Верстатобудівна та інструментальна промисловість

Актуальність теми. Машинобудування сьогодні — це основа економіки будь-якої країни світу. Машинобудівна галузь відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази господарства. У сучасних умовах йому відведено винятково важливу роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи засоби виробництва для різних галузей народного господарства, машинобудування забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.

Останніми роками склалася складна ситуація в машинобудівному комплексі України. Відбувся спад обсягів виробництва, погіршилися показники оновлення продукції, яка випускається підприємствами, спостерігається надзвичайно низький рівень інноваційних процесів. Галузь виявилася неконкурентоспроможною на світовому ринку.

Розвиток верстатобудівної галузі та її проблеми потребують додаткових досліджень для визначення завдань, які потребують негайного вирішення, через визначальну роль галузі в економіці країни.

Проблемам верстатобудування, управлінню конкурентоспроможністю, перспективам розвитку машинобудування присвячені роботи вітчизняних вчених А. О. Касича, Д. В. Малащука, Н. В. Дація, О. П. Романка, Н. В. Тарасової, О.О. Шапурова та ін. В роботах науковців зазначаються окремі проблеми, тенденції та перспективи розвитку верстатобудування в Україні. Водночас недостатньо розкрито стан верстатобудівного комплексу за умов глобальної економічної кризи.

Не зважаючи на нелегке фінансове і економічне становище, Україна ще має наукоємні та високотехнологічні виробництва, які зарекомендували себе не тільки на внутрішньому, а й на міжнародних ринках. Світові тенденції свідчать, що все зростаюча номенклатура i кількість типорозмірів спеціалізованих та багатофункціональних верстатів призвели до того, що жодна країна не може задовольнити свої потреби у цій техніці за рахунок власного виробництва.

Актуальність теми обумовлена тим, що, по-перше, продукція верстатобудування є об’єктом широкого обміну у міжнародній торгівлі. А, отже, ця підгалузь виробляє продукцію, яка є не тільки основою розвитку машинобудування, базою переходу на інноваційну модель розвитку економіки та технологічної незалежності України, але й потенційним  напрямком виходу на світовий ринок.

По-друге, багатогранна економічна політика України потребує значного арсеналу важелів для впливу на хід її реалізації. Тобто, в країні повинна діяти система державного прогнозування, планування і розробки програм, усі елементи якої повинні бути взаємоув’язані за цілями, ресурсами і термінами виконання. Система прогнозування, планування і розробки програм економічного і соціального розвитку України та її регіонів повинна стати найважливішою складовою частиною загальної системи державного регулювання економічного і соціального розвитку і дієвим інструментом реалізації економічної політики держави. З цією метою Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України».

Метою роботи є аналіз показників розвитку верстатобудування України та дослідження стану і тенденцій розвитку верстатобудівної галузі в сучасних умовах ринкової економіки.

Досягнення поставленої мети обумовило такі основні завдання:

—         проведення аналізу сучасного стану функціонування верстатобудування України і виявлення впливу на розвиток ринку продукції підгалузі;

—         визначення специфіки ринку продукції верстатобудування та шляхів підвищення конкурентоспроможності вітчизняного устаткування;

—         визначення напрямів використання продукції верстатобудування;

—         формування та обґрунтування системи первинних та агрегованих показників;

—         розробка моделі середньострокового прогнозування внутрішнього ринку верстатного устаткування за напрямами його використання та на експорт;

—         обґрунтування прогнозу ринку продукції верстатобудування на середньостроковий період;

—         обґрунтування економічного ефекту та соціально-економічних наслідків розвитку верстатобудування України.

Об’єктом дослідження є підгалузь верстатобудування та інструментальна промисловість України та ринок її продукції.

Предметом дослідження виступають теоретичні методичні та практичні питання щодо маркетингової діяльності підприємств верстатобудування.

1. Загальна характеристика розвитку галузі версто будування ті інструментальної промисловості

В Україні розвинуте широкопрофільне машинобудування, підприємства якого формують складний, взаємопов’язаний машинобудівний комплекс. До його складу входять усі основні галузі машинобудування. Провідне місце посідають приладобудування, тракторне і сільськогосподарське машинобудування, де зайнято близько п’ятої частини тих, хто працює в машинобудуванні. Розвиваються автомобілебудування, промисловість металевих конструкцій, верстатобудівна та інструментальна, гірничошахтне і гірничорудне машинобудування тощо.

Верстатобудування – це галузь машинобудування, що виробляє обладнання для обробки сировини, конструкційних матеріалів, деталей машин і механізмів шляхом механічної або комбінованої (електро-, оптико-, термомеханічної і т.д.) дії, а також устаткування з механізації та автоматизації складальних процесів у промисловості. Тобто, верстатобудування є провідним сектором у сфері виробництва засобів виробництва, оскільки він забезпечує останніми всі інші галузі машинобудування та самого себе. Отже ступінь розвитку верстатобудівної промисловості можна вважати тим фактором, що відіграє визначальну роль у загальному рівні розвитку машинобудування в цілому [1, с. 416–418].

Таким чином, дослідження з історії верстатобудування збагачують наше знання про основні закономірності науково-технічного прогресу та дають можливість виявляти ключові моменти промислового розвитку. Останнє має дуже важливе значення для управління українською індустрією, враховуючи її слабкий сьогоденний стан, який, не в останню чергу, викликаний перевагами ступеню старіння засобів виробництва над ступенем їх відновлення. Інтерес до вивчення саме питання формування верстатобудівної галузі в Україні обумовлений тим, що під час організації певних сфер виробництва, частіше за все, й закладаються ті чинники, які у наступному здійснюють визначальний вплив на їх подальший розвиток. Додатково актуалізує дослідження обраної теми необхідність оцінки періоду становлення верстатобудівної промисловості з точки зору сучасної, відмінної від радянської, історичної методології [2, с. 58].

