компанії спрямовані на впровадження систем, які охоплюють всі основні елементи технологічного процесу та гарантують повну безпеку даних на всіх етапах обробки інформації. Реалізація автоматизованої інформаційної системи страхової компанії полягає в автоматизованому вирішенні задач страхової, фінансової, бухгалтерської та інших видів діяльності. Автоматизовані інформаційні технології діяльності страхової компанії спрямовані на впровадження систем, що охоплюють всі основні елементи технологічного процесу страхування і гарантують повну безпеку даних на всіх етапах обробки інформації. Реалізація автоматизованої інформаційної системи страхової компанії полягає в автоматизації розв’язування задач страхової, фінансової, бухгалтерської та інших видів діяльності.

Коротко розглянемо основні функціональні задачі, що застосовуються в умовах автоматизованої інформаційної системи страхування:

• Процес підписання угоди. Перевірка наявності попередніх договорів по кожному страхувальнику, випадків страхових виплат, розрахунок коефіцієнтів для поправок до тарифної ставки та особливих умов, розрахунок комісійних агенту, занесення договору в базу даних для наступної обробки, видача необхідних документів.

• Підписання додаткового договору. Розрахунки по умовах або об’єктах страхування, що змінилися, з врахуванням основного договору, поповнення бази даних про нові договори чи внесення змін у вже підписані.

• Підписання договору перестрахування. Перевірка відповідної інформації, розрахунок комісійних.

• Внесення страхової премії (чи її частини). Перерахунок грошових засобів по рахунках, у випадку наявності перестрахування — розрахунок з перестрахувальниками.

• Закінчення договору страхування. Переміщення інформації в бази для формування резервів та інших розрахунків.

• Настання страхових подій. Розрахунок відшкодувань, перевірка виплат, перерахунок по договору чи його зупинення, ведення бази страхових подій.

• Розрив договору страхування. Розрахунки з страхуючим, проводка грошових засобів, здійснення змін в базі договорів.

• Розрахунок базових тарифних ставок по видах страхування. Перегляд в базі даних всіх договорів по конкретному виду страхування, по страхових подіях, розрахунок з використанням статистичних таблиць.

• Розрахунок резервного фонду. Аналіз поточного стану рахунків, відслідковування змін в кількості та сумах договорів по видах страхування, розрахунок по вимогах та поточному стану.

• Аналіз страхового портфелю. Визначення тенденцій страхового ринку, аналіз власної діяльності, прогнозування подальшого розвитку, аналіз варіантів можливих управлінських дій.

• Ведення внутрішньої бухгалтерії. Розрахунок заплат співробітникам компанії: облік власності та інше[6, c. 32-33].

Повна технологія страхування повинна передбачати обробку великих і взаємопов’язаних масивів даних:

• договорів страхування і перестрахування:

• страхових полісів;

• брокерських договорів;

• документів по заплаті страхових представників;

• платіжних доручень;

• касових ордерів і бухгалтерських проводок;

• заяв на виплату страхового відшкодування;

• актів про страхові випадки та інше.

Нагромадження і обробка інформації проходить в різних підрозділах і службах страхової компанії (бухгалтерії, відділах — фінансово-економічному, власників полісів, виплат, перестрахування, кадрів, агентствах та інших). Перехід до автоматизованих інформаційних технологій супроводжується зміною характеру та якості управління. Аналітична робота менеджерів стає головною, формує в них нові пріоритети. Це дозволяє перетворювати інформацію в один з ключових і реально доступних ресурсів компанії, а подальший розвиток автоматизованих інформаційних технологій стає обов’язковим елементом її стратегії розвитку організації.

Але автоматизовані інформаційні технології ефективні і рентабельні у випадку існування достатньо апробованої та відшліфованої схеми діловиробництва, так, як автоматизації підлягають лише стабільні, підпорядковані певним законам процеси. Якщо ж кожна робоча ситуація унікальна, якщо винятки і поправки розмивають і маскують закономірності і правила, тоді спроби впровадження інформаційних технологій не може принести нічого окрім витрат засобів та часу. Для страхових компаній це означає, що насамперед повинні бути розроблені та затверджені з перспективою на довготривале використання форми всіх первинних та звітних документів, пов’язаних із страхуванням. Наприклад, заява на страхування, поліс, договір страхування, акт по страховому випадку, рахунки прибутків та збитків бухгалтерського балансу.

