Власть на місцях

КЛАСТЬ НА МІСЦЯХ

(Щоденник товариша Юхна — Пролетарського)

Ні, почну, мабуть, знову писати. Олівець і папір є, було б про віщо. Одне погано: ніяк не діждуся "знаменательного" дня, щоб з нього почати. Але одначе не журюся: от уяіе п'ятий місяць, як немає перевороту, а мусить бути.

А поки-що так, між иншим, почну... Стривай, а число ? Сьогодні 14 ... або ні — це ж по старому, а я революціонер. Писатиму по новому___

27 листопада 1919 року. Ітак, починаю, напишу й сховаю... Ех, жаль того щоденника! Півроку ж писав, картинками уквітчав і на тобі: прийшов Тиміш Курган, прохає, що почитать, я візьми й дай йому щоденника, думаю : "Хай почитає чоловік — мо, похвалить !"

А він, супостат, на цигарки попалив... Ні, тепер уже ніколи цього не допущу, не діжде. Буду писати, писати й писати, аж поки постаріюсь... а потім дітям та онукам і читатиму.

4 грудня. Та й довго и{ нема перевороту, набридло ждати. Погано бути революціонером!

грудня. Дядько, в якого я цю ніч ночував, спитався :

— Якої и{ ти партії, що ховаєшся?

— А біс його знаю !.. Тільки не буржуйської: петлюрівці тим гарні, що носать козацьку одежу, "оселедці", говорять по-українському; а більшовики — що вони панів та буржуїв ріжуть... А втім, хто раніш прийде, то й мої! — відповів я.

18 грудня. Сьогодні денікінці де й ділися. Над вечір уже приїхав пертий загін червоних. Дядьки гомонять:

— Побачимо, що ці дадуть: чи землю, чи "волю" ? "Волею" називають шомполи, якими їх гріли білі. 10 грудня. Зранку ходив дядько Пилип по селі і загадував на сходку:

— Ідіть усі, і старі, і малі — приїхав оратир ! Опівдні коло во.тости зібралося все село. Говорив

оратор, говорили й наші дехто; а люди кричали "правильно!" і плескали в долошки. Далі почали вибирати ревком.

Кандидатів одноголосно намітили з п'ятдесят, а коли дійшло до виборів, кожен відмовлявся. Вибирали до вечора і таки вибрали. Всі справжні пролетарі!*, як сказав оратор. І мене вибрали, люди одноголосно кричали:

— Хай послужить ! Йому ж однаково нічого робити. — А й справді нічого: батько ще торік із дому прогнав, ходжу собі, блукаю... А, щоб люди їсти давали, кажу, що від денікінців ховаюся.

23 груднії. Я член ревкому. Мені одвели окрему кімнату і сказали :

— Ти "завотнаробраз" !

24 грудня. Рже я не Петро, а Петро Еасильович (0, яка шана!). З наказу ревкому став на кватнру до куркуля Семки, і "сообес" видав свиту. Одне погано : черевики вже зовсім розлазяться, і каріуз, того... без козирка й з діркою.

25 грудня. Сьогодні мій "отнаробраз" перевели до попа в хату. (Попа кудись евакували).

Дали мені секретаря й сторожа.

27 грудня. Канцелярія моя в повнім порядку. €; ша-хва й два столи. Стулка поки — що одна ; завтра обіцяв голова ревкому в когось "націоналізнугь" (голова,

хлопець, того___ матросом був). На вечір наказали

явитися на партійне зібрання. Ходив. Яким це робом я став комуністом ?! Ніяк не придумаю ...

28 грудня. Почали братися з секретарем за діло. (Стулка виге є. для секретаря). Стали міркувати, що ж мусить робити "отнаробраз" ? Ухвалили взяти на учот всі школи, вчителів, лікарню, злучний пункт___ Секретар порадив взяти ще й парового млина.

Хазяйка ввечері костила комуністів, говорила, що вони анцихристи, що їх бог покарає. Довго не спав — а що, як і справді є бог?..

