«Ледь-ледь чадить багаття по дощі…»

* * *

Ледь-ледь чадить багаття по дощі,
Жарок беззубий смокче вогку глицю,
Мутна вода тече назад в криницю,
А не з підзем’я б’є поміж кущі.

Нараз протряхла сушнику нагреба,
Багаття полум’ям купальським розцвіло,
Джерелиться криниця. Все як треба.
Лиш між людей шугає нице зло.

Ось дибає триногий лось-підранок:
Свинцем спотворено класичний екстер’єр, —
Напивсь джерельної, приліг і вмер під ранок.
На дачі ллє жакани браконьєр.