Визначення і види опціонів, доходність опціонів

Вступ.

1. Поняття та типи опціонів.

2. Характеристика видів опціонів.

3. Визначення ціни опціону. Премія опціону.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Опціон — це фінансовий інструмент-контракт, який не вважається обов’язковим, тобто інвесторові надається право вибору виконувати цю строкову угоду або ні. Це право (зумовлене сплатою певної суми премії) передбачає змогу купити або продати фінансовий інструмент упродовж певного періоду часу за встановленою ціною.

За термінами виконання розрізняють два види опціонних контрактів: американський та європейський. Американський опціон може бути виконаний у будь-який день до терміну закінчення контракту. Європейський — винятково у день виконання контракту.

Інвестор, який купує опціон покупця або опціон продавця, є «власником» опціону, інша сторона з опціонного контракту є «автором» опціону. Слід особливо наголосити, що власник опціону купує право здійснити придбання або продаж певного пакета цінних паперів, вказаного в опціонному контракті, натомість «автор» — обов’язок продати або купити цей пакет у нього. Це означає, що власник опціону може відмовитися від свого права, тоді як автор не може відмовитися від свого зобов’язання. У цьому й полягає головна відмінність між ф’ючерсними й опціонними контрактами. За ф’ючерсом обидві сторони мають обов’язки й не можуть від них відмовитися. Розрізняють також два види опціонів: опціон покупця, або опціон колл (call option), та опціон продавця, або опціон пут (put option).

За опціоном колл власник контракту дістає право, але не обов’язок, на придбання зазначених у контракті цінних паперів (ф’ючерсних контрактів), починаючи від моменту придбання цього контракту і аж до дати його виконання, за ціною, визначеною у контракті. За опціоном пут власник цього контракту дістає право, але не обов’язок, на продаж зазначених у контракті цінних паперів, починаючи від моменту придбання опціонного контракту і аж до дати його виконання, за ціною, визначеною у контракті.

1. Поняття та типи опціонів

Опціон належить до того самого класу цінних паперів, що й ф’ючерс. Якщо не звертати увагу на деталі, різницю між ними можна сформулювати так: опціон — це ф’ючерс, виконання котрого не є обов’язковим для покупця. Недарма слово «опціон» походить з латинського optionus, що означає «вибір».

Наведемо кілька найпоширеніших в економічній літературі визначень опціону:

«Опціон — похідний цінний папір, який передбачає право, але не обов’язок покупця (утримувача) купити або продати певну кількість цінностей, що лежать в основі опціону, за раніше домовленою ціною протягом певного часу».

«Опціони — це стандартизовані угоди про продаж і придбання певних боргових цінних паперів, акцій і ф’ючерсних контрактів у визначеній кількості, у певний день у майбутньому, за домовленою ціною».

«Опціон означає придбання права на здійснення угоди з цінними паперами без зобов’язань її виконання».

«Опціон — це цінний папір, що є результатом опціонного контракту, згідно з яким один з його учасників придбає право купівлі або продажу певної кількості цінних паперів за домовленою ціною протягом певного часу, а інший учасник за грошову премію зобов’язується за необхідності продати або купити цінні папери за домовленою ціною».

Відповідно до п. 1.27 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» операція з опціоном — господарська операція суб’єкта підприємницької діяльності, що передбачає продаж (купівлю) опціону, тобто права придбати (продати) продукцію сезонного виробництва, цінні папери або валютні цінності у будь-який момент протягом визначеного часу, з фіксацією ціни реалізації на день укладення (придбання) опціону. При цьому продавець опціону зобов’язаний забезпечити безумовне й безвідкличне право покупця на здійснення операції чи відмову від неї. Розрахунки за операціями з опціонами здійснюються на день реалізації продукції сезонного виробництва, цінних паперів або валютних цінностей.

В українському законодавстві є й таке визначення: «Опціон на цінні папери — це контракт або домовленість, оформлена певним видом документа (опціонним свідоцтвом), що дає одній особі право придбавати в іншої особи або продавати іншій особі цінні папери чи їх групу в будь-який момент протягом визначеного часу з фіксацією ціни реалізації на дату складання (придбання) опціону, при цьому продавець опціону має зобов’язання щодо збереження безумовної і безвідмовної пропозиції про реалізацію прав покупця опціону на придбання (продаж) цінних паперів або їх групи протягом терміну дії опціону. Покупець опціону має право відмовитися від придбання (продажу) цінних паперів або їх групи»[4, c. 35-36].

