Сучасний стан та перспективи розміщення продуктивних сил регіонів Кіровоградська області

- Регіональна економіка, РПС -

Arial

-A A A+

Вступ

Область розташована в центрі України, між річками Дніпро та Південний Буг, у південній частині Придніпровської височини. Рельєф території рівнинний на Придніпровській низовині і хвилястий – на Придніпровській височині. Новоукраїнський район розташований на Придніпровській височині. Поверхня — підвищена пологохвиляста лесова рівнина розчленована ярами, балками, каньйоноподібними і прохідними долинами. На півдні висота до 269 м над рівнем моря (найбільша в Кіровоградській області).

В Кiровоградськiй області поширені родовища бурого вугілля, які відносяться до Дніпровського буровугільного басейну. В областi зосереджено 90% запасiв вугілля Дніпровського басейну. Найбільш значні родовища вiдомi в Олександрії, Балаховцi, Петровому, Михайлiвцi, Байдурiвцi. Практично все видобуте вугілля переробляється i використовується в областi.

Промисловiсть є однiєю з ведучих галузей соцiально-економiчного комплексу областi, на яку припадає 20,7% валового суспiльного продукту. В нiй зайнято 75,1 тис.чоловiк. Промислову продукцiю випускають бiльш нiж 3 тисячi пiдприємств та виробництв, 295 з яких складають основну групу самостiйних промислових пiдприємств та об`єднань. Промисловий комплекс охоплює 13 провiдних галузей.

1. Географічне положення

Кіровоградська область розташована в центрі України, між річками Дніпром та Південним Бугом, в південній частині Придніпровської височини.

Територія області складає 24,6 тис.кв.км.

Клімат області помірно-континентальний, що забезпечує сприятливі умови для розвитку сільського господарства. Зима м`яка з частими відлигами.

Середня температура січня -5, -6 С, липня +20, +21 С. Річна кількість опадів 420-470 мм.

Розташована у центрі України, у межиріччі Дніпра і Південного Бугу. Практично вся територія області розташована на правому березі Дніпра. На півночі межує з Черкаською, на північному сході з Полтавською, на сході та південному сході з Дніпропетровською, на півдні з Миколаївською та Одеською, на заході з Вінницькою областями України.

2. Адміністративно-територіальний поділ

Кіровоградська область нараховує 23 адміністративних райони, з них 2 райони — у м.Кіровограді, а також 12 міст, з яких 4 — обласного підпорядкування, 26 селищ міського типу, 1021 сільський населений пункт.

Кіровоград є адміністративним, промисловим та культурним центром області.

3. Природно-ресурсний потенціал

Грунти області мають високу родючість. Грунтовий покрив області характерний для перехідної зони від південного лісостепу до північного степу.

В північній частині області переважають чорноземи потужні малогумусні із вмістом гумуса 5,0% та середньогумусні із вмістом гумуса трохи більше 5,5%. Значні площі тут займають чорноземи в різному ступені реградуровані, а також чорноземи опідзолені, темно-сірі опідзолені та сірі опідзолені грунти.

Для південно-східних районів найбільш поширеними грунтами є чорноземи звичайні, середньо — та малогумусні, а в південній частині — чорноземи звичайні малогумусні малопотужні.

За механічним складом грунти північних районів — важкосуглинисті, південних — легкосуглинисті, а в Придніпров`ї — легко — та середньосуглинисті.

Природно-рекреаційний потенціал:

  • Заповідник Хутір Надія;
  • Заповідник Карпенків край;
  • Чорний ліс;
  • Дендропарк «Веселі Боковеньки».

Окрасою краю та місцем відпочинку є лісові насадження, 400-літні дуби, цілющі джерела. Загальна площа лісового фонду становить 179,1 тис. га. Основні рекреаційні ресурси на Кіровоградщині — оздоровчі (м’який клімат, мальовничі береги річок і водосховищ). Діють 3 санаторії та пансіонати з лікуванням, 4 будинки і пансіонати відпочинку, численні бази відпочинку, профілакторії та дитячі табори відпочинку.

Водні ресурси Кіровоградщини представлені річками, водосховищами, ставками та підземними водами. В області нараховується 438 великих і малих річок протяжністю 5,6 тис.км, серед яких найбільші — Інгулець, Синюха, Велика Вись, Інгул, Ятрань. За кількістю водосховищ та ставків (85 та 2185 відповідно [2]) область займає третє місце серед областей України. Зате вона має найменші запаси природних підземних вод. Річки області належать до систем Дніпра і Південного Бугу.

Залiзоруднi родовища розташованi в схiднiй частинi Кiровоградської областi. Тут знаходяться Петрiвське, Ганнiвське, Артемiвське, Горiхiвське, Попельнастiвське та інші залізорудні родовища.

В областi є родовища нікелевих руд – Деренюхське, Капiтанкiвське, Липовенькiвське, Грушкiвське та iншi родовища, на базі яких дiє Побузький нiкелевий комбiнат. В Побужжi знайдено Хащуватське родовище марганцевих руд.

На території Новомиргородського та Знам’янського районiв широко розповсюджений iльменiт – основний мiнерал, що містить в собі титан.

Характерною особливістю області є наявність єдиних в Україні родовищ хромітових руд (Голованівський район).

