Розмежування питань оферта та реклама

Укладенню будь-якого договору передує пропозиція його укласти — оферта. На законодавчому рівні вона передбачена ст. 641 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) — оферта має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною   у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 2.2. Принципів міжнародних комерційних договорів, офертою є пропозиція укласти договір, якщо вона достатньо чітка й свідчить про намір оферента вважати його зв’язаним у випадку акцепту [6]. Так виписано і у Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 р. (п. 1 ст. 14) — пропозиція про укладення договору, яка адресована одній чи кільком конкретним особам, вважається офертою, якщо вона викладена зрозуміло й свідчить про бажання особи бути зобов’язаним у разі згоди на укладення договору. Оферта направлена на виникнення цивільно-правових відносин, а тому є одностороннім правочином і повинна містити істотні умови договору.

Оферта може бути в усній чи письмовій формі, розповсюджена при зустрічі особисто й конкретній особі чи через засоби масової інформації, по телефону, через електронну чи звичайну пошту необмеженій кількості осіб. Згідно із доктриною права, якщо оферта адресована необмеженій кількості осіб та розміщена у засобах масової інформації, вона є публічною офертою. Сьогодні використання Інтернет-мережі, газет, радіо та телебачення для пропозиції укласти договір чи реклами є дуже поширеним. З огляду на конкуренцію та широкий вибір різноманітних товарів, кожен власник намагається віднайти особливий спосіб для зацікавлення споживача своїм товаром. Така тенденція свідчить про зростання значимості оферти та її значення для розвитку договірних відносин між громадянами. М.І. Брагінський та В.В. Вітрянський у своїй роботі також відзначили таку тенденцію [1, 158].

Різним аспектам укладання господарських договорів приділено увагу у наукових працях таких учених-юристів як М.І. Брагінський [1], О.А. Беляневич [3], С.М. Бервено [5], С.О. Теньков [4] та інші, але наразі виникає необхідність у дослідженні особливостей укладання господарських договорів саме у спрощеній спосіб.

Викладене свідчить про актуальність обраної теми дослідження.

Публічної офертою є реклама товару або послуг у будь-яких засобах масової інформації й інших, вільно доступних джерелах інформації. Відкликання на дану пропозицію також визнає оферту публічної. Якщо продавець або покупець попередньо хоче виявити можливі зв’язки для співробітництва, він виставляє пробну пропозицію до угоди, що називається «Трактація».

Обов’язково вказуються всі основні умови, такі як: найменування товару, кількість, якість, ціна, умови й строк поставки, умови платежу, якщо є необхідність, а буває й таке, що вказують характер тари й упакування.

Відповідно юридична або фізична особа, зробивши акцепт, тобто давши свою згоду на оплату або гарантувавши оплату послуги, автоматично стає замовником і містить договір на викладені в оферті умовах. Гарантувати оферту може кредитна установа, тобто банк. Банківська гарантія надається разом з офертою. Термін дії такої гарантії кінчається тією датою, коли буде підписаний договір. Сума, що звичайно бере банк за свою послугу гарантії оферти, становить 1-5% від суми договору. Служить для того, щоб гарантувати чітку стабільність оферти при проведенні тендерів. Тендер — це форма у вигляді конкурсу для проведення відкритих підрядних торгів. Змагання представлених претендентами оферт, з погляду  їхньої відповідності критеріям, що втримуються в тендерній інформаційній документації. Банківська гарантія забезпечує виплату гарантованої суми в таких форс-мажорних обставинах, як:

— відкликання оферти до закінчення терміну;

— відмова продавця в прийнятті оферти після торгів;

— відмова виконання гарантії після одержання замовлення на торгах.

Товаровласник сам вирішує, яким чином і де розміщувати оферту, яка інформація у ній міститиметься. Якщо він бажає розмістити оферту, а не подати рекламу, особа повинна дотримуватися вимог ст. 641 ЦК.

У свою чергу, реклама є лише запрошенням укласти договір — у цьому випадку товаровласник не зобовʼязується укласти договір тест-драйву з кожним, хто до нього звернеться, оскільки він не виражав такого наміру.

Інформація про товари або послуги, яка розміщена в засобах інформації є по своїй суті рекламою, а не офертою. Основне розходження в тім, що дана інформація як і реклама не містить всіх істотних умов майбутнього договору (істотними умовами вважаються умови обов’язкові для даного виду договорів у силу закону, а також будь-яка умова, що одна зі сторін порахує обов’язковим для даного договору). Також оферта повинна бути спрямована строго певним особам на відміну від реклами, що розміщається для невизначеного кола осіб.

Відмітні ознаки оферти від реклами:

За українським законодавством оферта повинна:

• бути досить визначеною;
• виражати намір особи вважати себе адресатом, з яким уклали договір ;
• містити всі істотні умови договору.