Для проведення автоматизації насамперед потрібно, щоб були:

• детально продумані, відлагоджені та документально оформлені у вигляді правил, інструкцій та положень всі робочі процедури;

• описані в інструкціях ( а ще краще – описані та зображені на схемах) шляхи та умови руху всіх документів, а якщо це документи фінансового характеру, то і рух грошей.

Зокрема такі схеми документопотоків дозволяють повністю прослідкувати життєвий цикл кожного документу та проаналізувати документообіг в компанії, а врешті решт його – покращити та спростити, а при необхідності доповнити та розвинути на базі нових технологічних рішень. Якщо ця робота не проведена, тоді розробка ефективної автоматизованої інформаційної технології стає практично нездійсненною справою.

Вимоги до створення інформаційних систем страхування.

Автоматизація задач страхової справи в першу чергу залежить від зміни форм взаємодії машини і користувача. На початковому етапі використання ЕОМ переважно вирішувалися задачі, що формували дані про результати діяльності страхової організації за звітний період. ЕОМ використовувалися в режимі пакетної обробки, що викликало затримку в прийнятті рішення та виключало роботу страхувальників з клієнтами в реальному масштабі часу. Становище змінилося коли значна частина комп’ютерів в страхових компаніях, що використовувалися, були задіяні в розподіленій обчислювальній системі. Очевидна перевага розподілених систем — принципово вища надійність, необхідна надлишковість інформації. Під надійністю будемо розуміти здатність системи виконувати свої функції при відмовах окремих елементів апаратури і неповної доступності даних. Основою підвищеної надійності розподілених систем є обгрунтована надлишковість інформації. Надлишковість даних страхової компанії, що зберігаються, проявляється в тому, що в розподілених базах деякі набори даних можуть дублюватися на декількох серверах, так що при відмові одного з них дані все ж одно залишаться доступними. Для філіалів страхової компанії крім надійності та надлишковості розподілені системи дають можливість сумісного використання інформаційних, програмних та технічних ресурсів, які забезпечують засоби зв’язку з іншими філіалами, а також гнучкість розподілу робіт по всій системі.

Розподілені системи в страховій діяльності будуються на основі автоматизованих робочих місць спеціалістів, що з’єднувалися каналами зв’язку в обчислювальні мережі багатопроцесорних комп’ютерів і багатомашинних обчислювальних комплексів. Автоматизовані робочі місця оснащуються персональними комп’ютерами та прикладними програмами, які призначаються для забезпечення окремих функцій (розрахунок заробітної плати, облік страхових полісів) або блоків функцій, наприклад бухгалтерських операцій, інвестицій та інших. Всі автоматизовані робочі місця під’єднуються до потужнішого серверу. В таких умовах забезпечується багатокористувацька робота з різними чи одними і тими ж програмами та наборами даних. Це дозволяє усунути надлишковість та суперечливість даних, а також втрати та спотворення. Практикується робота для користувачів з числа співробітників компанії по паролю, тобто дозволяється працювати тим, хто має відповідні повноваження.

Поява подібних систем, які здійснюють задачі страхування в галузі фінансово-кредитної діяльності, пояснюється насамперед тим, що ці системи потенційно мають краще співвідношення “продуктивність — вартість“. Технічний прогрес призвів до появи дешевих та потужних персональних комп’ютерів та високошвидкісних засобів зв’язку. Страховим компаніям стало вигідним закуповувати декілька комп’ютерів середнього класу і зв’язувати їх в мережу, що в ринкових умовах забезпечує швидке технічне оснащення заново створюваних організацій. Широке використання розподілених обчислювальних систем в страховій справі визначає характер самих прикладних задач та організацію їх вирішення. Співробітники, відділи, філіали страхової компанії, окремі споживачі інформації (агенти, брокери), як правило, розташовані на деякій території. Ці користувачі достатньо автономно вирішують свої задачі, а тому зацікавлені у використанні власних обчислювальних ресурсів. Але вирішувані ними задачі тісно взаємопов’язані, тому їх обчислювальні засоби повинні поєднуватися в єдину систему. Адекватним рішенням в такій ситуації є лише використання обчислювальних мереж (локальних, глобальних).