Опціон має ряд ознак, які характеризують різні його властивості. Такими ознаками передовсім є тип опціону та позиція учасників угоди.

Існують два типи опціонів:

а) опціон на купівлю, або опціон покупця чи опціон кол (call options);

б) опціон на продаж, або опціон продавця чи опціон пут (put options).

Купуючи опціон кол, покупець придбає право купити у продавця опціону (контрагента за даним контрактом) указаний у контракті актив у домовлені терміни за ціною виконання або відмовитися від цієї купівлі.

Купуючи опціон пут, покупець придбає право продати продавцеві опціону (контрагенту за даним контрактом) вказаний у контракті актив у встановлені терміни за ціною виконання або відмовитися від цього продажу[2, c. 59].

2. Характеристика видів опціонів

Існують дві позиції за опціоном, котрі займають учасники опціонного контракту:

а) довга позиція за опціоном, тобто позиція покупця опціону;

б) коротка позиція за опціоном, тобто позиція продавця опціону.

Для визначення кожного з двох учасників опціонної угоди (її сторін) є кілька термінів. Покупця опціону іменують також утримувачем опціону, власником контракту; продавця опціону — автором опціону чи надписантом. Типи і позиції у певних сполученнях створюють види опціонів:

· довгий кол;

· короткий кол;

· довгий пут;

· короткий пут.

Звернімося до схеми (рис. 1), на якій показано двох учасників опціонного контракту, два етапи взаємовідносин між ними і два типи опціонів.

Підставою для укладення контракту є протилежна думка майбутніх учасників угоди щодо можливої зміни курсу акцій або іншого активу: один з них очікує підвищення курсу, а інший — зниження. В іншому разі оборот опціонів не має жодного практичного сенсу.

Взаємовідносини між учасниками опціону здійснюються на двох етапах:

а) у момент укладення опціонного контракту;

б) у момент виконання контракту.

За купівлі-продажу опціону продавець виписує його й передає покупцеві, одержуючи замість того премію. Покупець опціону розглядає премію як плату за придбання певних прав за опціоном. Продавець же опціону розглядає премію як компенсацію за ризик, що виникає під час купівлі-продажу цінних паперів. Премія залишається у продавця незалежно від того, скористається покупець опціону своїм правом чи ні.

Два етапи пояснюються цілями, котрі ставлять перед собою учасники опціонної угоди. Але, незалежно від цілей, «розчленування» процесу передачі цінностей є характерною рисою опціонного контракту. Купівля-продаж опціону (на першому етапі) не є купівлею-продажем акцій, а тільки передачею права покупцеві на здійснення в майбутньому (на другому етапі) такої купівлі-продажу.

Як видно зі схеми, покупець опціону кол має гроші, а продавець опціону кол — акції. І навпаки, покупець опціону пут має акції, а продавець опціону пут — гроші. Опціон кол передбачає купівлю акцій покупцем опціону, а опціон пут — купівлю акцій продавцем опціону. Тобто за переходу від опціону кол до опціону пут змінюється напрямок руху акцій[6, c. 78-80].

Укладаючи опціон на купівлю, покупець опціону залишається покупцем акцій, а продавець опціону залишається продавцем акцій. Навпаки, якщо укладається опціон на продаж, то відбувається певна метаморфоза: покупець опціону стає продавцем акцій, а продавець опціону — покупцем.

Кожна особа, в принципі, може стати або покупцем, або продавцем опціону, тобто зайняти довгу чи коротку позицію. Незалежно від цього за умовами опціонного контракту кожна особа може стати або покупцем акцій, або їх продавцем. Це значить, що кожний може стати однією із чотирьох дійових осіб:

· покупцем опціону на купівлю;

· покупцем опціону на продаж;

· продавцем опціону на купівлю;

· продавцем опціону на продаж.

Покупець опціону може відмовитися від свого права, натомість продавець не може відмовитися від зобов’язань (за це він одержує премію).

Біржові опціони мають такі особливості: обертаються на біржі, мають стандартні умови та гарантійні вимоги.

Дуже часто на біржах торгують голими, або непокритими, опціонами – опціонами, продавці яких не володіють базовими інструментами, якими вони торгують.

У день закінчення контракту, якщо власник опціону хоче виконати своє право купити/продати фінансовий інструмент, він повідомляє про це клірингову палату. Остання випускає повідомлення про виконання (Assignment Note), яке зобов'язує поставити/прийняти фінансовий інструмент згідно з контрактом.