Характерною особливістю галузі є розширення випуску виробів, що раніше доставлялися з-за кордону, підвищення якості деяких видів продукції. Проте машинобудування не поминули кризові явища, які призвели до значного скорочення випуску продукції, погіршення зв’язків, розбалансування виробництва.

Вітчизняне верстатобудування на передодні набуття Україною незалежності, як складова відповідної загальносоюзної галузі, займало міцну позицію в системі радянського господарського комплексу. Так, у 1988 р. українська індустрія виробляла близько 20 % металорізальних верстатів та чверть ковальсько-пресових машин від усього загальносоюзного обсягу виробництва даних видів продукції. Це складало 0,28 % валового внутрішнього продукту (ВВП) Української РСР. Для порівняння, виробництво сільськогосподарських машин в Україні в цей же період становило 0,41 %, а хімічного обладнання — 0,15 % ВВП республіки. У наявності на українських теренах також була розгалужена мережа підготовки фахівців для верстатобудування всіх рівнів кваліфікації та за всіма групами професій. Наукове забезпечення верстатобудівної промисловості в Україні здійснювалося як загальносоюзними та власними галузевими науково-технічними організаціями, так і шляхом залучання до цього процесу республіканських академічних установ та вищих навчальних закладів (ВНЗ)..

Досягнення означених показників стало результатом напруженої сторічної праці декількох поколінь верстатобудівників і робітників суміжних галузей промисловості та будівництва. За цей час, виробництво верстатного обладнання пройшло декілька етапів свого розвитку, один з яких припав на період переходу до адміністративно-територіальної форми керування господарським комплексом у 1957 р., метою якого ставала децентралізація управління радянською економікою. Створення територіальних Рад народного господарства (раднаргоспів) передбачало орієнтованість заходів з організації промислового розвитку, здебільшого, на місцеві наукові, кадрові, енергетичні та інші ресурси, що робило б управління ним більш гнучким, а його напрями — більш відповідними наявним регіональним можливостям. З іншого боку, за рахунок децентралізації, управління науково-технічним розвитком промисловості сподівалися зміцнити завдяки наближенню відповідних установ до безпосередніх користувачів профільної науково-технічної продукції.

Вивчення цього досвіду в цілому є доволі актуальним завданням, оскільки на сьогодні в Україні склалася стійка регіоналізація (регіональна концентрація) певних профілів виробництва. З іншого боку, перехід українського господарського сектору до ринкової економіки об’єктивно призвів до збільшення ролі місцевого ресурсного потенціалу в формуванні загальнодержавної та регіональних промислових політик. Усе це, із урахуванням сьогоденного стану промисловості в Україні, робить доречним дослідження процесу регіоналізації економіки наприкінці 1950-х — початку 1960-х років. Вивченню ж організації верстатобудівного виробництва в означених умовах додає актуальності той момент, що згадана сфера є базою розвитку решти промислових галузей, отже — вимагає першочерговості серед низки потрібних досліджень.

Приладобудування включає виробництво різних приладів для контролю, вимірювання, а також засоби обчислювальної техніки, автоматики тощо. На розміщення приладобудування вирішальний вплив має наявність в тому чи іншому регіоні, населеному пункті висококваліфікованих інженерно-технічних і робітничих кадрів. Центрами приладобудування є великі вузівські та наукові центри, де готують такі кадри.

В Україні можна виділити певні групи міст, які спеціалізуються на виробництві тих чи інших приладів. Прилади для контролю і регулювання технологічних процесів випускають у Києві, Івано-Франківську, Луцьку, Харкові. Найбільшими центрами виробництва електровимірювальних приладів є Київ, Львів, Житомир; радіовимірювальних приладів — Львів, Ужгород, Київ; приладів для механізації та автоматизації інженерної та управлінської праці — Кіровоград, Умань, Харків; засобів обчислювальної техніки — Київ, Вінниця, Чернівці; оптико-механічних приладів і апаратури — Харків, Суми, Одеса.

Підприємства інструментальної промисловості виробляють металорізальний, контрольно-вимірювальний, слюсарно-монтажний, допоміжний та ін. інструмент. Інструменти випускають у Львові, Хмельницьку, Одесі, Полтаві, Бердичеві та ін.

В Україні розвинене верстатобудування, випуск продукції якого останнім часом скоротився. Організовано випуск ковальсько-пресових машин. У цілому верстатобудування потребує докорінної перебудови з широким залученням сучасних технологій. Центрами верстатобудування є Харків, Київ, Одеса, Бердичів, Черкаси, Дніпропетровськ та ін.

