Богдан. Софійська площа. 2002
- Андрусяк Іван -місто майже таке, як хотілось його відлучити.
обезранені пальці судомно курличуть на схід.
відпочити б від неба, допоки покришиться лід
і облатки боліт відобразять зірки нарочито.
чи покажу миритись, чи може ладнати похід –
все одно їм корона, а іншим корони лічити.
недоперчений птах візантії, що звався учитель,
в тому небі насправді не міг засколобити слід.
за варшавою сходяться інші – їм денце варшав.
ці вершини насправді вошиві на їхніх европах:
щу смердить голосніше, ніж репаве слово душа?
я б коня повернув по болотах, де сивіє сопух.
тільки влади давно вже неміряно в нинішніх совах.
булава на засовах і небо прогризла іржа…