Використання Інтернету у формуванні фондів бібліотек

- Літературa -

Arial

-A A A+

Вступ.

Розділ І. Інтернет-ресурси як джерело формування бібліотечних фондів.

1.1. Особливості використання Internet у бібліотеках.

1.2. Використання можливостей Internet при комплектуванні фондів бібліотеки.

Розділ ІІ. Інноваційні методи поповнення та формування фондів бібліотек електронними та Інтернет-ресурсами.

2.1. Система поставок документів електронних ресурсів бібліотек.

2.2. Планування фондів та формуванням системи їх документопостачання.

2.3. Використання зарубіжного досвіду щодо комплектування бібліотечних фондів Інтернет-ресурсами.

Розділ ІІІ. Шляхи вдосконалення та подальшого розвитку використання Інтернет у формуванні фондів бібліотек.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Актуальність теми. В сучасних умовах бібліотеки мають здійснювати не лише збір та обробку друкованих видань, а й архівування інформаційних ресурсів Інтернет. Про актуальність цієї проблеми свідчить "Державна програма розвитку діяльності Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського на 2005-2010 рр.", у якій на вищеназвану бібліотеку покладено завдання "… створення Українського науково-інформаційного порталу з системами пошуку та архівування розміщеної в глобальних інформаційних мережах інформації про Україну, а також наукової та суспільно значущої інформації".

Частково проблему створення сховищ інформаційних ресурсів Інтернет вирішують пошукові системи Інтернет. Однак, вони зосереджуються на зборі метаданих мережевих публікацій, а завдання архівування їх повних текстів практично не вирішують.

Метою даної роботиє дослідження Інтернет-ресурсів як джерела комплектування бібліотечного фонду електронних документів і визначення організаційно-методичних та нормативно-правових засад технології формування цього фонду.

Перед проведенням робіт з комплектування бібліотек ресурсами Інтернет необхідно визначитися з інформаційними джерелами, які підлягають включенню до сховищ Інтернет-даних. При цьому доцільно врахувати концептуальні настанови засновників Національної бібліотеки, які наголошували на тому, що в ній "має бути найповнішим чином розроблений відділ Ucrainica". Сучасне трактування визначення "Україніки" зроблено В.Ю.Омельчуком при розробці концепції національної бібліографії України. Ним запропоновано наступні чотири ознаки віднесення документів до цього фонду (твори друку, опубліковані українською мовою незалежно від місця видання; твори друку всіма мовами, опубліковані на території сучасної України; твори друку про Україну, видані в усьому світі всіма мовами; твори друку, авторами яких є українці та українські інституції, видані в усьому світі).

Вбачається доцільним урахувати вищезгадані напрацювання і при комплектуванні бібліотек інформаційними ресурсами Інтернет. Насамперед, складовою сховища Інтернет-даних мають стати колекції наукових та суспільно значущих документів національної складової Інтернет. При цьому принципово важливо розглядати ці ресурси як складову єдиного електронного документного простору держави і відбивати їх у національній бібліографії України. Сховище Інтернет-даних повинно включати також колекції зарубіжних науково-інформаційних ресурсів.

До архівування ресурсів Інтернет слід залучити всі суб'єкти вітчизняної системи документальних наукових комунікацій (провідні галузеві та регіональні бібліотеки, інформаційні центри, наукові установи та навчальні заклади тощо). В межах цієї системи доцільно організувати формування відповідних галузевих сховищ Інтернет-ресурсів (медичних, сільськогосподарських тощо). Багатогалузеві бібліотеки університетів можуть зосередитися на архівуванні Інтернет-ресурсів колекцій профільних мережевих інформаційних ресурсів, а обласні наукові бібліотеки — на зібранні регіональної інформації. Національні бібліотеки мають взяти на себе координуючі функції та завдання створення зведеного довідково-пошукового апарату національного сховища Інтернет-даних при формуванні бібліотечних фондів. Цей апарат повинен діяти за схемою, що передбачає поєднання метаданих про колекції Інтернет-публікацій з повнотекстовим індексуванням наявних масивів інформації у галузевих та регіональних бібліотеках.

Метою дослідженняє вивчення теоретичного і практичного досвіду формування бібліотечних фондів бібліотек в умовах розвитку інформаційних технологій та інтренету.

Для досягнення визначеної мети були виділені такі завдання:

· визначити головні напрями сучасних досліджень щодо проблем формування бібліотечних фондів бібліотек;

· виявити особливості використання можливостей Internet при комплектуванні фондів в умовах інформатизації;

· дослідити використання зарубіжного досвіду щодо комплектування бібліотечних фондів Інтернет-ресурсами;

· охарактеризувати шляхи вдосконалення та подальшого розвитку використання Інтернет у формуванні фондів бібліотек.

Об'єкт дослідження— процес формування бібліотечних фондів бібліотек.

Предмет дослідження— бібліотечні фонди бібліотек в умовах сучасного інформаційного середовища, їх формування та поповнення за допомогою Інтернет.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань були застосовані наступні методи. Методологічною основою роботи є теоретичні засади бібліотекознавства, фондознавства. Функціональний підхід дозволив згрупувати основні види бібліотечних документів відповідно до функцій, котрі вони виконують у технологічному циклі формування бібліотечного фонду чи поза ним. Крім того, використовувалися методи порівняльного, факторного, термінологічного аналізу, індукції, дедукції, критичного аналізу публікацій, моделювання, вербальної аргументації.

База дослідження– фонди мережі бібліотечної системи Українита фонди НБУВ.

Структура роботи. Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота містить вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел з 17 найменувань (на 2 стор.). Загальний обсяг роботи 37 cтop. Основний зміст викладено на 34 cтop.

Розділ І. Інтернет-ресурси як джерело формування бібліотечних фондів

1.1. Особливості використання Internet у бібліотеках

Internet — глобальна мережа, що об'єднує 100 тис. локальних, корпоративних і відомчих мереж, 10 млн. комп'ютерів і 100 млн. користувачів. Internet не має організаційної структури і керівних органів (як і всесвітня телефонна мережа), в основі його розвитку — економічна доцільність. Комерційні фірми створюють Internet-сервери для рекламування власної продукції, некомерційні організації для інформування суспільства про свою діяльність. Книгозбірні завдяки глобальним комп'ютерним мережам мають змогу трансформуватися в "бібліотеки без стін" і втілити в життя задуми бібліотекознавців, висловлені автором найпоширенішої в світі десяткової класифікації Мелвілем Д'юї, : "Якщо стара книгозбірня була джерелом, до якого йшли всі прагнучі знань, то нова — це водогін, що розносить живлючу вологу по домівках"[13, c. 26].

Текстові та мультимедійні інформаційні ресурси зберігаються в Internet на так званих WWW-серверах (WWW — World Wide Web, всесвітня паутина), а програмна продукція — на FTP-серверах (FTP — File Transfer Protocol, протокол переміщення файлів). Кожний сервер має адресу, що являє собою 32-бітний код. Користувачам ці адреси представляються у символьному вигляді, який дає уявлення про місцезнаходження і характер діяльності організації, котра його створила (www.microsoft.com — сервер відомої американської фірми Microsoft; www.unesco.org — сервер ЮНЕСКО; www.kmu.kiev.ua — сервер Кабінету Міністрів України). Для встановлення місцезнаходження потрібної інформації в Internet створено понад 100 спеціалізованих пошукових серверів, які можна розглядати як каталоги ресурсів глобальних комп'ютерних мереж (3-4). Водночас наявність такої кількості пошукових засобів свідчить про невирішеність проблеми інформаційного пошуку. Корисними при пошуку інформації є і довідники про так звані "жовті сторінки" Internet, тобто Web-сторінки, котрі часто відвідують абоненти глобальних комп'ютерних мереж[13, c. 26].