Знайдені родовища урану: Мічурінське, Ватутiнське, Северинське та цілий ряд інших, на базі яких утворено власну мінерально-сировинну базу атомної енергетики України. Усі родовища, по наявних в них запасах, відносяться до великих.

Є промислові поклади золота – Юр’ївське та Клинцiвське родовища, якi оцінюються як великі. Разом iз золотом можливо додатково отримувати срібло. Мають місце рудовиявлення платини, вольфраму та олова. Серед цієї групи наявні рудопроявлення танталу, нiобiю. В останні роки знайдене родовище лiтiю, велике за запасами, де можливо одночасно добувати олово (Полохiвське родовище).

В Кiровоградськiй областi експлуатується найбільше в Європі Заваллiвське родовище графіту. Вміст графіту в каолiнiзованих гнейсах складає 6-14%. В смт Завалля (Гайворонський район) видобуток ведеться кар’єрами. Продукцію представлено чотирма видами малозольного графiту (тигельний, елементний, олівцевий i ливарний або сріблястий) та іншими різновидами колоїднографiтових препаратів для хiмiчної, електротехнiчної та машинобудiвельної промисловостi.

Озокерит добувають у Кiровоградськiй областi з бурого вугілля. Iнженери-вуглехiмiки розробили технологiю отримання модифiкованого озокериту, що використовується у виробництвi полiграфiчної фольги, кiноплiвки.

В Кiровоградськiй областi видобувається каолiн на родовищах вогнетривких глин, що знаходяться поблизу с. Катеринiвки. Катеринiвськi каолiни застосовують як додаток до глини Часов-Ярського родовища, в результатi чого отримують вогнетривку глину з вмiстом суми окислiв алюмiнiю та титану 30%, окислiв залiза не бiльш нiж 3% та вогнетривкiстю не менш нiж 1670ºС. Таку сумiш застосовують для випалювання абразивних виробiв.

Запаси каолiнiв, що знаходяться поблизу Гайворона та Салькового, використовуються як вогнетривкi та як шамот. В 3-х кiлометрах на пiвнiчний схiд вiд Кiровограда розташоване Веселiвське родовище керамзитової сировини.

В областi присутнi багато видiв будiвельних матерiалiв: суглинки, піски, пiсчаники, бутовий камiнь, щебiнь, вапняк, мергель , кварцити тощо.Родовища суглинків знайдені поблизу смт Компанiївка, хутора Соколiвського, в Новгородкiвському районi. Великими родовищами цегляно-черепичної сировини є Новомиргородське, Васiнське, Обознiвське бiля Кiровограда та багато інших.

У великому обсязi ведеться кар’єрний видобуток бутового каменю, щебню, на який головним чином йдуть гранiти, гнейси.

Багаточисельнi жили пегматитiв є чудовою сировиною для керамічних виробiв в електротехнiцi (iзолятори). З облицювальних каменів в Кiровоградськiй областi найбільш широко

використовуються граніти, серед яких виділяються три основних різновиди: сировина рiвномiрнозерниста та порфiроподібні гранiти (Гайворонське, Кiровоградське, Аджамське, Суботське родовища); рожевi та рожево-сiрi порфiроподібні гранiти (Андрiївське, Адабашське, Бобринецьке родовища); червонi порфiроподібні та трахiтоїднi гранiти (Горiхiвське, Капустянське родовища).

В межах Новомиргородського та Маловискiвського районiв розміщуються родовища лабрадоритів. Останні знайдені на Лiкарiвському родовищi.

Декоративно-облицювальним матеріалом можуть служити лонцонiти, габбро, дiабази, якi зустрічаються поблизу Новоукраїнки, Новомиргорода, Олександрiї, Долинської.

Задовiльнi декоративні властивості мають мармур та мармурові вапняки Хащуватського та Заваллiвського родовищ бiля Побужжя.

За хiмiчним складом мінеральні води Кiровоградської областi відносяться до гiдрокарбонатних, гiдрокарбонатно-сульфатних, деколи сульфатно-гiдрокарбонатних, калiєвих та натрiєвих. Мiнеральнi води експлуатуються в смт Новгородцi. В деяких місцях областi знайдені бальнеологiчнi радонiєвi (радiоактивнi) води. На базі радонiєвої води діють санаторії в м. Знам’янцi.

Корисні копалини Новоукраїнщини – граніти (Капустинське, Горіхівське родовище та ін.), глини.

4. Розміщення населення та трудових ресурсів

Населення області складає 1197,8 тис.чоловік. Середня густота населення 49 чол./кв.км.

Міське населення — 733,2 тис.чол. ( 61% ).

Сільське населення — 464,6 тис.чол. ( 39% ).

В області живуть представники більш ніж 30 національностей.

Особливістю національного складу населення області є його багатонаціональність, на території області проживають представники 98 національностей і народностей. В даний час чисельність всіх з них, за винятком циган і вірмен (за рахунок імміграції), скорочується.

За переписом 1989 р. українці складали 85,3 %, росіяни — 11,7 %, представники інших національностей — 3 % населення. Росіяни складали значну частину населення міст і районів на сході області, українці переважали в сільській місцевості і на заході краю. За переписом 2001 року: українці (90,1 %) (1.015 тис. чоловік), росіяни (7,5 %) (84 тис. чол), молдовани, білоруси, вірмени, болгари, євреї, цигани, корейці та інші (2,4 %).