Проаналізуємо основні показники діяльності машинобудівної галузі України. Так, за даними головного управління статистики Держкомстату України, у грудні 2010 року порівняно з попереднім місяцем та груднем 2009 року промислове виробництво зросло відповідно на 4,7% та 12,5%. За підсумками 2010 року промислове виробництво збільшилось на 11,0%, але ж у 2009 році воно зменшилось на 21,9% порівняно з 2008 роком. Протягом II-IV кварталів 2010 року у галузі спостерігалась позитивна динаміка виробництва продукції проти попереднього кварталу — приріст продукції склав відповідно 6,2%, 3,9% та 7,7%. Збільшення випуску продукції спостерігалося майже за всіма основними видами промислової діяльності. Однак промислові підприємства з виробництва устаткування, транспортних засобів знаходяться найбільше постраждали під час ГЕК на відміну від підприємств, що працюють у сфері електричного, електронного та оптичного виробництв (кількість прибуткових підприємств склала приблизно 62% у 2009 році). Тенденції зміни обсягів виробництва деяких основних видів промислової продукції вітчизняних підприємств за 2003-2009 рр., які визначені на основі даних головного управління статистики Держкомстату України.

Негативно впливає на результат виробничо-комерційної діяльності верстатобудівних підприємств критичний рівень зносу устаткування, що складає близько 70%. Верстатобудування України не в змозі забезпечити промисловість власною продукцією, що спонукає до придбання імпортних засобів, і, відповідно, спричиняє зростання імпорту. Низький рівень інтенсивності відновлення основних засобів призводить до того, що більшість виробів українських підприємств програють за показниками якості іноземним зразкам та не відповідають світовим стандартам через високу ресурсо- та енергомісткість.

Одночасно зі вказаними проблемами у діяльності промислових підприємств спостерігаємо також непередбачене зростання цін на комплектуючі. При проведенні порівняльного аналізу цін на комплектуючі для виробів приладобудівних заводів за період з 2008 по 2010 р.р. було виявлено зростання цін на 100-200%.

Бачимо, що найбільш успішною діяльність верстатобудівних підприємств була у 2007 та 2010 роках, проте при досить високих темпах зростання рівень рентабельності в галузі був і залишається досить низьким — 1,5-3,4%, що пояснюється не лише об’єктивними причинами, а й неспроможністю керівництва ефективно управляти прибутками та витратами підприємства в умовах підвищеного ризику.

На сьогодні розвиток підприємницької діяльності та, зокрема, верстатобудування стримується як зовнішніми для них чинниками, такими як: недооцінкою ролі машинобудівної галузі в економіці країни, неповною відповідністю методів державного управління законам ринкової економіки, обмеженістю фінансових ресурсів для інноваційної та інвестиційної діяльності, неконтрольованим зростанням цін на комплектуючі, матеріали, енергоресурси, тощо, високим рівнем державних боргів, недостатнім розвитком фінансової та грошово-кредитної систем, високими ставками кредитування комерційних банків, відсталістю законодавчої та нормативної бази, проблемною організацією бюджетної та податкової систем, відсутністю чітких національних пріоритетів внутрішньої та зовнішньоекономічної діяльності, так і внутрішніми, а саме: нестачею обігових коштів у підприємств, низькою інноваційною активністю підприємств, зношенням основної частини основних фондів, недостатнім рівнем наукового обґрунтування підприємницьких рішень, що не дозволяє належним чином опрацьовувати належну стратегію і тактику фінансово-господарської діяльності.

Таблиця 1. Тенденції розвитку верстатобудування серед інших галузей машинобудування

Група машинобудівних підприємств 2002 — I півріччя 2008 рр. ІІ півріччя 2008 рр. — 2009 рр. Важке машинобудування Значні темпи зростання виробництва Різке скорочення виробництва Електротехнічна промисловість Повільне зростання, незначне зменшення виробництва деяких видів продукції Зменшення виробництва деяких видів продукції Транспортне машинобудування Значні темпи зростання виробництва Зменшення виробництва Сільськогосподарське

машинобудування Нестабільне коливання темпів виробництва продукції Зменшення виробництва Машинобудування для легкої та харчової промисловості, виробництво побутових машин та обладнання, приладів Зростання галузі з виготовлення побутової техніки, повільне зростання машинобудування для легкої та харчової промисловості Зменшення виробництва Верстатобудування та приладобудування Спад виробництва Значний спад виробництва Хімічне та нафтохімічне машинобудування Зростання середніми темпами Спад виробництва

Визначальною особливістю підгалузі є багатономенклатурний характер виробництва. Слід відмітити, що всі країни світу, які включали інноваційну складову у пріоритети свого довгострокового розвитку, значну увагу приділяли розвитку виробництва власної верстатної техніки.

В Україні верстатобудування достатньо розвинуто i по рівню виробництва продукції до 1991 році займало 11 місце в світі. На жаль, сьогодні підприємства підгалузі працюють у надзвичайно тяжких умовах. Підгалузь підтримується, головним чином, за рахунок експорту.

В Україні за попередній період накопичено величезний потенціал, який при реструктуризації виробництва використовується вкрай незадовільно. Виробничих потужностей підгалузі достатньо для щорічного випуску 37,5 тис. шт. металорізальних та 14,0 тис. шт. деревообробних верстатів, 10,5 тис. шт. ковальсько-пресового устаткування, 9,5 тис. шт. ливарних машин. Виробництво верстатів в Україні в 1990р. складало по укрупнених технологічних групах: металорізальні верстати – 37033 шт.; ковальсько-пресове обладнання – 10858 шт.; деревообробні верстати – 8248 шт.; устаткування для ливарного виробництва – 428 шт., а вже в 2009 відповідно лише 1452 шт.; 404 шт.; 1911 шт.; 86 шт.

