Археолоґія

Л. Мосендзовi

Поважна мова врочистих вiтрин.
Уривчастi передвiку аннали.
— Ми жали хлiб. Ми вигадали млин.
Ми знали мiдь. Ми завжди воювали.

— Мене забито в чесному бою,
Поховано дбайливою сiм’єю.
Як не стояти так, як я стою
В просторiй залi мудрого музею?

Так виразно ввижається менi
Палючими безсонними ночами:
Я жив колись в простому куренi
Над озером з ясними берегами.