Позабіржові опціони – інструменти, які є результатом індивідуальної домовленості, не мають стандартних умов і гарантійних вимог[1, c. 49-50].

Відомі три основні стилі виконання опціонів, які впливають на розрахунки за контрактами:

Американський опціон – опціонний контракт може бути виконаний власником упродовж усього часу з моменту купівлі. Дуже поширені на біржах.

Європейський опціон – опціонний контракт може бути виконаний тільки після закінчення терміну. Більшість позабіржових опціонів є европейськими.

Екзотичні опціони – опціони зі складнішою структурою, ніж звичайні опціони, вони містять спеціальні елементи або обмеження. Їхнім різновидом є азійський опціон.

Азійський опціон – опціон виконується за середньозваженою ціною за весь час дії опціону упродовж усього часу з моменту купівлі. Операції з такими опціонами провадяться на позабіржових ринках, звичайні для валютних ринків і ринків металів і сировини.

З'явилися й нові позабіржові опціони:

· Спредові опціони – опціони на цінові дифференціали між двома близькими продуктами, як-от вугілля та кокс.

· Довгострокові опціони – опціони з терміном до п'яти років.

Хеджери, спекулянти та арбітражери активно використовують опціони:

Хеджери (маркет-мейкери, виробники, споживачі) – для пом'якшення або подолання негативного впливу руху цін.

Спекулянти та арбітражери – для отримання прибутку від торгівлі опціонами.

Залежно від співвідношення ціни опціону та ціни базового інструменту розрізняють:

· Опціон "без виграшу", або опціон "з власними" (At-The-Money – ATM) – опціон, ціна виконання якого дорівнює ціні базового інструменту або близька до неї.

· Опціон "з виграшем", або опціон "з грошима" (In-The-Money – ITM) – опціон, термінове виконання якого приносить прибуток його власнику.

· Опціон "з програшем", або опціон "без грошей" (Out-of-The-Money – OTM) – опціон, виконання якого не приносить прибутку його власнику.

Для продавця опціону дуже важливо правильно визначити та спрогнозувати динаміку ціни базового активу та, відповідно, премію опціону.

Премія опціону складається з внутрішньої та тимчасової вартості:

Премія = внутрішня вартість + тимчасова вартість

Внутрішня вартість опціону (Intrinsic Value – IV) – різниця між ціною базового інструменту та ціною виконання. Є мірою виграшу за опціоном.

Часова вартість опціону (Time Value – TV) – додатковий показник, який зумовлює перевищення премії над внутрішньою вартістю. Покриває ризик продавця, пов'язаний з можливістю отримання власником опціону виграшу до закінчення терміну.

З наближенням дати закінчення тимчасова вартість зменшується та дорівнює нулю на момент закінчення терміну опціону[3, c. 125-126].

Отже, опціон забезпечує тому, хто його придбав, право вибору, але не зобов'язання.

Опціонні угоди можуть укладатися як на реальний товар, так і на ф'ючерсний контракт. Однак, оскільки опціон є логічним продовженням ф'ючерсної угоди, то угоди практично здійснюються виключно по цих контрактах.

Ціною опціону виступає розмір премії. При опціоні ф'ючерсних угод це єдина змінна в контракті, яка визначається на біржовій долівці біржі.

Рівень премії (часто ціна опціону) прямо залежить від:

— зміни різниці між поточною біржовою ціною ф'ючерсного контракту та його ціною, що зафіксована в опціоні;

— кон'юнктури ринку на даний опціон;

— періоду дії премії та строку до ліквідації ф'ючерсного контракту;

— рівня банківського процента.

На товарних біржах розрізняють:

Прості опціони, які забезпечують для його покупця право вимагати від продавця опціону виконання його зобов'язань або він може відступитися від угоди.

Прості опціони функціонують у двох видах: опціон продавця і опціон покупця.

Опціон покупця. Покупець опціону, заплативши премію, набуває (бере на себе) право купити реальний товар чи певну кількість ф'ючерсних контрактів за ціною, встановленою на момент укладання такої угоди протягом обумовленого періоду.

Продавець може в будь-який момент, тобто з його точки зору прийнятний час, протягом встановленого в межах даного опціону строку, купити товар. Однак це його право, а не зобов'язання здійснювати таке право, тобто покупець не зобов'язаний на кінець обумовленого опціоном строку здійснювати купівлю за встановленою ціною.