Як видно з наведених даних, після 1990 року виробничі потужності підприємств верстатобудування використовувались не повною мірою. Обсяг виробництва продукції з 1990 р. до 2009 р. скоротився майже в 16 разів, і лише в 2009 р. намітилися позитивні зрушення. Відбулися зміни і у структурі випуску цієї продукції. Зменшилася питома вага металорізальних верстатів з 65,6 до 37,7% та ковальсько-пресового обладнання з 19,2 до 10,5%, в той же час значно виросла частка деревообробного з 14,6 до 49,6% та ливарного устаткування – 0,7 до 2,2%.

Внутрішній ринок продукції верстатобудування формується за рахунок реалізованої вітчизняної продукції та імпортованої з інших країн. Враховуючи, що імпорт продукції верстатобудування в 2009 році складав 605 шт., а реалізація вітчизняної продукції – 3797 шт., то внутрішній ринок продукції верстатобудування України в 2009 році дорівнював 4402 верстати.

Зростає експорт продукції верстатобудування: з 70 млн. грн. в 1997 р. до 220,3 млн. грн. в 2009 р. Продукція експортується більш як у 100 країн світу, в тому числі технологічно розвинені Японію, Німеччину та інші.

З метою збереження та розвитку верстатобудування України виділилися пріоритети: 1) збереження та розвиток виробництва експортної продукції на головних підприємствах-експортерах; 2) розвиток виробництва продукції верстатобудування для забезпечення внутрішнього ринку, і в першу чергу створення бази для реалізації програм розвитку пріоритетних галузей України; 3) підвищення технічного рівня та якості продукції. Їх здійснення дозволить збільшити додаткове надходження валютних коштів та робочі місця, завантажити виробничі потужності, зберегти основну спеціалізацію підприємств, що випускають наукомістку продукцію.

Впродовж останніх років, завдяки своєчасно прийнятим цільовим комплексним науково-технічним програмам, розроблені та поставлені на виробництво більше 150 нових видів продукції, що значно розширило її номенклатуру, зробило верстатобудування більш сприятливим для розвитку машинобудування країни в умовах незалежності.

Сучасні підприємства верстатобудівного комплексу змушені працювати у швидкозмінному середовищі, через що їм необхідно оцінювати, враховувати, передбачати його майбутні зміни, правильно формувати довгострокові цілі, виробничі програми та розробляти відповідні конкурентні стратегії.

2. Аналіз маркетингової діяльності Лубенського верстатобудівного заводу

Історія ВАТ «Шлифверст» починається з далекого 1895 року. Майже віковий досвід виготовлення фінішного металоріжучого устаткування, — від простого токарського верстата до круглошліфувального автомата із сучасною системою ЧПУ,- такий славний шлях розвитку нашого підприємства. За ці роки неодноразово мінялася назва підприємства: «Фенікс», «Комунар», «Шліфверст», але незмінною залишалася репутація підприємства як надійного і солідного партнера, що робить високоякісне устаткування. За роки свого існування підприємством зроблено більше 100 000 металорізальних верстатів. На всіх континентах земної кулі працюють верстати з товарним знаком заводу «Комунар», «Шліфверст».

В даний час ВАТ «Шліфверст» є сучасним верстатобудівним підприємством із широкими технологічними можливостями. У складі підприємства є добре розвинуті і досить оснащені виробництва: відливки чорних, кольорових металів і пластмас, інструментів і спецоснастки, ковальсько-штампувальних, зварювальних, гальванічних покриттів, термічної обробки, механообробки, метрологічна служба, центральна заводська лабораторія.

Основною продукцією ВАТ «Шліфверст» є круглошліфувальні верстати з різним рівнем автоматизації, від верстатів з ручним управлінням до верстатів із сучасними ЧПУ. Верстати відрізняються сучасним дизайном, економічністю, точністю, зручністю обслуговування і розширеними технологічними можливостями.

Виробнича програма круглошліфувальних верстатів ВАТ «Шліфверст» складається з: універсальних круглошліфувальних верстатів високої точності, круглошліфувальних автоматів з ЧПК, продукційних круглошліфувальних напівавтоматів, торцекруглошліфувальних напівавтоматів, торцекругло-внутрішліфувальних напівавтоматів, спеціальних верстатів для перешліфовки шийок колінчатих валів, спеціальних верстатів для шліфування шатунних і корінних шийок колінчатих валів в умовах масового виробництва, різних спеціальних верстатів, верстатів для випробування відрізних та шліфувальних кругів.

Завод виконує капітальний ремонт і модернізацію (з відновленням норм точності) верстатів власного виготовлення, а також токарських, трубонарізних і інших металоріжучих верстатів, доробку механічної і гідравлічної частини устаткування.

При модернізації верстатів передбачається доробка циклу верстатів з метою підвищення їхньої точності і продуктивності, розширення технологічних можливостей. Модернізація верстатів обумовлює необхідність заміни застарілих електро-гідрокомплектуючих новими, застосування сучасних систем управління (програмних або візуальних ПЦІ; ЧПУ типу NС-100, Сіменс).

Таблиця 2.1. Потреба в верстатах за напрямками споживання  (штук)

Назва показника Роки 2010 р. у % до 2004 р. 2004 2005 2007 2008 2009 2010 Парк устаткування 64347 63780 65612 67095 68717 70116 109,9 Заміна зношених 2115 4621 5150 5676 5814 6055 131,0 Проведення ремонту виробничих об’єктів 6210 7044 7364 7530 7711 7973 113,2 Комплектування об’єктів інвестування 5893 6482 6764 7145 7535 8094 125,5 Створення обмінного фонду 183 181 167 168 168 171 94,5

 Збільшення випуску продукції викликає необхідність у розширенні парку устаткування. За п’ять років (2004 – 2009 рр.) темпи росту верстатного парку складають відповідно по кожній групі обладнання: металорізальні верстати – 10,6%; ковальсько-пресове устаткування – 9,9%; ливарні машини – 8%; деревообробні верстати – 6,4%.