Рідною мовою 88 % назвали українську, 10 % російську, 2 % — інші мови. Віковий склад населення, зафіксований Всеукраїнським переписом населення, характеризується так: зменшення частки дітей у загальній кількості населення поряд із збільшенням частки осіб у віці, старшому за працездатний, значно ускладнює сучасну демографічну ситуацію в області і зумовлює зростаюче старіння населення.

Результати Всеукраїнського перепису населення засвідчили тенденцію до підвищення рівня освіти населення, зростання кількості осіб, які мають вищу і повну загальну освіту. Кількість населення, яке мало вищу та повну загальну середню освіту, складала 670,6 тис.осіб, що перевищило відповідний показник перепису населення 2001 року на 17,3 відсотка.

Трудові ресурси області (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку) за станом на 01. 01. 2001 становлять 634,1 тис. осіб або 2,2 % до України. В усіх сферах економічної діяльності зайнято 432,1 тис. осіб або 68,1 % трудових ресурсів регіону. В їх складі значну питому вагу складають зайняті в матеріальному виробництві — близько 69 %, у невиробничій сфері зайнято 31 %.

Динаміка коефіцієнтів природного руху населення в області свідчить про зниження їх темпів, які значно перевищують середні показники в Україні.

Демографічне навантаження на населення працездатного віку (кількість непрацездатних на 1000 осіб працездатного віку) досить високе — 795 осіб, у тому числі дітей — 346, осіб старшого віку — 449 при відповідних значеннях в Україні 726, 324 і 402. В області високими темпами збільшується кількість працездатного населення у працездатному віці, не зайнятого економічною діяльністю: у 2008 р. в порівнянні з 1990 р. — у 3,8 рази, а з 1995 р. — на 3,2 % і складали 16,6 % трудових ресурсів області (1990 р. — 4,6 %, 1995 р. — 15,5 %). Високими темпами зростає також кількість безробітних: на початок 2001 р. їх зареєстровано 31,6 тис., що у 9,8 разів вище, ніж у 1995 р. Рівень безробіття складає в області 5,1 % (в Україні — 4,2 %), темпи його зростання вищі, ніж у середньому в Україні.

В області щорічно зростає навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію). На початок 2008 р. попит підприємств на робочу силу (на заміщення вільних робочих місць) становив 1,2 тис. осіб, а кількість зареєстрованих громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, — 33,7 тис., тобто навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію складає 43 особи, що в 1,8 разів вище,, ніж у середньому в Україні.

5. Спеціалізація промисловості, рівень розвитку її основних галузей

В Україні та за її межами область відома виробництвом посівної, зернозбиральної техніки, мостових електричних кранів, буровугільних брикетів, нікелю, графіту, гірського воску, декоративного граніту, тощо.

У зв’язку з сільськогосподарською спеціалізацією області, основним напрямком машинобудування є виробництво для сільського господарства і переробної промисловості необхідної техніки та запасних частин до неї. В області знаходиться унікальні комплекси з видобутку і виробництва нікелю, графіту, граніту.

Розглянемо основні галузі промисловості в області:

Кількість суб’єктів ЄДРПОУ, од. 2113 Галузева структура промисловості Питома вага Промисловість 100 Добувна промисловість 3,5 Переробна промисловість 78,4 Виробництво харчових продуктів, напоїв 41,9 Легка промисловість 0,4 Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів 0,9 Целюлозно-паперове виробництво та видавнича діяльність 0,6 Хімічна та нафтохімічна промисловість 2,8 Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції 2,5 Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів 10,5 Машинобудування 17,8 Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води 18,1

У вересні 2011р. промислове виробництво порівняно з попереднім місяцем збільшилося на 33%, до вересня 2010р. – на 3,1%. За підсумками 9 місяців 2011р. приріст виробництва у промисловості становив 10,9%.

У добувній промисловості порівняно з січнем–вереснем 2010р. випуск продукції збільшився на 14,8%, в т.ч. на підприємствах з добування каменю – у 5 разів, піску та глини – на 26%.

Таблиця 1. Індекси промислової продукції за видами діяльності за 2003–2010 роки

(відсотків до попереднього року)   2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 Промисловість 124,3 133,8 110,5 111,6 109,7 104,2 78,3 113,3 Добувна та переробна промисловість 127,8 135,2 111,1 112,1 110,5 104,2 77,6 113,6 Добувна промисловість 111,6 105,0 89,5 103,6 118,1 98,9 90,0 101,5 Переробна промисловість 129,0 138,1 112,6 113,4 109,5 104,9 71,3 121,1 з неї                 Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів 128,2 104,9 131,0 112,0 99,7 106,4 102,2 108,2 Легка промисловість 112,6 105,8 88,6 88,4 82,7 103,7 68,0 105,9 Оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, крім меблів 54,6 125,5 151,0 94,9 141,4 61,4 76,3 117,3 Целюлозно-паперове виробництво; видавнича діяльність 99,9 101,3 82,8 104,8 89,2 116,3 80,4 103,6 Виробництво коксу, продуктів нафтоперероблення – – – – – – – – Хімічна та нафтохімічна промисловість 99,7 122,3 116,5 110,3 84,1 93,9 69,7 81,9 Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції 115,8 98,6 135,0 164,8 119,0 111,2 59,1 94,9 Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів 81,2 2043,5 108,8 124,6 100,4 118,9 68,7 131,0 Машинобудування 148,2 145,9 82,1 101,0 163,3 90,1 44,8 154,3 Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води 95,7 111,7 108,0 96,2 98,6 105,9 103,7 104,7

Приріст виробництва продукції у переробній промисловості в січні– вересні 2011р. становив 10,2%.