В Україні понад 1100 серверів (дані отримані з Web-сторінки http://weblist.gu.net/ Internet сервіс-провайдера Глобал Юкрейн). Це значна цифра, наша держава за цим показником виглядає в світовому інформаційному співтоваристві цілком пристойно. Однак вітчизняні сервери майже не мають інформаційних ресурсів, оскільки після розпаду CРСР усі створені раніше загальнодержавні автоматизовані банки даних залишилися у всесоюзних органах науково-технічної інформації, котрі їх формували (ВІНІТІ, ІНІОН та ін.), а національної системи аналітико-синтетичної переробки документального потоку в Україні ще не створено. Є лише окремі виключення. Так, наприклад, на сервері Верховної Ради України підтримуються загальнодоступний банк даних "Законодавство України", що відбиває всі нормативні акти України з часу проголошення її незалежності (Internet-адреса — http://www.rada.kiev.ua/zak1.htm). Є певний інформаційний ресурс — електронні каталоги та бази даних — і на сервері НБУВ

Для бібліотек найосвоєнішим сервісом Internet є електронна пошта (E-mail). Вона використовується для оперативного обміну поточною кореспонденцією, бібліографічними списками, а також при електронній доставці документів (електронних копій статей, розділів книг тощо). Водночас електронна пошта є і найбільш "небезпечним" для пересічних користувачів видом послуг Internet, оскільки разом з листами можна отримати комп'ютерні віруси. Останні найчастіше розповсюджуються з текстовими файлами, що мають розширення .DOC. Для запобігання цьому листи, підготовлені в текстовому редакторі Word, перед відправкою абоненту слід записати на диск чи дискету з використанням опції "Тільки текст". На жаль, в Україні значна кількість поточної кореспонденції розсилається електронною поштою без виконання цієї простої операції[13, c. 27].

Internet надає нові можливості для розвитку всіх процесів бібліотечної технології. Почнемо з комплектування фондів книгозбірень. Вбачається три взаємодоповнюючих напрями оптимізації комплектування на основі Internet. Перший, найпростіший з них полягає в активізації використання електронної пошти при проведенні внутрідержавного і міжнародного книгообміну. Для цього, насамперед, потрібно відпрацювати механізми сітьового взаємоінформування українських книгозбірень про наявні списки документів, запропонованих для книгообміну. На основі цього засобами тієї ж електронної пошти можна оперативно узгоджувати з партнерами книгообмінні операції. Другий напрям використання Internet при комплектуванні бібліотечних фондів полягає в залученні он-лайнових технологій. Сьогодні міжнародні передплатні агенції та книготоргівельні організації, що здійснюють комплексне обслуговування книгозбірень, мають автоматизовані банки даних з інформацією про книги і журнали, які можуть бути надані бібліотекам. Замовлення наявних у цих банках даних документів і оперативний контроль ходу виконання замовлень здійснюється, як правило, через Internet. Однак така технологія комплектування передбачає адекватну оперативність фінансових розрахунків зі сторони українських бібліотек, що в умовах економічних негараздів сьогодення є проблематичним. Реальнішим є третій напрям використання можливостей Internet при формуванні інформаційних ресурсів книгозбірень. На серверах Internet вже накопичена значна кількість загальнодоступних комп'ютерних файлів первинних документів. Це, зокрема, матеріали IFLA, бібліотечні стандарти, власні публікації книгозбірень, ряд електронних версій книг і журналів тощо. Отримання потрібних файлів з цими документами по каналах Internet потребує лише часу і незначних витрат на "транспортні" послуги[13, c. 27].

З появою в бібліотеках Internet кардинальних змін зазнають процеси каталогізації. Їх сутність полягає в переході від автоматизованої обробки поточних надходжень автономно у кожній книгозбірні до кооперативної каталогізації. Враховуючи сучасний стан автоматизації українських книгозбірень та наявну економічну ситуацію, її впровадження в нашій державі доцільно провести за два етапи. На першому — організувати кооперативну каталогізацію на основі взаємообміну по електронній пошті файлами з щотижневими списками бібліографічних записів про поточні надходження до фондів книгозбірень в уніфікованому текстовому вигляді з структурою "ідентифікатор поля/підполя — зміст поля/підполя", а на другому — перейти до он-лайнової технології і формування зведених електронних каталогів певних відомчих або територіальних об'єднань бібліотек. Фактично перший етап уже розпочався — НБУВ з 4-го кварталу 1997 р. щотижня безкоштовно розсилає електронною поштою кільком десяткам книгозбірень файли з бібліографічними записами про нові надходження до своїх фондів у форматі каталожних карток і міжнародному комунікативному форматі UNIMARC[7, c. 22].

Суттєву трансформацію з впровадженням у книгозбірнях Internet-технологій зазнають і процеси бібліографічного інформування. Традиційною формою регулярного забезпечення читачів і абонентів бібліотек бібліографічною інформацією без запитів, або згідно з довгостроково діючими запитами є підготовка науково-інформаційних видань, насамперед, бібліографічних покажчиків. Internet дасть змогу кардинально підвищити ефективність використання бібліографічної продукції бібліотек шляхом надання читачам і абонентам можливості використовувати електронні версії науково-інформаційних матеріалів. В умовах зростання цін на видавничу продукцію при одночасному підвищенні вимог щодо оперативності бібліографічного інформування така його форма стане основною[7, c. 22].

Internet особливо доцільний для довідково-бібліографічного обслуговування. Провідні бібліотеки країн з розвиненою інформаційною інфраструктурою як правило надають он-лайновий доступ до своїх електронних каталогів і баз даних, що дозволяє кардинально підвищити повноту й оперативність задоволення разових інформаційно-бібліографічних потреб читачів і абонентів книгозбірень у режимі "запит-відповідь". З найбільших бібліотек СНД свої електронні каталоги обсягом понад 100 тис. бібліографічних записів у Internet подали: Бібліотека з природничих наук РАН, Державна центральна наукова медична бібліотека, ДПНТБ Росії (усі Москва), ДПНТБ Сибірського відділення РАН (Новосибірськ), Наукова бібліотека МДУ ім.М.В.Ломоносова і НБУВ. Internet-адреси цих бібліотек: http://ben.irex.ru/, http://www.scsml.rssi.ru/menurus.html, http://www.gpntb.ru/, http://info.spsl.nsс.ru/, http://www.lib.msu.su/ і http://www.nbuv.gov.ua/. Найбільш інформативними з них є електронні каталоги і бази даних ДПНТБ Росії, що є безперечним лідером у галузі інформатизації бібліотек на просторі СНД. На жаль, на час написання статті до наведеного вище списку не можна внести Російську державну бібліотеку (Москва) і Російську національну бібліотеку (Санкт-Петербург), які, маючи вагомий інформаційно-ресурсний і кадровий потенціал не приділили належної уваги проблемі входження до глобальних комп'ютерних мереж[7, c. 23].