Використання обчислювальних систем в страховій діяльності забезпечує підвищення ефективності роботи за рахунок скорочення термінів обробки інформації, збільшення аналітичних можливостей, що відбивається насамперед на збільшенні прибутків компанії. Саме завдяки впровадженню автоматизованих інформаційних систем і технологій в страховій справі забезпечується конкурентоспроможність страхових послуг, збільшується доля компанії на страховому ринку. Ці переваги пояснюються наступними причинами.

Отримуючи легкий і повніший доступ до інформації, співробітники приймають обґрунтовані рішення за рахунок високої достовірності та оперативності. Наявність мережі зменшує потребу страхових компаній в інших формах передачі інформації, наприклад за допомогою телефону та пошти. Таким чином досягається не тільки обґрунтованість висновків, підвищення точності і достовірності результатів, але й зменшення затрат часу, трудових та вартісних затрат для прийняття рішення, покращується обслуговування клієнтів страхових компаній. Не менш важливим є можливість сумісного використання дорогої апаратури. Декілька користувачів можуть сумісно використовувати модем, комп’ютер-серверу, інше обладнання. У користувача створюється ілюзія, що ці ресурси під’єднані безпосередньо до комп’ютера, так, як для їх використання непотрібні додаткові зусилля. Мережі надають страховій компанії свободу у виборі місць територіального розміщення їх філіалів, тобто дозволяють компаніям використовувати не тільки філіали, але й робочі місця страхувальників і спеціалістів там, де вони найефективніші для виконання страхових операцій. Немаловажне значення має широке використання страхувальниками переносних (мобільних) персональних комп’ютерів (notebook)[7, c. 217-219].

Основною особливістю організації інформаційного забезпечення автоматизованої інформаційної системи є необхідність забезпечити доступ до повної бази даних по всіх договорах компанії за максимально довгий період. Це пов’язано з тим, що під час підписання нового договору з клієнтом потрібно мати повну інформацію про його попередні страховки (наявність та характер оплат) і забезпечити перегляд всіх зв’язаних в таких випадках документами. Така інформація повинна зберігатися в базі даних, постійно обновлюватися і отримувати її потрібно відразу ж після запиту. Так, під час розрахунків, наприклад, ставки внесків чи тарифу, необхідно вибрати необхідну статистику та виконати розрахункові дії по договорах страхування за суттєво довший минулий період — у цьому випадку обробляється кожен договір.

Впровадження інформаційних технологій в процес планування і управління діяльністю страхових компаній передбачає не тільки обробку великих та взаємозв’язаних масивів даних, але й може використовуватися для їх аналізу та обґрунтування варіантів управлінських дій. У цьому випадку важливу роль відіграє врахування різноманітних відомостей про сектори економіки, регіони, фірми та господарські суб’єкти, а також облік фінансових, трудових та матеріальних ресурсів. Обсяги інформації, високі вимоги до точності і достовірності, необхідність ефективного аналізу фінансового стану клієнтури і страхової фірми – ось основні причини, які визначають необхідність автоматизації страхового бізнесу. З впровадженням обчислювальної техніки в страхову діяльність страхові задачі почали оброблятися з використанням всього різноманіття технічних засобів.

Перехід до автоматизованих інформаційних технологій супроводжується зміною характеру та якості управління. Аналітична робота менеджерів стає головною, формує в них повне уявлення про поточну ситуацію і пріоритети, перетворює інформацію в один з ключових і реально доступних ресурсів компанії, а подальший розвиток автоматизованих інформаційних технологій — у важливий елемент її стратегії. Але автоматизовані інформаційні технології ефективні та рентабельні у випадку існування вже апробованого та встановленого діловодства, так, як автоматизації підлягають лише стабільні, що підпорядковуються певним правилам, процеси[2, c. 163-165].