Опціон продавця. Продавець опціону, одержавши премію, зобов'язаний впродовж обумовленого в опціонній угоді строку та за визначеною ціною здійснити продаж або купівлю, незважаючи на те, як змінюється кон'юнктура біржового ринку. У випадку нестійкої кон'юнктури та бажанні покупця використати своє право, продавець опціону може зазнати великих збитків, а прибуток буде складатися з суми премії і банківського процента на неї.

Слід зазначити, що механізм торгівлі опціонами покупця суттєво відрізняється від торгівлі опціонами продавця.

Ціна, за якою покупець "опціону покупця" має право придбати ф'ючерсний контракт, а покупець "опціону продавця" має право продати ф'ючерсний контракт, називається "ціною зіткнення" або "ціною угоди".

2. Подвійний опціон. При купівлі подвійного опціону покупець одержує право вибору між позицією покупця і позицією продавця на товар чи ф'ючерсний контракт, а також право взагалі відмовитися від угоди. Ціна подвійного опціону вдвічі вища, однак розширює можливості для діяльності.

При подвійному опціоні права покупця опціону стають значно ширшими порівняно з рівнем прав при простому опціоні.

3. Кратний опціон. Придбання такого опціону дає змогу покупцеві одержати право кратно збільшувати покупку необхідної кількості ф'ючерсних контрактів. Механізм ліквідації зобов'язань по біржовому опціону такий, як і при ф'ючерсних угодах, і передбачає можливість для будь-якого контрагента завершити угоду в будь-який момент її дії через укладання зустрічної (протилежної) угоди.

Опціони за своєю економічною сутністю виконують дві основні функції:

1) Страхування від нестійкої цінової кон'юнктури. При опціоні як на покупку, так і на продаж страхувальником (хеджером) є покупець, оскільки:

— придбавши опціон, він уже до певної міри мінімізує свої втрати;

— якщо при цьому він спирається на достовірний прогноз чи сам вірно передбачив тенденцію у зміні цін, то може одержати суттєвий додатковий дохід. Продавець опціону може одержати додатковий дохід виключно від торгівлі власне опціоном, який обмежений вартістю премії, тоді як збиток може бути в необмежених обсягах.

2) Одержання додаткового прибутку від біржової діяльності. Учасники біржової торгівлі можуть організовувати і здійснювати свою діяльність відразу в багатьох напрямках. При цьому відбувається обіг ф'ючерсних контрактів та опціонів, який дає значні прибутки від хеджування не тільки контрагентам, але й спекулянтам, межа між сутністю в діяльності яких практично стирається[3, c. 154-156].

3. Визначення ціни опціону. Премія опціону

Зараз існує низка математичних моделей, які дають змогу трейдерам оцінювати опціонні премії:

· модель нейтрального опціонного хеджу (модель Блека – Шоулза);

· біномінальна модель;

· модель Кокса – Рубінштейна;

· модель Гармана – Кольхагена.

Усі моделі визначення ціни працюють з такими чинниками:

· ціна виконання;

· ціна базового інструменту;

· час, що залишився до закінчення терміну;

· процентна ставка;

· волатильність.

Волатильність (Volatility) – міра швидкості зміни ринкових цін базового інструменту.

Волатильність вимірює зміну цін без врахування напряму їхнього руху.

Існують два види волатильністі:

Історична волатильність (Historical Volatility) – стандартне відхилення розміру зміни історичних цін у річному обчисленні за деякий період часу.

Передбачувана волатильність (Implied Volatility) – рівень майбутньої волатильності, який, за оцінкою ринку, є правильним і повинен бути в моделі визначення ціни опціонів. Іншими словами – це прогноз процентного діапазону, в межах якого повинна бути ціна базового інструменту на момент закінчення терміну діапазону.

З підвищенням волатильності зростає ймовірність зміни ціни базового інструменту щодо ціни виконання й опціон дасть виграш. Оскільки що більша волатильність, то більша премія. І навпаки, що менша волатильність, то нижча премія.

Учасники ринку можуть обирати низку стратегій торгівлі опціонами.

З погляду ризику базовими стратегіями є:

· обмежений ризик – обмежений виграш;

· необмежених ризик – обмежений виграш;

· обмежений ризик – необмежений виграш;

· необмежений ризик – необмежений виграш.

Залежно від співвідношення ризику та виграшу трейдер обирає, яким опціоном торгувати.

Внутрішня вартість опціону вказує на можливість отримати прибуток при його негайному виконанні і визначається за наведеними нижче формулами.

