- Головна
- Українська література
- Савка Мар'яна
Савка Мар'яна
Савка Мар'яна - біографія
Савка Мар’яна Орестівна народилася 21 лютого 1973, м. Копичинці, Тернопільської області — українська поетеса, дитяча письменниця, літературознавець, публіцист, головний редактор і співзасновник "Видавництва Старого Лева".
У юності займалася співом і театром. Закінчила у Львові університет — українську філологію. У студентські роки належала до жіночого літературного угруповання ММЮННА ТУГА (за першими літерами імен: Мар’яна Савка, Маріанна Кіяновська, Юлія Міщенко, Наталка Сняданко, Наталя Томків і Анна Середа; ТУГА — "Товариство усамітнених графоманок").
Автор поетичних збірок "Оголені русла" (1995), "Малюнки на камені" (1998), "Гірка мандрагора" (2002; книга стала лауреатом ІХ Форуму видавців у Львові), "Кохання і війна" — у співавторстві зМаріанною Кіяновською (2002), "Квіти цмину" (2006), "Бостон-джаз" (2008), "Тінь Риби" (2010) монографічного дослідження української еміграційної преси на теренах Чехословаччини та кількох книжок для дітей. Поезія друкувалася в таких літературних журналах та альманахах: "Сучасність" (Київ), "Світовид" (Київ — Нью-Йорк), "Кур’єр Кривбасу" (Кривий Ріг), "Четвер" (Івано-Франківськ; Львів), "Плерома" (Івано-Франківськ), "Nemunas" (Вільнюс), "Королівський ліс" (Львів), "The Ukrainian Quarterly" (New York) та ін. Присутня в кількох поетичних антологіях, зокрема в антології одинадцяти поеток "Ми і Вона" та антології "Метаморфози. Десять найкращих українських поетів останніх десятих років".
Поезія М. Савки перекладена польською, англійською, білоруською, російською, литовською мовами. Член АУП і НСПУ. Лауреат Міжнародної журналістської премії ім. Василя Стуса за книги поезій (2003).
Савка Мар'яна - твори
- А ідіть-но, панове, під всі сто чортів...
- А тепер щодо фрески...
- А ти, перша, що віща, – то дам я тобі коня...
- Бiла панi...
- Беатріче. Сутінки. Холод...
- Білий янголе, крил немає...
- Босоніжки для Стоніжки
- Брови готично зведені д’горі...
- Весна ("Так, наче все, що спалено на дим...")
- Вечір – як кровотеча...
- Відлітайте, дерева. Прощай, нетутешня пташко...
- Гондольєри! Не впускайте весла!..
- Донно Анно. Біль у суглобах...
- Жінка. Сукня сріблясто-сіра...
- Жінко, гойна моя княгине...
- Заплющіть очі – от, мене нема...
- Згадай достеменно усе...
- Зимові тіні
- І зап’ястя твої тонкі...
- І крила спалімо. І станьмо людьми...
- І світ, наче келія, тиха, глуха, холодна...
- Каравели відходять. Порожніють порти...
- Книга речей
- Корова кольорова
- Котище
- Курортне
- Малюнки на камені. Перші листки осінні...
- Міський етюдник
- Передзимові настрої
- Під аритмію цокоту зубів...
- Підійшов до дерева першим...
- Пройдеш туди, куди немає входу...
- Прокотилась луна, що не варто іти назад...
- Синій простір нещално звузився...
- Ти вимріяв втечу. Ти виміряв кроками дно...
- Ти розтаєш. Так зникає під весну на шибках...
- Тільки й світла, що промінь крізь шпарку бійниці...
- Тільки й світла...
- Тінь його віща знає моє ім’я...
- Той мавр, наче прянощ південний...
- Триптих I
- Триптих II.
- Тут навіть гуркіт трамвая – вечірніми дзвонами...
- Це вулиця Ліста. Це місяць, либонь, листопад...
- Це простирадло – екран. Піднімаються тіні...
- Чи знаєш, чого в мене коси на чорно, на чорно?..
- Чорний пан
- Я і лис
- Я на камені тім, де відбиток стопи...