Віддаленим абонентам електронні каталоги книгозбірень дозволяють лише встановити наявність потрібних їм документів. Читачам же досить часто забезпечується можливість замовлення першоджерел з книгосховищ у телекомунікаційному режимі шляхом передавання читацьких вимог безпосередньо з робочих місць науковців і фахівців у науково-дослідних установах та вишах на пункти прийому цих вимог у бібліотеках (10). Така технологія дає змогу виключити витрати часу читача на чекання доставки замовлених першоджерел з книгосховища (до приїзду читача в бібліотеку вони вже знаходитимуться на бронеполицях) і зібрати статистичні дані про обіг документів для подальшого коригування топології зберігання фондів (передавання профільних для бібліотеки видань, що користуються найбільшим попитом, з книгосховища до зони оперативного обслуговування)[12, c. 11].

Internet у ряді випадків надає можливість отримати не лише вторинну (бібліографічну) інформацію, а й тексти першоджерел. Перш за все слід відзначити, що на серверах Internet подано 9.600 он-лайнових журналів (адреса довідкової системи про ці журнали — http://biblio.kbsi.re.kr/yellow/index.html). Однак лише чверть із названих є загальнодоступними, більшість же розкриваючи зміст журналів, потребують паролей для отримання текстів статей. Серед загальнодоступної періодики — 40 журналів і бюлетенів з бібліотечної справи. Он-лайнових книг у Internet незначна кількість. Основна завада на шляху формування їх зібрань — авторське право (без дозволу автора його твір не може бути встановлений на Internet-сервер). Однією з найбільших у світі колекцій електронних книг сьогодні є Бібліотека Максима Мошкова, що створена на аматорських засадах (http://kulichki-win.rambler.ru/moshkow/). У ній понад 10 тис. електронних версій видань (переважно, художня література). На Заході формування зібрань електронних матеріалів підтримується на найвищому рівні (одним з одинадцяти міжнародних науково-технічних проектів, що втілюються в життя під егідою країн "Великої сімки", є проект створення електронних бібліотек), однак вагомих результатів не отримано. Замість терміну "електронна бібліотека" там починають вживати термін "центр електронних текстів", оскільки основу їх інформаційних ресурсів складають не електронні версії книг та журналів, а комп'ютерні файли, що не мають друкованих аналогів. Серед найбільших центрів електронних текстів Заходу можна назвати The Electronic Text Center (The University of Virdginia), що має понад 10 тис. текстів гуманітарного профілю (htth://etext.lib.virginia.edu/uvaoline.html), і On-line Books Page (Carnegy Mellon University) з понад 8 тис. політематичних текстів (http://www.cs.cmu.edu/books.html). Потрібно наголосити, що Україна може зайняти позицію світового лідера в створенні електронних бібліотек, якщо в нашій державі буде розроблено підхід до вирішення проблеми авторського права (в НАН України це може бути, наприклад, рішення про передачу НБУВ як головній академічній бібліотеці електронних версій матеріалів академічних установ)[12, c. 12].

Не менш важливий напрям інформаційного обслуговування першоджерелами з використанням Internet — електронна доставка документів (electronic document delivery), що можна розглядати як розвиток традиційного МБА. Досвід країн з розвиненою інформаційною інфраструктурою свідчить, що служби електронної доставки документів спроможні забезпечити отримання будь-якої інформації протягом 24 годин. У технологічному аспекті електронна доставка документів передбачає он-лайновий пошук потрібної інформації у віддалених електронних каталогах, замовлення необхідних першоджерел, передачу документа за допомогою факсимільних апаратів або створення його ASCI- чи Image-копії з подальшою доставкою замовнику електронною поштою (10). Розвиток служб електронної доставки документів особливо актуальний для України, оскільки сьогодні вітчизняні книгозбірні не в змозі забезпечити належну повноту комплектування[12, c. 13].

Internet-технології обумовлюють внесення змін і в інформаційне обслуговування управлінських структур. Воно здійснюється шляхом розвитку традиційних форм та методів бібліотечної діяльності і створення в книгозбірнях нових, геоінформаційних, технологій, що інтегрують роботи з базами даних, процедури математичного аналізу і методи наочно-просторового наведення результатів щодо завдань накопичення, обробки і надання користувачам геопросторової інформації. Перший — традиційний напрям — включає пріоритетне довідково-бібліографічне обслуговування, електронну доставку документів і поточне інформування управлінських ланок (виявлення серед нових надходжень до книгозбірні документів, зміст яких може сприяти оптимізації управлінських рішень, реферування цих документів, формування з визначеною періодичністю оглядово-аналітичних матеріалів та їх передання споживачам телекомунікаційними каналами зв'язку). Необхідність створення геоінформаційних технологій зумовлена переходом владних структур до прогностичних форм діяльності з використанням багатоваріантних моделей розвитку подій, що потребує не просто констатації фактів на доказ тієї чи іншої тези, а системного підходу до розв'язання проблеми в цілому на основі поєднання інтелектуальних здібностей людини з функціональними можливостями сучасних автоматизованих інформаційних систем. Реалізація геоінформаційних технологій в українських книгозбірнях потребуватиме координації зусиль бібліотек державного рівня та обласних універсальних наукових бібліотек, діяльність яких має регіональну спрямованість, для узгодженого формування й багатоаспектного використання комплексу розподілених баз даних з інформацією про економічну, екологічну, демографічну ситуацію в областях, наявні в них природні ресурси тощо. Інтеграція робіт книгозбірень у цьому напрямі сприятиме перетворенню "бібліотечного" джерела інформаційної підтримки прийняття рішень в одне з провідних у системі інформування управлінських ланок, оскільки бібліотеки України мають і достатнє представництво в регіонах, і належний кадровий потенціал, і значний досвід інформаційної діяльності[10, c. 147].

1.2. Використання можливостей Internetпри комплектуванні фондів бібліотеки

Internet являє собою “мережу мереж”, що об’єднує 30 тис. локальних, відомчих і територіальних мереж, 3 млн. комп’ютерів і понад 30 млн. користувачів. З підключенням до системи провідних українських книгозбірень перед ними постає проблема ефективного використання її інформаційних ресурсів і комунікативних можливостей. Потребує вирішення,зважаючи на сучасний стан бібліотечної справи в Україні, і питання залучення інформаційних технологій Internet до оптимізації комплектування книгозбірень.[7, c.33]

Вбачаються три взаємодоповнюючих напрямки розв′язання даної проблеми. Перший, найпростіший з них, полягає в активізації використання електронної пошти при проведенні внутрідержавного й міжнародного книгообмінів. Для цього, насамперед, портібно відпрацювати механізми сітьового взаємоінформування українських книгозбірень про наявні списки пропонованих для книгообміну документів, і зафіксувати їх в інструктивно-методичних матеріалах. На основі такої інформаційної бази засобами тієї ж електронної пошти можна оперативно узгоджувати з партнерами книгообмінні операції.[7, c.34]

Другий напрям використання Internet зумовлює залучення on-line технологій. Сьогодні міжнародні агенції з передплати та книготоргівельні організації, які здійснюють комплексне обслуговування книгозбірень, мають банки даних з інформацією про книги й журнали, що можуть бути надані бібліотекам. Замовлення документів у цих банках даних документів і оперативний контроль ходу виконання замовлень відбувається, як правило, через Inernet. Ряд партнерів книгозбірень пропонує їм і аналітичні розписи журналів (назва статті, її автори, ISSN журналу, том, № випуску). Бібліотека за певну плату може замовити повний текст потрібної статті й отримати його електронною поштою чи за допомогою факсимільних апаратів. Однак така технологія комплектування передбачає адекватну оперативність фінансових розрахунків з боку українських бібліотек, що в умовах економічних негараздів сьогодення є проблематичним.[7, c.35]

