Як буря поміняла вивіски

Колись давно зима була дуже лютою, випадало багато снігу, й могутній вітер зносив усе на своєму шляху... А в одному містечку й узагалі сталася кумедна історія. Це було дуже красивий населений пункт. Над кожною крамницею, театром, перукарнею, школою висіла яскраво розмальована вивіска. Отож, прогулюючись вулицями, можна було отримати неабияке задоволення.

Над бакалійною крамницею красувалася вивіска, на якій зображалися шоколадні тістечка та духмяний хліб із золотою скоринкою. Ноги самі крокували до цього закладу. Із театральної вивіски привітно всміхалися актори, вдягнені в яскраве маскарадне вбрання.

– Любі друзі! Завітайте в гості! – запрошували вони жестами.

Над крамницею, де продавалася риба, висіла табличка з двома кумедними форелями, що виконували якийсь енергійний танець.

Ось так можна було просто погуляти містом і покращити собі настрій!

Аж ось одного разу взимку здійнялася страшна хурделиця. Погода, напевно, вирішила пожартувати з мешканців міста, а особливо з його гостей. Річ у тім, що коли не знаєш місцевості, то можна поглянути на вивіску й точно дізнатися, куди потрібно йти. Вітер же втнув ось що. Підхопивши дощечку з написом "Корчма" та переніс її на театр. Звідти ж пустун перечепив назву на школу, а з останньої – на шинок. Табличку над перукарнею із зображенням ножиців і леза повісив на будинок одного пана, в якого була дуже сварлива дружина. Місцеві мешканці жартували:

– Вітер точно мав якийсь намір, міняючи вивіски. Недарма ж пустун натякнув на гнівну вдачу панянки!

Такого наробила буря! Вранці діти йшли до школи, а опинилися… в шинку! Хто вирішив відвідати театр, завітав до навчального закладу. А в гостей міста відпочинок точно вдався: вони блукали вулицями, не здогадуючись, де можна пообідати.

Добре, що тепер таких завірюх не буває, та й вивіски прикріплені значно надійніше. А втім, якщо колись розпочнеться така хурделиця, то краще сидіти вдома, бо все одно навряд чи вдасться відвідати те місце, яке хотілося.