На підприємствах з виробництва харчових продуктів та напоїв випуск промислової продукції в січні–вересні 2011р. порівняно з січнем–вереснем 2010р. збільшився на 12,1%. З росло виробництво олії соняшникової нерафінованої (на 24533 т), борошна (на 16730 т), виробів ковбасних (на 2353 т), свинини свіжої (парної) чи охолодженої (на 630 т), виробів кондитерських з цукру, включаючи білий шоколад без вмісту какао (на 316 т), виробів макаронних без начинки, не підданих тепловому обробленню (на 75 т), виробів хлібобулочних (на 15 т), вершків жирністю більше 8% (на 6 т). Водночас спостерігалось зниження випуску круп на 4562 т, сирів жирних – на 747 т, яловичини і телятини, свіжої (парної) чи охолодженої – на 370 т, тістечок; виробів здобних – на 46 т, оселедців солоних – на 40 т, тортів – на 24 т.

Випуск продукції у легкій промисловості порівняно з січнем–вереснем 2010р. збільшився на 4,1%, найбільше – на підприємствах з виробництва трикотажних виробів (на 16,4%). Водночас на підприємствах з виробництва інших текстильних виробів випуск продукції зменшився на 6,2%.

В обробленні деревини та виробництві виробів з деревини за січень–вересень 2011р. приріст промислової продукції становив 13,3%.

На підприємствах із виробництва паперової маси, паперу, картону та виробів із них у січні–вересні 2011р. обсяги продукції зросли на 32,8%, на підприємствах поліграфічної діяльності – зменшилися на 0,8%.

У хімічній та нафтохімічній промисловості в січні–вересні 2011р. індекс промислового виробництва становив 75,6%, в т.ч. на підприємствах з виробництва основної хімічної продукції – 36,4%. Водночас у фармацевтичному виробництві випуск продукції зріс на 17,6%, на підприємствах з виробництва лаків та фарб – на 8,1%.

На підприємствах з виробництва іншої неметалевої мінеральної продукції випуск промислової продукції в січні–вересні 2011р. порівняно з січнем–вереснем 2010р. збільшився на 22,2%, в т.ч. на підприємствах з виробництва цегли, черепиці та інших будівельних виробів з випаленої глини – на 47,9%, виробів з бетону, гіпсу та цементу – на 22,9%.

У машинобудуванні випуск промислової продукції в січні– вересні 2011р. порівняно з аналогічним періодом 2010р. збільшився на 19,6% , в т.ч. на підприємствах з виробництва машин та устатковання для сільського та лісового господарства – у 1,8 раза, електророзподільної та контрольної апаратури – на 7,4%, механічного устатковання – на 4,2%.

На підприємствах з виробництва електроенергії обсяги продукції проти січня–вересня 2010р. зменшилися на 13,3%.

6. Спеціалізація сільського господарства

Агропромисловий сектор області характеризується потужною мережею підприємств. Базою для його розвитку є природний і мінерально-сировинний потенціал Кіровоградщини та професійні фахівці й науковці, які працюють у сільськогосподарській галузі.

Значна увага приділяється розвитку малих підприємств, фермерських господарств, сприяючи щорічному збільшенню кредитування.

Основнi культури, якi вирощуються на територiї областi:

  • зерновi ( озима пшениця, ячмiнь, кукурудза на зерно, гречка, просо );
  • бобовi ( горох );
  • технiчнi культури ( соняшник, цукровий буряк ).

Садiвництво представлено вирощуванням яблук, груш, слив, вишнi та ягiд.

Сiльське господарство областi складають 523 пiдприємства, 355  колективних сiльськогосподарських пiдприємств, 25 мiжгосподарських пiдприємств та 143 інших агропромислових формувань,  а також 1984 фермерських господарства. В сiльському господарствi зайнято 115,9 тис. чоловiк.

У 2011р. обсяг валової продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств (у порівнянних цінах 2005р.) склав, за розрахунками, 3194,1 млн.грн. Виробництво сільськогосподарської продукції порівняно з відповідним періодом 2010р. збільшилось на 12,5%, в т.ч. в сільськогосподарських підприємствах – на 15,7%, господарствах населення – на 9,6%.

Рослинництво. За січень–вересень 2011р. загальний обсяг виробництва продукції рослинництва порівняно з відповідним періодом 2010р. збільшився на 1 6 %, в т.ч. сільськогосподарських підприємствах – на 15,3%, в господарствах населення – на 17%.