Реальнішим є третій напрямок використання можливостей Internet при формуванні інформаційних ресурсів книгозбірень. На серверах системи вже накопичено значну кількість загальнодоступних комп’ютерних файлів первинних документів. Прикладом цього є матеріали IFLA, бібліотечні стандарти, власні публікації книгозбірень, повні тексти документів ряду віртуальних бібліотек (Internet Public Library, Electric Library та інші). Отримання електронних версій цих документів каналами Internet потребує лише часу і незначних витрат на “транспортні” послуги.Викладене свідчить, що ІТ мережі створюють передумови для координального поліпшення комплектування бібліотечних фондів. Водночас їх ефективне використання потребує чіткішої координації діяльності книгозбірень з тим, щоб інформаційний ресурс, отриманий з Internet однією українською бібліотекою, ставав надбанням усіх провідних книгозбірень нашої держави. [7, c.36]

Розділ ІІ. Інноваційні методи поповнення та формування фондів бібліотек електронними та Інтернет-ресурсами

2.1. Система поставок документів електронних ресурсів бібліотек

Гарантією подальшого зростання значущості документних ресурсів бібліотек для економічного та культурного розвитку суспільства є забезпечення ними доступу користувачів до інформації на новітніх носіях. Бібліотечний фонд як відкрита система, що самоорганізується під впливом змін інфосфери, нині не може ефективно функціонувати без кумулювання, зберігання та організації використання мережевих та аналогових електронних видань, питома вага яких у світовому документному потоці постійно збільшується[8, c. 28].

Особливості життєвого циклу різних видів електронних документів обумовлюють форми їх розповсюдження і суттєво впливають на організацію документопостачання бібліотечних фондів. Аналогові електронні видання на магнітних та оптичних дисках надходять до бібліотек з традиційних джерел: видавничих або документоторговельних установ, передплатних агентств, інформаційних центрів – генераторів різноманітних баз даних, обмінних фондів бібліотек. У традиційної системи документопостачання бібліотек інтенсивно формується нині електронна надбудова, до якої належать Інтернет-магазини та передплатні агентства, електронні бібліотеки, веб-сторінки урядових організацій, інші Інтернет-ресурси. Серед засобів комплектування, крім купівлі, дару, документообміну, передплати на електронну періодику та комерційні бази даних, бібліотеки з національним і паранаціональним статусом, згідно закону України “Про обов’язковий примірник документів”, повинні налагодити отримання обов’язкового примірника вітчизняних електронних видань. Значна частина електронних ресурсів бібліотек поповнюється нині методом автокомплектування, тобто скануванням найцінніших традиційних документів з власних фондів, а також створенням бібліотеками окремих документів та баз даних, що не мають паперових аналогів[8, c. 28].

На вибір джерел та технологій комплектування бібліотечного фонду електронними виданнями впливають їх властивості. Існують певні переваги СD-ROM перед Інтернет-виданнями, які необхідно враховувати бібліотеці, надаючи в процесі комплектування фонду перевагу тому чи іншому інформаційному носієві. Так, при користуванні виданнями на СD не потрібна телефонна лінія, їх ціна фіксована, в той час як вартість дистанційного доступу нестабільна і залежить від багатьох факторів: частоти та тривалості пошуку та використання веб-документів, цінності та новизни їх інформаційної складової, якості електронного доступу, відсутності чіткого механізму розрахунків з закордонними власниками баз даних. Треба враховувати також специфічні властивості веб-видань: моноекземплярність, мінливість, багаторівневу ієрархічну структуру, автоматичне змістовне оновлення, які суттєво ускладнюють технології комплектування ними бібліотечних фондів. За результатами досліджень вебметрії, середній термін життєвого циклу онлайнового документа – 45 днів, але у багатьох випадках – 1-2 дні. Ця статистика гарно ілюструє влучний вислів: як не можна двічі увійти у одну і ту ж ріку, так мережа Інтернет ніколи не бува такою ж самою вдруге. Крім того, віртуальний Інтернетвидав поєднує як найкваліфікованіші провідні видавництва світу, так і самвидав, який не гарантує вірогідності інформації, розташованої на любительських серверах. З іншого боку, Інтернет – надзвичайно оперативна та ефективна електронна мережа для одночасного користування необмеженою кількістю документованої інформації; швидкість та простота доступу до різноманітних інформаційних ресурсів незалежно від часу та відстані – це унікальні переваги Інтернет, які не можуть і не повинні ігнорувати бібліотеки як документально-комунікаційні інституції. Не випадково ще у 1997 р. більше ніж 60% публічних бібліотек США пропонували своїм користувачам доступ до ресурсів Інтернет, дві третини з них допомагали у оволодінні мережевим пошуком[8, c. 29].

У бібліотек, які мають доступ до Інтернет-ресурсів, підфонд електронних документів складається з двох частин: перша – це сукупність документів, що є в наявності в бібліотеці (розташовані на її веб-сайті, або у масиві компакт-дисків), друга частина – документи, що функціонують поза межами бібліотеки на віддалених сайтах Інтернет, але на певних умовах надаються в користування її абонентам. Експоненційні темпи зростання ресурсів Інтернет погрожують бібліотекам втратою контролю за витратами на комплектування у зв’язку з необхідністю оплачування кожного одиничного дистанційного доступу до віддалених баз даних. Вже нині тільки 34% повнотекстових зарубіжних баз даних випускають на оптичних дисках, а іншими можна користуватися лише у інтерактивному доступі. За прогнозами фахівців, у найближчий перспективі комерційні видавці наукових електронних журналів перейдуть від поточного видання їх друкованих випусків до публікування шляхом розповсюдження статей за замовленнями. При розподілі коштів на комплектування науковим бібліотекам також треба враховувати, що повнотекстові бази даних видавництв у прямому доступі зберігаються лише 2-3 останніх роки, тому раціональніше формувати власний електронний фонд бібліотеки, організуючи окремий сервер з необхідною користувачам інформацією, передплачуючи профільні бази даних на СD-ROM[1, c. 19].

Таким чином, оновлення стратегії документопостачання бібліотек передбачає: визначення оптимального співвідношення не тільки підфондів традиційних та електронних документів, але й “володіння” та онлайнового доступу; детальне вивчення економічної ефективності придбання друкованих видань та їх мережевих аналогів, а також електронної доставки документів залежно від пріоритетів та фінансових можливостей бібліотеки, інтенсивності використання окремих видів документів на різноманітних носіях; оцінку собівартості та перспектив створення належних умов для отримання, реєстрації, обробки, архівації та надання в користування різних видів електронних документів. Так, в процесі відбору документів до бібліотечного фонду і надання переваги тому чи іншому носієві інформації в основу визначення критеріїв ефективності раціонально закласти вартість зберігання одиниці документованої інформації, вартість та тривалість її пошуку, організації колективного використання, передавання по каналах зв’язку. При цьому треба враховувати, що при зменшуванні актуальності та інтенсивності попиту на електронний документ, він підлягає архівації, при якій суттєво зменшуються затрати на його зберігання та організацію використання[1, c. 20].

