Політика і проблема в країні

- Політика, політологія -

Arial

-A A A+

1. Політика і проблема в країні

Список використаної літератури.

1. Політика і проблема в країні

Сучасна політична ситуація в Україні дедалі загострюється, що зумовлено, на нашу думку, кількома основними причинами. Найголовніша — це вплив Росії.

Я вважаю, динаміку розгортання політичного процесу можна розглядати в різних проблемних орієнтаціях. Суб’єкт політики, діючи в конкретних умовах, реалізує свій ресурсний потенціал задля досягнення певної мети. Але для вибору адекватних засобів її досягнення, оптимального застосування ресурсів необхідно проаналізувати становище, в якому суб’єкт політики повинен діяти. Звідси постає необхідність розгляду питання базових засад аналізу політичної ситуації.

Стосовно розуміння поняття „політична ситуація” та окреслення основних питань її аналізу існують різні думки. Так, російські дослідники О. Демидов і А. Федосеєв зазначають, що в процесі детермінації політичної діяльності діють не абстрактні закони, інтереси, обставини та позиції, а конкретні, обумовлені часом, місцем модифікації фактори як постійної та довгострокової дії, так і динамічно змінні. Їх сукупність і породжує „політичну ситуацію – властиву даному часу, місцю взаємодію об’єктивних обставин, що безпосередньо визначають можливості і завдання політичної діяльності, яка слугує причиною політичної події” [2, с. 183]. Стрижень політичної ситуації – відносини між задіяними в політичному процесі соціальними групами, і формуються ці відносини широким колом факторів економічного, соціального і політичного значення. Зміст її правової оцінки – у визначенні зв’язку об’єктивних обставин з діями політичних сил [2, с. 185]. Усі елементи політичної ситуації взаємопов’язані й вимагають від суб’єктів політики певних дій.

Президент України Віктор Ющенко вважає політичні проблеми в Україні наслідком існування раніше на її території тоталітарного режиму. «Тоталітаризм і більшовизм перервав в Україні історичний зв'язок поколінь, духу, пам'яті, нашої ментальності, культури і нашої мови. Серед розрізненого і підміненого народу був посіяний страх, плоди якого ми пожинаємо і сьогодні. Звідси, від цього нескінченного страху беруть свій початок наші нинішні політичні і суспільні хвороби".

Хоча в Україні й спостерігається укрупнення політичних сил, про що свідчить кількість партій та блоків, представлених у Верховній Раді, все ж це укрупнення відбулося дещо штучно, і, можливо, не на дуже тривалий час. Причиною цього є як самі партії так і громадяни України на загал.

На мою думку, однією із причин неструктурованості є ідеологічна невизначеність більшості партій. Чітко окреслені ідеології мають одиниці, зокрема Комуністична партія, яка імовірно розпочинає свою останню каденцію у ВР.

Більшість партій чітко виражених ідеологій не мають. Їх можна умовно поділити за відмінністю у ставленні до певних питань чи проблем: державна мова, ЄЕП чи ЄС, позаблоковість чи НАТО, унітаризм чи федералізм, тощо.

За багатьма критеріями можуть вибудовуватись різноманітні союзні коаліції щодо деяких питань, але коаліції ситуативні, а не постійні, стратегічні. Так, наприклад, щодо питань мови НУ і ПР не зможуть голосувати консолідовано, а от у випадку зменшення податків – зможуть. Таких прикладів є безліч.

Більшість партій та блоків переважно сформувалися за симпатіями до лідера і за здатністю і бажанням лідера вирішувати питання в певних галузях. Відповідно є партії, в складі яких до ВР потрапили представники тих чи інших галузей економіки. Ці партії навіть можна називати галузевими, як от партію Регіонів сміливо можна назвати гірничо-металургійно-енергетичною.

Відповідно, такі партії мають основну базу в певних регіонах, де ці галузі сконцентровані. Враховуючи, що Україна є достатньо роздертою державою з точки зору економіки, політичних симпатій, геополітичної спрямованості, культурних відмінностей, мови, конфесійної приналежності, такий факт не сприяє єдності в країні. А з огляду на конституційні зміни цей факт поглибить роз'єднання держави.

Політичний вибір громадян теж в основному спирався не на симпатії до тих чи інших ідеологій, а радше був відгуком на особистість лідера і його найближчого оточення. З одного боку, це — важливий критерій, оскільки він вказує не лише на те, чи вірить виборець вчинкам і словам політика. Це також вказує на ставлення до того, чи тримає слово політик, чи є харизматичним, чи є цілеспрямованим і чи сам вірить у правильність своєї мети.

А з іншого боку це — проблема.

Бо на авторитеті лідерів і найближчого оточення, враховуючи ідеологічну невизначеність партій, до ВР в'їжджають політики, які радо перекочовують у ту партію чи блок, які мають гарантію проходження до парламенту. Таких осіб у більшій чи меншій кількості можна знайти у кожній партії.

Натомість ідеологічно визначені партії, з чітко окресленими цінностями, ідеологією, які визначають програму дій партії в парламенті стали б тим шансом, який би не додавав розділюючих чинників і, можливо, усував би деякі наявні. Якщо мовне, релігійне і загальнокультурне питання належать до найважче змінних, то такі як ЄЕП чи ЄС могли б з часом зникнути.

На жаль, вибори за суто пропорційною системою не зовсім виправдали покладені на неї надії. Звичайно, ще не видно найважливіших наслідків цієї системи, зокрема відповідальності партій перед суспільством, бо це можна побачити лише із наступними виборами.

Позитивом є те, що громадяни України у своєму виборі, скоріш за все, почнуть орієнтуватися не виключно на особу політика, але й на ідеологію, яку б мала представляти та чи інша партія. А також стимул для партії дотримуватися своїх обіцянок, принаймні, задля свого політичного майбутнього.

Політична ситуація в країні все більше викликає в українських громадян занепокоєння й тривогу. Майже половина опитаних оцінює теперішню політичну ситуацію як „гостру, конфліктну" (вказали 35,7%) або як „вибухонебезпечну" (11,9%). Для порівняння: у листопаді 2007 р. політичну ситуацію як „гостру, конфліктну" або як „вибухонебезпечну" характеризували 37,0% респондентів, а зараз — 47,6%. Теперішні оцінки політичної ситуації наближаються до показників, які мали місце під час політичної кризи навесні 2007 р.

Отже, політична ситуація – це багатовимірний вираз статичної цілісності політичного процесу. Аналіз політичної ситуації залежить не тільки від її складності, а й від поставленої проблеми аналізу. Внаслідок цього аналітик найчастіше виступає в ролі фахівця, який інтерпретує ситуацію і формує практичні рекомендації відповідно до вимог певної особи чи групи осіб, зацікавлених у цілеспрямованому впливі на неї.

Список використаної літератури

1. Гелей С. Політологія: Навчальний посібник/ Степан Гелей, Степан Рутар. — 5-є вид., перероб. і доп.. — К.: Знання , 2004. — 645 с.

2. Дробінка І. Г. Політологія: Навчальний посібник/ І. Г. Дробінка, Т. М. Кришталь, Ю. В. Підгорецький; Мін-во освіти і науки України. — К.: Центр учбової літератури, 2007. — 289 с.

3. Іщенко М. Політологія: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Черкаський національний ун-т ім. Богдана Хмельницького. — Черкаси : Видавництво ЧНУ, 2004. — 387с.

4. Кирилюк Ф. Політологія Нової доби: Посібник для студ. вищ. навч. закл./ Федір Кирилюк,. — К.: Академія, 2003. — 303 с.