Станом на 30 вересня п.р. всіма категоріями господарств області зернові і зернобобові культури (включаючи кукурудзу) зібрані та обмолочені на площі 624,8 тис.га (72,6% посіяних площ), що на 110,3 тис.га або на 15% менше ніж на 1 жовтня 2010р. Загалом по області намолочено 2001, 3 тис.т зерна (у початково оприбуткованій вазі), що на 23,4 тис.т (на 1,2%) менше ніж на 1 жовтня 2010р., в т.ч. сільськогосподарськими підприємствами – 1603,2 тис.т (на 0,4% менше), господарствами населення – 398,1 тис.т (на 4% менше).

Найбільші намолоти зерна одержано сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) Олександрійського (159,2 тис.т), Новоукраїнського (137,5 тис.т) та Кіровоградського (103,5 тис.т) районів.

У загальному валовому зборі зернових і зернобобових культур (включаючи кукурудзу) більше ніж три чверті становить виробництво озимих зернових культур – 1278,3 тис.т (на 7,5% більше ніж торік), з них пшениці озимої – 1038,3 тис.т (на 14,6% більше), ячменю озимого – 235,5 тис.т (на 14,7% менше).

Господарствами всіх категорій отримано 743,6 тис.т насіння соняшнику (у початково оприбуткованій вазі), що в 1,7 р.б. порівняно з початком жовтня 2010р., при середній урожайності по 20 ц з 1 га.

Ріпак (озимий і ярий) зібрано на площі 48,3 тис. га (96,2% площ, що підлягають до збирання), його валовий збір становив 75,5 тис.т, а середня врожайність – по 15,6 ц з 1 га.

Сої зібрано з площі 66,8 тис. га, що на 12,9% більше ніж на 1 жовтня 2010р., валовий збір склав 130,7 тис.т (в 1,6 р.б.), при середній урожайності 19,6 ц з 1 га (торік – 13,9 ц з 1 га).

Господарствами усіх категорій накопано 482,2 тис.т картоплі, що на 22,4% більше ніж на початок жовтня 2010р. (за рахунок збільшення урожайності до 115 ц з 1 га проти 94 ц з 1 га торік). Виробництво овочів відкритого ґрунту склало 201,2 тис.т (по 132 ц з га), що на 13,6% більше, ніж торік. Виробництво плодоягідної продукції зросло порівняно з початком жовтня 2010р. на 1,7% і склало 21,9 тис.т (урожайність по 63,1 ц з 1 га). Населенням вироблено 99,9% загального обсягу картоплі, 95,7% овочів і 97,4% плодів та ягід.

Для забезпечення врожаю 2012р. аграрними підприємствами (крім малих) проведено підготовку ґрунту під посіви озимих культур (включаючи чисті пари) на площі 326,7 тис.га проти 405,5 тис.га у 2010р.; виорано на зяб – 222 тис.га (на 7,8% більше ніж на 1 жовтня 2010р.); озимих на зерно і зелений корм (включаючи ріпак) посіяно на площі 266,4 тис.га (на 20,2% менше ніж торік), у т.ч. зернові на зерно – 209,7 тис.га (на 16,3% менше). Під посіви озимих на зерно і зелений корм було внесено 83,7 тис.ц мінеральних (у поживних речовинах) та 58,1 тис.т органічних добрив, що в розрахунку на 1 га посівної площі становить 31,4 кг мінеральних та 0,2 т органічних добрив (торік відповідно 28,4 кг та 0,1 т).

Тваринництво. У січні–вересні п.р. обсяг виробництва продукції тваринництва порівняно з відповідним періодом 2010р. збільшився на 3,5%, у т.ч. в сільськогосподарських підприємствах – на 18,4%, господарствах населення – залишився на рівні відповідного періоду 2010р.

Порівняно з січнем–вереснем 2010р. збільшення обсягів реалізації худоби та птиці на забій відбулося як у сільськогосподарських підприємствах (на 2,3 тис.т живої ваги або на 30,3%), так і господарствах населення (на 1,7 тис.т або на 5%).

У структурі реалізації худоби та птиці на забій сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) частка свиней становила 73,2% (у січні– вересні 2010р. – 64,5%), великої рогатої худоби – 26,1% (34,9%), птиці всіх видів – 0,1% (0,2%).

Обсяг вирощування худоби та птиці в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) у січні–вересні 2011р. становив 10,3 тис.т, що на 11,1% більше ніж у січні–вересні 2010р., в т.ч. свиней – 7,3 тис.т (на 19,7% більше); зменшилося вирощування великої рогатої худоби на 3,4% і становило 2,7 тис.т, птиці – на 26,2% (0,2 тис.т). Відношення загального обсягу вирощування худоби та птиці до реалізації тварин на забій становило 105,1% (у січні–вересні 2010р. – 122,5%). Середньодобові прирости великої рогатої худоби на вирощуванні, відгодівлі та нагулі зросли на 2,8% та становили 443 г, свиней – на 10,2% ( 281 г).

Загальні обсяги виробництва м’яса (реалізація худоби та птиці на забій у живій вазі) у січні–вересні 2011р. збільшилися порівняно з січнем–вереснем 2010р. в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) 20 районів, значно – Гайворонського (в 2,4 раза), Новгородківського, Олександрівського та Устинівського (в 1,8 раза), Світловодського (в 1,7 раза) районів.