2.2. Планування фондів та формуванням системи їх документопостачання

Управління плануванням фондів та формуванням системи їх документопостачання повинно спиратися на зворотні зв’язки бібліотек з користувачами, видавцями електронних документів, власниками веб-сайтів, передплатними агентствами, що розповсюджують бази даних та інші електронні видання. Виробники та постачальники електронних документів створюють нині автоматизовані системи, які забезпечують ретельний контроль та фінансову звітність щодо їх документообігу, показників попиту, обсягу продаж, ін. Ці дані вельми необхідні для формування оптимальної системи джерел та засобів комплектування бібліотечних документних ресурсів. За результатами обстеження 136 бібліотек різних типів і видів (переважно Східного та Південно-Східного регіонів України) – серед публічних бібліотек лише 2% мають комп’ютерне обладнання і незначну кількість електронних видань на магнітних та оптичних дисках; серед вузівських, обласних універсальних наукових та галузевих бібліотек – 90% активно формують підфонди електронних видань на оптичних дисках шляхом купівлі, передплати, копіювання, обміну, благодійної допомоги; 32% вузівських бібліотек почали генерувати власні бази даних наукових праць викладачів, дисертацій аспірантів, наукових та дипломних робіт студентів, поповнювати електронні підфонди за допомогою сканування бібліотечних документів, що мають підвищений попит користувачів і незначну кількість примірників; лише 8% спеціальних наукових бібліотек цілеспрямовано комплектують свої фонди профільними мережевими документами, переважно статтями з іноземних електронних журналів, безплатно копіюючи їх з сайтів Інтернет[5, c. 6].

Спорадичність документопостачання електронних підфондів бібліотек веб-виданнями, що не мають паперових аналогів, є наслідком багатьох фінансових, організаційних, технологічних проблем, які повсякденно доводиться вирішувати вітчизняним бібліотечним фахівцям. У справі формування найраціональнішої інфраструктури документопостачання бібліотек корисно звернутися до закордонного досвіду, який пропонує декілька організаційних моделей вирішення проблеми скорочення витрат на комплектування з одночасним задоволенням інформаційних потреб користувачів:

· співіснування та взаємодоповнення електронних та традиційних бібліотечних документних ресурсів;

· інтеграція інформаційно-бібліотечних ресурсів на основі єдиної комп’ютерно-технологічної взаємодії книговидавців, книгорозповсюджувачів та бібліотек;

· впровадження новітніх інформаційних технологій та засобів телекомунікаційного зв’язку в організацію координації комплектування і кооперації використання розподіленого документного фонду бібліотек та інформаційних центрів[5, c. 8].

Так, високі темпи зростання цін на друковані та електронні періодичні видання, нестача коштів на передплату профільних наукових журналів змушує бібліотекарів відмовлятися від придбання коштовних видань, які не користуються підвищеним попитом, надавати перевагу дистанційному доступу замість “володіння”, забезпечувати користувачів повними текстами необхідних їм статей замість передплати всього періодичного видання. За даними Асоціації дослідницьких бібліотек (Association of Research Libraries (ARL) , 56% бібліотек-членів асоціації використовували бюджетні кошти на комплектування для оплати послуг комерційних служб доставки документів (FirstSearch та ін.). Витрати на оплату цих послуг коливаються від $700 до $80000 (а в середньому $ 32000 на бібліотеку). Так, одна бібліотека витратила менш $300 на отримання копій статей коштовного періодичного видання, але зекономила більш $6000, скоротив передплату на нього[8, c. 29].

Важливим для запозичення вітчизняними бібліотечними фахівцями напрямом використання мережевих технологій є зв’язок бібліотек з книготорговельними та передплатними агентствами. Ще на початку 1990-х рр. у Великій Британії було реалізовано декілька проектів щодо створення системи передавання бібліографічної та комерційної інформації між бібліотеками та книжковою торгівлею: BIC (Book Industry Communications) (Книговидавничі комунікації), BTECC (Book Trade Electronic Communication Committee – Комісія з електронних комунікацій у книговиданні та книжковій торгівлі). Системи дозволяють проглядати дані про передплату своєї бібліотеки, перевіряти їх, направляти запити про затримані випуски та отримувати відповіді по електронній пошті, що сприяє підвищенню якості документопостачання фондів бібліотек[8, c. 29].

2.3. Використання зарубіжного досвіду щодо комплектування бібліотечних фондів Інтернет-ресурсами

Бібліотеки провідних закордонних країн накопичили багатий досвід щодо впровадження моделей корпоративного комплектування фондів регіональних або спеціальних бібліотек. Через всю історію діяльності бібліотечних асоціацій і товариств проходить ідея про необхідність поєднання зусиль з метою економії коштів та ресурсів й досягнення ефективності в обслуговуванні. Так, достатньо висока вартість передплати на платні електронні ресурси компенсується нині утворенням консорціумів, які поєднують бібліотеки, кожна з котрих сплачує передплату на доступ до декількох комерційних баз даних, отримуючи за це право на користування ресурсами, на які оформили передплату бібліотеки-партнери[6, c.48].

Реалізації принципу кооперації-координації комплектування бібліотек сприяє наявність телекомунікаційного зв’язку між окремими бібліотеками, а також між бібліотеками та книготорговельною мережею. У США у 1980-х рр. створені перші проекти електронних бібліотек. На початку 1990-х рр. Національна бібліотека Австралії стала ініціатором створення розподіленого національного бібліотечного фонду на основі координації-кооперації та комп’юнікації бібліотечних технологій. У 1995 р. у США створено Національну федерацію цифрових бібліотек, до складу якої увійшло 15 університетських бібліотек та Бібліотека Конгресу. Крім формування банку даних “Пам’ять Америки”, члени Федерації реалізують проект “Ініціатива цифрових бібліотек”, у межах якого чітко координують свою діяльність: бібліотека Іллінойського університету зосереджує зусилля на створенні федерального депозитарію наукових періодичних видань, бібліотека Каліфорнійського університету – на формуванні цифрової бібліотеки про оточуюче середовище, бібліотека Карнеги Меллон університету – на створенні федеральної мультимедійної цифрової бібліотеки та ін. . Великі асигнування на формування фондів національних цифрових бібліотек виділяють уряди Великобританії, Японії, Скандинавських країн, та ін.[6, c. 49].

У Німеччині національний архів електронних документів кумулює Німецька бібліотека. Для виконання цієї функції у бібліотеці використовується системний стандарт АТМ (режим асинхронної передачі), згідно з яким забезпечується можливість роботи мультимедіа в реальному відрізку часу зі швидкістю передачі даних 155 Мбіт/ сек. Окремі термінали зв'язані через INTERNET також за допомогою АТМ[6, c. 49].

Вивчення закордонного досвіду організації національних депозитаріїв web- видань дозволяє визначитися щодо застосування оптимальної з можливих моделей ієрархії цифрових архівів. Так, у Швеції цю роботу очолює Національна бібліотека, яка використовує роботів для збору всіх імен доменів та web-серверів шведського походження для архівування документів без аналізу змісту. Електронний фонд Національної бібліотеки Канади кумулює видані в Канаді електронні книги та журнали, в тому числі і опубліковані через Інтернет. Якщо бібліотека дійшла висновку про неможливість всеосяжного архівування електронних видань своїми силами, вона може використовувати послуги комерційних компаній, які приймають на себе функції підтримки та забезпечення доступу до архівів цифрових документів. Таких, наприклад, як служба OCLC, що забезпечує користувачам доступ до видавничих архівів електронних журналів або до їх копій, депонованих у електронних фондах бібліотек багатьох країн[6, c. 50].