Завод має досвід по ремонту верстатів загального призначення (токарських, шліфувальних, фрезерних та ін.), а також унікального шліфувального устаткування інофірм (Англія, Німеччина), нашими замовниками є як заводи України, так і Росії (Заволзький моторний, Рибинський моторний, УАЗ та ін.).

Необхідно також зауважити, що на темпи росту вагомий вплив має питома потреба в роботі певної технологічної групи устаткування. Так, перші три групи  верстатів є основним обладнанням, а деревообробні являються для верстатобудівної підгалузі допоміжним. У зв’язку із зростанням верстатного парку збільшується кількість обслуговуючого устаткування, а також потреба в заміні зношених верстатів.

На підприємстві ВАТ «Шліфверст»  реалізація ефективної маркетингової діяльності здійснюється за допомогою спеціально розробленої маркетингової програми. Саме у ній формуються додаткові завдання маркетингової діяльності підприємства, виконання яких має сприяти підвищенню ефективності через найбільш повне використання ресурсів підприємства. Проте для ефективної розробки та подальшої успішної реалізації маркетингової програми насамперед необхідно визначатися з особливостями маркетингової діяльності промислових та, зокрема, машинобудівних підприємств.

Слабка маркетингова політика машинобудівних підприємств найчастіше обмежується рекламою та збором інформації, немає можливостей проаналізувати весь маркетинговий комплекс управління підприємством [4, с. 28]. Особливостями аналітичного напряму в діяльності маркетингових служб є спрямованість на вирішення таких проблем, як [5, с. 27]:

—      упорядкування процесу скорочення обсягів виробництва;

—      обґрунтування зміни номенклатури продукції, що випускається;

—      обґрунтування необхідності витрат на розробку нової продукції, організацію реклами і виставок.

Підприємство ВАТ «Шліфверст»  реалізує свою продукцію на таких ринках:

—      товарів промислового призначення (продукція для задоволення потреб машинобудування та для інших галузей промисловості). Вони забезпечують інші підприємства своїми товарами, які використовуються для приєднання товару (автомобілі промислового призначення, складові частини), для його споживання (технологічні матеріали), для використання у виробничому процесі (обладнання);

—      кінцевого споживання. Вони реалізують товари, які використовуються для особистого споживання (побутова техніка, автомобіль тощо).

Попит на продукцію верстатобудування на промислових ринках є вторинним, тобто похідним від попиту кінцевих споживачів, та нееластичним, тобто зміни у цінах не призводять до істотних змін у величині попиту на промислові товари. Деякі підприємства інших галузей, попит яких також є вторинним, впливають на споживача за допомогою реклами, а в машинобудуванні здебільшого такий вплив є неможливим. Слід зазначити, що падіння попиту на свою продукцію машинобудівні підприємства відчувають не одразу, а через значний проміжок часу. Саме через це їм важко своєчасно відреагувати на відповідні зміни [10, с. 44], що й потребує розробки спеціальної маркетингової програми.

На промисловому ринку кількість споживачів машинобудівної продукції невелика, проте вони відзначаються значною платоспроможністю, професіоналізмом, високою компетентністю та значним досвідом роботи у виробництві. Покупці здебільшого спеціалізуються на закупівлі товарів з визначеними характеристиками.

Основним інструментарієм маркетингової діяльності ВАТ «Шліфверст»  є комплекс маркетингу, який являє собою сукупність маркетингових засобів, що забезпечують досягнення поставленої мети й вирішення маркетингових завдань підприємства [9, с. 65]. Розглянемо комплекс маркетингу «4Р» на машинобудівному підприємстві ВАТ «Шліфверст», а саме: товар, ціну, розподіл і просування.

Товар характеризується значною технічною складністю, довгим циклом виготовлення, а також необхідністю відповідати певним стандартам якості. Залежно від характеру, терміну використання та ролі в технологічному процесі товари машинобудівних підприємств промислового призначення можна поділити на такі групи [10, с. 45]: капітальне устаткування — стаціонарні установки; допоміжне устаткування — рухоме виробниче обладнання; напівфабрикати та деталі — товари, які стають частиною готової продукції.

Товар має ряд характеристик, що є цінними для покупця. Існує 3 рівні товару верстатобудівного підприємства — товар за задумом (потреба, яку він має задовольнити), товар у реальному виконанні (марочна назва, якість, дизайн, набір властивостей та упакування), товар із підкріпленням (передбачає надання додаткових послуг — монтаж, доставку, гарантійне обслуговування, консультування, навчання персоналу, ремонт, технічне обслуговування — або отримання додаткових вигод від придбання товару — можливість забезпечення запчастинами, сприятливі умови оплати, можливість повернення товару за умов невідповідності його технічним характеристикам та якості, що зазначені у контракті). Саме за цими рівнями споживач оцінює товар, обираючи його серед подібних. Що більше визнання товар отримує з боку покупця, то міцнішу позицію машинобудівне підприємство займе на ринку. Також досить велике значення має тісне співробітництво виробника зі споживачем після продажу товару.