У січні–вересні 2011р. виробництво молока в усіх категоріях господарств порівняно з січнем–вереснем 2010р. зменшилося на 3% і склало 272,6 тис.т, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах – на 1,8% (32,3 тис.т), господарствах населення – на 3,2% (240,3 тис.т).

Збільшилося виробництво молока в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) 6 районів області, найбільш суттєво – Голованівського (в 3,2 раза) та Вільшанського (в 1,5 раза). У той же час порівняно з січнем–вереснем 2010р. менше молока одержано підприємствами Знам’янського (на 24,8%), Новоархангельського (на 19,9%) та Компаніївського (на 15,8%) районів.

Наявність зерна та насіння соняшнику. На 1 жовтня 2011р. в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) та підприємствах, що здійснюють зберігання, переробку зернових культур, було в наявності 1234,4 тис.т зерна (на 8,4% більше проти 1 жовтня 2010р.), в т.ч. 700,3 тис.т пшениці (на 22,9% більше). Безпосередньо в аграрних підприємствах зберігалося 683,2 тис.т зерна, в т.ч. 386,3 тис.т пшениці, 78 тис.т кукурудзи, 174,6 тис.т ячменю, 3,4 тис.т жита. Зернозберігаючі та зернопереробні підприємства мали в наявності 551,2 тис.т зерна, в т.ч. зернозберігаючі – 471,8 тис.т.

Запаси насіння соняшнику становили 500,8 тис.т (на 37% більше порівняно з 1 жовтня 2010р.), з них безпосередньо в аграрних підприємствах (крім малих) – 216 тис.т (на 32,3% більше), на підприємствах, що здійснюють його переробку та зберігання – 284,8 тис.т (на 40,7% більше).

7. Транспорт

Область має розвинуту транспортну мережу.

Територiю перетинають багаточисельнi залiзничнi магiстралi. Здiйснюються в основному транспортнi перевезення в напрямку Донбас-Карпати, що зв`язують важливi промисловi та сiльськогосподарськi райони Пiвдня з Пiвденним Заходом та Центром України. Експлуатаційна довжина колії — 944 км. З яких електрифіковано 601 км. Густота мережi залiзних дорiг — 38 км. на 1000 кв.км.

Кiровоградська область має 10 автомагiстралей довжиною 728,7 км , якi зв`язують Україну зi країнами СНД, Центральної та Пiвденної Європи. Густота автомобiльних дорiг складає 308,5 км на 1000 кв.км.

Авіаційні перевезення здійснюються державним підприємством авіакомпанії «Авіалінії України», а також міжнародною акціонерною компанією «УРГА».

Область має мiжнародний телефонний зв`язок.

У 2011р. підприємствами транспорту перевезено 8316,5 тис.т вантажів, що на 21,1% більше ніж у січні–вересні 2010р., вантажооборот збільшився на 16,3% і склав 21505,6 млн.ткм.

Залізницею у січні–вересні п.р. перевезено 5481,9 тис.т вантажів, що на 19,9% більше ніж у січні–вересні 2010р. Збільшилося відправлення основних номенклатурних груп вантажів: кам’яного вугілля (у 9,6 раза), брухту чорних металів (у 1,6 раза), будівельних вантажів (на 21%), чорних металів (на 11,6%), лісових вантажів (на 0,7%) та разом з цим зменшилося – нафти і нафтопродуктів (на 72,5%), зерна і продуктів перемолу (на 1,5%). Вантажооборот залізничного транспорту у січні–вересні 20 11 р. склав 21026,8 млн.ткм, що на 16,1% більше ніж у січні–вересні 2010р.

Автомобільним транспортом (з урахуванням перевезень, виконаних фізичними особами–підприємцями) у січні–вересні 2011р. перевезено 2831 тис.т вантажів, що на 23,5% більше січня–вересня 2010р., вантажооборот збільшився на 26,9% і становив 477,2 млн.ткм.

На автомобільних шляхах та дорогах області скоєно 298 дорожньо-транспортних пригод з потерпілими, що на 4,2% менше ніж у січні–вересні 2010р., внаслідок чого поранено 373 особи (на 1,8% менше), загинуло 54 особи (на 16,9% менше).

Авіаційнимтранспортом перевезено 3,6 тис.т вантажів, що на 32% менше ніж у січні–вересні 2010р., вантажооборот зменшився на 34,7% і становив 1,6 млн.ткм.

Всіма видами транспорту у січні–вересні 2011р.перевезено 78,2 млн. пасажирів, що на 22% більше ніж у січні–вересні 2010р., пасажирооборот збільшився на 19,3% і склав 1009,5 млн.пас.км.

У січні–вересні 2011р. на автомобільному та тролейбусному транспорті відбулося збільшення пасажирської роботи, на авіаційному–зменшення.

Збільшення обсягів перевезення пасажирів у січні–вересні 2011р. відбулося по всіх територіях за винятком м.Світловодська, Долинського, Знам’янського, Новгородківського, Новоархангельського та Олександрівського районів, пасажирообороту – по всіх територіях крім м.Світловодська, Знам’янського, Новгородківського, Новоархангельського та Олександрівського районів.

