Сонет

І келія простора для черниці,

Пустельникові любий дальній скит,

Студентові — мансарди мрійний світ,

І веретено — ткалі-робітниці.

Їм добре так. І бджоли-трудівниці

До гір крутих спрямовують свій літ,

Щоби в лугах знайти медовий цвіт.

Те, що здається мороком темниці,-

То зовсім не тюрма. Тому, гадаю,

Так радісно завжди бува мені

Стать на сонетні обшири тісні.

Тоді я інші душі споглядаю,

Котрі, безладдям змучившись до краю,

В них теж знайшли хвилини рятівні.