Допитлива Стружка

Під верстаком лежала велика кучерява Стружка. Вона бажала про все дізнатися і все зрозуміти.

  – Цікаво, для чого мене зробили? – розмірковувала Стружка.

  Її сусідки не замислювались над цим, і навряд чи могли б відповісти на таке питання.

  Якось уранці Стружка опинилася у мішку, де зустріла багато своїх кучерявих приятельок. Потім мішок викинули на смітник.

  Поруч пролітала Пташечка. Вона підхопила нашу знайому Стружку, яка випала із мішка, і полетіла далі. Так наша Стружка стала частиною затишного гніздечка.

  Пташка знесла три гарненьких строкатих яєчка. Потім з яєчок з’явились крихітні безпомічні пташенята.

  ...Минув час, пташенята виросли і відлетіли. Гніздо спорожніло.

  – Цікаво, – думала собі допитлива Стружка, – що буде далі?

  Гніздо зламали якісь розбишаки, і Стружка впала на землю. Тут її побачив маленький Хлопчик.

  – Що я знайшов! – зрадів Хлопчик і швиденько дістав із кишені сірники, які потай від мами взяв на кухні. Він чиркнув сірником і підніс вогника до Стружки.

  – Пече! Як пече! – скрикнула Стружка та перетворилась на білий Дим.

  – Цікаво... – пробурмотів Дим. Тут налетів Вітерець і поніс Дим прямісінько на небо.

  – Як багато нового я пізнаю, – шепотів Дим. Він піднявся так високо, що зіткнувся з Хмарою.

  – Вибачте! Я ненавмисне, – ніяково промовив Дим.

  – Не вибачу! – гримнула Хмара і почала рости... рости... і заплакала.

  Краплі дощу злилися з Димом та впали на Землю. Земля ожила, зазеленіла. Невдовзі на ній виросло дерево. Дерево зрубали, обтесали і принесли до майстерні. За діло взявся Рубанок. Невдовзі під верстаком знову виросла пухнаста жменя кучерявих стружок.

  Що з ними трапилось далі? Це вже зовсім інша історія.