5. Взаємозв’язок комплексів функціональних задач на різних рівнях управління в автоматизованій інформаційній системі Держказначейства України

Сьогодні в Україні під патронатом різних відомств функціонують або перебувають на стадії впровадження ряд великих державних проектів інформаційних, інформаційно-довідкових, інформаційно-пошукових, інформаційно-аналітичних систем і систем автоматизованого обліку. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 414-р “Про затвердження переліку завдань (проектів) Національної програми інформатизації на 2003 рік, їх державних замовників та обсягів фінансування” передбачено створити систему інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Органи казначейства мають розв'язувати важливі проблеми проведення державної бюджетної політики, які відповідали б самій логіці здійснюваних в Україні реформ. Результатом еволюційного розвитку Державного казначейства України є поступове формування повнофункціональної системи, що працює за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку та звітності, яка би достатньою мірою забезпечувала прозорість виконання бюджету, а також сприяла прогресивній формі організації збору та обробки фінансової та статистичної звітності на основі використання сучасних інформаційних технологій. Це вплине на організаційну структуру центрального апарату та територіальних органів Державного казначейства, а також призведе до зміни їх юридичного статусу[7,c. 342-344].

6. Склад та характеристика функцій автоматизованого робочого місця (АРМ) операціоніста комерційного банку

Поглиблення процесу автоматизації функціонування банківських і інших фінансових структур супроводжується удосконалюванням технології банківських операцій і підвищенням рівнів їхньої керованості. Сучасні інформаційні технології дозволяють координувати діяльність підрозділів банків, розширити міжбанківські зв'язки, комплексно вирішувати проблеми аналізу банківської діяльності. Автоматизація інформаційних і інших технологій банку сприяють поліпшенню якості обслуговування шляхом створення автоматизованих робочих місць (АРМ) для фахівців усіх рівнів. В автоматизації банківських технологій знаходять місце як прості програмні продукти, що дозволяють заповнювати тільки кілька вихідних форм для звітності, так і досить інтелектуальні комплекси, що вирішують задачі керування банком. У першому випадку це традиційні системи керування базами даних (СУБД), у другому –адаптовані західні комплекси, що є останнім досягненням світової банківської думки.

Розрахункові та касові операції належать до основних і найбільш трудомістких та відповідальних у банківській діяльності. Тому для виконання цих операцій завжди насамперед застосовується обчислювальна техніка. Сьогодні в інтегрованих банківських системах комплекс розрахункових і касових операцій становить підсистему, головне призначення якої – автоматизувати проведення (виконання) розрахункових і касових операцій, їх облік, контроль і складання звітності про рух коштів на рахунках клієнтів та балансових рахунках банку.

Згідно з призначенням такої підсистеми виконуються її функції: відкриття особових рахунків. Їх перегляд, доповнення й коригування, введення і обробка первинних платіжних документів, формування довідкової фінансової інформації про стан особових рахунків через такі процедури, як блокування особового рахунку на установлений термін, вилучення закритих рахунків, перепризначення відповідального виконавця, котрий веде особовий рахунок, виконання операцій з визначення зміни залишків коштів на особових і балансових рахунках.

Особовий рахунок являє собою аналітичний реєстр бухгалтерського обліку руху грошових коштів у банку, правила виконання операцій з якими задаються нормативними документами Національного банку України. Номер особового рахунку включає в себе чотиризначний код балансового рахунку (АААА), ключовий розряд (В) і не більш ніж дев’ять знаків аналітичного рахунку (ЕЕЕЕЕЕЕЕЕ). Тобто номер особового рахунку може мати такий вигляд: АААВЕЕЕЕЕЕЕЕЕ. Типове значення сегмента (Е) включає в себе характеристику контрагента – один знак, порядковий номер рахунку контрагента (клієнта) – два знаки і код клієнта – шість знаків.

У коді балансового рахунку перший знак задає клас, перші два – розділ і три – групу рахунку. Він є обов’язковою складовою номера особового рахунку. Це дає змогу отримувати суму оборотів та залишків на балансових рахунках за даними особових рахунків, що стосуються даного балансового рахунку.