Головне юридичне значення оферти полягає в тому, що особа, що направила пропозицію укласти договір, не вправі від нього відмовитися, якщо тільки інше не передбачено в пропозиції. Одержання особою, що направила оферту, відповіді від адресата про повне й беззастережне прийняття пропозиції є за загальним правилом моментом укладання договору.

Відмова від оферти може спричинити для її автора негативні правові наслідки, тому що особа, що виявила згода укласти договір у цьому випадку вправі звернутися в суд (арбітражний суд) з вимогою про відшкодування збитків, заподіяних невиконанням договору.

На відміну від оферти реклама й інших пропозицій, адресованих невизначеному колу осіб, розглядаються лише як запрошення робити оферти, якщо інше прямо не зазначено в пропозиції.

Визначення реклами втримується в Законі України «Про рекламу», де зазначається, що реклама — розповсюджувана в будь-якій формі, за допомогою будь-яких засобів інформації про фізичну або юридичну особу, товари, ідеях і починаннях (рекламна інформація), що призначена для невизначеного кола осіб і покликана формувати або підтримувати інтерес до цим фізичній, юридичній особі, товарам, ідеям і починанням і сприяти реалізації товарів, ідей і починань.

Таким чином, реклама володіє двома ознаками, які відрізняють її від оферти: по-перше, реклама завжди звернена до невизначеного кола осіб, по-друге, метою реклами не є повідомлення адресатам про істотні умови майбутнього договору. Її метою — показати відмітні властивості товарів, проінформувати споживачів про роботи й послуги, надаваних фізичними і юридичними особами. Так, пропозиція товару в його рекламі, каталогах і описах товарів, звернена до невизначеного кола осіб і не утримуючих всіх істотних умов договору роздрібної купівлі-продажу, не розглядається як оферта.

До інших пропозицій, адресованих невизначеному колу осіб, відноситься виклик на оферту (запрошення робити оферти), тобто  повідомлення про те, що організація містить договори певного виду. Таке повідомлення зізнається не пропозицією укласти договір, а пропозицією почати  переговори про укладання договору й направляти відповідні оферти. У цьому випадку особа не виражає остаточного наміру вступити в договір на певних умовах. Офертою буде вважатися та заява, що робиться особою, яка відгукнулась на запрошення.

Юридичне значення виклику на оферту полягає в тім, що  його особа, що направила, як правило, може відмовитися від свого запрошення без настання для неї негативних наслідків.

Представляється, що як  запрошення робити оферти можна розглядати повідомлення організатора про проведення торгів, а офертою будуть виступати ті заяви про намір укласти договір, які зроблять учасники торгів.

Особливостями такої оферти є, зокрема, негативні наслідки, які можуть наступити для оферента (особи, що направили оферту), що виграв торги. Так, якщо особу, що виграла торги, ухиляється від підписання протоколу про результати торгів, що має силу договору, то ця особа втрачає внесений їм задаток; якщо предметом торгів було тільки право на укладання договору, то у випадку відхилення однієї зі сторін від укладання договору, інша сторона вправі звернутися в суд з вимогою про спонуку укласти договір, а також з вимогою про відшкодування збитків, заподіяних відхиленням від його висновку.

Незважаючи на те, що повідомлення про проведення торгів не є офертою, проте воно може спричинити для організатора торгів певні правові наслідки: обов’язок відшкодувати учасникам торгів реальний збиток у випадку відмови від проведення торгів з порушенням установлених строків; обов’язок повернути задаток у подвійному розмірі й відшкодувати особі, що виграла торги, збитки, заподіяні участю в торгах, у частині, що перевищує суму задатку, у випадку відмови від підписання протоколу про результати торгів.

Ознаки публічної оферти.

Публічною офертою вважається реклама товару або послуги в ЗМІ, тобто звертання до невизначеного кола осіб. Таким чином, публічна оферта це:

— Реклама й інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, розглядаються як запрошення робити оферти, якщо інше прямо не зазначено в пропозиції.

— Утримуючі всі істотні умови договору пропозиція, з якого вбачається воля особи, що робить пропозицію, укласти договір на зазначені в пропозиції умовах з кожним, хто відгукнеться, визнається офертою (публічна оферта).

Ініціатором оферти є, як правило, сторона, яка надає послуги, речі (продавець, поставщик, підрядчик). Щоб пропозиція укласти договір вважалася офертою, вона повинна відповідати певним умовам:

— у ній повинні міститися всі істотні умови майбутнього договору, щоб сторона, яка отримала пропозицію, зрозуміла про що йдеться. Якщо пропозиція таких умов не містить, то вона не є офертою, а лише викликом на оферту, який ні до чого не зобов’язує;

— оферта повинна бути адресована конкретній особі. Тому різні об’яви, реклами, прайс-листи не можуть визнаватися офертою, це лише пропозиції невизначеному колу осіб зробити оферту.