У січні–серпні 2011р. підприємствами – операторами зв’язку реалізовано послуг зв’язку на суму 285,2 млн.грн., що на 1,8% більше ніж у січні–серпні 2010р.

Найбільша частка доходів отримана від реалізації послуг мобільного (50,6%), поштового (13,5%), телефонного міського (12,4%) та комп’ютерного (8,6%) зв’язку.

Обсяг реалізації послуг пошти та зв’язку населенню за січень–серпень 2011р. склав 104,5 млн.грн., що на 7,4% більше ніж у січні– серпні 2010р. Частка доходів від надання послуг пошти та зв’язку населенню в їх загальному обсязі склала 36,6% проти 35,7% у січні–серпні 2010р.

8. Стан екології

Серед екологічних проблем Кіровоградщини найбільш гострими є:

 Очищення зворотних вод

Як показують моніторингові спостереження, якість поверхневих вод у порівнянні з попередніми роками практично не змінилася. Малі річки степової зони області характеризуються значною мінералізацією. Їхня маловодність практично не може протистояти обсягам скиду недостатньо очищених зворотних вод. На всіх річках області виявлені підвищені концентрації заліза та цинку. Ці метали можна вважати регіональними забруднювачами.

Найбільшими забруднювачами поверхневих вод області є комунальні підприємства «Кіровоградводоканал» і «Олександрія-водоканал». Їхні скиди недостатньо очищених стоків складають 52,7% від загального обсягу по області. Комунальне підприємство «Кіровоградводоканал», яке включене до Переліку 100 найбільших забруднювачів довкілля України, проводить заходи по добудові очисних споруд, налагодженню їх роботи.

Стан атмосферного повітря

На стан атмосферного повітря найбільш суттєво впливають промислові викиди підприємств м. Олександрії, що пов’язано з виробничою діяльністю Державної Холдингової Компанії «Олександріявугілля». Наявні на підприємствах області технологічне обладнання та очисні споруди, призначені для зменшення концентрації забруднюючих речовин у викидах з метою досягнення нормативів гранично допустимих викидів, морально застарілі та фізично зношені. Діючі системи очистки практично не відновлюються в зв’язку з нестачею на підприємствах коштів на виконання таких робіт. Це, насамперед, стосується ТЕЦ № 1-2, ТЕЦ № 3, брикетних фабрик «Димитрівська» та «Байдаківська», ДХК «Олександріявугілля», викиди яких становлять приблизно 70% викидів від стаціонарних джерел забруднення в цілому по області.

Відчутної шкоди завдає повітряному басейну області експлуатація автомобільного транспорту, шкідливі викиди від якого становлять близько 60% від усієї кількості викидів в атмосферу. Причинами такого становища є несправні автомобілі, низька якість палива, незадовільний технічний стан автомобільних доріг.

Водопостачання м. Кіровограда та області питною водою

Область малозабезпечена місцевими водними ресурсами. Її гідрогеологічні умови малосприятливі для формування запасів підземних вод, так як область розташована в зоні Українського кристалічного масиву. Це є причиною того, що близько 30% пробурених сверловин безводні, інші мають низькі дебіти, що дає можливість забезпечувати в основному лише потреби сільськогосподарського виробництва.

Значні обсяги підземної води подаються з відхиленням від стандарту якості: мають підвищені загальну жорсткість, вміст сухого залишку, заліза, марганцю, нітратів та аміачних сполук. Об’єктивно виникає необхідність подачі води на значні відстані.

Водопостачання питною водою м. Кіровограда здійснюється в основному дніпровською водою, що подається по міжрайонному водопроводу ОКВП «Дніпро-Кіровоград». Підземною водою місто забезпечено всього на 16%.

Зберігання, обробка та утилізація відходів

В обласний реєстр місць видалення відходів входить 36 полігонів твердих побутових відходів (ТПВ) та місць розміщення промислових відходів, а в реєстр об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів – 37 об’єктів. Основними джерелами утворення промислових відходів є гальванічні виробництва, зола ТЕЦ, гірничовидобувна промисловість, відпрацьовані ртутні лампи та прилади, що містять ртуть, механічний обробіток матеріалів, фарбувальне виробництво, відходи автотранспортних дільниць тощо.

Проте ситуація щодо поводження з відходами продовжує залишатися складною. Питання будівництва спеціалізованого полігону для зберігання або захоронення промислових відходів не вирішене. Частково відходи зберігаються на території підприємств, що становить загрозу для довкілля та здоров’я людей. Тільки ВАТ «Чисті метали» має спеціально побудований бункер для зберігання токсичних відходів виробництва.

Всі існуючі в області сміттєзвалища організовані понад 20 років тому, а в Кіровограді – понад 50 років тому. В населених пунктах області, прибережних захисних смугах, лісових насадженнях через недосконалість системи санітарної очистки населених пунктів постійно виникають несанкціоновані звалища ТПВ. Потребує вирішення питання реконструкції, закриття або будівництва нових сміттєзвалищ.