Бібліотеки як соціальний інститут, створений суспільством заради збереження та передавання у просторі та часі перш за все опублікованої документованої інформації, несуть відповідальність за її кумулювання, організацію та збереження, тому зобов’язані прикладати зусиль щодо формування своїх фондів соціальнозначущими типами web- видань, необхідних для задоволення інформаційних потреб користувачів. У зв’язку з трудомісткістю навігації, відбору та експертизи цінності web- видань, їх наукової обробки, організації зберігання на власних серверах бібліотек та надання в користування необхідна розробка науково обгрунтованої стратегії документопостачання ними фондів бібліотек України. Більшості публічних бібліотек, що мають обмежені фінансові, кадрові та технологічні можливості щодо обслуговування користувачів ресурсами Інтернет, на першому етапі достатньо створювати віртуальні бібліотечки web- видань, які не передбачають реального володіння їх матеріальними носіями, а є зібраннями лінків “закладок”, що відсилають користувачів до безкоштовних web- видань, розташованих на різноманітних web-серверах. У перспективі центральним публічним бібліотекам треба формувати електронні підфонди web- видань українського сегменту Інтернет, кумулюючи на власному сервері переважно такі онлайнові видання, що не існують у друкованій версії та користуються підвищеним попитом[11, c. 17].

На рівні міжрегіональних та обласних наукових бібліотек потрібне поєднання їх зусиль з метою створення розподіленого депозитарію наукових web- видань, документів місцевого значення та краєзнавчого характеру. Реалізація такої корпоративної моделі передбачає кумулювання та зберігання на сервері обласної бібліотеки web- видань офіційних сайтів місцевих органів влади та управління, провідних підприємств та установ, місцевої періодики, яка не має друкованих версій. Формування та технологічна підтримка використання електронних ресурсів місцевих web- видань буде основою створення національного розподіленого фонду електронних документів, що є одним з найважливіших завдань Національної програми інформатизації України[11, c. 18].

Галузеві наукові та бібліотеки з національним статусом несуть відповідальність не тільки за кумулювання та збереження вітчизняних web- видань як культурного надбання. Не менш важливим є для них забезпечення користувачам доступу до світових web-ресурсів, перш за все до тих баз даних наукових документів, які існують виключно в онлайновій версії. Реалізація цього масштабного завдання потребує від бібліотек фільтрування великих обсягів Інтернет-ресурсів, аналітико-синтетичної обробки web- видань з метою визначення їх релевантності для певних груп фахівців, вирішення доцільності їх придбання, архівації та організації довготривалого зберігання, захисту від пошкоджень, переходу на нові технологічні платформи у зв’язку зі швидким старінням програмних продуктів, ін. [11, c. 18]

Розділ ІІІ. Шляхи вдосконалення та подальшого розвитку використання Інтернет у формуванні фондів бібліотек

Формування фонду електронних документів — це нова бібліотечна технологія. Основна відмінність від традиційної технології формування фондів пов'язана зі специфікою онлайнових документів — відсутністю окремого для кожного документа фізичного носія, новими джерелами комплектування [3, 5] (зокрема, з глобальної мережі Інтернет) та шляхами надходжень (комп'ютерні мережі та засоби телекомунікаційного зв'язку), файловою структурою електронних документів тощо. Тому етапи та операції окремих процесів технологічного циклу формування фонду електронних документів відрізняються від традиційних бібліотечних процедур опрацювання вхідного документального потоку, зокрема друкованих видань. Але набір процесів залишається постійним [12, c. 13].

Отже, загальний цикл формування фонду електронних документів повинен включати наступні процеси:

· моделювання фонду;

· комплектування (виокремлюються технології збору електронних документів та технології оцифровування фондів);

· облік;

· технічна або формальна обробка файлів документів та аналітико-синтетичне наукове опрацювання вмісту документів;

· розташування документів у файловому сховищі;

· зберігання та захист інформації та носіїв;

· забезпечення умов використання (онлайновий доступ та локальне використання);

· аналізування інформації та моніторинг використання фондів електронних документів (у комплексі з іншими інформаційними ресурсами електронної бібліотеки)[12, c. 13].

Практично усі ці процеси технологічного циклу формування фондів електронних документів знаходяться в стадії досліджень, розробок та перших апробацій [14, c. 27]. Різні бібліотеки світу мають певні досягнення та напрацювання в реалізації того чи іншого процесу, про що свідчать матеріали міжнародних конференцій з питань розвитку бібліотечно-інформаційних технологій, електронних інформаційних ресурсів та електронних бібліотек[14, c. 27].

Зокрема, на сьогодні у процесі формування наукової електронної бібліотеки НБУВ маємо певні результати стосовно розробки та впровадження таких технологічних процесів, як комплектування, зокрема, мережевого збирання електронної інформації, технологічного опрацювання електронних онлайнових документів, систематизованого розташування їх у файловому сховищі та забезпечення онлайнового доступу до них[14, c. 27].

З метою уникнення дублювання робіт та рутинних операцій і досягнення ефективності технологічного процесу формування електронної бібліотеки в умовах обмеження усіх виробничих ресурсів при розробці технології формування фонду електронних документів покладались на наступні принципи:

· застосовування існуючої автоматизованої бібліотечної технології опрацювання поточних надходжень до книгозбірні;

· виконання конвеєрного технологічного опрацювання документів з послідовним нарощуванням інформації на кожному наступному етапі обробки;

· кооперативне наповнення реферативних та повнотекстових ресурсів електронної бібліотеки виробниками інформації країни;

· використання єдиних бібліографічних стандартів, правил створення бібліографічних описів та рефератів, класифікаційних схем[15, c. 37].

Отже інформаційна технологія формування фонду електронних документів НБУВ базується на автоматизованих технологічних процесах обробки поточних надходжень до книгозбірні й ефективно використовує інформацію, яка створюється на кожному технологічному етапі. Записи ЕК та реферативної бази даних використовуються для формування пошукового апарату фонду повнотекстових ЕД. До цих записів додається URL-адреса документа, яка сформована при технологічному опрацюванні файла. Кодована інформація імені файла відповідає вихідним даним друкованої публікації. Обробка ЕД здійснюється з врахуванням міжнародних стандартів ISBD(ER), UNIMARC, ISO-2709[15, c. 37].

Розроблені технологічні процеси, що розширюють автоматизовану технологію аналітико-синтетичної обробки друкованих видань на опрацювання електронних документів:

· процес мережевого кооперативного наповнення реферативної бази даних та комплектування фонду повнотекстових ЕД, включаючи автоматизовану технологію опрацювання електронної інформації (надходження від редакцій періодичних видань), яка заснована на автоматичній конвертації слабо структурованих текстів у записи БД;

· процес опрацювання електронних варіантів публікацій — це створення аналітичних записів із електронних змістів та рефератів комп'ютерних версій періодичних видань (відпрацьовано на електронних версіях наукових збірників НБУВ та Інтернет-версіях матеріалів міжнародних конференцій);

· процес обробки файлів ЕД, які надаються інтелектуальними власниками, — це кодування назв файлів згідно з вихідними даними документа, архівування файлів, розташування у відповідних каталогах файлового сховища, формування URL-адреси документа;

· для комплектування фонду повнотекстових електронних документів комп'ютерними версіями примірників з фондів книгозбірні апробована технологія оцифровування раритетів, історичних та рідкісних документів, видань з нотного фонду книгозбірні та формування їх електронних копій або гіпертекстових версій;

· організовано процес систематичного страхового копіювання електронних інформаційних масивів та їх архівування для довгострокового зберігання[17, c. 19].

