Встановлення мінімальної митної вартості для оподаткування імпортних операцій, її роль при укладенні контрактів ЗЕД

Вступ.

1. Мінімальна митна вартість для оподаткування імпортних операцій.

2. Роль мінімальної митної вартості при укладенні контрактів ЗЕД.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Мінімальна митна вартість затверджується постановами Кабінету Міністрів України в цілях вдосконалення справляння податку на добавлену вартість та застосовується при нарахуванні зазначеного податку на вказані в цих постановах товари.

Встановлення мінімальної митної вартості на окремі імпортні товари є одним із методів регулювання спроб штучного заниження митної вартості цих товарів. Наслідком таких дій є те, що для імпортних товарів встановлюється мінімальна база оподаткування, виходячи з якої збільшується розмір суми податків з імпорту, зокрема суми "імпортного" ПДВ. Але сплачені, виходячи з мінімальної митної вартості, суми податку на додану вартість з імпорту включаються імпортером до складової податкового кредиту і у разі якщо ці суми протягом 3 наступних звітних періодів не перекриваються нарахованими податковими зобов'язаннями, то від'ємна різниця підлягає відшкодуванню з Державного бюджету.

Враховуючи зазначене, встановлення мінімальної митної вартості на імпортні товари призводить лише до тимчасового збільшення надходжень ПДВ до бюджету.

Національне законодавство України визначає, що ввізне мито, яким обкладаються імпортовані товари, є диференційованим. У разі виконання певних умов можливе звільнення від сплати мита або застосування пільгових чи повних ставок імпортного мита.

1. Мінімальна митна вартість для оподаткування імпортних операцій

Надзвичайне поширення торговельної діяльності потребує законодавчого встановлення певних умов і правил її функціонування. При цьому метою державного регулювання зовнішньоторговельних операцій є встановлення найбільш сприятливих умов для вітчизняних виробників, заохочення вивезення національних товарів на ринки інших країн та обмеження ввезення іноземних товарів до своєї країни. Залежно від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють два типи зовнішньої торговельної політики: вільна торгівля і протекціонізм.

Митні тарифи складаються з конкретних ставок мита. Мито — це податок, який стягується митними органами з товарів, що вивозяться або ввозяться на територію країни. Запровадження мита сприяє захисту національних виробників від іноземної конкуренції, забезпечує надходження коштів до державного бюджету, поліпшує умови доступу національних товарів на зарубіжні ринки. У міжнародній практиці застосовується експортне, імпортне, транзитне, антидемпінгове, компенсаційне та інші види мита. Найбільш широко в процесі державного регулювання зовнішньоторговельних операцій використовується імпортне (ввізне) мито, експортне (вивізне) мито застосовують лише окремі країни переважно до товарів традиційного експорту. В Україні з метою поповнення державного бюджету певний час застосовувалось експортне мито на шкіряну сировину й кольорові метали.

При митному оформленні товару здійснюються:

1) визначення товару;

2) митне оцінювання товару, виходячи з якого в більшості випадків визначається сума мита і податків3.

За звичайних умов товар проходить через митницю і ввозиться в країну одночасно.

Виняток із цього правила має місце, коли товар потрапляє на певну територію країни імпорту, наприклад у "вільну економічну зону".

В багатьох країнах товар можна ввезти і до сплати мита. При цьому митниця одержує від імпортера (його представника) спеціальний документ. Він встановлює обов'язок імпортера сплатити суму податків, мита й інших обов'язкових платежів у зазначений у ньому термін. У багатьох випадках законодавство вимагає, щоб оплата за векселем була гарантована банками. Використовуючи систему таких векселів, можна, наприклад, відразу сплатити загальну суму мита і податків на імпорт за всі товари, завезені за визначений період[4, c. 101-103].

Величина мита визначається за допомогою ставок, які поділяються на адвалорні (процентні), специфічні та комбіновані. Адвалорне та специфічне мито по-різному здійснюють свою регулюючу функцію. За підвищення цін ефективнішим є адвалорне мито, а за зниження — специфічне. В окремих випадках використовуються ставки змішаного типу (комбіновані), коли товар одночасно обкладається адвалорними і специфічними видами мита (наприклад, 40% вартості, але не менш як 3 ЄВРО за штуку).