Справді, якщо ціна базового активу на ринку вища за ціну виконання опціону, то виконання опціону колл (тобто придбання базового активу за ціною, нижчою від ринкової) приносить прибуток. Інакше виконання опціону колл не має сенсу, отже, його внутрішня вартість дорівнює нулю.

Поширенішою є класифікація опціонних стратегій, пов'язана з очікуваннями ринку відносно руху ціни базового інструменту:

"бичаче" – у разі очікуваного зростання ціни базового активу (опціони: довгий "колл", короткий "пут");

"ведмеже" – у разі очікуваного зниження ціни базового активу (опціони: довгий "пут", короткий "колл");

нейтральне – відсутність суттєвої очікуваної зміни ціни базового активу (комбінація опціонів "колл" і "пут").

Опціонні стратегії умовно можна поділити на основні (базові) та на складніші.

Для продавця опціону дуже важливо правильно визначити та спрогнозувати динаміку ціни базового активу та, відповідно, премію опціону.

Премія опціону складається з внутрішньої та тимчасової вартості:

Премія = внутрішня вартість + тимчасова вартість

Внутрішня вартість опціону (Intrinsic Value – IV) – різниця між ціною базового інструменту та ціною виконання. Є мірою виграшу за опціоном.

Часова вартість опціону (Time Value – TV) – додатковий показник, який зумовлює перевищення премії над внутрішньою вартістю. Покриває ризик продавця, пов'язаний з можливістю отримання власником опціону виграшу до закінчення терміну.

З наближенням дати закінчення тимчасова вартість зменшується та дорівнює нулю на момент закінчення терміну опціону.

Висновки

Опціон, або опціонний контракт, дає право, але не зобов'язує купити (опціон "колл") або продати (опціон "пут") визначений базовий інструмент чи актив за визначеною ціною – ціною виконання (страйк) – на визначену майбутню дату – дату закінчення терміну – чи до її настання. За отримання такого права покупець опціону сплачує його продавцю премію.

Основна відмінність опціонів від інших видів контрактів – вони дають право, а не зобов'язання, його власнику чи покупцю (Holder) купити/продати актив. Тимчасом як продавець (Writer, Grantor) опціону зобов'язаний виконати умови опціонного контракту. За це продавець опціону отримує від покупця премію. Премія опціону – ціна, яку сплачує покупець опціону його продавцю за право продати чи купити актив. Виконання опціону – купівля або продаж активу власником опціону згідно з його правом.

Існують і біржові, і позабіржові опціони. Основні їхні види:

1. Процентні опціони:

· опціони на процентні ф'ючерси;

· опціони на угоду про майбутню готівкову ставку – гарантія процентної ставки;

· опціони на процентні ф'ючерси – свопціони.

2. Валютні опціони:

· опціони на готівкову валюту;

· опціони на валютні ф'ючерси.

3. Фондові опціони:

· опціони на акції;

· опціони на індексні ф'ючерси.

4. Товарні опціони:

· опціони на фізичні товари;

· опціони на товарні ф'ючерси.

Список використаної літератури

1. Дмитренко Е. Фінансове право України. Загальна частина: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Емілія Дмитренко,; Мін-во освіти і науки України, Нац. академія служби безпеки України. — К.: Алерта: КНТ, 2006. — 374с.

2. Зюнькін А. Фінансове право: Опорний конспект лекцій/ Анатолій Зюнькін,; Міжрегіон. акад. управл. персоналом. — 3-тє вид., доп.. — К.: МАУП, 2003. — 159 с.

3. Ковальчук А. Фінансове право України. Стан та перспективи розвитку. — К. : Парламентське видавництво, 2007. — 488с.

4. Небильцова О. Валютні опціони-інструмент хеджування валютного ризику // Вісник Національного банку України. — 1997. — № 9. — С. 35-36

5. Орлюк О. Фінансове право: Навчальний посібник/ Олена Орлюк,; М-во освіти і науки України. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 527 с.

6. Шелудько В. Фінансовий ринок : Підручник / Валентина Шелудько,. — К. : Знання , 2006. — 535 с.

7. Шкарупа В. Фінансове право України: Навч. посібник / Державний вищий навчальний заклад "Запорізький національний ун-т" МОН України / Віктор Костянтинович Шкарупа (заг.ред.), Тетяна Олександрівна Коломоєць (заг.ред.). — К. : Істина, 2007. — 254с.