Ту дівчину, струнку і довгоногу...
- Миха Квлівідзе -Переклад Олександра Грязнова
Ту дівчину, струнку і довгоногу,
Яку я вчора у метро побачив,
Ніколи не зустріти вже мені.
Я знаю, що своя у неї доля,
І що у мене власна путь, — та все ж
Сумую, сам не знаючи чому?
Мов річка, що відносить квітку в море,
Її поніс від мене ескалатор
На площу Маяковського. А я
Один стоять лишився, розіп'ятий,
Як грішник, на хресті турбот сімейних,
Із сумкою домашньою в руках.