"Чом так тьмяно місяць світло сіє..."

* * *
"Чом так тьмяно місяць світло сіє
На сади і стіни Хороссану?
Ніби я блукаю по Росії,
Схованій запоною туману", —

Так спитав я, ідучи до Лали,
В мовчазних і темних кипарисів,
Та вони ні слова не сказали,
Голови спинаючи у висі.

"Чом так сумно небо виглядає?" —
Я у квітів запитав бентежно.
І сказали ті: "Троянда знає,
Розпитай у неї обережно".

Пелюстки троянда розпустила,
Пелюстками тихо проказала:
"Зрадила тебе невірна мила,
Іншого сьогодні цілувала.

Говорила: "Руський не помітить…
Все тобі віддам – життя і тіло…"
Ось чому і місяць тьмяно світить,
І високе небо спохмурніло.

Так набридли зради незбагненні,
Сльози, муки, вигадки жіночі.
. . . . . . . .
Та усе ж навік благословенні
На землі оці бузкові ночі.

Переклад Олександра Грязнова