Формування ціни є одним з провідних маркетингових завдань у ВАТ «Шліфверст». Ціна має бути такою, щоб її зміг заплатити потенційний споживач, та водночас, щоб забезпечити прибутковість виробнику. Кожне підприємство має певний набір способів визначення цін на свої товари, відповідної цінової стратегії та тактики, а також умов оплати. Основна мета ціноутворення сучасних машинобудівних підприємств — орієнтованість на збут, а саме: забезпечення певного обсягу продажів, максимізація виручки, збільшення частки ринку. Рішення щодо того, яка цінова стратегія і тактика обираються підприємством, яка ціна буде встановлена, залежить від багатьох факторів: кількості посередників, етапу життєвого циклу товару, обраної маркетингової стратегії, державного регулювання, попиту, витрат підприємства, конкуренції. Машинобудівні підприємства використовують залежно від обороту реалізації такі види цін, як оптово-відпускні та роздрібні, а залежно від особливостей комерційного контракту — рухомі, тверді, змінні та ціни з подальшою фіксацією. Остаточна ціна на продукцію машинобудівних підприємств визначається під час переговорів, торгів, та змінюється залежно від обсягів закупівель, умов оплати тощо [10, с. 48].

Наступним елементом комплексу маркетингу є вибір оптимальної схеми доставки продукту від виробника до споживача, так званий розподіл, який містить стратегічні (визначення каналів та пропорцій збуту продуктів, визначення посередників, вибір методів збуту, створення логістичної маркетингової системи) і тактичні збутові рішення (оптимізація кількості покупців, здійснення оперативної збутової діяльності, адаптація каналів збуту під поточні умови зовнішнього середовища і можливості організації). Одним із ключових питань доведення продуктів до споживача є вибір для різних продуктів типу каналу розподілу, який іноді називають каналом маркетингу. Для ринку промислових товарів найбільш прийнятними є канали розподілу:

а)       виробник — покупці виробничо-технічної продукції;

б)       виробник — промислові дистриб’ютори — покупці виробничо-технічної продукції;

в)       виробник — агент — покупці виробничо-технічної продукції;

г)       виробник — агент — промислові дистриб’ютори — покупці виробничо-технічної продукції.

Комплекс просування товару ВАТ «Шліфверст»  — поєднання основних і синтетичних засобів маркетингових комунікацій для досягнення маркетингових цілей. Елементами маркетингових комунікацій машинобудівних підприємств є [11]:

—      стимулювання збуту, основними характеристиками якого є: спонукання споживачів до купівлі, імпульсивний характер, нетривалий ефект (знижки, акції);

—      реклама, головна мета якої — формування потреби споживачів у певному товарі, спонукання їх до купівлі цього товару та пошуку потрібних для цього ресурсів. Ефективна при включенні у загальний процес створення продукції та просування її до покупців (реклама у ЗМІ, на телебаченні, роздача листівок тощо);

—      паблік рилейшнз, метою якого є створення доброзичливої суспільної думки та завоювання позитивного ставлення цільових аудиторій, окремих соціальних груп (інформаційні бюлетені, журнали, щорічні звіти, прес-конференції, семінари, конкурси, фінансова підтримка певної події у фірмі);

—      прямий маркетинг, який ґрунтується на створенні списку споживачів для персональної роботи та встановленні особистих відносин з кожним з них (пошта, телефон, Інтернет, особисті контакти).

До синтетичних засобів, що використовують у своїй діяльності ВАТ «Шліфверст», віднесемо: виставки та ярмарки, а в деяких випадках — спонсоринг та брендинг.

Для досягнення цілей ВАТ «Шліфверст»  необхідно вирішити такі практичні задачі організації маркетингу на підприємстві:

—         дієвий вплив на попит підприємств-споживачів продукції машинобудування, його розвиток;

—         використання ціноутворення як механізму реагування і впливу на кон’юнктуру ринку;

—         стимулювання активності робітників щодо прийняття маркетингових рішень;

—         виробництво товарів і послуг повинне ґрунтуватися на точному знанні потреб підприємств-покупців, постійному пошуку реальних можливостей фірми;

—         забезпечення довгострокової результативності фірми за допомогою розробок для підготовки виробництва необхідної ринку техніки;

—         найповніше задоволення запитів підприємств-споживачів, забезпечення їх комплексом післяпродажних послуг, що надзвичайно важливо для продукції машинобудування;

—         ефективна реалізація продукції й послуг на чітко визначених ринках у попередньо запланованих обсягах і у встановлений термін;

—         активний вплив фірми на формування й стимулювання інтересів споживачів-підприємств;

—         орієнтація на випуск тих товарів і послуг, які ще відсутні на ринку. Конкурентоспроможність цих товарів і послуг залежатиме від здатності фірми обновляти асортимент.

Підвищенню ролі й значимості маркетингу і маркетингових досліджень на рівні підприємства ВАТ «Шліфверст»   в умовах становлення ринку сприятиме створення служб маркетингу. Служба маркетингу ВАТ «Шліфверст»   повинна вирішувати цілий комплекс взаємозалежних завдань.

Комплексне вирішення таких завдань означає реалізацію функцій маркетингу на підприємстві ВАТ «Шліфверст»  :

—         пошук нових ринків і споживачів, поновлення старих господарських зв’язків, насамперед у межах СНД, виділення ринкових ніш;

—         розвиток товаропровідної мережі (гуртова ланка, магазини, посередники тощо);

—         реалізація активної комунікативної політики на ринку промислових товарів;

—         аналіз конкурентів і розробка програми підвищення конкурентоспроможності підприємства;

—         стимулювання збуту.

Реалізація функцій маркетингу на підприємстві ВАТ «Шліфверст»   повинна починатися з конкретизації конкурентних переваг компанії, з виявлення вимог ринку, оцінки сильних і слабких сторін конкурентів.

