«Зажурились галичанки через тую зміну…»

* * *

Зажурились галичанки через тую зміну,
Що відходять усусуси та й на Україну.

Хто ж нас поцілує в уста малинові
Карі оченята, чорненькії брові,
Хто ж нас поцілує в уста малинові
Карі оченята, чорні брови.

Не журіться, галичанки, та вже є військові,
Вони краще обіймають, як стрільці січові.

Ті вас поцілуть в уста малинові
Карі оченята, чорненькії брові,
Ті вас поцілуть в уста малинові
Карі оченята, чорні брови.

Ой не будуть більш військові з нами приставати.
І не будуть нас військові за станові мати.

І не поцілують в уста малинові
Карі оченята, чорненькії брові,
І не поцілують в уста малинові
Карі оченята, чорні брови.

А як ви вже з України вернетеся знову,
І як вперше знов підете з нами на розмову,

Тоді вже цілуйте в уста малинові,
Карі оченята, чорненькії брові,
Тоді вже цілуйте в уста малинові,
Карі оченята, чорні брови.