Для укладання договору однієї оферти замало, необхідно, щоб особа, якій була адресована оферта, дала згоду прийняти пропозицію. Відповідь про прийняття пропозиції має назву акцепт. Акцептантом може бути лише та особа, якій була адресована оферта. Якщо згоду укласти договір дає інша особа, це є нова оферта, з якою ця особа звертається до колишнього оферента, який при позитивній відповіді стане акцептантом.

Оферта набуває чинності, коли її отримав адресат оферти. Оферта, навіть коли вона є невідкличною, може бути скасована оферентом, якщо повідомлення про скасування одержане адресатом оферти раніше, ніж сама оферта, чи одночасно з нею. Поки договір не укладено, оферта може бути відкликана оферентом, якщо повідомлення про відкликання буде одержано адресатом оферти до відправлення ним акцепту.

Оферта не може бути відкликана:

— якщо в оферті зазначено через встановлення певного строку акцепту чи іншим чином, що вона є невідкличною;

— якщо для адресата оферти доцільним було розглядати оферту як невідкличну й адресат оферти діяв відповідно.

Оферта, навіть якщо вона є невідкличною, втрачає чинність після одержання оферентом повідомлення про відхилення оферти. Заява чи інша поведінка адресата оферти, що свідчить про згоду з офертою, є акцептом. Мовчання чи бездіяльність самі по собі не є акцептом.

Акцепт оферти набуває чинності з моменту, коли зазначена згода одержана оферентом. Акцепт не має чинності, якщо оферент не одержує зазначеної згоди у визначений ним строк, а якщо строк не встановлено, то в розумний строк, беручи до уваги обставини угоди, у тому числі швидкість використаних оферентом засобів зв´язку.

Усна оферта має бути акцептована негайно, якщо обставини не зумовлюють інше. Якщо через оферту або в результаті практики, що склалася у взаємовідносинах сторін, чи звичаю адресат оферти може, не повідомляючи оферента, висловити згоду шляхом вчинення якої-небудь дії, зокрема дії, що стосується відправлення товару чи оплати вартості, акцепт набуває чинності в момент вчинення такої дії за умови, що вона вчинена в межах передбаченого строку.

Відповідь на оферту, яка має на меті бути акцептом, але містить доповнення, обмеження чи інші зміни, є відхиленням оферти і виступає зустрічною офертою. Відповідь на оферту, яка має на меті бути акцептом, але містить додаткові чи відмінні умови, які істотно не змінюють умов оферти, є акцептом, якщо оферент без невиправданої затримки не заперечить усно проти цих розходжень або не надішле повідомлення про це. Якщо він цього не робить, то умовами договору будуть умови оферти зі змінами, що містяться в акцепті.

Додаткові чи відмінні умови щодо, поряд з іншим, вартості, платежу, якості й кількості товару, місця й строку поставки, обсягу відповідальності однієї зі сторін перед іншою або вирішення спорів вважаються такими, що істотно змінюють умови оферти. Відлік строку для акцепту, встановленого оферентом у телеграмі чи листі, розпочинається з моменту подання телеграми для відправлення, або з дати, зазначеної в листі, або, якщо така дата не зазначена, з дати, зазначеної на конверті. Відлік строку для акцепту, встановленого оферентом за допомогою телефону, телетайпу чи інших засобів моментального зв´язку, розпочинається з моменту одержання оферти її адресатом.

Тому, як ми вже зазначали, оферта повинна бути адресована одному або декільком конкретним особам, містити істотні умови договору й виражати намір укласти договір з адресатом, якщо їм буде прийнята пропозиція. Оферта пов’язує  особу, що її направила, з моменту її одержання з адресатом.

Таким чином, реклама й інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, оферту не створюють, а вважаються запрошенням робити оферти. Однак утримуюча вся істотна умови договору пропозиція, з якого вбачається воля його автора укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто відгукнеться, визнається публічної офертою. Публічної офертою треба вважати опубліковане в пресі запрошення на розпродаж товарів із вказівкою їхніх найменувань і цін. Публічна оферта йменується в законодавстві про приватизацію публічною пропозицією. 

Список використаної літератури

1. Брагинский М.И. Договорное право. Общие положення / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. — М.: Статут, 1997. — 682 с.
2. Луць А.В. Свобода вибору сторонами форми цивільно-правового договору / А.В. Луць // Наук. вісник Чернівец. ун-ту. — 2000. — Вип. 82. Правознавство.
3. Беляневич О. А. Господарський договір та способи його укладання : навч. посіб. / О. А. Беляневич. – К. : Наук. думка, 2002. – 278 с.
4. Теньков С. О. Коментар судової практики з господарських справ / С. О. Теньков. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 384 с.
5. Бервено С. М. Проблеми договірного права України : монографія / С. М. Бервено. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
6. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / кол. авт.: Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін. ; за заг. ред. В. К. Мамутова. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
7. Моторна В.Ю. Тенденції вдосконалення договірного права / В.Ю. Моторна // Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні. — К., 2010.