Щодо окремих імпортних товарів (тютюнові вироби та ін.) держава встановлює їхню мінімальну митну вартість. Метою її запровадження є забезпечення повноти сплати податку на додану вартість та недопущення заниження митної вартості товарів, що ввозяться в Україну. Так, якщо контрактна ціна товару менша за мінімальну митну вартість, то податок на додану вартість визначатиметься з мінімальної митної вартості. Перелік товарів та їхня мінімальна митна вартість затверджуються Кабінетом Міністрів України, а пропозиції щодо внесення змін до такого переліку розробляються Міністерством економіки та Державною митною службою країни.

Сьогодні мінімальну митну вартість встановили практично на всі підакцизні товари, деякі інші товари широкого вжитку та на деякі сільгосппродукти (зокрема харчові). Причому якщо на автомобілі, що були у користуванні, встановлено коефіцієнти залежно від віку автомобіля, то на телевізори, шини до автомобілів, хутряний одяг, мікрохвильові печі, відеомагнітофони тощо таких коефіцієнтів нема.

Негативні наслідки заниження митної вартості розгортаються за принципом доміно: одне падіння породжує цілу серію структурних падінь. На основі митної вартості з цієї суми митники нараховують ПДВ, мито, акцизний збір та митні збори. Отже, як свідчить досвід, саме це негативне явище призводить до значних помилок та прорахунків і в інших сферах регулювання. Існують дві основні причини свідомого заниження митної вартості – підприємці-імпортери уникають оподаткування, іноземні компанії ввозять товари за демпінговими цінами з метою захоплення ринку. Як відомо, одним із способів зменшення податкового навантаження при імпорті товарів на територію України є подання митним органам документів із заниженою вартістю вантажу. Чинні на сьогодні законодавчі акти у сфері визначення митної вартості та митної оцінки формувалися в перші роки формування державності, на рубежі 80-90 років. Інтеграція української економіки в європейську і світову системи, наміри України приєднатися до Угоди ГАТТ/СОТ потребувала трансформації вітчизняного законодавства у напрямку імплетації окремих норм і положень до світових. З 1 січня 2004 року набуває чинності Митний кодекс України. Інтеграція української економіки в європейську і світову, наміри України приєднатися до Угоди ГАТТ/СОТ потребувала трансформації вітчизняного законодавства у напрямку імплементації окремих норм і положень до світових. З 1 січня 2004 року набуває чинності новий Митний кодекс України[7, c. 9-11].

Проблема визначення митної вартості та уникнення зменшення її обсягів має кілька головних складових. До того ж вона характерна не лише для України. З проблемою визначення митної вартості стикаються й інші держави. Над її розв’язанням працюють фахівці в галузі міжнародної торгівлі вже не одне десятиліття. Адже вона пов’язана з багатьма чинниками й напрямами політики державного регулювання. Від визначення митної вартості безпосередньо залежить і посилення фіскальної спрямованості митних платежів, і стимулювання й спрямування у певному напрямі товаропотоків, і, за потребою, додатковий протекціоністський бар’єр на шляху імпортних товарів.

В цілому ж процес визначення митної вартості можна умовно розділити на три основні складові: економічну, правову, та організаційно-технологічну. Економічна складова включає в себе поняття митної вартості і її призначення, систему визначення митної вартості, цінову інформацію, а також порядок нарахування, сплати та стягнення митних платежів. Правова складова містить нормативно-правову базу, правила використання інформації, а також права та обов’язки декларанта і митного органу. Організаційно-технологічна складова визначає процедуру декларування та форму декларації митної вартості, порядок визначення та декларування митної вартості, а також технологію контролю митної вартості та її коригування. Новацією Митного кодексу є положення, які встановлюють методи визначення митної вартості товарів.

Первинною основою для визначення митної вартості відповідно до положень нового Митного кодексу є контрактна ціна, тобто ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари з урахуванням певних конкретних елементів, що формують частину вартості для митних цілей (наприклад, витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію). Це застосовується у разі, коли такі витрати відбулися, але не включені до вартості, що підлягає сплаті згідно з контрактом. Якщо митна вартість не може бути визначена на підставі контрактної вартості, кодексом передбачено визначення митної вартості із застосуванням одного з п’яти методів шляхом їхнього послідовного застосування. Запроваджується й декларування митної вартості. Заповнивши декларацію та поставивши на ній свій підпис, декларант несе відповідальність за правильність визначення митної вартості[3, c. 98-99].

