«Йду щоденно по гострому лезі я…»
- Воронько Платон Микитович -* * *
Йду щоденно по гострому лезі я
Безконечного в часі ножа.
Мудрі кажуть: правдива поезія,
Коли сповнена болем душа.
Ну, а радість?
І радість болюча —
Швидкоплинна її краса.
Струни променів зріже туча,
І сльота заімлить небеса.
Далі йтиму по гострому лезі я,
Не ступлю на коштовний ефес.
Хай нестерпно болить поезія
Мирним щастям людських небес.