Для автоматизації розрахункових і касових операцій і контролю за їх здійсненням в інтегрованих банківських системах створюють автоматизовані робочі місця (АРМ): операціоніста, контролера, технолога, бухгалтера, спеціаліста валютного відділу, касира, кредитного інспектора, керівника (відділу, банку), адміністратора бази даних. Кожне з перелічених АРМ має різний набір функцій, різний рівень доступу до бази даних. В інтерфейсах адміністратора бази даних (БД) і головного бухгалтера передбачено найповніший перелік функцій. Так, адміністратор використовує додаткові можливості щодо перезакріплення особових рахунків за відповідальними виконавцями, формування пробного балансу і т. ін., а головний бухгалтер має в своєму розпорядженні найповніший перелік лише власних функцій: відкриття, закриття та вилучення особових рахунків, внесення змін до їх реквізитів тощо.

Інформаційну базу розрахунково-касових операцій утворює сукупність певним чином структурованої (як документи чи файли) інформації, використовуваної під час виконання завдань підсистеми. Усю наявну інформаційну базу поділяють на зовнішню та внутрішню.

Одна з поширених технологій автоматизованого виконання розрахункових операцій передбачає, що перші операції виконуються на АРМ операціоністів або операторів з підімкненням АРМ контролера, а другі операції виконуються, як правило, на АРМ технолога. За такої технології на АРМ операціоніста, оператора і контролера не можна змінити стан рахунків. Він може бути змінений лише з АРМ технолога. При цьому операції введення даних їх обробки розділені в часі, що дає можливість управляти в банку протягом операційного дня процесом оплати та рухом коштів.

Інша технологія передбачає, що операціоніст виконує не тільки ввід даних і формування файлів ППД, а і в інтерактивному режимі проводить їх обробку. Тобто він має безпосередній доступ до всіх даних особового рахунку і виконує операції оплати[5, c. 84-87].

АРМ підтримує введення і контроль документів наступних видів:

Внутрібанківські: внутріфіліальні в національній і іноземній валютах; операції з касою; відкриття і закриття рахунків; операції з позабалансовими й управлінськими рахунками; розбір нез'ясованих сум;

Міжфіліальні: проводки на інші філії одного банку;

Міжбанківські: електронні платежі в національній і іншій валютах; розбір корсчетов;

АРМ операціоніста забезпечує незалежну роботу всіх операторів по введенню проводок у національній і іноземній валюті, попередній контроль документів, що вводяться, на суму введення (за схемою пачок), на вірогідність рахунків і МФО (по ключі і списку "своїх"), несуперечність атрибутів документа, обов'язкову оцінку об операторі, що вводив документ,, протокол формування сеансів ( дата, час, кількість документів по кожнім виді платежів.

АРМ операціоніста приймає, контролює і підписує платіжні документи, підготовлені спеціалізованими АРМами, у тому числі “Клієнт-Банк”.

Використання АРМ операціоніста як єдиного центра підготовки і контролю правильності платежів радикально підвищує надійність підсистеми формування платіжних документів, дозволяє легко нарощувати систему шляхом створення спеціалізованих Армов, що взаємодіють з базовою підсистемою операційного дня банку через АРМ операціоніста.

АРМ функціонує незалежно від стану операційного дня. Таким чином, у випадку завершення опердня ранком, операціоніст може підготувати платежі в рахунок вчорашнього або сьогоднішнього опердня. Операціоніст відправляє підготовлені сеанси в ЦУП безпосередньо або через старшого операціоніста-контролера, що здійснює верифікацію платежів.

Окремою підсистемою, викликуваної з АРМа операціоніста, є картотека обов'язкових платежів (картотека ДО2). Вона дозволяє враховувати обов'язкові платежі і з появою можливості автоматично породжує необхідні для погашення платіжні, меморіальні і позабалансові документи. Підсистема є одним з додаткових рішень і в базовий комплект не входить[3, c. 253-254].