2. Роль мінімальної митної вартості при укладенні контрактів ЗЕД

При розрахунку рентабельності зовнішньоекономічної угоди, пов’язаної з імпортом товарів, слід брати до уваги не тільки ринкові або контрактні ціни на товари – предмети угоди, а й витрати, пов’язані з виконанням її умов. Часто трапляються випадки, коли вже після укладення зовнішньоекономічного контракту підприємство – резидент при митному оформленні зустрічається з таким терміном як індикативна ціна, і якщо контрактна ціна нижча, ніж індикативна, це загрожує найбільш неприємним моментом угоди – переглядом погодженої в контракті з покупцем ціни на товар.

Митна вартість — ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари та інші предмети на момент перетину митного кордону України.

Митна вартість товару використовується для нарахування митних платежів (мита, митних зборів, акцизного збору, ПДВ), включаючи стягнення штрафів і застосування інших санкцій за порушення митних правил. Тому найбільш важливим є визначення митної вартості насамперед для імпортерів.

При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі (рахунку-проформі), й фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунка-фактури (рахунка-проформи) — залежно від умов поставки цих товарів згідно з Правилами ІНКОТЕРМС-1990.

Відповідно до вимог ринкової економіки й законодавством України, суб'єкти господарської діяльності самостійно визначають ціну товарів, за винятком регульованих цін, застосовуваних, зокрема , до товарів, роботам і послугам монополістів і в деяких інших випадках, коли встановлюється верхня границя ціни, і індикативних цін, що встановлюють нижню границю цін.

Митна вартість визначається на підставі комерційних документів, надаваних при митному огляді, що визначають ціну, фактично сплачену або підлягаючій сплаті за них на момент перетинання митного кордону України.

Митна вартість обов'язково зазначається у ВМД, а саме в таких її рядках:

45 "Митна вартість" — вказується у валюті України митна вартість товару, заявленого у графі 31 "Вантажні місця і опис товару";

12 "Загальна митна вартість" — ця вартість складається із сум, наведених у графах 45 основного та додаткових аркушів ВМД (або сум вартостей за листами специфікацій);

46 "Статистична вартість" — це митна вартість товару у тисячах гривень, що заокруглюється за правилами заокруглення і використовується для статистичного обліку на митниці.

Відповідно до частини першої статті 249 Митного кодексу України від 11.07.02 № 92-IV (зі змінами та доповненнями) митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами[6, c. 14-15].

При визначенні митної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

В той же час, законодавство не містить вимог щодо врахування вартості страхування та перевезення (фрахту) товарів до моменту перетинання ними митного кордону України при визначенні їх митної вартості у разі переміщення товарів громадянами через митний кордон України у міжнародних експрес-відправленнях.

Як довела практика розв’язання проблеми заниження митної вартості в ХХ столітті, усунути це негативне явище найефективніше можна шляхом усунення надмірних митних бар’єрів та стимулювання торгівлі. На міжнародному рівні існування розрізнених та нестабільних систем та методик митної оцінки створює перешкоди для зростання торгівлі.

До митної вартості включають ціну товару, зазначену в рахунку-фактурі іноземного контрагента, а також такі фактичні витрати (якщо їх не враховано у рахунку-фактурі):

1) витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, переміщення та страхування до пункту перетину митного кордону України;

2) комісійні та брокерські витрати під час проведення митного та інших видів оформлення в іноземних державах на шляху перевезення товару;

3) плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до цих товарів та інших предметів, яка має бути сплачена імпортерам або експортерам прямо або опосередковано як умова їх ввезення (вивезення)[1, c. 94-95].

При визначенні митної вартості керуються такими актами:

1. Закон України ‘Про єдиний митний тариф’ від 18.02.92 р. (статті 16,17);

2. Митний кодекс України від 12.12191 р. (розд. 2 і 3);

3. Положення про індикативні ціни на товари при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій від 18.11.94р.;

4. Закон України ‘Про зовнішньоекономічну діяльність’ від 16.04.91 р.