Найважливішою функцією служби маркетингу ВАТ «Шліфверст»   є координація діяльності всіх відділів підприємства щодо задоволення вимог споживачів і реалізації продукції.

Піднесення верстатобудування України, як технічної та технологічної бази машинобудування, має вплив як на економічні показники розвитку держави, так і на соціальну сферу. Це підтверджують аналіз та прогноз функціонування підгалузі, яка зможе надати імпульсу до прискореного впровадження інноваційної моделі розвитку економіки України.

3. Напрямки та перспективи розвитку верстатобудівної та інструментальної промисловості

Виробництво верстатів зростає, і це приблизно становить на рік 30 відсотків. Однак темпи зростання ще не є достатніми для того, щоб повністю забезпечити потреби українських виробників продукції з деревини. Нині замовлення обладнання випереджає його виконання. Наші виробники тільки виходять на потужності, за яких їм буде тісно в межах України зі своїми виробами.

Нині, на жаль, на виробництво високотехнологічного обладнання наші виробники вийти не змогли. Але плани є, і вони будуть реалізовуватися. Нашим виробникам бракує обігових коштів, а попри те гостро стоїть питання з кваліфікованим персоналом. На все потрібен час. Нині багато навчальних закладів взялися готувати спеціалістів з машинобудування, і молоді люди вже бачать в цьому перспективу.

Щодо перспектив розвитку верстотобудування, то використання ефективних механізмів господарювання (макроекономічних, в першу чергу, на рівні держави та внутрішньогосподарських — на рівні підприємства) дає підстави сподіватись на позитивні наслідки, хоча передбачаються і негативні тенденції. До позитивних відносять: покращення матеріально-технічного та інформаційного забезпечення, розвиток персоналу на основі мотивації, покращення умов праці та формування соціальної інфраструктури, покращення показників ефективності, формування ефективного механізму контролю, покращення внутрішньогосподарського виробничого процесу за рахунок підвищення інноваційної активності та інвестиційної привабливості. До негативних: прискорення морального старіння та матеріальної зношеності основних засобів, збільшення кількості збиткових підприємств, брак власних коштів для фінансування виробництва, відсутність інновацій та розвитку науково-технічного забезпечення, скорочення інвестицій у галузь машинобудування з боку вітчизняних та іноземних інвесторів.

З метою створення сприятливих умов для вітчизняних виробників продукції верстатобудування та забезпечення їх економічних інтересів необхідно: проводити бізнес-форуми, конференції, зустрічі, що сприяло б створенню позитивного іміджу України; на державному рівні створювати представництва вітчизняних верстатобудівних підприємств та приймати участь в тендерах зарубіжних країн, вживати заходів щодо недопущення вивезення унікального незадіяного устаткування з України.

Дослідження дозволило зробити висновок, що потенційний ринок устаткування не відповідає реальному, тобто потреба в ньому перевищує попит. За даними опитування керівників заводів вони не можуть придбати потрібне їм устаткування, що пов’язано з незадовільним фінансовим станом багатьох підприємств підгалузі. Тобто, реальний ринок продукції верстатобудування, забезпечений платоспроможним попитом, складає 30-35% від потенційного.

Висновки

Проведений аналіз особливостей маркетингової діяльності промислових підприємств дозволив зробити такі висновки:

1)       поведінка підприємств обумовлена обмеженою кількістю споживачів, кожен з яких є унікальним;

2)       маркетинговий підхід до машинобудівного виробництва має зміститися в бік ексклюзивного сервісу для споживачів;

3)       складне обладнання машинобудівних підприємств потребує особливого маркетингового підходу, що реалізується за допомогою [4, с. 28]:

—      комплексних досліджень та прогнозування потреб, параметрів ринку, можливостей виготовлення, розробки нормативів конкурентоспроможності товару;

—      комплексних досліджень та розробки нормативів конкурентоспроможності технологій, пропозицій для торгових посередників, вимог та пропозицій для сервісних фірм;

—      контролю реалізації маркетингового підходу за всіма ланками та стимулювання ефективності всіх робіт за певними критеріями (кількість, якість, терміни, витрати та надійність).

Отже, маркетингова діяльність машинобудівних підприємств має конкретні особливості. Невелика кількість професійних і технічно компетентних покупців при значних обсягах продажу. Попит на машинобудівну продукцію залежить від попиту кінцевого споживача. Продукція машинобудівних підприємств характеризується високою складністю та відповідністю певним стандартам. Кінцева ціна залежить від обсягів, частоти закупівель та умов оплати. Використовується канал збуту нульового рівня. Переважають такі елементи маркетингових комунікацій, як персональний продаж, реклама у ЗМІ ділового або спеціального характеру та участь у спеціалізованих виставках. Визначені особливості відіграють вирішальну роль у розробці ефективної маркетингової програми.

Сьогодні, коли конкуренція між виробниками товарів різко зростає, а споживачі стають усе більш вимогливими, окремі підприємства і промислові галузі вже не можуть обмежуватися проведенням тільки епізодичних маркетингових заходів — ринкові умови зобов’язують вести безперервну, цілеспрямовану маркетингову діяльність для успішного розвитку господарюючої одиниці.

У сучасних умовах в Україні серед сукупності різних засобів стабільного функціонування підприємств машинобудування маркетинг є тим засобом, який дозволяє спланувати цікавий для споживача товарний асортимент, гідно представити товар на ринку, стимулювати продажі й створити інтерес до підприємства з боку покупців і торгових партнерів.

