Плач Страталана

Хай не тихне шум негоди,
Хай лютує буревій!
Хай сповняють плеском води
Одинокий захист мій?
Ні в гаях струмки прозорі,
Ні людський далекий крок,
Ні вечірні тихі зорі
Не присплять моїх думок.

Ми пішли за праве діло
До великої мети.
Але небо не судило
Ворогів перемогти.
Нас розвіяв шторм жорстокий
I надії промінь згас.
Перед нами світ широкий,
Але він чужий для нас!