Зокрема:

— у ст. 9 надано право Кабміну встановлювати мінімальну митну вартість, але не нижче індикативних цін, на окремі товари, що переміщуються через митний кордон України. Все дуже просто, якщо не враховувати положення Митного кодексу, що базується на принципах СОТ, які зовсім не підтримують мінімальні митні вартості. Напевно, суб'єкти ЗЕД ніколи не дочекаються першого методу визначення митної вартості, як базового;

— продовжено на 2005 рік справляння митних зборів, які визначені старою редакцією Митного кодексу (навіщо взагалі їх було скасовувати в новій редакції, якщо рік від року продовжується їх дія?);

— у новій редакції викладено також частину першу ст. 267 Митного кодексу, передбачивши в ній, що "Митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті, але не менше, ніж мінімальна митна вартість, якщо вона встановлена Кабінетом Міністрів України, у випадках, передбачених законодавством, за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України".

У випадку неможливості встановлення митної вартості на підставі поданих документів, митна вартість установлюється за певною методикою, що базується на аналогії товарів. При цьому послідовно рівняються ціни на ідентичні товари й інші предмети, ціни на подібні товари й інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів і інших предметів.

У випадку встановлення митної вартості, що нижче мінімальної митної вартості, якщо з передбачена, застосовується мінімальна митна вартість. Мінімальна митна вартість установлюється відносно ряду товарів, що підлягають обкладанню акцизним збором, перелік яких установлюється Кабінетом міністрів України. У цей час мінімальна митна вартість установлена для аудіо- і відеокасет, теле- аудіо й відеоапаратури, мікрохвильових печей. Інші мінімальні митні ціни, зокрема , на транспортні засоби, тютюнові вироби й алкогольні напої скасовані під тиском країн ЄС на підставі Постанови КМУ №575 від 29.03.00 "Про приведення рішень КМУ у відповідність із Договором про партнерство й співробітництво між Україною і ЄС"[5, c. 42].

Висновки

Державне регулювання міжнародної торгівлі виявляється у зовнішньоторговельній політиці держави, спрямованій на стимулювання або обмеження експорту чи імпорту товарів. Митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності посідає в регулюванні міжнародної торгівлі центральне місце. Сучасний стан законодавства дійшов рівня, коли державне регулювання охоплює майже всі сфери регулювання ЗЕД. Але досі існують проблеми у сфері застосування митно-тарифного регулювання.

Багато держав встановили спеціальні методи визначення митної вартості, які митники повинні використовувати в таких спірних ситуаціях.

Наприклад, деякі країни встановлюють "мінімальну митну вартість товару", і митниця не має права встановлювати митну вартість нижчу від цієї "мінімальної вартості". Інший спосіб — встановити митну вартість імпортного товару на основі оптової ціни того ж товару, коли він продається в країні імпорту.

Подібні методи оцінювання часто викликають незадоволення імпортерів, оскільки використання таких методів призводить до того, що вони змушені сплачувати, на їхню думку, занадто велике мито.

Торговці давно прагнули встановити загальні правила, яким повинні слідувати митні служби різних країн при обчисленні митної вартості товару.

Митна вартість залежить від можливого застосування одного з методів її визначення країни імпорту, вартості додаткових витрат покупця на комісійні, брокерські послуги, пакування та інше, фізичних та якісних характеристик товару, репутації його на ринку, правильності визначення країни походження товару.

Список використаної літератури

1. Березовський В.В. Фінансовий механізм регулювання експортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією/ В.В. Березовський //Економіка АПК. — 2008. — № 1. — С.94-100.

2. Верба Ф. Визначення вартості товарів для митно-тарифного регулювання //Фінанси України. — 2003. — № 8. — С.45-49

3. Мещеряков О. Порядок нарахування митних зборів, мита, податку на додану вартість та акцизного збору при митному оформленні товарів, транспортних засобів та запасних частин до них, які переміщуються через митний кордон України і належать громадянам //Галицькі контракти. — 2000. — № 20: Дебет-кредит. — C. 97-108

Пашко П.В. Оцінка митної безпеки держави //Фінанси України. — 2005. — № 2. — С.101-105

5. Пономаренко Я. Вартість одного страйку //Зовнішні справи. — 2008. — № 3. — C. 42-43

6. Терещенко С. Методи визначення митної вартості: фактори ризику та шляхи їх подолання //Вісник податкової служби України. — 2000. — № 27. — C. 14-15

7. Терещенко С. Особливості визначення митної вартості товарів, що ввозяться (імпортуються) в Україну //Вісник податкової служби України. — 2000. — № 28. — C. 9-11