Додому!

(Україна мовить)

Голос тучі цвинтарної,
Голої, обірваної…
Верніться, діти бунтарні,
Сини непокірні мої!

Кому готувати страту
За брязкіт чужого срібла?
Побачили вашу зраду
І брат ваш і сестра.

Хто ж вам обмиє рани
Без мене без рідної?
Схаменіться, мої тирани,
Отямтесь, діти мої!

Вертайтесь на лоно матері
З порогів ворога, —
Не грійте рук при ватрі
В притворах його!

Навіщо стали кордони
На тілі єдиної нації?
Чую зітхання і стогони…
Годі! Додому! До праці!