Яблуня

- Вітаутас Рудокас -

Arial

-A A A+

Віддавна, з юності ясної,
Ростеш привільно на горбі.
Ця доля випала тобі:
Щедротно зацвісти весною,

Стерпіти бурі, зимні роси...
Шукати плетивом гілок
Проміння сонця та зірок,
Плодами спокушати осінь —

І їй усю себе віддати!..
Я вірю, з яблуневих рук
Ще пригоститься мій онук.
Щороку древу зацвітати:

У травні задзумить фата, —
Ти ж і стара, ти й молода.

Перекладач: Анатолій Глущак