Стан річки Інгул

Найбільш забрудненою річкою області залишається одна з найважливіших водних артерій Кіровоградщини – Інгул. Лабораторні дослідження та санітарні правила і норми охорони поверхневих вод від забруднення вказують на те, що Інгул, особливо в межах міста Кіровоград, непридатний до використання з точки зору культурно-побутового призначення. Забруднення річки, в першу чергу, пов’язане з вкрай низьким загальним санітарним станом території Кіровограда. У зоні санітарної охорони річки розташовано ряд промислових підприємств: Кіровоградська ТЕЦ, кілька АЗС, автостоянки, завод «Цукрогідромаш» та інші. Окрім того, численні земельні ділянки, які виходять безпосередньо до річки не обладнані водонепроникними вигребами, берегова смуга розорана.

Питання, які потребують першочергового вирішення:

  • будівництво споруд попереднього очищення стоків безпосередньо на підприємствах з впровадженням ефективних сучасних технологій;
  • припинення скиду зворотних вод зі старих біоставків;
  • введення другої черги очисних споруд КП «Кіровоградводоканал»;
  • очищення зливових вод обласного центру;
  • винесення в натуру прибережних захисних смуг, що значно поліпшить санітарно-екологічний стан р. Інгул та інших природних водойм області.

Радіаційний стан території

В межах населених пунктів області та м. Кіровограда розташовані великі за об’ємами відвали гірських порід та забалансової уранової руди, з поверхні яких відбувається вихід радону.

На території області є прояви радону та дочірніх продуктів його розпаду, особливо в центральній частині, розташованій на масиві гірських порід гранітоїдного складу з підвищеним та високим вмістом розсіяних радіоактивних елементів ураново-торієвого ряду. Цю проблему ускладнює використання у будівельних цілях місцевої сировини з підвищеним вмістом природних радіонуклідів. Середні концентрації радону у Кіровограді та області здебільшого значно перевищують середньостатистичні рівні.

У відповідності до вимог Закону України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» необхідно розробити радіаційно-екологічний паспорт території області.

Прогресуюча деградація земель

Кіровоградщина має досить розчленовану територію. Наявні негативні природні процеси: зсуви, розвиток ерозійних процесів, яроутворення.

В області прогресує деградація земель. На сьогодні площа таких земель складає 50%. Небезпекою для земель області є водна й вітрова ерозія. У межах області до ерозійних відносяться процеси площинного змиву, яроутворення і річкової ерозії. Площинний змив полягає у змиву ґрунтів з похилих поверхонь дощовими та талими водами. На правобережжі Дніпра у межах басейнів річок Цибульник та Омельник знаходиться зона найбільшої яружної та балочної мережі. На території Світловодська та Світловодського району відбувається постійний процес руйнування берегів Кременчуцького водосховища, чому сприяють природні та гідрологічні умови.

Згідно з кадастром в області зареєстровано 82 зсуви, на яких знаходяться 49 населених пунктів.

Основними засобами боротьби з ерозією є виведення з орних земель площ з кутом нахилу більше 5 градусів, оптимізація польових сівозмін, впровадження ґрунтозахисних систем землеробства, заліснення крутосхилів, ведеться створення полезахисних, яружно-балочних, прибережних та інших лісонасаджень. Поліпшення культури землеробства та захист землі від негативного впливу ерозії є завданням існуючої «Програми розвитку земельних відносин у Кіровоградській області на 2001–2010 роки.

У 2011р. в атмосферне повітря області від стаціонарних джерел забруднення підприємств та організацій надійшло 6,6 тис.т забруднюючих речовин, що на 0,4 тис.т (на 5,3%) менше ніж у січні–червні 2010р.

Висновки

Особливе мiсце в промисловостi областi належить харчовiй, на яку припадає 39% вiд загального об`єму промислового виробництва.

На товарному ринку України область вирiзняється виробництвом нiкелю, графiту, гiрського воску, буровугiльних брикетiв, мостових електричних кранiв, продукцiєю харчової промисловостi: м`ясо, молочнi продукти, цукор, олiя i т.п.

На сiльське господарство припадає 37% валового загального продукту областi.

В галузевiй структурi сiльського господарства провiдне мiсце належить рослинництву, питома вага якого складає 70%, ( тваринництва — 30% ).

Список використаної літератури

  1. Кіровоградська область : [тематична добірка] // Віче. — 2005. — № 12. — С. 51-55
  2. Край на межі лісостепу і степу: Природно-заповідні та ландшафтні куточки Кіровоградщини.-Кіровоград: ІМЕКС-ЛТД, 2007.-32с.
  3. Лисенко А. Аналітична оцінка процесу реформування земельних відносин у Кіровоградській області // Економіка АПК. — 2003. — № 11.- С.32-37
  4. Лисенко А.М Молочне скотарство Кіровоградської області в контексті розвитку особистих господарств населення // Економіка АПК. — 2008. — № 6.- С.19-24
  5. Лищенко С. Кіровоградська область // Географія. — 2011. — № 11-12. — С. 67-68
  6. Мусієнко М., Серебряков В. Екологія. Охорона природи.-К.: Знання, 2007.-624с.
  7. Показники соціально-економічного розвитку Кіровоградської області у 2010 році // Народне слово. — 2011. — 11 квітня. — С. 1
  8. Чернюк Л. Г., Клиновий Д. В. Економіка регіонів (областей) України: Навч. посібник.- К.: ЦУЛ, 2002.