7. Організація міжбанківських платежів в Україні

Важливим елементом грошових розрахунків є міжбанківські розрахунки. Вони є обов’язковою передумовою міжгосподарських розрахунків, що здійснюються між економічними суб’єктами — клієнтами різних банків або різних філій одного банку. В цих випадках виникає потреба переказувати кошти з банку платника в банк одержувача. Крім того, між банками як самостійними економічними суб’єктами виникає багато відносин, які зумовлюють їх власні взаємні платежі: міжбанківські кредитні відносини, купівля-продаж валюти, цінних паперів, надання послуг тощо. Для забезпечення міжбанківських розрахунків створюються спеціальні платіжні системи. Платіжна система — це система механізмів, за допомогою яких стає можливий переказ коштів між банками. Принципи організації ПС: економічність, швидкість, зручність, безпека. Обов’язковою передумовою здійснення міжбанківських розрахунків є відкриття i ведення кореспондентських рахунків— це рахунок одного банку, в іншому банку. Останній банк за дорученням i за рахунок першого здійснює різні платежі: банку, в якому рахунок відкритий, іншому банку, небанківським структурам. Коррахунки, відкриті в комерційних банках, підрозділяються на рахунки “Ностро”, “Лоро”.

“Ностро” називається рахунок, відкритий даним банком в іншому комерційному банку. Рахунок “Ностро” відображається у банку-власника в активі, а в обслуговуючого банку — в пасиві балансу.

“Лоро” називається рахунок, відкритий у даному банку для іншого — його власника. Тому один i той самий коррахунок для банку-власника буде рахунком “Ностро”, а для обслуговуючого банку — рахунком “Лоро”. В обслуговуючого банку-кореспондента “Лоро” відображається в пасиві балансу, а в банк-власника — в активі балансу.

Кореспондентський рахунок, відкритий даним банком для іноземного банку-кореспондента, в іноземній практиці ще називається рахунком “Востро”. Для банків України рахунки “Востро” — це, власне, те ж саме, що й рахунки “Лоро”.

Організація платіжних систем в різних країнах неоднакова, що зумовлено традиціями, рівнем розвитку банківської справи, масштабами запровадження новітніх комп’ютерних технологій у банківську практику тощо. СТП введено дослідно у 2001 році. Вступ до неї є добровільним, але необхідно мати доступ до хнологій on-line. До неї вступили такі банки: “Всеукраїнський акціонерний банк”, “Укргазбанк”, “Vabank”, банк “Український капітал”. НСМЕП є дуже капіталомістким проектом, що передбачає запровадження чіп-карток. Через СЕП в Україні здійснюється переважна частина міжбанківських розрахунків, яка запроваджена 10.93., а на 1.01.94 всі КБ були підключені. СЕП відповідає світовим стандартам. Ця система розбудована на державному рівні, оскільки ініціатором i організатором СЕП був НБУ. Причини створення СЕП: необхідність прискорення розрахунків, запровадження безпаперової технології.

Функціонування СЕП базується на таких принципах:

• усі операції здійснюються виключно у безпаперовій (електронній )формі;

• система є абсолютно закритою, тобто грошові кошти не можуть вийти з фінансового простору СЕП на жоднй з її ділянок;

• оборот коштів у системі здійснюється за принципом “брутто”,коли кожний платіж відображається на коррахунку учасника СЕП;

• ініціатива проведення платежу належить банку-платнику,який дебетує свій рахунок. Право дебетувати коррахунки інших учасників СЕП надається тільки установам НБУ в обмежених, передбачених чинним законодавством випадках;

• виконання платіжних доручень платника з його коррахунку здійснюється в черговості їх календарного надходження в СЕП i в межах наявних на рахунку коштів;

• платежі здійснюються в режимі реального часу, що дає можливість завершити розрахунки між банками протягом операційного дня;

• зарахування коштів одержувачу здійснюється тільки після списання ix з коррахунку банку, що обслуговує платника, i надходження на коррахунок обслуговуючого його банку.

СЕП є 3-рівневою: нижній рівень — КБ, їх філії, середній — територіальні управління НБУ, територіальні розрахункові палати(РРП), верхній — операційне управління НБУ, центральна розрахункова палата(ЦРП).

Елементи верхнього рівня забезпечують функціонування системи загалом:

  • балансування міжрегіональних платіжних оборотів,
  • захист системи від несанкціонованого втручання,
  • усунення аварійних ситуацій,
  • синхронізація основних операцій учасників системи тощо.