31 грудня. "Срочно" одержали циркуляра про святкування нового року. Півдня морочили з ним голови й нічого не придумали. На наше щастя, прийшов учитель і все пояснив. В момент я дав наказа по селі — дошки й рядна збирати й робити в чайній, сцену...

Увечері людей битком набилося, мабуть півсела присунуло. Прочитав я людям циркуляра, голова оратором вийшов, а після цього вчитель ще й "Бувальщину" заграв. Треба буде й собі до нього в артисти записатися.

1920 рік

1 січня. В учителів я вже свій чоловік: напувають чайком і грають на грамофоні. (Що значить "зав", а раніш би й до порога не допустили!). В чанній перед вечором зчинилася бійка: баби не помирилися із-за ряден і вчепилися за коси. Нрийшлося для усмирения Одарку курносу посадити до холодної.

2 січня. Коли здоровкався з учителькою, вона мені зробила "замічанію":

— У вас, товаришу завідуючий, короста на руках. Я дам записку фельдшерові, і він дасть вам масти...

Я почервонів, але виду не подав___

Сторож привів фельдшера прямо в "отнаробраз". Він подивився мені на руки і скоро притирив мені цілу банку якоїсь вонючої масти. Увечері намажуся нею й залізу на піч у просо спати.

3 січня. Сьогодні відбувся у школі волосний з'їзд учителів. Я ніколи не думав, що їх так багато під моєю орудою (29 мужеського й 12 жіночого роду). Говорили довго й балакали. Вчителі найбільше напирали, щоб платню видали, бо вже по п'ять місяців не одержували.

Одна вчителька, що сиділа поруч мене, все чогось вертілась на стільці й морщила носа. (Аж увечері я догадався, що це від мене мастю так відгонило). Прочитав я їм всі циркуляри, які були в "отнаробразі", а під кінець потиснув усім руки й прохав чесно працювати на користь народу й радянської влади.

4 січня. Одержали з повіту циркуляра на (12 листах), щоб "отнаробраз" об'їздив усі школи й срочно надіслав наслідки обслідування до повіту.

— Еге! — сказав я.

— Да-да!—відповів секретар.

5 січня. Післязавтра різдво. За сніданням хазяїн чоіось довго все говорив за "совітську власть", що вона сама підходяща для мужика, і т. ин. А нарешті переліз на землю, що в нього комітет забрав ... Поснідавши, він витяг з-під полу новенькі чоботи й дав мені:

— Нате, — говорить,— Петро Васильовичу ; носіть на здоров'ячко!

Що з ним иодіялося ?!

6 січня. В учителів не було дров. Прийшлось іти до куркулів націоналізувати. Над вечір учитель покликав мене до себе. В кімнатах було тепло й святково прибрано. Напоїв він мене чайком, а потім і говорить :

— Вибачте, товаришу завідуючий, від вас, як із сажу дхне,— викупайтеся, якщо бажайте.

Спасибі чоловікові, ще й білизну чисту дав, а то три місяці в одній ходив...

7 січня. Цілий день гуляв — святки. Увечері зайшов Кирюша Ґалан і підмовив мене на вечерниці. Гуляв до півночи й підморгував дівчатам. Вони теж, того ... позирають на мене. Настя Цибульчина вже й спати підмовляла, та Кирюша не пораяв. А все тому, що нові чоботи й свита — дівчата не дурні... (Туди к бісу, з;ібув: вже ж і каргу з у мене новий, і навіть не кар і уз, а шляпа. Вчора на горищі в попа Знайшов).

8 січня. Спав у Кирюгаі. Вранці боліла і олова —

на похмілля. Випили по чарці — пройшло___По обіді

пішли до вчителів. Кирюша не хотів іти, огинався:

— Вони панн, а я мужик !

Я сказав, що тепер усі рівні, і таки потяг його. Слово по слову, випили по чарчині — перейшли на "ти". З'Ишлася компанія: дяків Павло, бухгальтер кооперації, Вірка—бувшого станового пристава донька,

прикажчик Микола, вчителі й вчительки___Ухвалили

організувати "Просвіту". Я спершу не тямив, що воно За "Просвіта", але волосний писар мені пояснив.

