Скіфи (переклад О. Грязнова)

Мільйони – вас. Нас – тьми, і тьми, і тьми.
І сила наша незборима!
Так, скіфи – ми! Так, азіати – ми, —
З жадібними й розкосими очима!

Для вас – віки, для нас – короткий час,
Ми, як покірливі холопи,
Тримали щит між двох ворожих рас –
Монголів і Європи!

Віки, віки вас прикривала Русь
Від жаху кінної лавини.
Вас міг злякати тільки землетрус
Чи Лісабона, чи Мессіни!

Ви сотні літ дивилися на Схід,
Де Русь від стріл ординських мерла,
І обирали час, коли вам слід
На нас гармат наставить жерла.

І строк настав дражнити ворогів,
Образи множити сварливо.
Та прийде день – не буде і слідів
Від ваших Пестумів, можливо!

Візьми в тремтячі руки смолоскип,
О світе, що не звик до дії,
І зупинись, премудрий, як Едіп,
Зустрівши загадку Росії!..

Росія – Сфінкс. Конаючи від мук
І захлинаючися кров'ю,
Вона на тебе дивиться, мов крук,
З ненавистю, але й з любов'ю!..
Ні, так любить, як любить наша кров,
Ніхто із вас давно не любить!
Забули ви, що в світі є любов,
Яка і спалює, і губить!

Нам істина миліша з ваших вуст.
В своїй любові навіженій
Нас тішить і сміливий гальський глузд,
І німців сутінковий геній…

Нам пам'ятний паризьких вулиць чад,
Венеціанські прохолоди,
Гаїв лимонних свіжий аромат
І Кельна димного заводи…

Ми любимо людської плоті смак,
Нудотний, смертний плоті запах…
Чи винні ми, приміром, хрусне як
Скелет ваш в ніжних наших лапах?

Ми звикли, досягаючи мети,
До дій рішучих і настирних:
Ламати коням їх міцні хребти
Або скоряти непокірних.

Прийдіть до нас! Від війн і колотнеч
Прийдіть до мирного багаття!
Сховаймо в піхви вищерблений меч,
Товариші! ми станем – браття!

Якщо ж вам бридко брата обійнять,
То й нам доступне віроломство!
Віки, віки вас буде проклинать
Слабке й зманіжене потомство!

Щоб з вами не зустрітись у бою,
Ми, у тайгу сховавшись дику,
Розступимось! Покажемо свою
Лукаву азіатську пику!

Ідіть собі за Волгу, за Урал!
Ми місце звільнимо для бою
Стальних машин, де править інтеграл,
Із напівдикою ордою!

Але самі – віднині – вам не щит
У вашій сутичці неправій.
Не рушимо, як зойки з-під копит
Лунатимуть у млі кривавій.

Не рушимо, як буде лютий гунн
Між трупів нишпорити ласо,
Палить міста, і в церкву гнать табун,
І смажить європейців м'ясо!..

Тож схаменіться, люди! Поготів,
Коли вже п'яти припікає…
За стіл один – востаннє – як братів
Вас ліра варварська скликає!

Переклад: Грязнов Олександр Андрійович