Елементи середнього рівня забезпечують функціонування системи в окремому peгіоні:

  • ведення технічних та реальних коррахунків банків-учасників СЕП;
  • приймання, оброблення та відправлення платіжних документів від/до банків-учасників СЕП та інших РРП;
  • передавання підсумків технічних коррахунків банків-учасників СЕП на кінець робочого дня у територіальне управління НБУ для відображення пo їx реальних коррахунках;
  • надання інформації про стан розрахунків тощо.

Елементи СЕП на нижньому рівні забезпечують початкові технологічні процеси функціонування всієї системи:

  • підготовка та перевірка пакетів електронних розрахункових документів, передавання їх у систему (до РРП через АРМ-2);
  • одержання розрахункових документів від РРП та введення їx у систему автоматизації банку (САБ).

Вутрішньобанківська платіжна система.

За наявності в КБ філій виникає проблема виходу в СЕП для кожної з них. Вихід може бути безпосереднім (є прямий вихід в СЕП) або опосередкованим (вихід в СЕП має тільки головний банк). У цьому разі банку потрібно створювати свою внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС).

Функціонування ВПС характеризується такими рисами:

  • консолідація коштів ycix установ даного банку на одному коррахункуку, що розширює платіжні можливості кожної структури банку порівняно з тим, якби вони мали свої коррахунки в НБУ;
  • посилення ролі головного банку в організації міжбанківських розрахунків ycix його структур, оскільки всі потоки документів і платежів проходять через АРМ-3 головного банку.
  • здійснення платежів між структурами одного банку за допомогою програмно-технічних засобів самого банку без виведення їх у СЕП, що сприяє Y5 прискоренню, спрощенню i здешевленню;
  • ведення субкоррахунківюв для всіх філій банку безпосередньо в ВПС з відбиттям на них не тільки внутрішньобанківських, а й позабанківських платежів,що зумовлює поєднання ВПС із СЕП.

Забезпечує діяльність ВПС головний розрахунковий центр КБ. Він веде субкореспондентські рахунки для кожної філії банку, за якими самостійно здійснює міжфілійні платежі всередині самого банку. Створення ВПС потребує значних витрат на забезпечення філій програмно-технічними засобами та підтримки технологічного процесу. Тому таку систему доцільно створювати у великих банках, що мають багато філій i добрий фінансовий стан. ВПС ycпішно функціонує у таких банках, як Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Аваль, Приватбанк тощо[1, c. 349-352].

Список використаної літератури

  1. Ананьєв О. Інформаційні системи і технології в комерційній діяльності: Підручник/ Олександр Ананьєв, Василь Білик, Яків Гончарук,; Ред. Я. А. Гончарук. — Львів: Новий Світ-2000, 2006. — 583 с.
  2. Лавінський Г. Автоматизовані системи обробки економічної інформації: Підручник для студ. екон. спец. вищ. навч. закладів / Гліб Володимирович Лавінський (ред.). — К. : Вищ. школа, 1995. — 287с.
  3. Лук’янова В. Комп’ютерний аналіз даних: Посібник/ Валентина Лук’янова,. — К.: Академія, 2003. — 341 с.
  4. Охтень О., Кисельов М. Електронні документи і стандартизація // Право України. – 1998. – № 3. – С. 45–48, 61.
  5. Тоцька О. Система обробки економічної інформації: Лабораторний практикум:Навч. посіб. для студ. екон. спец. ВНЗ / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. Економічний факультет. Кафедра фінансів підприємств і кредиту. — Луцьк : РВВ "Вежа" Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. — 148с.
  6. Тоцька О. Методичні матеріали до тестування з дисципліни "Система обробки економічної інформації", "АРМ економіста-фінансиста", "Інформаційні системи і технології у фінансах" для студентів економічних спеціальностей / Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. Економічний факультет. Кафедра фінансів підприємств і кредиту. — Луцьк : РВВ "Вежа" Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. — 52с.
  7. Черняк О. Системи обробки економічної інформації: Підручник/ Олександр Черняк, Андрій Ста-вицький, Галина Чорноус,. — К.: Знання , 2006. – 447 с.
  8. Экономическая информатика: Учебник для вузов/ Под ред. В.В.Евдокимова. — СПб.: Питер Паблишинг, 1997. — 592 с