Вчителя обрали за режисера й почали розучувати "Кум мірошник" та "По ревізії". Я знову дав розпорядження будувати сценуг, і ввечері гранули. Всі були дуже задоволені, а ми ще й грошей 5.000 карбованців зібрали.

9 січня. Сьогодні хто не стріне мене — всі сміються. "Що за біс?" —думав я.

Прийшов до Кирюші, і там стріли регетом. Я вже починав сердитися, аж тут Іван, Кирюшин брат, таке говорить:

— Ну й чудний ти був, Петро Васильовичу, вчора. Ми ледве кишок не порвали від реготу, коли ти Ходою вийшов...

Ага! Що значить "Просвіта"?!

10 січня. Секретар не прийшов у канцелярію. Посла" сторожа за ним — його й дома не було: гуляк десь на хуторах. (Маленьке начальство, а вя;е знає своє діло!).

Ну, нічого робити, прийшлося самому прийматися за діло. З повіту знов прислали, щоб швидше учот роГшли. Ще написали, що лікарня, злучний пункт і млин пе входять у наші функції. Тим краще, менше турботи!

/ / січня. Приходили із Заміського з проханням дозволити відкрити "Просвіту". Я написав резолюцію: "Не возбраняється".

Увечері гуляв із Кирюшею та иншими просвітянами на вечерницях.

15 січня. Ночуємо на Мельниковій у школі. Робимо учот і "обслєдованію". В школі холодно, хоч собак ганяй. Шкільний садок рубається на паливо в ква-тирі вчителів. Школярі не ходить до школи ще з осени.

Переночуємо — і на Водяну Балку.

1 лютою. Учот і "обслєдованіє" нарешті закінчили. Скрізь, окрім двох шкіл, навчання не провадиться. Вчителі сидять у холоді й голоді. Платню не одержували в деяких школах ще з весни. За те, на наше щастя, хоч "Просвіти" працюють: у кожній школі грають вистави — аж пил курить.

13 лютого. Наша "Просвіта" вже зовсім організована. Записалося 77 членів. Є. гуртки: драматичний, хоровий та музичний. Драмгуртком відає вчитель, музичним — Кирюша, а хоровим — псаломщик Покров-ської церкви. Робота йде гарно, бо псаломщик добре нотл знаю і так на сцені викомарюю, що любо й послухати.

Особливо гарно виходить: "Боже великий, Україну спаси...". Навіть дехто хрестився, коли співали.

20 лютою. Мій хазяїн знову за землю натякав ... Набрав "бежу" на штани.

5 березня. Прийшов циркуляр, щоб готувалися до свят: Шевченківського та Лютневої революції.

Ухвалили відсвяткувати разом обор, свята і в неділю, бо в будень ніхто не прийде. "Просвіта" готую драму "Хто батька забуваю, того бог караю".

Ухвалили відправити по Шевченкові панахиду. З попом умовитись доручено мені.

14 березня. Народу на панахиді була повна церква. Учитель довго мітингував про життя Шевченка та йою революційні заслуги.

Коли диякон затянув: "^ще молімся оупокоюнії раба божія Тарасія...", багацько бабів плакало.

Увечері в чайній була вистава, а потім танці. Було весело й сумно.

Я квітня. Пройшли перевибори до волвиконкому. Л знову член. На сході кричали:

— Нехай ще послужить!

Біс вас бери, служитиму___

9 квітня. Сьогодні відбулося перше засідання волвиконкому. Мене призначили завкомтрудом. "Нароб-разом" тепер учитель: я за нього слово на сході крикнув, а всі і вчепилися.

Що воно за "комтруд" ?!

А втім, біс його бери ! Не святі ж горшки ліплять... Справимося!

10 квітня. Комтруд міститься у волвиконкомі. (5 секретар і помічник. Цілий день розбирався з ділами та циркулярами.

Е-е, комтруд не "наробраз"—тут більше роботи. Прийшов строчно циркуляр взяти на учот всіх коней, ковалів, слюсарів, докторів, малярів і т.