Сонет про сонет

Коли судилась рим кайданна міра
I нашій мові, й музиці трудній
Сонетовій, як пута, що Персей
Зняв із красуні перед лігвом звіра,—
Піклуймось про Поезію, чи їй
Не сплетемо ладнішої обнови
Для босих ніг — і в затишку ночей
Доскіпуймось, чи все дарує ліра,
Що пильний слух передчуває твій.

Пильнуймо звук і склад — набуток цей
Розкішніший, аніж Мідаса схови;
Звільнім од листя жовклого вінок;
Коли ж не вільна Муза, хай окови
Собі із власних виплете квіток.