Станіслав Єжи Лєц


Станіслав Єжи Лєц - біографія


Поет, сатирик, афорист, автор фрашек. Народився 6 березня 1909 року у Львові, помер 7 травня 1966 року в Варшаві. Збірник афоризмів Леца "Незачесані думки", перекладений на багато мов, приніс автору міжнародну популярність.

Станіслав Єжи Лец народився у Львові в галицькій дворянській родині єврейського походження, його справжнє прізвище де Туш-Летцен. Письменник сам змінив її на "Лец", що на івриті означає "паяц, блазень", а також "той, хто, спостерігаючи з боку, сприймає і пояснює по-своєму".

Шкільна освіта Лец отримав у Відні і у Львові, а після закінчення школи вивчав полоністику, а пізніше юриспруденцію в Університеті Яна Казимира. У 1929 р він дебютував з віршем "Весна" в журналі "Kurier Literacko-Naukowy" (№13). У 1934 році Лец переїхав до Варшави, де співробітничав з комуністичною газетою "Dziennik Popularny", а також публікував свої твори в журналах "Cyrulik Warszawski", "Lewar" і "Szpilki". Після початку Другої світової війни він перебрався до Львова, де брав активну участь у літературному житті, публікував вірші, сатири, статті та переклади з російської в журналі "Czerwony Sztandar". Після вторгнення німців в 1941 році Лец був заарештований і потрапив в Яновський концентраційний табір у Львові, а потім в концтабір в Тернополі, звідки втік у 1943 році. Письменник співпрацював з підпіллям, брав участь у партизанському русі, воював в рядах Народної армії (Armia Ludowa). У липні 1944 року Лец вступив в 1-у армію Війська Польського у званні майора.

З 1946 по 1950 рр. Станіслав Єжи Лец служив аташе з питань культури Польської політичної місії у Відні, після чого на два роки виїхав до Ізраїлю. З 1952 року жив у Варшаві. У п'ятдесяті роки крім ліричних і сатиричних творів, а також перекладів з німецької мови, він почав публікувати в газетах афоризми з циклу "Незачесані думки" ( "Myśli nieuczesane").

Нагороджений офіцерським хрестом Ордена Відродження Польщі (1966). Помер 7 травня 1966 року в Варшаві.

Лец — майстер парадоксу, двозначною іронією, ємною метафори, словесних ігор, які змушують думка вийти за звичні рамки. Його твори, яким властива проникливість спостережень, лірична експресія і лаконічність, мають екзистенційним характером. Твори Станіслава Єжи Леца сягають корінням до афористичній традиції Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, до висловів французьких мислителів (Шамфор, Ларошфуко), а також до єврейської літератури з її повними гумору і іносказань притчами.

Як пише Лідія Коська (Lidia Kośka):

"Творчість Станіслава Єжи Леца знаходиться між міфом творіння і досвідом Голокосту. (...) Воно відсилає нас до тієї особливої ​​інтелектуальної формації, яку представляли Кафка, Шульц або Канетті і яка виникла на основі різноманіття європейської традиції на просторі Центральної і Східної Європи. Ця формація переживала занепад в роки Першої світової війни і остаточно перестала існувати під час Другої світової війни. (...) Лец залишився вірним культурному мови цієї формації, хоча, за його власними словами, це були вже "уламки цегли Вавилонської вежі" ".

Станіслав Єжи Лєц - твори