- Головна
- Українська література
- Чарнецький Степан
Чарнецький Степан
Чарнецький Степан - біографія
Степан Чарнецький (1881— 1944) — поет, фейлетоніст, театральний діяч і критик. Темами, мотивами, настроями й образами його поезії співзвучні з творчістю інших учасників літературної групи "Молода муза", до якої належав поет.
Автор патріотичного гімну українських січових стрільців "Червона калина" ("Ой, у лузі червона калина похилилася…").
Степан Миколайович Чарнецький народився 21 січня 1881 в селі Шмальківцях (тепер Чортківського району Тернопільської області). Селянський син, тринадцята дитина в родині (батько помер ще до його народження),
Степан учився у гімназії, звідки був відрахований за зневажливе ставлення до релігії, навчався у реальній школі, Львівському політехнічному інституті.
Працював інженером-мостобудів-ником. З 1913 р. — режисер і художній керівник українського театру у Львові.
Однак С. Чарнецький так захопився літературою і театром, що полишив навчання в інституті. Зблизившись із літературними угрупуваннями "Молода Муза" та "Молода Польща", весь віддався заняттям літературою й мистецтвом: друкував вірші й фейлетони, виступав у пресі з рецензіями на театральні вистави, перекладав для українського театру п’єси та лібрето опер з німецької та польської мов.
Під час Першої світової війни письменник був мобілізований до війська, але за станом здоров’я звільнений від служби. Співпрацював у тогочасній пресі ("Діло", "Українське слово", "Шляхи"), пізніше був референтом преси у Львівському магістраті.
У збірках поезій "В годині сумерку" (1908), "В годині задуми" (1917), "Сумні ідеї" (1920) показав трагічну долю галицького селянина, солдата австрійської армії, відбив дух боротьби прогресивних сил проти реакції. Частина поезій С. Чарнецького пройнята декадентськими мотивами.
У 1921 р. вийшла збірка фейлетонів і новел Степана Миколайовича "Дикий виноград", які друкувалися під псевдонімом Тіберій Горобець. Чарнецький — автор "Нарису історії українського театру в Галичині" (1934), що досі не втратив своєї наукової вартості.
У житті не раз доводилося йому скрутно. "Всі дивуються, як він живе і чим живе. Та ніхто не чув ніколи, щоб він жалувався на важкі умови існування… Є в що вдягнутися — добре, нема — обійдеться", — писав про нього П. Карманський. Щоправда, далеко не вся поетична спадщина його зібрана, вона розсипана по газетах та журналах і ще чекає свого дослідника.
Виступав С. Чарнецький також із новелами та фейлетонами, театральними рецензіями, перекладами віршів, п’єс і лібретто опер для театру з німецької та польської на українську мову та з української на польську. Зокрема, сучасники відзначали його майстерний польський переклад вірша І. Франка "Як почуєш вночі…".
Після 1939 р. Степан Чарнецький працював науковим співробітником Львівської наукової бібліотеки (сьогодні – Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України).
Помер С. Чарнецький 2 жовтня 1944 року у Львові.
Чарнецький Степан - твори
- Pagliazzo...
- Бідний Петруньо
- В півсвітлі
- В полонині
- В розмріянь болісній годині
- В томлячу хвилю
- Виє буря коло хати
- Вина, дівчино!
- Воєнні ідилії
- Гасне день
- Гей, знаю, що не підеш ти в життя за мною...
- Гей, сипле сніг…
- Глядить сумна ялиця
- Гуцульська пісня
- Два гренадери
- Де айстри вмирали
- Де йшли на приступ
- Де переправлялись…
- Драма
- Дурний той світ…
- З гамерлінга
- З касарні
- З невисланих листів
- З полону
- За лілієнкроном
- За роком рік
- За тобою!..
- І в мене був сердечний друг
- І тебе мені жаль…
- Із збірки "в годині сумерку" Говерла
- Із збірки "в годину задуми" Іванові
- Із збірки "сумні ідем" Україні
- Коби я міг, як тії білі квіти...
- Кулявий сонет
- Мій альбомна дорогу
- Мов нині бачу все: у залі балевій...
- На виставці
- На зламаному кларнеті
- На мутних хвилях
- На підслухану нуту
- Над каламутною водою
- Не жду спокою!..
- Не йди від мене
- Не раз в вечірнюю годину...
- Не раз душа моя скимить...
- Ніч осіння гуляє…
- Ноктюрн d-moll
- Ой не ходи, Грицю
- Ой у лузі червона калина похилилася
- Ой як умер старий батько
- Осінь "осінь холодна, непривітна, зимна…"
- Пісня кільчастих дротів
- Пісня сольвейги
- По бурі
- Понісся за тобою…
- Посланець
- Прелюдія des-dur
- При водопаді
- При заході
- При окопах…
- Слухай! Клянуся: орлинії крила...
- Смерека
- Соната a-moll
- Сумні ідем
- Там, де гора чорна, сумна
- Твій голос — то слізна без слів...
- Ти була для мене цвітом рідних піль...
- Ти їдеш там, де млисте, зимне море...
- Тоска
- Травіата
- У Марусі
- У синю даль
- Хата за селом
- Хвилів кав'ярні
- Хом'як
- Часом моє серце такий тисне біль...
- Чому так рожі посумніли?
- Я іду… Чорна ніч слонить тінню мене...
- Як брали дзвони…
- Як сумно ти грала в той вечір розлуки...