Наступним завданням є створення робочого міста каталогізатора ЕД, які не мають друкованих аналогів[17, c. 19].

Великі можливості в організації ефективного комплектування бібліотечних фондів надають ресурси Інтернет. Бібліотека, маючи вихід до цієї глобальної мережі, користується не тільки повнотекстовими базами даних, а й інформаційними ресурсами, спеціально призначеними для відбору, замовлення та придбання документів для бібліотечних фондів. Ці ресурси складаються зі спеціалізованих web-серверів для комплектаторів, онлайнових універсальних і спеціалізованих книжкових магазинів з анотованими каталогами видань і можливостями їх діалогових замовлень,серверів видавництв, книжкових дилерів і передплатних агенств, електронних версій вітчизняних та зарубіжних каталогів. Користування цими ресурсами надає відділу комплектування змогу оперативного перегляду великих обсягів інформації, що постійно циркулює та оновлюється в системі “ документовидання – документорозповсюдження ”, містить відомості про наявність нових видань у межах предметної області, порівняння різних версій СД-ROM та онлайнових продуктів, анонсів бібліотечних телеконференцій, присвячених обговоренню політики формування бібліотечних фондів[17, c. 20].

Видавничі сервери пропонують передплату на поточні та архівні версії періодичних видань, які можуть регулярно надходити на сервер бібліотеки електронною поштою. Така форма документопостачання, значно дешевша ніж придбання бібліотекою друкованих видань, та ефективна в часі.Відділом вивчається та аналізується економічна ефективність використання друкованих видань та їх електронних аналогів, інтенсивність використання окремих видів документів на різноманітних носіях[16, c. 251].

Інтернет-магазини пропонують безліч літератури з різних галузей знань. Інтернет-книгарні представляють каталог вітчизняних ресурсів інтернет-комерції. Початківець книжкової віртуальної торгівлі магазин “Бамбук” (www.bambook.com), також унікальна за своїм змістом інернет-книгарня “Віртуальний букініст”, он-лайнова книгарня спеціалізованої літератури “Комп’ютер” (www:computer.zp.ua), та багато інших[16, c. 251].

Дуже багато необхідної та цікавої інформації про видання документів опрацьовується для якісного відбору їх та придбання в фонд бібліотеки.

Видавництва та книготоргівельні фірми мають власні сайти або мають посилання на свої інтернет-сторінки на різноманітних інтер-поверхових серверах. “Інтернетизованих” видавництв на сьогодні вже 58, — в основному київські,11- львівські. Коли порівняти ціни, з деяких позицій на 5-10% нижчі , ніж на ринках. Щоправда, репертуар видань, які пропонуються інтернет-магазинами не завжди відповідає потребам вузу. Шукаючи нові джерела комплектування, відділ комплектування заключає прямі угоди з видавництвами, домовляється з книготоргівельними організаціями та фірмами[16, c. 251].

Використовуючи можливості програми “УФД /Бібліотека”, вдосконалюються бібліотечні технології у відділі комплектування. В автоматизованому режимі ведеться картотека замовлень літератури, яка організується за допомогою прайс-листів, каталогів книг, каталогів періодичних видань, каталогів та прайс-листів в Інтернеті. Замовлена література заноситься в БД “Замовлення” з відміткою: хто замовив, кількість замовленних примірників, дата замовлення. Звіряється при цьому наявна кількість літератури з тієї чи іншої дисципліни в фонді бібліотеки[16, c. 252].

Кожне надходження книг оформляється в електронному вигляді, як партія літератури, яка має номер, дату, інформацію про організацію — постачальника, номер та дату супровідного документа, кількість примірників та суму. Системою проводиться автоматизована перевірка партій. На книги, одержані без супровідного документа (в дар, взамін загублених, по передплаті), складається акт на оприбуткування і заноситься в БД “Одержання”. На всі одержані документи наклеюються штрихкоди, номери яких відповідають інвентарним номерам[16, c. 252].

На підставі інформації про надходження літератури системою автоматично складається “Книга інвентарного обліку фонду”. Окремо ведеться облік брошур та методичних посібників. Надходження реєструються за видамита типами у відповідності з графами книги сумарного обліку, ведеться розподіл видань по фондах. Допрацьовується електронна версія книги сумарного обліку фонду[16, c. 253].

База даних “Періодичні видання”- електронна версія каталогу періодичних видань, містить інформацію про всі газети та журнали, що є у фонді бібліотеки за всі роки передплати, та про нові надходження, дані про місце збереження видань в підрозділах бібліотеки, постійно вдосконалюється. Використовуючи електронний каталог фірми “Періодика”, передплачуються періодичні видання України та країн СНГ, особливо звертається увага на наукові та реферативні журнали, необхідні викладачам, аспірантам та студентам вузу[16, c. 253].

Бібліотека має можливість доступу до повнотекстових електронних журналів найбільшого у світі видавництва періодики EBSCO. Головним чином представлені наукові журнали з усього світу. На превеликий жаль, в силу того. Що уся інформація іноземною мовою, тому ще не має належного використання користувачами.В рамках консорціуму користувачів електронними базами даних, для подальшої реалізації проекту, зібрано замовлення кафедр університету на відкриття доступу до російськомовних ресурсів, (гуманітарного та природничо-наукового сектору) в електронному вигляді[16, c. 253].

Приємно констатувати розгортання робіт з налагодження в Україні взаємообміну електронними інформаційними ресурсами. Основні результати у цьому напрямі досягнуто в рамках системи кооперативного реферування української наукової літератури, створеної спільними зусиллями НБУВ та Інституту проблем реєстрації інформації НАН України з залученням понад 200 суб’єктів системи документальних комунікацій (наукових установ, навчальних закладів, редакцій серіальних видань тощо). Комп’ютерно-технологічні аспекти функціонування цієї системи було викладено в доповіді О. Й. Соболевського (НБУВ) “Мережева технологія створення електронних реферативних ресурсів в Україні”. В матеріалах С. С. Єрмакова (Харківський художньо-промисловий інститут) “Інформаційні технології в наукових спортивних дослідженнях” розглядалися мережеві аспекти подання повних текстів наукових видань Інституту “Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту” та “Физическое воспитание студентов творческих специальностей” до фонду наукової електронної бібліотеки НБУВ[4, c. 16].

Ураховуючи певне відставання бібліотек України у цій сфері, вбачається доцільним надання пріоритетів вивченню наявного досвіду трансформації книгозбірень у “бібліотеки без стін” шляхом впровадження цього напряму бібліотечно-інформаційної діяльності[4, c. 16].

Значна частина часу в роботі секції була виділена на презентації інформаційних продуктів і програмних систем автоматизації книгозбірень. З наявними електронними ресурсами Бібліотеки з природничих наук РАН присутніх ознайомив О. В. Глушановський. Представники НВО “Інформсистема” (Москва) продемонстрували систему автоматизації бібліотек “МАРК-SQL”. Її, зокрема, використовує Державна бібліотека України для дітей[4, c. 17].

