Вночі садиба, чингизхань...

Велемир Хлєбников
Вночі садиба, чингизхань...

Перекладач: К.Шахова
Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ — ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).— К.: "Навчальна книга", 2002.

Вночі садиба, чингизхань!
Шуміть, шуміть, берези сині.
Зоря нічна, ти заратустрь*!
А небо синє, ти моцарть!
І хмурість хмари, ти будь Гойя!
Ти, оболок нічний, роопсь**!
Та сміху смерч промчав лише,
Кігтями криків реготав.
Тоді я ката пострічав
І озирав нічну сміл тишу.
Я вас покликав смілоликих,
Вернув потоплениць із рік.
Їх незабудь гучніш за крики
Нічному парусу прорік.
Іще добу плеснула вісь,
І вечорова йде громада
Наснилась дівчина-лосось
В струмках нічного водоспаду.
Хай сосни буря омамаює
І хмари налетять — Батиї,
Ідуть слова — мовчання Каїни,
І падають святі оції.
І важкою ходою на кам'яний бал
З дружиною йшов голубий Газдрубал***.

---------------------
* Дієслово, витворене з імені Заратустри,
пророка і творця релігії зороастризму в Ірані.
** Аналогічний витвір з прізвища бельгійського
художника Ф.Ропса (1833-1898).
*** Ім'я кількох карфагенських полководців.