Таким чином, маркетинг для верстатобудування являє собою цілий комплекс «лікувальних» і стимулюючих засобів для успішної діяльності в умовах активних ринкових перетворень.

Список використаної літератури

1. Бойчук І.В. Практика застосування маркетингу в діяльності вітчизняних промислових підприємств / І.В. Бойчук // Вісник Академії митної служби України. — 2005. — № 1 (25). — С. 80-85.
2. Данилишин Б. Машинобудування відновлює свої позиції / Б. Данилишин // Урядовий кур’єр. — 2009. — № 194 — С. 4.
3. Данько Т.В. Современное состояние и перспективы развития маркетинговой деятельности машиностроительных предприятий / Т.В. Данько, А.В. Баранова, В.А. Ларионов, Г.А. Арутюнян // Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний університет»: зб. наук. праць. Тематичний випуск: Технічний прогрес і ефективність виробництва. — Х.: НТУ «ХПІ». — 2009. — № 17. — С. 34-43.
4. Карпенко А.В. Організація маркетингу промислового підприємства / А.В. Карпенко // Інвестиції: практика та досвід. — 2007. — № 6. — С. 25-29.
5. Касич А. О. Стратегічні орієнтири інноваційного розвитку машинобудування України / А. О. Касич // Актуальні проблеми економіки. — 2007. — №7. — С. 32-40.
6. Климович Н. І. Діагностика конкурентоспроможності підприємств машинобудівної галузі в ринкових умовах / Н. І. Климович // Європейський вектор економічного розвитку. — 2010. — №1(8). — С. 58-63.
7. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент / Ф. Котлер; пер. с англ. под ред. Л.А. Волковой. — 10-е изд. — СПб.: Питер, 2000. — 752 с.
8. Малащук Д. В. Особливості інноваційного потенціалу машинобудування України / Д. В. Малащук // Актуальні проблеми економіки. — 2005. — №2. — С. 111-120.
9. Малихіна Т. І. Управління конкурентоспроможністю підприємств машинобудування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / Т. І. Малихіна. — Запоріжжя, 2006. — 20 с.
10. Мельник О. Г. Фінансовий потенціал машинобудівного підприємства: сутність та індикатори оцінювання / О. Г. Мельник // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Менеджмент». — 2007. — № 606. — С. 46-51.
11. Могилевская О.Ю. Современная концепция маркетингового управления предприятиями машиностроения / О.Ю. Могилевская // Економіка та держава. — 2009. — № 10. — С. 27-29.
12. Павленко А.Ф. Маркетингові комунікації: сучасна теорія і практика: монографія / А.Ф. Павленко, А.В. Войчак, Т.О. Примак. — К.: КНЕУ, 2005. — 408 с.
13. Перерва П.Г. Маркетинговое исследование конъюнктуры рынка машиностроительной продукции / П.Г. Перерва, В.Н. Тимофеев, О.И. Маслак, Т.А. Кобелева // Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний університет»: зб. наук. праць. Тематичний випуск: Технічний про-грес і ефективність виробництва. — Х.: НТУ «ХПІ». — 2009. — № 34. — С. 21-27.
14. Петришин Н. Я. Система стратегічних показників діяльності машинобудівних підприємств // Регіональна економіка — 2008. — № 4. — С. 173-184.
15. Пилипчук В. Сучасні бізнес-тенденції та розвиток маркетингу вітчизняних компаній / В. Пилипчук, О. Данніков // Маркетинг в Україні. — 2008. — № 2. — С. 61-67.
16. Покатаєва К. П. Управління інвестиційною діяльністю підприємств машинобудування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)» / К. П. Покатаєва. — Х., 2008. — 20 с.
17. Пухальський В. В. Механізм управління інвестиційною діяльністю промислового підприємства (на прикладі машинобудування) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / В. В. Пухальський. — Хмельницький, 2004. — 20 с.
18. Пічик К.В. Верстатобудування як складова інноваційного потенціалу. Наукові праці МАУП / Редкол.: М.Ф. Головатий (голов. ред.) та ін. – К.: МАУП, 2002. – с. 80-83.
19. Пічик К.В. Верстатобудування як фактор розвитку машинобудування та підвищення його потенціалу. // Збірник наукових праць. “Формування ринкових відносин в Україні” Випуск 12. Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, К., — 2001. – с. 152-158
20. Співак А.О. Активізація маркетингової діяльності машинобудівних підприємств: дис. … канд. екон. наук: 08.00.04 / А.О. Співак. — Луганськ, 2008. — 230 с.
21. Степанова Є.В. Розвиток маркетингу на підприємствах машинобудівного комплексу України / Є.В. Степанова // Вісник соціально-економічних досліджень: зб. наук. праць. — Одеса: Одеський державний економічний університет, 2007. — Вип. 27. — С. 327-333.
22. Товт Т. Й. Особливості фінансування інноваційної діяльності підприємств в Україні // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 3 (81). — С. 102-108.
23. Шагуров О. О. Стан і тенденції розвитку машинобудування в Україні / О. О. Шагуров // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 3. — С. 57-63.
24. Шмідт М. П. Фінансово-економічна сутність управління корпораціями в машинобудуванні України / М. П. Шмідт, Я. В. Кудря // Фінанси України. — 2008. — № 8. — С. 53-62.
25. [Електронний ресурс]: Державний комітет статистики України. — Режим доступу: http://ukrstat.qov.ua.