- Головна
- Українська література
- Герасим'юк Василь
Герасим'юк Василь
Герасим'юк Василь - біографія
ГЕРАСИМ’ЮК Василь Дмитрович народився 18 серпня 1956 року в м.Караганді (Казахстан) у родині репресованих, яка того ж року повернулася в Карпати. З 1973 р. живе у Києві. Закінчив філологічний факультет Київського університету імені Т.Шевченка (український відділ). З 1978 р. – на видавничій роботі (редагує поетичні книги у "Молоді" і "Дніпрі"). З 1992 р. – ведучий літературних програм Національної радіокомпанії України. У1972 р. у журналах "Дніпро" (№ 3) і "Ранок" (№ 6) з’явилися перші поетичні публікації. Дебютна книжка поезій вийшла через десять років у видавництві "Молодь" ("Смереки", 1982). Наступні збірки: "Потоки" (1986), "Космацький узір" (1989), "Діти трепети" (1991), "Осінні пси Карпат" (1998), "Серпень за старим стилем" (2000).
Лауреат кількох літературних премій, зокрема, премії ім. П.Тичини.
Герасим'юк Василь - твори
- 26.IV.1989
- Анатолієві Дністровому
- Анна
- Апостоли
- Ахіллесова п'ята
- Багато небесної сходить краси...
- Балада
- Битий небитого повезе...
- Білими волічками...
- Білого гриба запах сниться — тулиш до листя...
- Боже мій, Боже, в чорну днину...
- Братові
- Бурелім на провідну неділю 1989-го
- В горах є ще дві ґражди...
- В тонких і темних...
- В якім одінні ти зійшла на кручу?...
- Важко прокинутись і піти...
- Варіації
- Верхи й ліси вже хтось нашепотів...
- Видихну серед ночі...
- Вирвалася з ночі коляда!...
- Вишнева хмара вигнула столицю
- Від першої зневіри злого блуду...
- Він і нині скрипаль...
- Він прибіжить...
- Вірменський триптих
- Влітку, наприкінці 80-х…
- Вона не знає: живий він чи ні!...
- Вона несе мені малиннику...
- Вони ще діти в білих рантушках...
- Восени, наприкінці 40-х...
- Все відбулося. Вже пора й додому...
- Все ж озирнувся ліс...
- Гой
- Дванадцять сивих суддів сидять...
- Дві афинки
- Дві ранкові пісні (альби)
- Де ви пасли, олені небесні?...
- Де ті царі, що підуть з пастушками...
- Дев'ять днів, а потому сорок...
- Десять літ
- Дидактичний етюд i
- Дидактичний етюд ii
- Диптих
- Дома прокинувся. Сніг...
- Досвітні душі
- Дощ на світанку стих, але за мить...
- Дощ на світанку стих...
- Друге послання дмитра з кутів до галичан
- Душпастир
- Є різні ватри. Є ватрИ...
- Є стіни, стеля...
- Жива ватра
- Жовта нитка буде. Нитка жовта...
- За нашу днину я тобі віддам...
- Замело…
- Замовляння
- Запахли яблука у сіні...
- Здалеку надходять...
- Зимувала у стайні між овець білих...
- Зіпершись о стіну з гнилих бервен...
- Злива була у Ворохті давнього дня...
- Змалку вдихнув...
- Зронила шиття...
- І днина тебе кожна покарає...
- …І заклинання мольфарів...
- І кінь тебе поніс через потік...
- І не повернешся повік...
- Ідуть прокажені. Леправі не можуть не йти...
- Із вірша…
- Іржавий осінній явір
- Йде мати і дитя несе...
- Йде сніг...
- Кілька хвилин першої світової
- Коли з'явилась лая псів...
- Коли моя мати заходить до церкви...
- Коли пішли зі світу ґазди перші...
- Кому сьогодні не до первородства...
- Коса
- Кроки на смерековім помості...
- Літа душа, немов лоша у зливі...
- Літавиця стоїть на воді...
- Львів
- Любив я дику грушу на Брусному...
- Люблю мамин почерк. Слова її переловім...
- Мав би я чорне лице...
- Маріє
- Марю лиш вогневим блискавки списом...
- Матір овець
- Ми все залишили в могилах предків...
- Ми на камінь поклали мечі...
- Мов китиця плодів зелених...
- Мовчав, а прокидаєшся від крику...
- Молодий ліс
- Монолог вар'ята
- Мотив
- Мою смереку хто послав на муки?...
- На березі Він вогонь розклав...
- На весіллі
- На зимовій полонинці
- На зорях твоє ворожіння?...
- На сіні, що срібліє над кущами...
- Над нами інший лік епох...
- Найлегше згадую жабу...
- Найтонша ватра не згаса...
- Не відав, ні, той вершник, хто і нащо...
- Не зло і не зламане в хащі крило...
- Не про всіх запитав. Розказав...
- не ті що стріляли у спину...
- Не чую зойків і відлунь зловіщих...
- Невже празниковий розходиться люд?...
- Немов прокинувся...
- Неправда, що деспот засліпить поета...
- Ніби я пропав у цих полях...
- Ніч то вельможна, то тривожна...
- Нічні дзвони володимирського
- Ностальґія
- Оглядаючись
- Осінні пси Карпат
- Останніх років київське кіно...
- Перед тобою, над горою – ліс темний...
- Переписую знову чомусь...
- Перше послання дмитра з кутів до галичан
- першого зову вівчаря...
- Під дулами конвойних автоматів...
- Пізні вогнища
- Пісенька
- Попелиста осіння смерека
- Посипав з хвої світлий пил...
- Прийшли вночі. Твій, діду, син умер...
- Приснилися вірші 81-го...
- Пряжа
- Пси юрія змієборця
- Ранкова пастораль
- Раптом світ в зіницях затремтів...
- Село Красноїлів...
- Сивнющу гілку яблукату...
- Сімейна хроніка. початок
- Спасителем чи сином необнятим...
- Стараєшся для них. Тож не спіткнись на римі...
- Старий завіт
- Старовинне світло
- Старовинний пейзаж
- Старовинні забави
- Сувеніри
- Сьогодні із трьох спроб...
- Те найменше звіря...
- Ти в руки не береш...
- Ти нарешті збагнув...
- Ти співвітчизника скручуєш в ріг...
- Тиша на острові нашому...
- Тоді ми зникли в лісі...
- Тремтіли коні на стерні...
- Тут ліс повалений лежав...
- У захристії трійця стоїть...
- У храмі
- Удосвіта – вірші. Слова молоді...
- Фантастичний етюд
- Хтось грає за лісом на скрипці...
- Художник
- Це фото він вибрав за день чи за два до...
- Ця осінь, Боже, також золота...
- Чоловічий танець (Аркан)
- Що таке, мамо, Космач?..
- Що тебе пригинає...
- Щоразу ловили її...
- Щороку...
- Я в тебе запитав...
- Я вижив тут, і я тобі віддам...
- Я вівці чорні й білі розгубив...
- Я вірші пишу...
- Я жив у пні обпаленім...
- Я змалку боявся поганого ока...
- Я знаю, від чого я гину...
- Я не знаю того, хто привів
- Я не зрубав її, небогу...
- Я не повірю, що лиш ти одна...
- Я прокинувся в серпні...
- Я промчався тунелем тих літ...
- Я терпів свою душу. Страх. Бруд...
- Якщо в дальньому зимовому лісі...
- Якщо колгосп імені Лесі Українки...