Головні завдання при комплектуванні фонду – зменшити до мінімуму час з моменту одержання інформації про книги, або навіть про їх вихід з друку до появи видання на полиці; скоротити витрати на виконання операцій по підготовці документів, а також сумарні витрати на придбання літератури, завдяки вибору найбільш дешевих джерел комплектування. Відділ комплектування постійно працює над забезпеченістю навчального процесу в вузі, підтримкою кожного навчального курсу літературою, як в кількісному так і в якісному планах, аналізуючи книгозабезпеченість кожної дисципліни[4, c. 17].

Використання електронних ресурсів в бібліотеці при комплектуванні фонду дає змогу:

· розширити репертуар необхідних документів за рахунок використання електронних видавництв;

· розширити репертуар документів на нетрадиційних носіях, в т.ч. електронних періодичних видань;

· скоротити час на замовлення-отримання документів;

· спростити процеси замовлення й обліку за рахунок ведення необхідної документації в електронному вигляді;

· наявність картотеки книгозабезпеченості в електронному вигляді дає змогу краще та оперативніше заповнювати прогалини комплектування тієї чи іншої дисципліни;

· на основі локальної мережі з’єднаної з університетом, підтримувати більш тісні зв’язки з кафедрами[4, c. 18].

Висновки

Таким чином, до основної матеріально-технічної бази традиційних фондів книгозбірень додається обов'язкове для організації фондосховищ ЕД програмно-апаратне комп'ютерне та мережеве обладнання, спеціалізоване обладнання для захисту електронної інформації й збереження ЕД на різних носіях, автоматизовані програмно-апаратні комплекси та мережеві системи для обслуговування користувачів електронними документами.

Під формуванням бібліотечного фонду розуміють створення, постійний розвиток та підтримку його в працездатному стані. Кількісні та якісні перетворення — об'єктивно неминучі динамічні процеси розвитку бібліотечного фонду — повною мірою притаманні й фонду електронних документів і пов'язані з бібліотечними інформаційними технологіями.

До комплектування загальнодержавного фонду web- видань необхідно залучати не тільки бібліотеки, але й видавництва та видавничі організації з урахуванням їх комерційних інтересів, законодавства про інтелектуальну власність. Корпоративність як головний організаційний принцип формування національного депозитарію електронних документів передбачає необхідність вирішення низки наукових, технологічних, правових питань щодо регулювання відносин між створювачами, розповсюджувачами, користувачами електронних ресурсів.

Глобалізація комп’ютерних мереж створює нові умови поліпшення взаємозв’язків для всіх суб’єктів у відносинах “автор – видавець – розповсюджувач – бібліотека”, основані на сучасному технічному рівні та корпоративному розумінні необхідності взаємодії у сфері інформаційного обміну даними. Нині конче необхідною є наявність єдиної системи нормативних та технологічних положень, спрямованих на уніфікацію та оптимізацію всіх складових процесу вироблення, розповсюдження, використання електронної видавничої продукції на благо користувачів та суспільства в цілому. Національні бібліотеки та інші провідні документально-комунікаційні установи України вже сьогодні повинні визначити майбутню модель кумулювання, архівування та надання в користування web- видань вітчизняного походження.

Досвід розвитку бібліотечних документних ресурсів високорозвинутих країн свідчить, що коли комп’ютерні, супутникові, лазерні та інші новітні засоби комунікації додали до традиційних документних комунікацій електронні, в яких повідомлення подаються у вигляді фізичного поля, бібліотека стала відкритою до будь–яких форм документованої інформації – від рукописів до гіпертекстів. Ця особливість гарантує подальше існування та розвиток документних ресурсів бібліотек, їх провідне місце в системі задоволення інформаційних потреб суспільства. Важливо звернути увагу й на те, що в країнах, де історично склалися міцні традиції суспільної поваги до розвитку науки і культури, затвердилось розуміння їх важливої ролі в економіці й політиці, – принципи першочерговості та повноти документопостачання бібліотечних фондів високо ціняться і захищаються державою. Однак у ринкових умовах вельми необхідна законодавча, організаційна, фінансова підтримка держави щодо розвитку електронних документних ресурсів бібліотек. Першочерговим є вирішення завдання формування правової та організаційно-методичної бази щодо діяльності всіх учасників ринку у процесі обміну електронними ресурсами, технологіями створення та захисту їх інформаційної інфраструктури. Це буде гарантією досягнення повноти, точності, оперативності, своєчасності та вірогідності задоволення інформаційних потреб користувачів, сприятиме інтеграції інформаційних ресурсів України у світовий інформаційний простір.

Список використаної літератури

1. Артемов Ю. Роль і місце веб-порталу в діяльності наукової бібліотеки //Бібліотечний форум України. — 2006. — № 2. — C. 19-21

2. Болдовський В.Ю. Життєвий цикл онлайнового документа //Бібліотекознавство. Доку-ментознавство. Інформологія. — 2005. — № 2. — C. 7-12.

3. Коваль С. Використання мережі Інтернет у бібліотечній справі //Наукові праці Національної бібліотеки імені В.Вернадського. — Київ, 2002. — Вип.8. — C. 288-298

4. Костенко Л. Розвиток інформаційних технологій та Інтернет у бібліотеках/ Леонід Костенко ; Леонід Костенко //Бібліотечний вісник. — 2002. — № 1. — C. 16-18

5. Костенко Л. Використання інтернет у бібліотеках //Бібліотечний вісник. — 1999. — № 2. — C. 6-11

6. Кочетова О. Ресурсы Интернета для библиотекарей //Научные и технические библиотеки . — 2006. — № 5. — C. 47-52

7. Лівінська Н. Інтернет-технології в бібліотеці для дітей: нові можливості сприяння освіті //Бібліотечна планета. — 2004. — № 2. — C. 22-25

8. Ливадонова Е. Комплектование с помощью глобальной сети //Библиотека. — 1999. — № 12. — C. 28-29

9. Ливадонова Е. Комплектование с помощью глобальной сети. // Библиотека.-1999.-№ 9.- С.35-37.

10. Лозниця А. Інтернет-технології для задоволення інформаційних потреб науковців і фахівців //Наукові праці Національної бібліотеки імені В.Вернадського. — Київ, 2002. — Вип.8. — C. 147-159

11. Лященко Л. INTERNET- ресурси на допомогу підвищенню професійного рівня бібліотекарів //Вісник книжкової палати. — 2001. — № 2. — C. 17-19.

12. Мартюшова О. Використання ресурсів Інтернету для ефективної інформаційної роботи //Бібліотечний форум України. — 2007. — № 2. — C. 11-13

13. Новіцька Н. Навіщо бібліотеці інтернет? //Світ дитячих бібліотек. — 2008. — № 2. — C. 26-27

14. Пашкова О. Бібліотеки та Інтернет: надання віддаленого доступу до інформації у США //Бібліотечна планета. — 2001. — № 2. — C. 27

15. Ратушний Т. Нетрі Інтернету для української літератури. Чи допоможуть електронні бібліотеки вижити традиційним? //Політика і культура. — 1999. — № 19. — C. 37

16. Роскіна Т. Розвиток інформаційних технологій та Інтернет у бібліотеках //Наукові праці Національної бібліотеки імені В.Вернадського. — Київ, 2002. — Вип.8. — C. 247-253

17. Соляник А. WEB- видання, як об’єкт документопостачання бібліотечних фондів // Вісник Книжкової палати.- 2002.- №2.- С.18-20.